Васьковський Євген Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Васьковський Євген Володимирович
Народився 21 лютого 1866(1866-02-21)
Білгород-Дністровський, Україна або Одеса, Одеський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер 29 травня 1942(1942-05-29) (76 років)
Варшава, Генеральна губернія, Третій Райх
Громадянство
(підданство)
Російська імперія і Польща
Alma mater Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Галузь наукових інтересів Юриспруденція
Науковий ступінь Doktor Nauk in Juridical Science[d]

Професор Євген Володимирович Васьковський (пол. Eugeniusz Włodzimierz Waśkowski; 21 лютого 1866, Аккерман[1] — 29 травня 1942, Варшава) — російський і польський цивіліст і процесуаліст, адвокат і суддя.

Життєпис[ред.ред. код]

Євген Володимирович Васьковський народився 21 лютого 1866 року в Аккермані (за іншими даними в Одесі), у родині збіднілих дворян, що походили з Польщі. Початкову освіту отримав у Першій одеській казенній гімназії, яку закінчив із золотою медаллю в 1883 році. Після цього вступив на юридичний факультет Імператорського Новоросійського університету. По закінченні університету в 18881897 роках займався адвокатською практикою як присяжний повірений у цивільних справах.

У 1893 році написав роботу «Організація адвокатури», видану в Санкт-Петербурзі в двох томах, і звернувся до Ради юридичного факультету Санкт-Петербурзького університету з проханням про допуск його до захисту цього твору як дисертації на ступінь магістра цивільного права, але отримав відмову. Однак, за підтримки Габріеля Шершеневича домігся допуску до магістерського іспиту в Казанському університеті і отримав після його успішної здачі наукове відрядження до Західної Європи. Протягом року — з літа 1894 року і до літа 1895 — слухав лекції з філософії та юриспруденції провідних європейських правознавців в університетах Німеччини та Франції, при цьому він працював у бібліотеках, публікувався, займався перекладами іноземних творів на російську мову.

У 1894 році вийшов перший том його «Підручника цивільного права», а у 1896 році в Санкт-Петербурзі — другий том. За його словами, це був «підручник, що містить в собі стислий нарис теорії цивільного права з швидкими вказівками на іноземні кодекси і літературу і більш детальний виклад діючого російського законодавства у зв'язку з тлумаченнями вітчизняних юристів та касаційної практикою». Протягом 18941895 років опублікував серію статей з питань цивільного права та цивільного судочинства в «Журналі Санкт-Петербурзького Юридичного суспільства» і «Журналі Міністерства юстиції». У 1895 році в Санкт-Петербурзі вийшла в світ його книга «Основні питання адвокатської етики».

У 1897 році захистив як кандидатську дисертацію роботу «Організація адвокатури». Про неї схвально відгукнувся Габріель Шершеневич. У тому ж році він був прийнятий на посаду приват-доцента по кафедрі цивільного права та цивільного судочинства в Імператорський Новоросійський університет.

У 1901 році в Казанському університеті захистив вже докторську дисертацію «Вчення про тлумачення та застосування цивільних законів» (перша частина його «Цивілістичному методології»).

У 1904 році став екстраординарним професором по кафедрі цивільного права та цивільного судочинства в Новоросійському університеті, а в 1906 році зайняв посаду ординарного професора по тій же кафедрі.

Після установи в жовті 1906 Міністерством народної освіти виборної посади проректора університету, був обраний проректором новоросійського університету по роботі зі студентами. Але в лютого 1909 на підставі рішення Кримінального касаційного департаменту Урядового Сенату він був усунутий з посади із забороною перебувати на державній службі протягом трьох років. Справа отримала великий суспільний резонанс. Студенти і викладачі Новоросійського університету висловлювали протести проти суду над Євгеном Володимировичем, але вони не дали результату. У Російському біографічному словнику сказано, що причиною відмови від посади було неприйняття ним репресивних заходів проти студентів у 19051906 роках.

У 1913 році були видані перший том «Курсу цивільного процесу» і «Керівництво до тлумачення і застосування законів для початківців юристів», а в 1914 році вийшло перше видання «Підручника цивільного процесу» (друге широко відоме видання було опубліковано в 1917 році).

Про останній період життя Є. В. Васьковського в російськомовних джерелах збереглося вкрай мало відомостей. Було відомо тільки, що він емігрував до Чехословаччини, де до 1928 року читав лекції з цивільного права та цивільного судочинства студентам Російського Юридичного факультету в Празі.

За польськими джерелами в 1917—1919 роках Є. В. Васьковський був суддею в Одесі, в 1919 році став світовим суддею у Вільнюсі. З 1921 року професор у Вільнюському університеті. У 1921—1924 роки очолював кафедру цивільного права та процесу, в 1924—1934 роках — кафедру цивільного права, займав пост декана юридичного факультету в 1925/1926 навчальному році, а з 1936 року читав лекції як почесний професор. З 1928 року був членом комітету з кодифікації Республіки Польща, а також почесним суддею у Вільнюському окружному суді. У 1938 році він став член-кореспондентом Польської академії знань.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Є. В. Васьковський — популярний юрист початку XX століття. В його працях розглядалися питання з різних областей юридичної науки. Він написав підручники з цивільного права, з цивільного процесу, з морського торговельного права, роботи з організації та перспективам розвитку російської адвокатури, керівництво за юридичною етиці, юридичній техніці і тлумаченню права. Він був відомий також як редактор перекладів німецького видання по «теорії володіння» Иеринга і видання з французької філософії першої половини XIX століття. Книги Є. В. Васьковського перевидаються досі. Особливо відомий підручник цивільного процесу. Це була в своєму роді перша книга, яка повністю і на належному науковому рівні висвітлює цивільне процесуальне право, його базові принципи і норми, взаємозв'язок з цивільним правом. Високий рівень видання відразу ж був визнаний сучасниками. Процесуаліст А. А. Бугаєвський визнав підручник Є. В. Васьковського «найповнішим з існуючих підручників цивільного процесу», назвав його «зразковим підручником цивільного процесу і прекрасним посібником для початківців юристів». Аналогічно про нього відгукувався і Т. М. Яблочков. Є. В. Васьковський сприяв розвитку законодавства, що регулює цивільне судочинство в Республіці Польща, а також науки цивільного процесу. Написав керівництва по польському цивільному процесу (пол. Podręcznik procesu cywilnego, 1932; System procesu cywilnego, 1932), публікувався в «Варшавської судової газеті» (пол. Gazetą Sądową Warszawską).

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Альбом юмористических стихов / Соч. Мартына Борули [псевдоним]. 1889—1890. — Одесса: тип. «Одес. вестн.», 1891. — 262 с. (Авторство установлено по изданию: Масанов И. Ф. Словарь псевдонимов… — М., 1956. — Т. 1. — С. 167)
  • Организация адвокатуры: Ч. 1-2:
  • Ч. 1. Очерк всеобщей истории адвокатуры. — С-Пб.: Изд-е Н. К. Мартынова, 1893. — 396 с.
  • Ч. 2. Исследование принципов организации адвокатуры. — С-Пб.: Изд-е Н. К. Мартынова, 1893. — 213 с.
  • Учебник гражданского права: Вып. 1-2:
  • Т. 1. Введение и общая часть. — С-Пб.: Изд-е Н. К. Мартынова, 1894. — 169 с.
  • Т. 2. Вещное право. — С-Пб.: Изд-е Н. К. Мартынова, 1896. — 188 с.
  • Цивилистическая методология. Ч. 1: Учение о толковании и применении гражданских законов. — Одесса: «Экономическая» тип., 1901.
  • Будущее русской адвокатуры: К вопросу о предстоящей реформе. — С-Пб.: Изд-е Н. К. Мартынова, 1893. — 20 с.
  • Недостатки устава гражданского судопроизводства // Журнал Санкт-Петербургского Юридического Общества за 1894—96 года.
  • О разборчивости при принятии дел к защите // Журнал Санкт-Петербургского Юридического Общества. — 1894. — № 6.
  • Приобретение движимости от несобственника // Журнал Министерства Юстиции. — 1895. — № 1.
  • Давность и церковные земли // Журнал Министерства Юстиции. — 1895. — № 5.
  • Значение адвокатуры // Журнал Министерства Юстиции. — 1895. — № 8.
  • К вопросу о реформе адвокатуры // Журнал Санкт-Петербургского Юридического Общества. — 1895. — № 10.
  • Понятие владения по русскому праву // Журнал Министерства Юстиции. — 1896. — № 4.
  • Основные вопросы адвокатской этики. — С-Пб.: Изд-е Н. К. Мартынова, 1895. — 46 с.
  • Иеринг, Рудольф фон. Теория владения / Сокр. пер. Е. В. Васьковского. — С-Пб.: Изд-е Н. К. Мартынова, 1895. — 48 с.
  • Тэн, Ипполит. Французская философия первой половины XIX века = Les philosophes classiques du XIX s. en France / Пер. с 6 фр. изд. Ю. В.; Под ред. и с предисл. Е. Васьковского. — С-Пб.: Изд-е Н. К. Мартынова, 1896. — 220 с.
  • О судейском усмотрении при толковании законов // Право. — 1901. — № 50.
  • Ответ на отзыв проф. А. И. Загоровского. — Одесса: «Экономическая» тип., 1903. — 56 с.
  • Перл учёной критики: Ответ проф. А. И. Загоровскому / 2-е изд., изм. и доп. — Одесса: тип. Г. Н. Каранта, 1904. — 72 с.
  • Сборник задач по русскому гражданскому праву: Пособие для практ. занятий. — Одесса: «Экономическая» тип., 1904. — 82 с. (Напеч. также в: Записки имп. Новороссийского ун-та. — 1904. — т. 98. — C. 1-86)
  • Учебник морского торгового законоведения / Сост.: проф. Е. В. Васьковский, присяж. повер. О. Я. Пергамент. — С-Пб.: Тип. А. Бенке, 1906. — 260 с.
  • Задачи по русскому гражданскому праву: Пособие для практ. занятий. — 2-е изд., изм. и доп. — Одесса: Образование, 1907. — 87 с.
  • Руководство к толкованию и применению законов: Для начинающих юристов. — М.: Бр. Башмаковы, 1913. — 152 с.
  • Курс гражданского процесса. Т. 1: Субъекты и объекты процесса, процессуальные отношения и действия. — М.: Бр. Башмаковы, 1913. — 691 c.
  • Учебник гражданского процесса. — М.: Бр. Башмаковы, 1914. — 571 с.
  • Задачи по гражданскому процессу / 2-е изд., перераб. — М.: Бр. Башмаковы, 1915. — 77 с.
  • Отчёт по командировке 1916 года д. с. с. Васьковского: Заметки и наблюдения при осмотре некоторых благотворительно-воспитательных заведений и учреждений, получающих пособия из средств Роман. ком. на дело призрения сирот сел. населения и детей ниж. чинов, призв. на действ. воен. службу, в пределах Владим., Воронеж., Екатериносл. и Рязан. губ. — Петроград: Гос. тип., 1916. — 51 с.
  • Учебник гражданского процесса. — 2-е изд., перераб. — М.: Бр. Башмаковы, 1917. — 429 с.
  • Руководство к толкованию и применению законов. Для начинающих юристов / Вступ. ст. В. Д. Мазаева. — М.: Юрид. бюро «Городец», 1997. — 126 с. — ISBN 5-89391-017-6.
  • Будущее русской адвокатуры: К вопросу о предстоящей реформе. — М.: Городец; Добросвет, 2000. — 31 с. — ISBN 5-89391-059-1.
  • Цивилистическая методология. Учение о толковании и применении гражданских законов. — М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. — 507 с. — ISBN 5-89158-083-7.
  • Учебник гражданского процесса / Под ред., с предисл. В. А. Томсинова. — М.: Зерцало, 2003. — 464 c. — ISBN 5-8078-0090-7.
  • Учебник гражданского процесса / 2-е изд., перераб. — Краснодар, 2003. — 52 с. — ISBN 5-8209-0185-1.
  • Учебник гражданского права. — М.: Статут, 2003. — 380 с. — ISBN 5-8354-0177-9.
  • Основные вопросы адвокатской этики // Традиции адвокатской этики. Избранные труды российских и французских адвокатов (XIX — начало ХХ в.) / Сост.: Елисеев И. В., Панкратов Р. Ю.; Предисл.: Тарло Е. Г. — С-Пб.: Юрид. центр Пресс, 2004. — 370 c. — C. 279—330.
  • Учебник гражданского процесса. — Москва, 1917 г. // Allpravo.Ru. — 2005.

Примітки[ред.ред. код]

  1. за іншими даними народився в Одесі

Література та джерела[ред.ред. код]