Ваточник сирійський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ваточник
Asclepias syriaca prg 2.jpg
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Streptophyta
- Еудікоти (Eudicots)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Підклас: Айстериди (Asterids)
Порядок: Тирличецвіті (Gentianales)
Родина: Барвінкові (Apocynaceae)
Підродина: Ластівневі (Asclepiadoideae)
Рід: Ваточник (Asclepias)
Вид: Ва­точ­ник сирійський
Біноміальна назва
Asclepias syriaca
L., 1762
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Asclepias syriaca
EOL: 581277
ITIS logo.jpg ITIS: 30310
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 48545
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Asclepias syriaca

Ва­точ­ник сирійський (Asclepias syriaca L.) — рослина з підро­ди­ни Ластівневі (Asclepiadoideae), родини Барвінкові (Apocynaceae) ро­ду Ваточник (Asclepias L.).

Назва[ред.ред. код]

Квіти ваточника сирійського
Плід ваточника сирійського
Стиглий плід ваточника сирійського з насінням

  Ла­тинсь­ка на­зва ро­ду — Asclepias — вка­зує на те, що рос­ли­ну за­сто­со­ву­ва­ли і з ліку­валь­ною ме­тою (на­зва­на по імені бо­га ліку­ван­ня Асклепія, або Ес­ку­ла­па: грец. Asclepios, лат. Aesculapus), ос­кільки ок­ремі йо­го ви­ди ма­ють ліку­вальні вла­с­ти­вості. Дозрілі насіни­ни вкриті во­лок­ни­с­тим ва­то­подібним пу­хом, за що рос­ли­на й от­ри­ма­ла свою на­зву — ва­точ­ник.

До Сирії він ніяко­го відно­шен­­ня не має, то­му що ро­дом із Пів­ніч­ної Аме­ри­ки. А ви­до­ва на­зва «си­­рійсь­кий» за­ли­ши­ла­ся, по­при по­мил­ку в си­с­те­­ма­тиці, на яку зго­дом ука­зав Карл Лінней. По­мил­ко­ву ви­до­ву на­зву ввів італійський мандрівник і природови­нахідник Корнуті, який прий­няв за ва­точ­ник іншу рос­ли­ну — кендир, ви­ро­щу­ва­ний у Сирії. Карл Лінней ус­та­но­вив, що це різні, хо­ча й схожі, рос­ли­ни і відніс йо­го до ро­ду Ас­к­лепіас, але за­ли­шив за ним виз­на­чен­ня «сирійський». Інко­ли в пам'ять про Кор­нуті йо­го на­зи­ва­ють: Ас­к­лепіас Кор­нуті.

Морфологічна характеристика[ред.ред. код]

Ба­га­торічна рос­ли­на до 150 см зав­виш­ки. Стеб­ла пря­мо­сто­ячі, за­ли­с­тяні, трав'я­­­нисті, прості, товсті, розсіяно опу­шені ко­рот­ки­ми ку­че­ря­ви­ми во­ло­с­ка­ми. Верхні міжвуз­ля — білу­ва­то­го ко­ль­о­ру че­рез гу­с­те опу­шен­ня. На зрізі виді­ляєть­ся гу­с­тий мо­лоч­ний сік з не­приєм­ним за­па­хом. У ньо­му містить­ся глю­ко­зид ас­к­ле­піа­дин, який за­сто­со­ву­ють у ме­­­ди­цині. Ли­ст­ки з ко­рот­ким че­реш­ком, дов­га­с­то-еліптичні, 13-20 см за­вдовж­ки, 7-9,5 см за­вшир­ш­ки, біля ос­но­ви ок­руглі чи злег­ка сер­це­подібні, з за­го­ст­ре­ним кінцем, то­в­стою се­ред­нь­ою жил­кою, зни­зу білу­ваті від гу­с­то­го по­встя­но­го опу­шен­ня, звер­ху — з розсіяни­ми во­ло­с­ка­ми. Зон­ти­ки ба­га­токвіткові, роз­та­шо­вані на квітко­но­сах за­вдовжки 4-8 см. Квітко­но­си опу­шені і розміщені між че­реш­ка­ми у верхній ча­с­тині рос­ли­ни. Квітконіжки пух­насті, у 2,5 ра­за довші за квітки. Квітки ве­ликі, до 1 см в діаметрі, світло-ро­жеві, ро­же­ву­ва­то-буз­кові, за­паш­ні, зібрані у ве­ликі зон­ти­ко­подібні суцвіття. Ча­ст­ки ча­шеч­ки відхи­лені, яй­це­подібні, 3-4 мм за­вдовжки, за­го­ст­рені, пух­насті. Ма­ють силь­ний не­ктар­ний за­пах. Цвіте в липні впро­довж 30-35 днів. Віно­чок май­же до ос­но­ви над­різа­ний, ло­паті йо­го овальні, 6-7 мм за­вдовжки, тро­хи зву­жені до вер­ши­ни, ту­по­ко­нечні, зовні опу­шені ку­че­ря­ви­ми біли­ми во­ло­с­ка­ми. Ко­рон­ка ти­чи­нок скла­дається з п'яти ло­па­тей із дво­ма зуб­ця­ми з внутрішньо­го бо­ку по ку­тах із ро­го­подібним пла­с­ким при­дат­ком у верх­ній по­рож­нині ков­пач­ка. Пи­ля­ки роз­ши­рені біля ос­но­ви. Оцвіти­на подвійна. Ча­шеч­ка п'яти­роз­дільна, віно­чок зрос­ло­ли­с­тий, ко­ле­со­подібний, з п'ять­ма ло­па­тя­ми, має п'ять ти­чи­нок, нит­ки яких роз­ши­рені, зро­с­та­ють­ся в тру­боч­ку, пи­ля­ки з до­дат­ка­ми ут­во­рю­ють не­ве­ли­ку ко­рон­ку, пи­лок кож­но­го пи­ля­ка з'єдна­ний у суцільну пил­­­ко­ву ма­су. Зав'язь верх­ня, ма­точ­ка скла­дається з двох віль­них пло­до­ли­с­тиків, з дво­ма стовпчи­ка­ми, які зро­с­та­ють­ся в п'яти­кут­ну прий­моч­ку. Плід — ба­га­то­насінна ли­с­тян­ка з за­го­ст­ре­ним кінчи­ком та дов­гою пло­доніжкою. На­­сіння з чуб­чи­ком во­лосків розміще­не на по­вер­хні шов­ко­ви­с­то­го квітко­ло­жа. На одній рос­лині мо­же бу­ти до двад­ця­ти ко­ро­бо­чок, у кожній із яких — 60-250 насінин. Насіння яй­це­подібне, 0,9-1 см за­вдовжки, пла­с­ко­сплю­ще­не, бру­­нат­не, із ши­ро­ким змор­ш­ку­ва­тим краєм і поз­довжніми тем­ни­ми горб­ка­ми по обид­ва бо­ки. Пло­до­но­сить ва­точ­ник у ве­ресні. Насіння мо­же дозріва­ти після на­стан­ня пер­ших при­мо­розків, зберіга­ю­чи при цьо­му схожість. За­пи­люється ко­ма­ха­ми.   Ко­ре­не­ва си­с­те­ма стриж­не­ва, гли­бо­ка (до 100–120 см). Від вер­ти­каль­ної ча­с­ти­ни ко­ре­ня відхо­дить два-три яру­си го­ри­зон­таль­них (на гли­бині 10-15 см) ко­ренів, від яких уп­ро­довж ве­ге­тації відро­с­та­ють нові па­го­ни. Особ­ли­во ак­тив­но цей про­цес відбу­вається за по­шко­д­жен­ня ко­ре­не­вої си­с­те­ми.

Розмноження[ред.ред. код]

Розмно­жується насінням та ве­ге­та­тив­но: за до­по­мо­гою ко­ре­не­вої по­рослі, ко­­­ре­не­ви­ща­ми та їхніми па­ро­ст­ка­ми. Над­зви­чай­но кон­ку­рен­то­с­про­мож­ний: у місцях ма­со­во­го по­ши­рен­ня мо­же лег­ко витісня­ти інші ви­ди рос­лин. Ду­же от­руй­ний для тва­рин, як й інші ви­ди ва­точ­ників.

Поширення[ред.ред. код]

Рос­ли­на по­хо­дить із Північної Аме­ри­ки, рос­те по­всю­ди і на всіх кон­ти­нен­тах світу, в то­му числі і в Україні та Росії, де про­яв­ляє се­бе як се­ге­таль­ний та ру­де­раль­ний вид. Ва­точ­ник сирійський — один із най­по­ши­реніших бур'янів у всіх провінціях Канади, на Се­ред­нь­о­му За­ході, у Північній та Південній Аме­риці, Європі: Бол­гарії, Чехії, Данії, Фран­­ції, Німеч­чині, Англії, Греції, Італії, Польщі, Пор­ту­галії, Іспанії, Швей­царії та інших європейських країнах, — а та­­кож у Ту­реч­чині. За­га­лом ва­точ­ник сі­­рійський ви­яв­ле­ний май­же в 70 країнах світу, де він за­бруд­нює посіви близь­ко 40 сіль­сько­го­с­по­дар­сь­ких куль­тур, се­ред яких: ку­ку­руд­за, соя, сор­го, цу­к­рові бу­ря­ки, овочі, зер­нові куль­ту­ри та ін.

 В Євро­пу ва­точ­ник сирійський був за­­ве­зе­ний в 17 ст. як технічна куль­ту­ра і до­сить швид­ко по­ши­рив­ся в Німеч­чині, Франції та інших євро­пейсь­ких країнах. При­близ­но в той са­мий час він по­тра­пив і до Росії. Як де­ко­ра­тив­на куль­ту­ра ва­точ­ник сирійський тоді не вик­ли­кав до се­бе ціка­вості: йо­го ви­ко­ри­с­то­ву­ва­ли пе­ре­важ­но для ви­роб­ництва гру­бих тка­нин, об­шив­ки меблів, ви­го­тов­лен­ня шпа­га­ту. Пух­насті во­ло­с­ки з насіння до­бав­ля­ли під час ви­го­тов­лен­ня шов­ко­вих, ба­вов­ня­них і шер­стя­них тка­нин, що на­да­ва­ло їм лег­ко­го при­ваб­ли­во­го бли­с­ку. Пізніше з ва­точ­ни­ка на­ма­га­ли­ся от­ри­ма­ти ка­у­чук, оскільки в йо­го біло­му со­ку віднай­ш­ли ком­по­нен­ти ка­у­чу­ку і смо­ли. Але йо­го ви­роб­ництво ви­я­ви­ло­ся ви­со­ко­за­т­рат­ним, тру­домістким, і ка­у­чук ви­хо­див низь­кої якості. Цілком успішно ви­ро­с­тає ва­точ­ник у се­редній смузі Росії. На те­ри­торії ко­лиш­нь­о­го СРСР зустрічається як зди­чавіла на­ту­ралізо­ва­на рос­ли­на в лісо­сте­по­вих та сте­по­вих рай­о­нах Ук­раїни, на Пів­ніч­но­му Кав­казі, у Біло­русі, Ка­зах­стані.

В Ук­раїні ва­точ­ник сирійський (інші на­зви: ва­точ­ник аме­ри­кансь­кий, ба­вов­на ди­ка, ластівень, ла­с­то­вень, ла­с­точ­ник, шовк ди­кий, шов­чи­на зви­чай­на, шов­­чи­на) на­бу­ває все більшо­го й біль­шо­го по­ши­рен­ня. З по­чат­ком ви­роб­ництва штуч­но­го ка­у­чу­ку ваточник за­­ли­шив­ся на на­ших по­лях як ба­га­торіч­ний бур'ян. По­ши­ре­ний у Київ­ській, Пол­тавській, Чернігівській, Чер­каській, Дніпро­пе­т­ровській та інших об­ла­с­тях. Вра­хо­ву­ю­чи, що ва­точ­ник сирійський — ду­же злісний бур'ян, який не піддається ані хімічно­му, ані ме­ха­­нічно­му зни­щен­ню, за­вдя­ки чо­му швид­ко розмно­жуєть­ся, це ста­но­вить серй­оз­ну за­гро­зу ук­­раїнським полям. При­пу­с­ка­ють, що раніше на посівах ва­точ­ник не з'яв­ляв­ся че­рез надмірну хімізацію. Нинішні ж пе­с­ти­ци­ди вва­жа­ють­ся ло­яльніши­ми до на­вко­лиш­нь­о­го се­ре­до­ви­ща. Аг­ро­но­ми поміти­ли, що ва­точ­ник сирійський з'яв­ляється на ук­ра­їнських по­лях при­близ­но у травні, ко­ли висіяні всі сільгоспкуль­ту­ри. Не­за­леж­но від то­го, йдуть чи не йдуть дощі, цей бур'ян ви­ро­с­тає до 2,5 м.

Екологія[ред.ред. код]

За­­зви­чай трапляється на відкри­тих, до­б­ре освітле­них місцях або в легкій напів­тіні. По­ши­рен­ня йо­го лімітується се­ред­нь­ою тем­пе­ра­ту­рою лип­ня від 18 до 32°С. Рос­те у помірно во­ло­гих місцях, не ви­т­ри­мує силь­ної по­су­хи, од­нак силь­не зво­ло­жен­ня та­кож не сприяє йо­го роз­вит­ку.

Пе­ре­ва­гу на­дає ро­дю­чим, до­б­ре струк­ту­ро­ва­ним грун­там. То­ле­рант­ний до рН грун­ту, рос­те навіть на силь­но­луж­­них та кис­лих (рН 4-5) зем­лях. Зи­мує у місцях із се­реднім та силь­ним сні­го­на­ко­пи­чен­ням із помірним про­мер­зан­ням грун­ту. По­ши­рюється вітром: пло­ди і насін­ня рос­ли­ни ма­­ють чис­ленні па­русні при­дат­ки у ви­гляді чуб­чиків на верхівці на­сіння або на всій йо­го по­­верхні. Насіння ва­точ­ни­ка роз­но­сить­ся за­вдя­ки та­ким при­дат­кам. Ли­с­тян­ки бур'яну після до­зріван­ня розтріскуються, і насіння роз­но­сить­ся вітром.

Про­ро­с­тан­ня насіння відбу­вається на­весні, ко­ли грунт прогрівається до 15°С. Оп­ти­маль­на тем­пе­ра­ту­ра грун­ту для про­ро­с­тан­ня насіння ва­точ­ни­ка сирійсько­го — від 20 до 30°С. Оп­ти­маль­на гли­би­на про­ро­с­тан­ня йо­го насіння ста­но­вить 0,5-1 см, хо­ча здатність до про­ро­с­тан­ня спо­с­тері­гається і за гли­би­ни за­ля­ган­ня насіння до 6 см.

Насіння ва­точ­ни­ка сирійсько­го має віднос­но ви­со­ку життєздатність. Свіжо­зібра­не насіння має схожість 90%, за зберіган­ня йо­го в скля­но­му по­суді про­тя­гом ро­ку за тем­пе­ра­ту­ри 21°С — 71% уп­ро­довж се­ми років — 68%. Насіння, яке зберіга­ло­ся про­тя­гом дев'яти років, ма­ло схожість 46%. У грунті насіння ва­точ­ни­ка сирійсько­го мо­же зберіга­ти життєздатність про­тя­гом трьох років.

Од­на рос­ли­на ва­точ­ни­ка сирійсько­го мо­же ут­во­рю­ва­ти до 2-3 тис. і більше насінин.

Застосування[ред.ред. код]

Вва­жається до­б­рим ме­до­но­сом: при­ваб­лює ве­ли­ку кількість бджіл, ос, ме­те­ликів та інших ко­мах. Ос­таннім ча­сом йо­го до­сить ши­ро­ко ви­ко­ри­с­то­ву­ють в озе­ле­ненні як де­ко­ра­тив­ну рос­ли­ну.