Васягін Семен Петрович

Васягін Семен Петрович
Народився	15 лютого 1910(1910-02-15) село Беляєво Корчевського повіту Тверської губернії, нині у складі Кімрського району Тверської області
Помер	14 квітня 1991(1991-04-14) (81 рік) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Національність	росіянин
Діяльність	воєначальник, політик
Учасник	німецько-радянська війна
Посада	депутат Верховної ради СРСР
Військове звання	генерал армії
Партія	КПРС
Нагороди

Семе́н Петро́вич Васягін (2 [15] лютого 1910, село Беляєво Корчевського повіту Тверської губернії, нині у складі Кімрського району Тверської області — 14 квітня 1991, Москва) — радянський військовий діяч, політпрацівник Збройних сил, генерал армії. Депутат Верховної Ради СРСР 4-го (1954—1958) і 6—10-го (1962—1984) скликань. Член Центральної ревізійної комісії КПРС у 1966—1981 роках.

Біографія

Народився в селянській родині. Трудову діяльність розпочав у чотирнадцятирічному віці робітником-будівельником. Після закінчення школи став завідувачем бібліотеки. Потім працював в органах суду і прокуратури.

У 1932 році призваний на строкову службу в Червону армію, служив червоноармійцем в залізничних військах.

Член ВКП(б) з 1932 року.

У 1933 році переведений на партійно-політичну роботу в війська НКВС СРСР, був секретарем бюро ВЛКСМ підрозділу, інструктором з політичної роботи у військах, помічником начальника політичного відділу військової частини по комсомольській роботі, старшим інструктором Головного управління політичної пропаганди прикордонних і внутрішніх військ НКВС СРСР.

Закінчив Комуністичний університет у Москві в 1937 році.

У 1939 році, деякий час був комісаром Путивльського табору військовополонених поляків, захоплених під час Польського походу РСЧА.

У роки німецько-радянської війни з вересня 1941 року — в діючій Червоній армії. Спочатку був начальником політичного відділу 252-ї стрілецької дивізії на Західному і Калінінському фронтах.

З серпня 1942 року воював у 381-й стрілецькій дивізії, яка входила до складу 39-ї армії і 3-ї ударної армії Калінінського і 1-го Прибалтійського фронтів. Обіймав посади комісара дивізії, з жовтня 1942 року — заступника командира дивізії з політчастини, з червня 1943 року — начальника політичного відділу — заступника командира дивізії з політчастини.

З 1944 року до кінця війни — начальник політичного відділу  — заступник командира з політчастини 60-го стрілецького корпусу на 3-му Білоруському фронті, брав участь у Східно-Прусської наступальної операції.

Після війни, у 1945—1948 роках продовжував обіймати посаду начальника політвідділу — заступника командира з політчастини 60-го стрілецького корпусу Північно-Кавказького військового округу.

У 1948 році закінчив курси перепідготовки політичного складу при Військово-політичної академії імені Леніна.

З серпня 1949 року — начальник Політичного управління і заступник командувача військ Архангельського військового округу. У квітні 1950 — 1953 року — начальник Політичного управління військ Далекого Сходу, в квітні 1953 — вересні 1957 року — член Військової ради — начальник Політичного управління Далекосхідного військового округу.

У вересні 1957 — травні 1958 року — член Військової ради — начальник Політичного управління Одеського військового округу.

У травні 1958 — 1967 року — член Військової ради — начальник Політичного управління Групи радянських військ у Німеччині.

У 1967—1980 роках — член Військової ради — начальник Політичного управління Сухопутних військ СРСР.

У 1980 — квітні 1991 року — військовий інспектор — радник Групи генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

Помер 14 квітня 1991 року. Похований на Новодівичому кладовищі Москви.

Звання

• генерал-майор (11.05.1949)
• генерал-лейтенант (8.08.1955)
• генерал-полковник (25.05.1959)
• генерал армії (19.02.1976)

Нагороди СРСР

• Орден Жовтневої Революції (14.02.1980)
• чотири ордени Червоного Прапора (у тому числі 05.05.1942 31.03.1945, 1952)
• Орден Кутузова 2-го ступеня (19.09.1944)
• два ордена Вітчизняної війни 1-го ступеня (02.05.1943, 1985)
• два ордени Трудового Червоного Прапора (у тому числі 04.02.1970)
• ордена «За службу Батьківщині у Збройних Силах СРСР» 2-го і 3-го ступенів (1975, 1990)
• два ордена Червоної Зірки
• Медаль «За бойові заслуги»
• Медаль «На відзначення 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна»
• Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• Медаль «Двадцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• Медаль «Тридцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• Медаль «В пам'ять 800-річчя Москви»
• 2 медалі «За освоєння цілинних земель»
• Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»
• Медаль «40 років Збройних Сил СРСР»
• Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
• Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»

Іноземні нагороди

• Офіцерський хрест ордена Відродження Польщі (ПНР)
• Орден «За заслуги перед Вітчизною» у золоті (НДР)
• Орден «9 вересня 1944 року» з мечами 2 ступеня (НРБ)
• два ордени Бойового Червоного Прапора (МНР)
• Медаль «50 років МНР» (МНР)
• Медаль «50 років МНА» (МНР)
• Медаль «30 років Халхін-Гольської Перемоги» (МНР)
• Медаль За бойової співдружності" в сріблі (ВНР)
• Медаль «Військова доблесть» (СРР)
• Медаль «100 років з дня народження Георгія Димитрова» (НРБ)
• Медаль «Воїну-інтернаціоналісту від вдячного афганського народу» (ДРА)
• Медаль «Братерство по зброї» у золоті (НДР)
• Медаль «За зміцнення братства по зброї» 1 ступеня (ЧССР)

Джерела

• Галицкий К. Годы суровых испытаний. 1941—1944 (записки командарма) — М.: Наука, 1973. (рос.)
• http://myfront.in.ua/biografiya/v/vasyagin-semen-petrovich.html [Архівовано 15 квітня 2017 у Wayback Machine.]