Вацик Павло Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Павло Вацик
УПА погон 10 - Майор.svg Майор
Вацик Павло.jpg
Загальна інформація
Народження 17 липня 1917(1917-07-17)
с. Заріччя, Надвірнянський повіт, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина Австро-Угорщина, тепер Надвірнянський район, Івано-Франківська область, Україна
Смерть 1 березня 1946(1946-03-01) (28 років)
біля с. Рибне, Тисменицький район, Івано-Франківська область
°загинув у бою з НКВС
поховання: 
 : 
зображення місця поховання
Національність українець
Псевдо «Прут»
Військова служба
Приналежність Flag of Ukraine.svg Українська держава (1941)
Вид ЗС UPA-Zaslugy1.png УПА
Війни / битви

Друга світова війна

Командування
командир сотні УНС «Змії» куреня «Скажені»
14 жовтня 1944 — січень 1945
командир куреня «Підкарпатський»
січень 1945 — 1 березня 1946
Нагороди та відзнаки

Срібний Хрест Бойової Заслуги 1 класу — 15.08.1946 Бронзовий Хрест Бойової Заслуги — 20.07.1945

Павло Іванович Вацик (псевдо: Прут) (нар. 17 липня 1917, с. Заріччя, Надвірнянський повіт, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорська імперія, тепер — Надвірнянський район, Івано-Франківська область — пом. 1 березня 1946, біля с. Рибне, Тисменицький район, Івано-Франківська область) — український військовик, майор (за іншими даними полковник[1]) Української повстанської армії, командир сотні УНС «Змії» куреня «Скажені» (1944), курінний куреня «Підкарпатський» (1945) 22-го (Станіславського) Територіального відтинку «Чорний ліс», групи УПА-Захід. Лицар «Срібного Хреста Бойової Заслуги 1 класу»

Життєпис[ред. | ред. код]

Павло Вацик народився 17 липня 1917 року в с. Заріччя у середньо заможній селянській родині. З юних років брав активну участь в місцевому осередку товариства «Просвіта».

У 1938—1939 роках проходив військову службу в Польській армії артилеристом. Брав участь у анексії Польщею в Чехословаччини області Заолжя[2]. Далі працював теслею. В 1939 році мобілізований до польської армії. Брав участь у німецько-польській війні. У 1939—1941 роках перебував у рідному селі.

Бойовий шлях[ред. | ред. код]

Із початком німецько-радянської війни активно включився у створення української адміністрації та міліції. В 1942—1943 роках служив у допоміжній поліції.

Вступив до лав УНС у листопаді 1943 року, яка наступного року була переформована в УПА[3]. Виконував обов'язки чотового в сотні командира «Різуна» (Василя Андрусяка).

14 жовтня 1944 року призначений командиром сотні «Змії» у курені «Скажені»[4]. 7 січня 1945 року «Прут» — командир куреня «Підкарпатський»[5][6] та підвищений у званні до старшого булавного[7]. Вояк куреню Григорій Костюк ("Вишневий) так характеризував нового курінного :

Новий курінний Павло Вацик («Прут») у багато дечому, навіть зовнішнім виглядом, був подібний до командира «Ґреґота». Так само тоді він мав німецьку уніформу, МП, далековид і мапник. Проте він, трохи нижчий і молодший — біля 30 років, мав струнку поставу й гарне обличчя, так що всякому відразу впадав в очі, особливо жінкам.

Наказом ГВШ УПА від 15 лютого 1946 року підвищений до звання сотника.

21-22 жовтня 1945 р. «Прут», домовившись із «Реном» (Василь Мізерний) і «Коником» (Михайло Гальо), здійснив перший напад на гарнізон у містечку Бірча — опорному пункті польських шовіністичних груп, які постійно тероризували українські села. Курінь за участю місцевих підрозділів УПА здобув периферійні позиції ворога, знищив вогневі точки і після короткого бою відступив, захопивши декілька десятків полонених, яких після відповідної бесіди звільнили. У кінці жовтня або на початку листопада 1945 р. курінь «Прута» відійшов на свої терени.

6 січня 1946 року курінь «Прута» атакував гарнізон прикордонників з 80 осіб у селі Грабівка Станіславської області. Було знищено 12 радянських прикордонників, у тому числі старшого лейтенанта і 4 сержантів, важко поранено 7 військовослужбовців. Повстанці втратили одного вояка, та ще один був поранений[8].

12 лютого 1946 року два батальйони НКВС здійснили напад на табір куреня «Підкарпатський». Нападали з трьох боків: від сіл Майдан-Посіч-Загвіздя Станіславської області. Після двохгодинного бою курінь відступив у ліс, знищивши 36 та поранивши 13 військовослужбовців НКВС. Курінь при цьому втратив 8 вбитими та З-х поранених вояків.

15 лютого 1946 року курінь «Прута» вів бій проти двох батальйонів НКВС між селами Завій-Майдан Станіславської області. Курінь був повністю оточений, підпустив ворога на відстань 50 метрів та відкрив ураганний вогонь з усіх 22 кулеметів. НКВСівці відступили, втративши 18 вбитими та 3-х поранених[9].

Загинув 1 березня 1946 у сутичці з НКВС між селами Рибне та Пациків, Тисменицького району, Івано-Франківської області. Тіло було перевезено НКВСівцями до м. Станіслава, де його було повішено на ратуші з написом «Командир банд», та перебувало там протягом тижня[10].

Наказом ГВШ УПА від 10 жовтня 1946 року посмертно підвищений у званні до майора.

Нагороди[ред. | ред. код]

15 серпня 1946 року посмертно відзначений наказом ГВШ УПА Срібним Хрестом Бойової Заслуги I класу[11].

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

25 лютого 1996 року в селі Заріччя було вшановано 50-річчя від дня його смерті, в чому взяли участь громади УПЦ КП i УГКЦ та їх священики отці Роман та Михайло.

Панахида на місці смерті
Табличка на могильному Хресті
Місце загибелі Павла Вацика

Активістами осередку НРУ Миколою Стельмащуком, Миколою Вациком, Василем Бігуном за участі людей з села Підлісся Тисменицького району, що знали, де загинув від рук НКВС славної пам'яті Павло Вацик «Прут», було відшукано це місце. У Чорному лісі 12 липня 1996 року було відкрито і освячено пам'ятний хрест за участю громадськості села Заріччя, жителів Надвірнянського району та села Підлісся Тисменецького району, колишніх вояків УПА, що проживають в області[12].

До 80-річчя від народження Павла Вацика «Прута» було названо його іменем одну з вулиць села, а також встановлено за ініціативою осередку НРУ при в'їзді до неї, пам'ятну стелу, на якій поміщено портрет героя та зроблено відповідний напис[13]. Всю роботу по виготовленню цього знака виконав член осередку НРУ, сільський майстер п. Микола Вацик і його син Микола.

Освячення та відкриття стели відбулося 12 липня 1997 р. за участю кількох священиків УГКЦ, вояків УПА, гостей з Надвірної та навколишніх сіл.

2 січня 2007 року відкрито пам'ятник у рідному селі.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Grzegorz Motyka, Ukraińska partyzantka 1942—1960, Warszawa 2006.
  2. Григорій Костюк. «Рейди підкарпатського куреня під командою „Прута“ 1945 року» Друкується за виданням: літопис української повстанської армії. Том 19 (уривок). Група УПА «Говерля» Торонто-Львів 1992—1993
  3. С. Ф. Хмель. Відтинок «Магура». (Калуська округа). Спогади 1949
  4. Літопис Української Повстанської. Том 19. Група УПА «Говерля». Книга друга: Спомини, статті та видання історично-мемуарного характеру
  5. Ісаюк Олеся. «Роман Шухевич». 2015. ISBN 978-966-14-8303-2
  6. Перемога куреня «Різуна» Василя Андрусяка на г. Лопата
  7. Содоль П. Організаційна структура УПА. Архів оригіналу за 30 травень 2012. Процитовано 13 лютий 2018. 
  8. Бойова діяльність УПА в 1946 році
  9. Бойова діяльність УПА: 11-20 лютого 1946 року
  10. Цього дня загинув командир куреня УПА «Підкарпатський» — «Прут»
  11. Манзуренко В. Лицарі Срібного хреста бойової заслуги 1-го та 2-го класів /. В. Манзуренко // Український визвольний рух. — Львів, 2007. — Зб. 9. — С. 248—279.
  12. Історія села Заріччя Надвірнянського району
  13. Націоналісти вшанували 100-ліття від дня народження майора УПА «Прута»

Література[ред. | ред. код]

  • Іван Гриджук, «Народна Воля», «Славний син Заріччя і Чорного лісу повернувся у рідне село»
  • Григорій Костюк («Незломний», «Вишневий») «Рейди підкарпатського куреня під командою „Прута“ 1945 року» Друкується за виданням: літопис української повстанської армії. Том 19 (уривок). Група УПА «Говерля» Торонто-Львів 1992—1993
Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg 70 років тому загинув командир сотні УПА Павло Вацик «Прут»

Посилання[ред. | ред. код]

Бої з німецькими військами Боротьба УПА проти німецьких окупантів
Шепетівська операція УПА (19.08.1942) • Бій під Костополем (28.03.1943) • Бій біля Великої Любаші (14.05.1943) •
Наступ УПА на Янову Долину (22.06.1943) • Бій біля села Новий Загорів (8-11.09.1943) • Бій на горі Лопата (6-16.07.1944)
Reichsadler der Deutsches Reich (1933–1945).svg

Бої з польськими військами Атака на ГаначівБої в Бірчі та околицях (22.10.1945 • 30.11.1945 • 7.01.1946) • Ліквідація генерала Сверчевського (28.03.1947)
Coat of arms of Poland-official3.png

Бої з радянськими військами Бій під Гурбами (21-25.04.1944) • Бій під Стриганами (13.05.1944) • Бій під Уневом (30.09.1944) • Битва під Лещавою-Горішньою (28.10.1944) • Бій під Жовквою (22.03.1945) • Бій під Радеховом (27.04.1945) • Грубешівська операція (28.05.1946) • Останній бій УПА на Житомирщині (9.07.1955)
State Emblem of the Soviet Union.svg