Ваханська мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ваханська мова
x̌ik zik
Поширена в: Таджикистан Таджикистан, Афганістан Афганістан,
Пакистан Пакистан, Flag of the People's Republic of China.svg КНР
Етнічність: ваханці
Носії: 75 000 осіб
Писемність: арабське письмо, кирилиця і латинська абетка
Класифікація: Індоєвропейська сім'я
Індоіранська гілка
Іранська група
Південно-східна підгрупа
Коди мови
ISO 639-3 wbl

Ваханська мова — мова ваханців, одного з памірських народів. Поширена як мова побутового спілкування на кордоні між Таджикистаном і Афганістаном по верхній течії річки Пяндж (на території історичної провінції Вахан), в північних районах Пакистану і в китайській частині Східного Паміру (Синьцзян-Уйгурський автономний район). Загальна чисельність мовців ваханською мовою 50-75 тис осіб (2005, оцінка), з них в Таджикистані 10-20 тис осіб, в Афганістані 9-15 тис осіб, в Пакистані 20-30 тис осіб, в Китаї 2 -10 тис осіб.

Ваханська мова утворює окрему групу в складі східноіранських мов, і входить в ареальне об'єднання памірських мов. У Вахані виділяються 2 основних говірки - верхня і нижня. Ваханська мова Китаю має риси верхньої говірки. Мова ваханців північного Пакистану є самостійною говіркою.

Характеристика[ред.ред. код]

Один з варіантів Ваханського алфавіту (латиниця і кирилиця)

Фонетика ваханської мови характеризується позиційними змінами голосних в кількісному відношенні і наявністю ряду церебральних приголосних.

У структурному відношенні найбільш чітко виділяються імена, дієслова, службові слова. Іменники у множині зберігають прямий і непрямий відмінки. Особисті займенники 1-го і 2-го особи однини мають 3 відмінкові форми, деякі інші займенники - дві відмінкові форми або зовсім не змінюються за відмінками. Відмінкові відносини в основному виражаються аналітично. Походження дієслівних основ теперішнього і минулого часу від різних історичних праформ призвело до поширення у ваханській мові різних типів правильних і неправильних основ. На сучасному етапі розвитку у ваханській мові йде процес вирівнювання основ з правильного типу, внаслідок чого старі архаїчні форми поступово вимирають. Для морфології дієслова характерна наявність декількох тимчасових форм. Нетимчасові форми в більшості випадків утворюються аналітично за допомогою модальних часток. Особа і число виражаються або особистими закінченнями - якщо форма утворюється від презентних основ, або енклітичними рухливими показниками - якщо форма утворюється від претерітної основи.

Ваханська мова зберігає релікт ергативноподібної конструкції, яка на сучасному етапі розвитку мови стає нейтральною по відношенню до перехідності-неперехідності.

Писемність[ред.ред. код]

В Афганістані для запису ваханської мови використовується алфавіт на арабській графічній основі:[1]

Буква ا آ ب پ ت ټ ث ج ڃ چ ڇ څ ځ ح خ د ډ ذ ر ز ږ ژ ڙ س
МФА [a], Ø [o] [b] [p] [ʈ] [t̪] [θ] [d͡ʒ] [ɖ͡ʐ] [t͡ʃ] [ʈ͡ʂ] [t͡s] [d͡z] [h] [χ] [ɖ] [d̪] [ð] [r] [z] [ɣ] [ʒ] [ʐ] [s]
Буква ښ ش ڜ ص ض ط ظ ع غ ف ڤ ق ک گ ل م ن ه و ؤ وْ ي ی
МФА [x] [ʃ] [ʂ] [s] [z] [t] [z] Ø [ʁ] [f] [v] [q] [k] [g] [l] [m] [n] [h] [w], [ə] [u] [ɨ] [i] [j], [e]

У Пакистані ваханська мова використовується при навчанні дітей в початковій школі (алфавіт складено на латинській графічній основі). Перший Ваханський буквар «Xәkwōr ӡik book» був виданий в Пакистані в 1985 році. У Таджикистані розроблений алфавіт на основі кирилиці, але на практиці він майже не застосовується. У 2001 році Інститут перекладу Біблії видав ваханською мовою Євангеліє від Луки, набране як кирилицею, так і латиницею (Luqo Inǰil. Bǝzиrg Kitob tarǰimacrakиzg institut. 2001).

У 2012 році в Душанбе ваханською мовою був виданий збірник ваханських казок. У ньому наведено наступний алфавіт ваханської мови[2]:

А а Б б В в В̌ в̌ Г г Ғ̌ ғ̌ Ғ ғ Д д
Д̈ д̈ Е е Ё ё Җ җ Ж ж З з З̌ з̌ И и
Й й К к Қ қ Л л М м Н н О о П п
Р р С с Č č Т т Т̈ т̈ У у Ф ф Х х
Х̌ х̌ Ц ц Ц̌ ц̌ Ч ч Ӵ ӵ Ҷ ҷ Ҷ̈ ҷ̈ Щ щ
Ш ш Ы ы Ә ә Э э Ю ю Я я

Примітки[ред.ред. код]

  1. http://www.pamirian.ru/Wakhi_language_transition.pdf
  2. Х̌икв̌ор нақлищ завәр / С. Шайдоев. — Душанбе, 2012. — 48 с. — 500 прим. — ISBN 978-99947-897-3-6.

Література[ред.ред. код]

  • Lorimer D.L.R. The Wakhi Language. L., 1958
  • Пахалина Т. Н. Ваханский язык. М., 1975
  • Грюнберг А. Л., Стеблин-Каменский И. М. Языки восточного Гиндукуша. Ваханский язык. М., 1976
  • Пахалина Т. Н., Лашкарбеков Б. Б. Ваханский язык. // Языки мира. Иранские языки. Т. 3. М., 2000

Словники[ред.ред. код]

  • Стеблин-Каменский И. М. Этимологический словарь ваханского языка. СПб., 1999


Мови Це незавершена стаття про мову.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.