Ватикан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Держава-Місто Ватикан
'Status Civitatis Vaticanae
Stato della Città del Vaticano'

Прапор Герб
Гімн: «Inno e Marcia Pontificale»
Розташування Ватикану
Столиця фактично є містом-державою у місті
41°54′ пн. ш. 12°27′ сх. д. / 41.900° пн. ш. 12.450° сх. д. / 41.900; 12.450
Офіційні мови Латина
Державний устрій
 - Папа Франциск I
 - Держсекретар Кардинал Тарчізіо Бертоне
Незалежність від Італії 
 - Латеранські угоди 11 лютого 1929 
Площа
 - Загалом 0,44 км² (232)
Населення
 - оцінка 2007 р. 800 (220)
 - Густота 1780/км² (6)
Валюта Euro (€)3 (EUR)
Часовий пояс  (UTC+1)
 - Літній час (UTC+2)
Домен інтернету .va
Телефонний код +39 (Італія)
Місто Ватикан
Vatican City *
* Назва в офіційному англомовному списку

World Heritage Logo global.svg    Світова спадщина    Прапор ЮНЕСКО
St Peter's Square, Vatican City - April 2007.jpg
Ватикан
41°54′14″ пн. ш. 12°27′10″ сх. д. / 41.90400000000000347° пн. ш. 12.45299999999999940° сх. д. / 41.90400000000000347; 12.45299999999999940
Країна Ватикан Ватикан
Тип Культурний
Критерії i, ii, iv, vi
Об'єкт № 286
Регіон ЮНЕСКО Європа і Північна Америка
Історія реєстрації
Зареєстровано: 1984 (8 сесія)

Commons-logo.svg Ватикан у Вікісховищі

Ватика́н, або Святі́йший Престі́л, також Держа́ва-Мі́сто Ватика́н (лат. Status Civitatis Vaticanae, італ. Stato della Città del Vaticano) — резиденція Папи Римського, територія Святійшого Престолу (Престолу Святого Петра), центрального органу Католицької Церкви. Місто-держава. Найменша у світі незалежна держава, анклав посеред Риму в Італії.

Для християн Ватикан набув значення ще на зорі християнства у зв'язку з тим, що, згідно з переказами, саме там у 67 р. н. е. був розп'ятий св. Петро [1], [2].

Розташований на Ватиканському пагорбі (Mons Vaticanus), що отримав свою назву ще у дохристиянські часи, і на Ватиканських полях (північніше від пагорба, на якому побудовано базиліку Святого Петра, Сікстинську капелу і Ватиканські музеї).

Ватикан — це також адміністративна організація, яка допомагає йому управляти Церквою (вона також має назву Римська Курія).

Ватикан відомий своїм малярством і архітектурою, його найзнаменитіша споруда — базиліка Святого Петра, побудована на гробі першого Папи. Базиліка Святого Петра, проте, не є головним храмом. Головний храм Риму — базиліка Святого Івана на пагорбі Латеранум (Латеранському пагорбі). Саме звідси Папа керував Церквою в добу Середньовіччя.

Найвизначнішим твором мистецтва є фрески Сикстинської каплиці роботи Мікеланджело. Упродовж століть було зібрано величезну мистецьку колекцію, яка тепер експонується у Ватиканському музеї.

Іншою перлиною Ватикану є його бібліотека.

Історія[ред.ред. код]

Докладніше: Історія Ватикану

В античності територія Ватикану (лат. ager vaticanus) не була заселена, оскільки в Стародавньому Римі це місце вважалося святим. У 326 році, після приходу християнства, над гіпотетичною гробницею святого Петра була споруджена базиліка Костянтина і з тих пір це місце стало заселятися.

Папська держава, утворена у VIII столітті при підтримці Карла Великого на підставі легенди про Константинів дар, проіснувала у досить великих розмірах до 1870, коли утворилася сучасна держава Італія, а Рим став її столицею. На момент найвищого розквіту на початку 16-го століття папська держава включала в себе герцогства Падую, П'яченцу, Модену, Романью, Урбіно, Сполето і Кастро, Анконську Марку та провінції Болонью, Перуджу і Орвіетано.

У 1929 відновлена після Латеранської угоди Муссоліні з папою Пієм ХІ в нинішніх розмірах. 7 червня 1929 була ратифікована угода між Італією і Святим престолом, відповідно до якої утворилася держава Ватикан і опублікована конституція цієї країни.

Сучасність[ред.ред. код]

Зараз Ватикан — самостійна держава-місто і центр Римо-католицької церкви, резиденція її голови Папи Римського, розташована в західній частині Риму. Територія — 0,44 км². Число постійних жителів Ватикану становить приблизно 800 чоловік, 450 з яких носять духовний сан.

Офіційна мова — латинська, використовується виключно в офіційних друкованих документах Ватикану і в ході богослужінь. У дипломатичному листуванні використовується французька. Повсякденними і розмовними за частотою вживання є італійська, іспанська, англійська, німецька і французька мови. Грошова одиниця — євро. За угодою з урядом Італії від 29 грудня 2000 у обмежених масштабах Папська держава чеканить також власну монету — ватиканський євро, призначений в основному для нумізматів. Обсяг випуску ватиканських євро не повинен перевищувати одного мільйона на рік.

Форма управління — теократична монархія. Глава держави — Папа Римський. Всі жителі Ватикану після виповнення восьми років приносять присягу папі. Папі належить верховна законодавча, виконавча і судова влада.

Ватикан підтримує дипломатичні відносини з 178 державами і є постійним спостерігачем при ООН з правом голосування.

Географія[ред.ред. код]

Офіційний план Ватикану (з додатку до Латеранських угод). На плані кольорами позначені: темно-сірий - територія міста-держави Ватикан; світло-сірий - територія міста-держави Ватикан, за підтримання правопорядку на якій відповідає Італія. Ця територія може бути в будь-який момент закрита для публіки та італійської поліції для проведення особливих церемоніальних заходів; червоний - невелика смуга (3 м в ширину і 60 м в довжину) поруч з північною колонадою собору Святого Петра, що є, згідно з Латеранськими угодами, територією Італії і перебуває в італійській юрисдикції. Цей факт був предметом суперечок на спільній ватикансько-італійській комісії, що існувала до 1932 року для уточнення формулювань Латеранських угод. Однак, оскільки рішення комісії мали рекомендаційний характер, Італія відмовилася визнавати результати дискусії і залишила смугу землі вздовж колонади за собою; обведене синім - територія Італії, що знаходиться у володінні Святого Престолу. Територія має екстериторіальний статус, італійське право на неї не поширюється; також - територія в південній частині плану (ліворуч) зафарбована світло-сірим помилково і є територією Італії.

Ватикан, одна з європейських мікрокраїн, що розташована на Ватиканському пагорбі в західно-центральній частині Риму, на кілька сотень метрів на захід від річки Тибр. Її кордони — 3,2 кілометра, знаходиться в межах Італії. Вони позначені мурами, збудованими в давнину для захисту Папи від вторгнення ззовні. Ситуація є суперечливою у знаменитому Сквері Святого Петра (Peter's Square) перед Базилікою Петра (Peter's Basilica), де межі кордону в безпосередній близькості від еліпса, утвореного колонадою Берніні (Bernini 's colonnade), саме тут розповсюджується юрисдикція муніципальної римської поліції, на яку й була покладена охорона порядку в цій частині. Ватикан є найменшою суверенною державою у світі, площею в 0,44 кв. кілометри (44 га, 110 акрів). Число постійних жителів Ватикану становить приблизно 800 чоловік, 450 з яких носять духовний сан.

Клімат у Ватикані, так само, як і в Римі, помірний, середземноморський. Зима — м'яка, дощова, триває з вересня до середини травня; літо — спекотне, сухе, триває з травня по серпень. Відмічаються деякі місцеві особливості, здебільшого туман і роса.

У липні 2007 року Ватикан погодився стати першою вуглецево-нейтральною державою. Вони планують здійснити це шляхом заліку викидів двоокису вуглецю, завдяки створенню Лісового масиву Ватикану, який був подарований папській консисторії урядом та громадою в Угорщині[3].

Населення[ред.ред. код]

Докладніше у статті Населення Ватикану

Практично все населення Ватикану — піддані Святого Престолу (підданства Ватикану не існує), що мають паспорт (даний паспорт володіє дипломатичним статусом Святого Престолу, вказує на приналежність до мешканців Апостольської Столиці (Ватикану) і видається Державним Секретаріатом) і є служителями Католицької Церкви.

Станом на 31 грудня 2005 року з 557 підданих Святого Престолу 58 — кардинали, 293 мають статус духовенства і є членами Папських представництв, 62 — інші представники духовенства, 101 — член швейцарської гвардії, а решта 43 — миряни. У 1983 році у Ватикані не зареєстровано жодного новонародженого. Трохи менше половини, 246 громадян, зберегли своє перше громадянство. Громадянство у Ватикані не успадковується і не може бути надбане в силу народження в державі. Воно може бути отримано тільки на основі служіння Святому Престолу та анулюється у разі припинення трудової діяльності у Ватикані[4].

Стаття 9 Латеранського договору 1929 року між Ватиканом та Італією свідчить, що якщо особа перестає бути громадянином Ватикану і не має громадянства якої-небудь іншої держави, їй надається італійське громадянство.

Етнічно більшість з громадян Ватикану італійці, за винятком членів швейцарської гвардії. До «денного» населення Ватикану відносяться також близько 3000 працюючих там італійців, але вони живуть за межами держави.

У 2005 році у Ватикані було зареєстровано 111 шлюбів.

Політична система[ред.ред. код]

Ватикан — абсолютна теократична монархія, керована Святим Престолом. Сувереном Святого Престолу, в руках якого зосереджені абсолютна законодавча, виконавча і судова влада, є Папа Римський, що обирається кардиналами на довічний термін. Після смерті Папи і під час конклаву аж до інавгурації нового Папи його обов'язки виконує камерленго.

Влада[ред.ред. код]

Ватикан
Велика Британія

Стаття з серії:
Політика та уряд Ватикану


Папа Римський


Конституція


Виконавча влада


Законодавча влада


Судова влада


Вибори


Див. також

Портал:Католицтво


Інші країни

Головою виконавчої влади є Державний секретар.

Ватиканом керує адміністративний орган — призначувана Святим Престолом Папська Комісія, на чолі з губернатором (комісія призначається на 5-річний термін). Головним адміністративним органом Святого престолу (Практичне керівництво релігійною, політичною та господарською діяльністю) є Римська курія. Згідно з конституціями «Regimini Ecclesiae Universae» (1968 рік) і «Pastor Bonus» (1988 рік) адміністрація католицької церкви і Ватикану складається з кількох відомств. Виконанням рішень Папи і координацією діяльності Римської курії займається Державний секретаріат. Його голові — Державному секретарю — надані всі повноваження в області світського суверенітету; фактично він виконує обов'язки прем'єр-міністра. З 2006 року державний секретар — кардинал Тарчізіо Бертоне.

Вищі консультативні органи — Вселенський собор, колегія кардиналів і єпископський синод.

У складі Державного секретаріату діють, зокрема, секції з загальних питань (внутрішніх справах) та у зв'язках з державами (закордонних справ).

Інші органи католицької церкви і Ватикану: дев'ять конгрегацій, або дикастерій (міністерств), 11 папських комісій; бюро; Апостольська бібліотека та інші установи. Юридичні інстанції — Вищий церковний суд, Вищий трибунал Апостольського суду і місцевий трибунал. Порядок підтримує папська гвардія, що складається зі швейцарських гвардійців.

Економіка[ред.ред. код]

Ватикан має некомерційну планову економіку. Джерела доходів — в першу чергу пожертвування католиків усього світу. Прибуток в 2003 році склав 252 мільйона доларів США, витрати — 264. Крім того, великі доходи приносить туризм (продаж поштових марок, ватиканських монет євро, сувенірів, плата за відвідування музеїв). Велику частину робочої сили (обслуговуючий персонал музеїв, садівники, двірники і так далі) становлять громадяни Італії.

Ватиканський євро[ред.ред. код]

Ватикан входить до єврозони з 1999 року. Як будь-яка інша держава, що офіційно входить до єврозони, Ватикан має власний дизайн аверсу монет: на ньому зображується портрет правлячого (на момент карбування) Папи Римського2006 року — з Бенедиктом XVI).

Збройні сили[ред.ред. код]

Швейцарські гвардійці в традиційній формі.

До 1970 року існувало 4 види збройних сил:

У 1970 році папа Павло VI реформував збройні сили, ліквідувавши 3 перші види військ і залишивши для охорони держави Швейцарську гвардію, засновану в 1506 році. У 2002 році Іоанн Павло II відновив жандармерію.

Швейцарська гвардія підпорядковується безпосередньо Святому Престолу.

Транспорт і комунікації[ред.ред. код]

У Ватикані немає аеропортів. Є один вертолітний майданчик — Ватиканський геліпорт і 852-метрова залізниця, що з'єднує залізничну станцію біля собору святого Петра з основною італійської мережею.

Ватикан має також власний домен, телевізійний центр CTV, який займається підготовкою телепрограм, але сам безпосереднього мовлення не веде[5]. З 1931 року веде мовлення Радіо Ватикану[6].

З 2002 року в Дирекцію телекомунікацій Міста-Держави Ватикан входить телефонна служба, яка керує ватиканськими телекомунікаціями, у тому числі голосовим провідним зв'язком та мережею передачі даних. 18 травня 2010 Ватикан підписав договір з італійським підрозділом міжнародного оператора стільникового зв'язку Vodafone. Власних операторів стільникового зв'язку у Ватикану немає.

У Ватикані видається щоденна газета L'Osservatore Romano, офіційний бюлетень Святого Престолу Acta Apostolicae Sedis, і статистичний щорічник Annuario Pontificio. 29 червня 2011 у Ватикані був запущений власний інформаційний інтернет-портал[7].

Крім того, Ватикан має декілька радіопередавачів, резервну електростанцію, пошту, банк (відоміший під назвою «Інститут релігійних справ»).

З 2008 року ведеться будівництво сонячної електростанції проектною потужністю 100 мегават[8].

Міжнародні відносини[ред.ред. код]

Статус Ватикану в міжнародному праві — Допоміжна суверенна територія Святого Престолу, резиденція вищого духовного керівництва римсько-католицької церкви. Суверенітет Ватикану не є самостійним (національним), а випливає з суверенітету Святого престолу. Іншими словами, його джерело - не населення Ватикану, а саме папський престол. Кафедра Римських єпископів визнається суверенним суб'єктом міжнародного права з ранньосередньовічних часів.

Дипломатичні відносини Ватикану і Святого Престолу знаходяться у віданні Секції відносин з державами Державного секретаріату. Секцію очолює Секретар з відносин з державами в сані архієпископа — нині Домініке Мамберті (Dominique Mamberti), титулярний архієпископ Сагони.

Дипломатичні місії іноземних держав акредитуються при Святому Престолі, а не при місті-державі Ватикан. Іноземні посольства і представництва, акредитовані при Святому Престолі, зважаючи на малу територію Ватикану, розміщені в Римі (включаючи і посольство Італії, яке, таким чином, знаходиться в її власній столиці).

Святий Престол підтримує дипломатичні відносини з 174 країнами світу, у тому числі з ЄС і з Організацією визволення Палестини і є членом 15 організацій, у тому числі ВООЗ, СОТ, ЮНЕСКО, ОБСЄ та ФАО.

Святий Престол — найстаріший (1942 рік) дипломатичний союзник Китайської Республіки і нині є єдиним суверенним суб'єктом міжнародного права в Європі, що формально визнає Китайську Республіку.

У 2007 році Святим Престолом були встановлені дипломатичні відносини з Саудівською Аравією.

Святий Престол (не Ватикан) є постійним спостерігачем при ООН з 1964 року[9], співпрацюючи з організацією з 1957 року. У 1971 році Святий Престол заявив про своє рішення дотримуватися Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, щоб «надати моральну підтримку принципам, які служать основою самого Договору». У липні 2004 року права місії Святого Престолу при ООН були розширені. Крім того, з серпня 2008 року Ватикан почав співпрацю з Інтерполом на постійній основі[10][11].

Вид на Площу Святого Петра.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Італія Італія Італія Італія Італія Італія
Італія Італія Gray compass rose.svg Італія Італія
Італія Італія Італія Італія Італія Італія