Васил Лічев

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Васил Лічев
Народився 3 листопада 1921(1921-11-03) (102 роки)
Румянцево, Lukovit Municipalityd, Ловецька область, Болгарія
Діяльність професор, винороб, педагог, винахідник
Alma mater Сільськогосподарська академія «Георгі Димитров»
Галузь технологія коньяку і біохімія виноробства
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор технічних наук
Партія Болгарська комуністична партія
Війна Друга світова війна
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня орден Народної Республіки Болгарія орден «Червоний Прапор Праці»

Васил Іванов Лі́чев (3 листопада 1921(19211103), Румянцево) — болгарський вчений в області технології коньяку і біохімії виноробства. Доктор технічних наук з 1978 року, професор. Член-кореспондент Італійської академії винограду і вина з 1972 року.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 3 листопада 1921 року в селі Румянцевому (тепер Ловецька область Болгарії). Учасник Другої світової війни. Член Болгарської комуністичної партії з 1947 року. Після закінчення Сільськогосподарської академії «Георгі Димитров» у Софії — на педагогічній, науковій та керівній роботі. У 19711974 роках — президент Європейської організації з контролю якості харчових продуктів (Амстердам). У 19741980 роках — завідувач відділу харчової промисловості при Секретаріаті РЕВ у Москві. З 1980 року завідувач лабораторією Інституту органічної хімії Болгарської академії наук.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Один з авторів перших болгарських коньяків «Плиска» та «Поморіє»; автор 130 наукових робіт і 6 авторських свідоцтв. Серед праць:

  • Разработка технологии получения экстракта из древесины дуба: Обзорная информ. — Москва, 1977;
  • Насоки за усъвършенствуване колоните с непрекъснато действие за производството на конячен дестилат. — Лозарство и винарство, 1965, № 7;
  • Изследване комплекса на букето-образуването на коняка. — Лозарство и винарство, 1976, № 1.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденом «Народна Республіка Болгарія», орденом «Червоний Прапор Праці», радянським орденом Вітчизняної війни 2-го ступеня.

Література[ред. | ред. код]