Вацетіс Іоаким Іоакимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Вацетіс Іоаким Іоакимович
II Vatzetis.jpg
Ім'я при народженні латис. Jukums Vācietis
Народження 11 листопада 1873(1873-11-11)
Російська імперія маєток Нейгоф, Нейгофська волость, Курляндська губернія Російська імперія
Смерть 28 липня 1938(1938-07-28) (64 роки)
СРСР СРСР Москва
Поховання Розстрільний полігон «Комунарка»
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic.svg РРФСР
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Освіта Академія Генерального штабу
Роки служби 1891 — 1938
Звання RA A F9ComArmy2 1940 col.png Командарм другого рангу
Командування Головнокомандувач Збройними силами РРФСР
Війни / битви Перша світова війна
Громадянська війна в Росії
Нагороди
Орден Червоного Прапора Орден Червоної Зірки
Вацетіс Іоаким Іоакимович у Вікісховищі?

Ваце́тіс Іоаки́м Іоаки́мович (латис. Jukums Vācietis; *11 листопада) 1873, маєток Нейгоф, Нейгофська волость, Гольдінгенський повіт, Курляндська губернія — †28 липня 1938, Москва) ́— радянський військовий і політичний діяч, командарм 2-го рангу (1935), професор. Розстріляний у 1938. Посмертно реабілітований у 1957.

Народився 11.11.1873 у маєтку Нейгоф Гольдінгенського повіту Курляндської губ.; командарм 2-го рангу (1935), латиш, безпартійний, освіта вища (Академія Генерального штабу, 1909), полковник царської армії. У 1917 р. у царській армії командував 5 Латиським стрілецьким полком. Разом з полком перейшов на сторону Радянської влади. У листопаді 1917 р. був призначений начальником оперативного відділу Польового революційного штабу Ставки главковерха М. В. Криленко.

У лютому 1918 р. керував бойовими діями проти контрреволюційного корпусу генерала Довбор-Мусницького і військ Української Центральної Ради. У березні 1918 р. був призначений командиром Латиської стрілецької дивізії. На початку липня за дорученням В. І. Леніна командував радянськими військами по ліквідації заколоту лівих есерів у Москві.

Командувач Східним фронтом (11.VII—28.IX.18 р.), Головнокомандувач усіма Збройними силами Республіки (6.IX.18 —9.VII.19, з 6 по 28.IX поєднував обидві посади); одночасно був командувачем армією Радянської Латвії (6.I—10.III.19 р.). Призначений з особливо важливих доручень при РВСР (серпень 1919 — 1921).

З 1922 — професор з історії воєн Військової академії, автор ряду наукових робіт. У 1921—1927 викладач Військової академії РСЧА, 1927—1929 старший керівник кафедри з історії воєн Військової академії ім. М. В. Фрунзе, 1929—1932 начальник кафедри світової війни Військової академії ім. М. В. Фрунзе, 1932—1937 начальник військово-історичного циклу, професор військової Академії РСЧА ім. Фрунзе.

Нагороджений орденом Червоного Прапора (1928).

Арештований 29 листопада 1937. Засуджений ВКВС СРСР 28.07.1938 за обвинуваченням у шпигунстві та участі у дореволюційній терористичній організації.

Розстріляний 28.07.1938. Реабілітований 28.03.1957.

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]