Васьковський Євген Володимирович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Євген Володимирович Васьковський (1866-1942)
Васьковський Євген Володимирович
Vaskovsky portrait.jpg
Народився 21 лютого 1866(1866-02-21)
Білгород-Дністровський, Російська імперія або Одеса, Одеський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер 29 травня 1942(1942-05-29) (76 років)
Варшава, Генеральна губернія, Третій Райх
Громадянство
(підданство)
Російська імперія і Польща
Alma mater Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Галузь наукових інтересів Юриспруденція
Науковий ступінь Doktor Nauk in Juridical Science[d]

Професор Євген Володимирович Васьковський (пол. Eugeniusz Włodzimierz Waśkowski; 21 лютого 1866, Аккерман[1] — 29 травня 1942, Варшава) — російський і польський цивіліст і процесуаліст, адвокат і суддя.

Життєпис[ред.ред. код]

Євген Володимирович Васьковський народився 21 лютого 1866 року в Аккермані (за іншими даними в Одесі), у родині збіднілих дворян, що походили з Польщі. Початкову освіту отримав у Першій одеській казенній гімназії, яку закінчив із золотою медаллю в 1883 році. Після цього вступив на юридичний факультет Імператорського Новоросійського університету. По закінченні університету в 18881897 роках займався адвокатською практикою як присяжний повірений у цивільних справах.

У 1893 році написав роботу «Організація адвокатури», видану в Санкт-Петербурзі в двох томах, і звернувся до Ради юридичного факультету Санкт-Петербурзького університету з проханням про допуск його до захисту цього твору як дисертації на ступінь магістра цивільного права, але отримав відмову. Однак, за підтримки Габріеля Шершеневича домігся допуску до магістерського іспиту в Казанському університеті і отримав після його успішної здачі наукове відрядження до Західної Європи. Протягом року — з літа 1894 року і до літа 1895 — слухав лекції з філософії та юриспруденції провідних європейських правознавців в університетах Німеччини та Франції, при цьому він працював у бібліотеках, публікувався, займався перекладами іноземних творів на російську мову.

У 1894 році вийшов перший том його «Підручника цивільного права», а у 1896 році в Санкт-Петербурзі — другий том. За його словами, це був «підручник, що містить в собі стислий нарис теорії цивільного права з швидкими вказівками на іноземні кодекси і літературу і більш детальний виклад діючого російського законодавства у зв'язку з тлумаченнями вітчизняних юристів та касаційної практикою». Протягом 18941895 років опублікував серію статей з питань цивільного права та цивільного судочинства в «Журналі Санкт-Петербурзького Юридичного суспільства» і «Журналі Міністерства юстиції». У 1895 році в Санкт-Петербурзі вийшла в світ його книга «Основні питання адвокатської етики».

У 1897 році захистив як кандидатську дисертацію роботу «Організація адвокатури». Про неї схвально відгукнувся Габріель Шершеневич. У тому ж році він був прийнятий на посаду приват-доцента по кафедрі цивільного права та цивільного судочинства в Імператорський Новоросійський університет.

У 1901 році в Казанському університеті захистив вже докторську дисертацію «Вчення про тлумачення та застосування цивільних законів» (перша частина його «Цивілістичному методології»).

У 1904 році став екстраординарним професором по кафедрі цивільного права та цивільного судочинства в Новоросійському університеті, а в 1906 році зайняв посаду ординарного професора по тій же кафедрі.

Після установи в жовті 1906 Міністерством народної освіти виборної посади проректора університету, був обраний проректором новоросійського університету по роботі зі студентами. Але в лютого 1909 на підставі рішення Кримінального касаційного департаменту Урядового Сенату він був усунутий з посади із забороною перебувати на державній службі протягом трьох років. Справа отримала великий суспільний резонанс. Студенти і викладачі Новоросійського університету висловлювали протести проти суду над Євгеном Володимировичем, але вони не дали результату. У Російському біографічному словнику сказано, що причиною відмови від посади було неприйняття ним репресивних заходів проти студентів у 19051906 роках.

У 1913 році були видані перший том «Курсу цивільного процесу» і «Керівництво до тлумачення і застосування законів для початківців юристів», а в 1914 році вийшло перше видання «Підручника цивільного процесу» (друге широко відоме видання було опубліковано в 1917 році).

Про останній період життя Є. В. Васьковського в російськомовних джерелах збереглося вкрай мало відомостей. Було відомо тільки, що він емігрував до Чехословаччини, де до 1928 року читав лекції з цивільного права та цивільного судочинства студентам Російського Юридичного факультету в Празі.

За польськими джерелами в 1917—1919 роках Є. В. Васьковський був суддею в Одесі, в 1919 році став світовим суддею у Вільнюсі. З 1921 року професор у Вільнюському університеті. У 1921—1924 роки очолював кафедру цивільного права та процесу, в 1924—1934 роках — кафедру цивільного права, займав пост декана юридичного факультету в 1925/1926 навчальному році, а з 1936 року читав лекції як почесний професор. З 1928 року був членом комітету з кодифікації Республіки Польща, а також почесним суддею у Вільнюському окружному суді. У 1938 році він став член-кореспондентом Польської академії знань.

Є. В. Васьковський, приділяючи пильну професійну увагу проблемам цивільного права, не менш уважно спостерігав повсякденне життя Одеси, публікуючи свої фейлетони, рецензії, відгуки на сторінках одеських періодичних видань під псевдонімами Мартин Боруля і Маestro. Публікації Є. В.  Васьковського в газетах «Одесский вестник» і «Одесские новости» є унікальним свідченням очевидця і безпосереднього учасника громадсько-політичного і культурного життя Одеси кінця ХІХ століття.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Є. В. Васьковський — популярний юрист початку XX століття. В його працях розглядалися питання з різних областей юридичної науки. Він написав підручники з цивільного права, з цивільного процесу, з морського торговельного права, роботи з організації та перспективам розвитку російської адвокатури, керівництво за юридичною етиці, юридичній техніці і тлумаченню права. Він був відомий також як редактор перекладів німецького видання по «теорії володіння» Иеринга і видання з французької філософії першої половини XIX століття. Книги Є. В. Васьковського перевидаються досі. Особливо відомий підручник цивільного процесу. Це була в своєму роді перша книга, яка повністю і на належному науковому рівні висвітлює цивільне процесуальне право, його базові принципи і норми, взаємозв'язок з цивільним правом. Високий рівень видання відразу ж був визнаний сучасниками. Процесуаліст А. А. Бугаєвський визнав підручник Є. В. Васьковського «найповнішим з існуючих підручників цивільного процесу», назвав його «зразковим підручником цивільного процесу і прекрасним посібником для початківців юристів». Аналогічно про нього відгукувався і Т. М. Яблочков. Є. В. Васьковський сприяв розвитку законодавства, що регулює цивільне судочинство в Республіці Польща, а також науки цивільного процесу. Написав керівництва по польському цивільному процесу (пол. Podręcznik procesu cywilnego, 1932; System procesu cywilnego, 1932), публікувався в «Варшавської судової газеті» (пол. Gazetą Sądową Warszawską).

Бібліографія[ред.ред. код]

  • Евгений Владимирович Васьковский: правовед, литератор, критик : сборник материалов к 150-летию со дня рождения = Eugeniusz Włodzimierz Waśkowski: prawnik, literat, krytyk: zbiór materiałow do 150-lecia urodzin E. W. Waśkowskiego / Одес. нац. науч. б-ка, Центр исследования права им. Савиньи (Одесса), Юридическая фирма «Юрлайн»; сост.: Н. А. Яцун, И. А. Бирюкова; науч. ред. В. М. Зубарь; отв. ред. О. Ф. Ботушанская; рецензенты: Е. О. Харитонов, Т. В. Добко; ред. : Н. Г. Майданюк, И. С. Шелестович. — Одесса : Бондаренко М. А., 2017. — 588 с.: ил. — (Серия «Одесса в именах и документах»).
  • Альбом юмористических стихов / Соч. Мартына Борули [псевдоним]. 1889—1890. — Одесса: тип. «Одес. вестн.», 1891. — 262 с. (Авторство установлено по изданию: Масанов И. Ф. Словарь псевдонимов… — М., 1956. — Т. 1. — С. 167)
  • Организация адвокатуры: Ч. 1-2:
  • Ч. 1. Очерк всеобщей истории адвокатуры. — С-Пб.: Изд-е Н. К. Мартынова, 1893. — 396 с.
  • Ч. 2. Исследование принципов организации адвокатуры. — С-Пб.: Изд-е Н. К. Мартынова, 1893. — 213 с.
  • Учебник гражданского права: Вып. 1-2:
  • Т. 1. Введение и общая часть. — С-Пб.: Изд-е Н. К. Мартынова, 1894. — 169 с.
  • Т. 2. Вещное право. — С-Пб.: Изд-е Н. К. Мартынова, 1896. — 188 с.
  • Цивилистическая методология. Ч. 1: Учение о толковании и применении гражданских законов. — Одесса: «Экономическая» тип., 1901.
  • Будущее русской адвокатуры: К вопросу о предстоящей реформе. — С-Пб.: Изд-е Н. К. Мартынова, 1893. — 20 с.
  • Недостатки устава гражданского судопроизводства // Журнал Санкт-Петербургского Юридического Общества за 1894—96 года.
  • О разборчивости при принятии дел к защите // Журнал Санкт-Петербургского Юридического Общества. — 1894. — № 6.
  • Приобретение движимости от несобственника // Журнал Министерства Юстиции. — 1895. — № 1.
  • Давность и церковные земли // Журнал Министерства Юстиции. — 1895. — № 5.
  • Значение адвокатуры // Журнал Министерства Юстиции. — 1895. — № 8.
  • К вопросу о реформе адвокатуры // Журнал Санкт-Петербургского Юридического Общества. — 1895. — № 10.
  • Понятие владения по русскому праву // Журнал Министерства Юстиции. — 1896. — № 4.
  • Основные вопросы адвокатской этики. — С-Пб.: Изд-е Н. К. Мартынова, 1895. — 46 с.
  • Иеринг, Рудольф фон. Теория владения / Сокр. пер. Е. В. Васьковского. — С-Пб.: Изд-е Н. К. Мартынова, 1895. — 48 с.
  • Тэн, Ипполит. Французская философия первой половины XIX века = Les philosophes classiques du XIX s. en France / Пер. с 6 фр. изд. Ю. В.; Под ред. и с предисл. Е. Васьковского. — С-Пб.: Изд-е Н. К. Мартынова, 1896. — 220 с.
  • О судейском усмотрении при толковании законов // Право. — 1901. — № 50.
  • Ответ на отзыв проф. А. И. Загоровского. — Одесса: «Экономическая» тип., 1903. — 56 с.
  • Перл учёной критики: Ответ проф. А. И. Загоровскому / 2-е изд., изм. и доп. — Одесса: тип. Г. Н. Каранта, 1904. — 72 с.
  • Сборник задач по русскому гражданскому праву: Пособие для практ. занятий. — Одесса: «Экономическая» тип., 1904. — 82 с. (Напеч. также в: Записки имп. Новороссийского ун-та. — 1904. — т. 98. — C. 1-86)
  • Учебник морского торгового законоведения / Сост.: проф. Е. В. Васьковский, присяж. повер. О. Я. Пергамент. — С-Пб.: Тип. А. Бенке, 1906. — 260 с.
  • Задачи по русскому гражданскому праву: Пособие для практ. занятий. — 2-е изд., изм. и доп. — Одесса: Образование, 1907. — 87 с.
  • Руководство к толкованию и применению законов: Для начинающих юристов. — М.: Бр. Башмаковы, 1913. — 152 с.
  • Курс гражданского процесса. Т. 1: Субъекты и объекты процесса, процессуальные отношения и действия. — М.: Бр. Башмаковы, 1913. — 691 c.
  • Учебник гражданского процесса. — М.: Бр. Башмаковы, 1914. — 571 с.
  • Задачи по гражданскому процессу / 2-е изд., перераб. — М.: Бр. Башмаковы, 1915. — 77 с.
  • Отчёт по командировке 1916 года д. с. с. Васьковского: Заметки и наблюдения при осмотре некоторых благотворительно-воспитательных заведений и учреждений, получающих пособия из средств Роман. ком. на дело призрения сирот сел. населения и детей ниж. чинов, призв. на действ. воен. службу, в пределах Владим., Воронеж., Екатериносл. и Рязан. губ. — Петроград: Гос. тип., 1916. — 51 с.
  • Учебник гражданского процесса. — 2-е изд., перераб. — М.: Бр. Башмаковы, 1917. — 429 с.
  • Руководство к толкованию и применению законов. Для начинающих юристов / Вступ. ст. В. Д. Мазаева. — М.: Юрид. бюро «Городец», 1997. — 126 с. — ISBN 5-89391-017-6.
  • Будущее русской адвокатуры: К вопросу о предстоящей реформе. — М.: Городец; Добросвет, 2000. — 31 с. — ISBN 5-89391-059-1.
  • Цивилистическая методология. Учение о толковании и применении гражданских законов. — М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2002. — 507 с. — ISBN 5-89158-083-7.
  • Учебник гражданского процесса / Под ред., с предисл. В. А. Томсинова. — М.: Зерцало, 2003. — 464 c. — ISBN 5-8078-0090-7.
  • Учебник гражданского процесса / 2-е изд., перераб. — Краснодар, 2003. — 52 с. — ISBN 5-8209-0185-1.
  • Учебник гражданского права. — М.: Статут, 2003. — 380 с. — ISBN 5-8354-0177-9.
  • Основные вопросы адвокатской этики // Традиции адвокатской этики. Избранные труды российских и французских адвокатов (XIX — начало ХХ в.) / Сост.: Елисеев И. В., Панкратов Р. Ю.; Предисл.: Тарло Е. Г. — С-Пб.: Юрид. центр Пресс, 2004. — 370 c. — C. 279—330.
  • Учебник гражданского процесса. — Москва, 1917 г. // Allpravo.Ru. — 2005.

Примітки[ред.ред. код]

  1. за іншими даними народився в Одесі

Література та джерела[ред.ред. код]