Васил Левски

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Васил Левський)
Перейти до: навігація, пошук
Bulgaria-Vasil Levski-01.JPG
Василь Левський

Васи́ль Ле́вський (болг. Васи́л Ле́вски[1]) (нар. 18 липня 1837(18370718), м. Карлово — повішений пом. 19 лютого 1873 м. Софія) — Національний герой Болгарії, громадянин Османської імперії (болг. Васи́л Іва́нов Ку́нчев), болгарський революціонер на псевдо «Диякон», «Джинґібі», «Дервішоґлу Аслан Ефенді» (загалом мав понад 50 псевдонімів), а також відомий як чернець Ігнатій Хілендарського монастиря. Є одним із «чотирьох великих» (болг. четеримата големи) Болгарського руху звільнення від османів (Болгарської революції), куди відносять ще Христо Ботева, Георгія Стойкова Раковського й Любена Каравелова.

Ідеолог та організатор відродження сучасної болгарської держави в ХІХ ст. Вшанований болгарською національною пропагандою найвищими епітетами — болгарський революціонер, Апостол свободи, тощо. У політичній теорії поєднував елементи утопізму та романтизму. Для Туреччини  був одним із представників терористичних груп православних османів, яких підтримували спецслужби Сербії, Румунії та Російської імперії.

Засновник Внутрішньої революційної організації (ВРО), а також Болгарського революційного центрального комітету (БРЦК). Розробник стратегії звільнення етнічних територій болгарського народу від панування Османської імперії.

Життєпис[ред.ред. код]

Народився в старовинному анклаві болгарських поселень, що не знали турецької етнічної присутності — місті Карлово. Мав двох сестер та двох братів. Коли йому було 14 років, батько помер. Пішов традиційним шляхом болгар Карлово — вивчився «абайджийству» — виробництву вовняних матеріалів для верхнього одягу, у тому числі турецької армії. Проте 1855 року стає послушником у Хилендарському монастирі[2], приймає чернецтво, висвячений на ієродиякона. З юності вільно говорив грецькою, турецькою та вірменською мовою.

Еміграція[ред.ред. код]

Василь Левський — прапороносець у четі Панайота Хитова.

1863 року емігрував до Сербського королівства, де став помітним у радикальних колах болгарських революціонерів. Взяв участь у військових діях Сербії проти Туреччини, а 1864 р. — після розформування болгарських збройних формувань — переїхав до Румунії, але вже як ветеран болгарських збройних формувань з псевдонімом ({{lang-bg|Левски. Проте цього ж року повернувся до Османської імперії, де зрікся чернечих обітниць і дияконських свячень. Це викликало справжній скандал у Пловдивській єпархії, дисиденту загрожував суд. Проте все обійшлося і він певний час жив з вчителювання у селах, зокрема у Добруджі (тепер Румунія). 1866 року він знову вступив у зв'язок із групами болгарської еміграції (насамперед Георгієм Раковським).

Христо Ботев у листі до Киро Каблешкова: «Мій друг Левський, з яким ми живемо, має нечуваний характер. Коли ми перебуваємо у надкритичній, він такий веселий, як і тоді, коли ми знаходимося в кращому становищі. Холод, дерево і камінь прокляті, ми голодні два або три дні, а він співає і веселий. Вечором до того, як ляжемо спати — він співає; вранці, як тільки відкриє очі, знову співатиме. Як ти будеш у розпачі, він тобі підніме настрій і змусить забути усі прикрощі та страждання. Приємно людині жити з подібною особистістю![3]»

1867 року став прапороносцем військового загону (чети) Панайота Хитова, здійснив з нею невдалий похід по Болгарії, потім втік до Сербії. Розчарувався в допомозі сербських спецслужб, шукав підтримки у Бухаресті. 1869 року провів масштабну розвідувальну мандрівку по європейській частині Османської імперії. Тоді ж заснував Внутрішню революційну організації (ВРО), а пізніше Болгарський революційний центральний комітет (БРЦК) і Тимчасовий уряд Болгарії.

1871 року Василь почав створювати військові склади на всій території Болгарії, постійно курсував між Бухарестом і болгарськими територіями Туреччини. Проти своєї волі був втягнутий у криваві спроби революційних експропріацій. 27 грудня 1872 року заарештований в районі Ловеча — начебто його видав владі представник православної церкви Кристю Никифоров (піп Кристю). Проте є думки, що Василя схопили османські поліцаї не через зраду, а внаслідок цілої череди поліцейських розкриттів[4]. Перед стратою у Софії погодився на чин сповіді, нібито просив поминати його як священослужителя — ієродиякона Ігнатія.

Революційна діяльність[ред.ред. код]

Тактика диверсійної діяльності Василя Левського — пересування по території Османської імперії, вербування представників болгарської інтелігенції та підприємництва до складу таємних комітетів, які мали готувати антитурецькі військові акції. Він вважав, що до боротьби з турками слід обов'язково залучати сільську еліту (болг. чорбаджия) — багатих торговців, землевласників тощо. Йому вдалося виховати керівні кадри для майбутнього повстання — Стефана Стамболова та Атанаса Узунова, створити цілу вертикаль повстанських організацій. За цією схемою й було організовано Квітневе повстання 1876 року, яке слугувало одним з аргументів для Російської імперії для проведення військової інтервенції 1877 року і створення князівства Болгарія.

Примітки[ред.ред. код]

  1. За староболгарською традицією його прізвище писалось як Василъ Лѣвскій
  2. Так згідно написання болгарською мовою
  3. болг. Приятелят ми Левски, с когото живеем, е нечут характер. Когато ние се намираме в най-критическо положение, то той и тогава си е такъв весел, както и когато се намираме в най-добро положение. Студ, дърво и камък се пука, гладни от два или три деня, а той пее и се весел. Вечер додрдето ще легнем – той пее; сутринта, щом си отвори очите, пак пее. Колкото и да се намираш в отчаяност, той ще те развесели и ще те накара да забравиш сичките тъги и страдания. Приятно е човеку да живее с подобни личности!
  4. Краят на една клевета — Историци и общественици реабилитираха поп Кръстьо (Кінець одного наклепу — Історики й суспільна реабілітація попа Кристю).

Джерела[ред.ред. код]



Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.