Вбивство Ганни Політковської

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Імпровізований меморіал на вході до будинку Ганни Політковської у Москві. Фото 10 жовтня 2006

Ганна Політковська, оглядач «Нової газети», була вбита в Москві 7 жовтня 2006 року.

Її застрелили в ліфті свого будинку в центрі Москви (Лісова вулиця, будинок 8)[1][2][3]. Співробітники міліції знайшли пістолет Макарова з глушником та чотири гільзи поряд із тілом. Перші відомості вказували на вбивство на замовлення, так як було зроблено чотири постріли, включаючи «контрольний» постріл в голову.

Звинувачення було пред'явлено дев'яти особам. У травні 2008 року представники Слідчого комітету оголосили, що безпосереднього виконавця вбивства звуть Рустам Махмудов і він оголошений у міжнародний розшук. До початку червня з-під варти було звільнено четверо обвинувачених, у тому числі передбачуваного організатора вбивства. 18 червня було оголошено про завершення попереднього розслідування і про те, що слідство залишило чотирьох обвинувачених. У жовтні 2008 року Генпрокуратура РФ передала матеріали слідства до суду. Перші слухання відбулися 15 жовтня 2008 року. 17 листопада суд ухвалив, що слухання вестимуться у відкритому режимі. Однак у день слухань 19 листопада це рішення було несподівано змінено; 25 листопада слухання знову перевели у відкритий режим[4].

19 лютого 2009 року колегія присяжних одноголосно виправдала братів Ібрагіма та Джабраїла Махмудових у справі про вбивство Політковської, вважаючи, що слідству не вдалося довести їхню причетність до скоєння злочину. Обвинувачених було відпущено із зали суду[5]. 20 травня 2014 року колегія присяжних визнала Гайтукаєва, Хаджикурбанова та братів Махмудових винними в організації вбивства журналістки; поблажливості, на їхню думку, заслуговував лише Ібрагім Махмудов[6].

Через 15 років, 7 жовтня 2021 року, минув термін давності у справі про вбивство Ганни Політковської. Замовника так і не знайшли.

Версії вбивства[ред. | ред. код]

Журналістами та аналітиками висувалися кілька версій вбивства Політковської: згідно з однією з основних версій, до злочину було причетне керівництво Чеченської Республіки[7], згідно з іншою — російська влада і особисто Володимир Путін[8][9][10][11] . У ході слідства опрацьовувалися версії про причетність Кадирова або його супротивників, про замовників з-за кордону, які розраховували підірвати престиж Росії[12]. Прокремлівські політологи та журналісти стверджували, що Кремль та російські спецслужби до вбивства Політковської жодного відношення не мали[13] і що вбивство було вигідне не Путіну, а Заходу[14][15]. Так, журналістка «Російської газети» Наталія Козлова припустила, що вбивство організували Борис Березовський або Ахмед Закаєв із метою створити привід для критики російської влади[16][17]. Також висловлювалися припущення, що вбивство Політковської, що сталося у день народження Володимира Путіна, могло бути провокацією проти нього і Рамзана Кадирова[7][18][12][13]. Сам Рамзан Кадиров заявив, що Політковську було вбито на замовлення Бориса Березовського.

Колишній підполковник радянської та російської держбезпеки Олександр Литвиненко, який дружив із Політковською, на своїй останній прес-конференції стверджував, що замовником убивства був Володимир Путін. Через 12 днів після цієї заяви Литвиненко був отруєний. На думку британського уряду, усунення Литвиненка було доручено ФСБ Володимиром Путіним. Литвиненко також стверджував, що Путін особисто передавав погрози Політковській через російського політика Ірину Хакамаду[19]. Хакамада назвала ці твердження «маренням»[20][21][22].

Правозахисниця Людмила Алексєєва була впевнена в тому, що Політковську вбили через її професійну діяльність, через те, що вона «викривала насильство і захищала жертв цього насильства». Депутат Державної думи Володимир Рижков вважав, що мотивами для вбивства були розслідування Політківською терактів у Беслані та «Норд-Ості», а також її публікації про корупцію та Чечню[23]. Декілька можливих мотивів вбивства висунув кореспондент «Нової газети» В'ячеслав Ізмайлов. Так, він припустив, що вбивство могло бути організоване російськими спецслужбами за допомогою чеченців, пов'язаних з ними[24] або особисто Рамзаном Кадировим через викриття викрадень та вбивств, які, можливо, здійснювалися за його вказівкою[25] . Ізмайлов також вважав за можливе, що вбивство Політковської було помстою співробітників ОМОНу з Нижньовартовська, один з яких, Сергій Лапін на прізвисько «Кадет», завдяки статтям Політковської був засуджений за викрадення та вбивство в Чечні.

У зв'язку із вбивством Ганни Політковської згадувався «список ворогів російського народу», опублікований в інтернеті 2006 року. Головний редактор радіостанції «Ехо Москви» Олексій Венедиктов зазначав: «я хотів би вам нагадати про так званий „список ворогів російського народу“, опублікований кілька місяців тому, і патронований, наскільки я пам'ятаю, здається, депутатом Кур'яновичем, де Ганна Політковська в цьому списку була позначена як „агент західних спецслужб“, її ім'я стоїть між Валерієм Панюшкіним, теж журналістом „Комерсанта“ та Володимиром Познером, що веде програми „Времена“ — є і цей слід»[26][27].

Розслідування[ред. | ред. код]

27 серпня 2007 року начальник УСБ ФСБ РФ заявив, що у вбивстві Анни Політковської звинувачується співробітник служби Центрального адміністративного округу Москви УФСБ по Москві та Московській області підполковник Павло Рягузов[28].

21 вересня 2007 року слідство звинуватило за статтею 33 та статтею 105 КК (співучасть у вбивстві у формі пособництва) колишньому голові Ачхой-Мартановського району Чеченської республіки Шамілю Бураєву. Слідство підозрює, що Бураєв звернувся до Рягузова з проханням з'ясувати адресу проживання Політковської, а потім Бураєв передав його братам Махмудовим[29].

На початку 2008 року керівник Головного слідчого управління Слідчого комітету при прокуратурі Росії Дмитро Довгий висловив переконання, що замовником вбивства Політковської виступив Борис Березовський, який здійснив свій задум за допомогою чеченського злочинного «авторитету» Хож-Ахмеда Нухаєва. За словами Довгія, вбивство пов'язане не зі статтями Політковської, а з її особистістю[30]:

Організатори хотіли показати, що у нас серед білого дня можуть убивати відомих людей, що правоохоронні органи нібито не в змозі розкривати таких справ. МВС і ми спростували це. <…> Ось вона така яскрава, перебуває в опозиції до чинної влади, зустрічалася з Березовським — ось її й убили. Не вірили, що ми так швидко розкриємо цей злочин.

За версією слідства, організатором злочинної групи був один із лідерів «лазанського» угруповання Магомед Дімельханов. До останнього навесні 2006 року надійшло замовлення на вбивство Політковської, оскільки до журналістки мали серйозні претензії великі люди в Чечні. Виконання замовлення було доручено братам Махмудовим, які залучили до справи ринкового торговця та водія банди Ахмеда Ісаєва. Намагаючись встановити адресу Політковської, злочинці звернулися до колишнього оперативного співробітника етнічного відділу РУБОЗ Сергія Хаджикурбанова[31] який звів їх з підполковником Павлом Рягузовим, який працював у відділі ФСБ по Центральному адміністративному округу Москви, на території якого проживала Політков. Рягузов «пробив» по базі даних ФСБ і передав адресу Політковській колишньому голові Ачхой-Мартанівського району Чеченської Республіки Шамілю Бураєву.[32] Рягузов також забезпечував банду інформацією щодо її телефонних переговорів. Крім того, Хаджикурбанов організував стеження за Політковської, звернувшись за допомогою до співробітників оперативно-пошукового управління ГУВС Москви Дмитра Лебедєва, Дмитра Грачова та Олега Алимова. До справи було також залучено колишнього міліціонера, який працював у ЧОПі, Олексія Беркіна. За відомостями газети «Время новостей», усі представники силових структур, що проходили у справі про вбивство Політковської, «не знали, про що саме йдеться, не були знайомі з кілером та замовником і виконали за гроші ліву роботу»[33].

Безпосереднім виконавцем убивства, як вважає слідство, є Рустам Махмудов — брат Ібрагіма, Джабраїла та Тамерлана Махмудових[34][35].

Головний редактор «Нової газети» Дмитро Муратов заявив, що задоволений тим, як проводиться розслідування вбивства: «Аргументи слідства надзвичайно переконливі та професійні»[36].

У серпні 2007 року у справі про вбивство Ганни Політковської було заарештовано 10 осіб: Олексій Беркін, Дмитро Лебедєв, Тамерлан Махмудов, Джабраїл Махмудов, Ібрагім Махмудов, Олег Алімов, Магомед Дімельханов, Ахмед Ісаєв, Сергій Хаджикурбанов та Сергій Хаджикурбанов. Після цього були заарештовані Рягузов і Бураєв[37]. Проте, за даними преси, міліціонера Беркіна незабаром відпустили з-під арешту через брак доказів, тоді як у Хаджикурбанова, за даними преси, виявилося алібі (він з 2004 по кінець 2006 року був у в'язниці)[38][39]. За іншими даними, Хаджикурбанова було звільнено до вбивства Політковської[33] (за даними «Нової Газети» — у вересні[40]).

Генеральний прокурор РФ Юрій Чайка під час своєї зустрічі з президентом РФ уточнив, що вбивство готувалося двома групами — перша стежила за журналісткою, а друга контролювала першу.[41] У стеженні за Політковською підозрюються колишні співробітники оперативно-пошукового управління ГУВС: Олексій Беркін, Дмитро Лебедєв, Олег Алімов та Дмитро Грачов. Друга група складалася в основному з уродженців Чеченської Республіки: Джабраїла Махмудова, його братів Тамерлана та Ібрагіма, передбачуваного лідера групи Магомеда Дімельханова, а також колишнього оперативника московського УБОЗ Сергія Хаджикурбанова[31][42].

Мотивом злочину генеральний прокурор назвав[41]:

…дестабілізацію обстановки країни, зміна конституційного порядку, формування у Росії криз, повернення до колишньої системі правління, коли все вирішували гроші та олігархи…

Замовника вбивства в серпні 2007 року не було названо, хоча прокуратура заявила, що це людина, яка живе за кордоном і особисто знайома з Ганною Політковською. До такого висновку вже через 3 дні після вбивства дійшов і президент РФ Володимир Путін[43][44][45] .

27 серпня 2007 року начальник УСБ ФСБ РФ заявив, що у вбивстві Ганни Політковської звинувачується співробітник служби Центрального адміністративного округу Москви УФСБ по Москві та Московській області підполковник Павло Рягузов[45].

21 вересня 2007 року слідство звинуватило за статтею 33 та статтею 105 КК (співучасть у вбивстві у формі пособництва) колишньому голові Ачхой-Мартановського району Чеченської республіки Шамілю Бураєву. Слідство підозрює, що Бураєв звернувся до Рягузова з проханням з'ясувати адресу проживання Політковської, а потім Бураєв передав його братам Махмудовим[29].

Відомості про перебіг слідства, що з'явилися у ЗМІ[ред. | ред. код]

Згідно з даними, що просочилися в пресу, хід розслідування був такий. Слідчій групі, яка проаналізувавла дані відеокамер спостереження, вдалося встановити автомобіль, на якому під'їхали до будинку передбачувані вбивці. Автомобіль належав родині кілерів з Чечні братів Махмудових з так званої «Лазанського» угруповання (за назвою ресторану «Лазанья» в Москві на П'ятницькій вулиці[39][46] — за іншими джерелами, назва ресторану нібито «Алазань»"[33]. Лідер цього угруповання, Нухаєв, звинувачується у вбивстві Пола Хлєбникова. Також було встановлено, що незадовго до вбивства (у вересні) адресу Політковської «пробивав» в базі даних ФСБ полковник ФСБ Павло Рягузов, який негайно слідом за тим подзвонив своєму давньому знайомому колишньому главі Ачхой-Мартановського району Чечні Шамілю Бураєву. Оскільки Політковська проживала за новою адресою, то для встановлення її місця проживання передбачуваними вбивцями була найнята міліцейська група стеження. Сполучною ланкою між групами, за версією слідства, служив колишній оперативний співробітник етнічного відділу РУБОП, знайомий Рягузова Сергій Хаджікурбанов[38][39].

Суд та вироки[ред. | ред. код]

Дмитро Павлюченков (14 грудня 2012 року)

У грудні 2012 року Московський міський суд засудив до 11 років колонії суворого режиму та виплати 3 млн рублів дітям Ганни Політковської колишнього співробітника столичного ГУВС підполковника міліції Дмитра Павлюченкова, визнавши його винним у справі про вбивство оглядача «Нової газети» Ганни Політковської[47] Справа Павлюченкова була розглянута в особливому порядку: без дослідження доказів та допиту свідків — через досудову угоду про співпрацю зі слідством[48], в рамках якої Павлюченко повністю визнав свою провину і повідомив раніше невідому інформацію. При цьому обидві сторони мають намір оскаржити вирок[49]. У своєму останньому слові колишній міліціонер назвав співпрацю зі слідством не вимушеним, а добровільним, крім того, він вибачився за участь у злочині та вибачився у дітей загиблої. Згідно з обвинуваченням, Павлюченков входив до групи, яка вчинила вбивство. Організатором вбивства був Лом-Алі Гайтукаєв, а в обов'язки Павлюченкова входило встановлення місцезнаходження Політковської, вивчення її порядку денного, спостереження. Крім того, він придбав перероблений під стрілянину бойовими патронами газовий пістолет, який і передав Гайтукаєву та Сергію Хаджикурбанову.

У вироку Павлюченкову згадувалися без назв ще п'ять фігурантів, яким суд тільки мав бути і які знайомилися з матеріалами справи.

21 грудня 2012 року адвокат сім'ї Політковської оскаржила вирок Павлюченкову, оскільки вони вважають його несправедливим — покарання не відповідає тяжкості скоєного, а також було заявлено про незгоду з особливим порядком розгляду справи[50].

Інші п'ятеро

20 травня 2014 року колегія присяжних визнала Гайтукаєва, Хаджикурбанова та братів Махмудових винними в організації вбивства журналістки; поблажливості, на їхню думку, заслуговував лише Ібрагім Махмудов. Усі п'ятеро обвинувачених свою провину заперечували[6].

9 червня відбулося оголошення вироку. Рустам Махмудов і Лом-Алі Гайтукаєв були засуджені до довічного позбавлення волі, Сергій Хаджікурбанов — до 20 років в'язниці, Джабраїл та Ібрагім — відповідно, до 14 і 12 років ув'язнення[51] . 26 червня 2015 року Верховним Судом Росії покарання Джабраїлу Махмудову було пом'якшено до 13,5 років, іншим засудженим залишено без зміни[52].

У 2018 році Європейський суд з прав людини ухвалив, 5 голосами проти 2, що при розслідуванні вбивства держава допустила низку порушень[53].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Убита журналист Анна Политковская. Газета.ру. 7 октября 2006. Архів оригіналу за 3 травня 2008. Процитовано 22 апреля 2007.
  2. ↑ Убита Анна Политковская. Лента.ру. 7 октября 2006. Архів оригіналу за 12 лютого 2007. Процитовано 2 апреля 2007.
  3. ↑ Журналист променял жизнь на профессию. КоммерсантЪ. 9 октября 2006. Архів оригіналу за 3 листопада 2012. Процитовано 22 апреля 2007.
  4. ↑ Кавказ: Убийство Анны Политковской, Lenta.ru. Архів оригіналу за 1 грудня 2008. Процитовано 25 листопада 2008.
  5. ↑ Присяжные вынесли вердикт по делу об убийстве Политковской // РИА Новости
  6. ↑ а б Алексей Соковнин (20 травня 2014). Одно снисхождение на пятерых. Коммерсантъ. Архів оригіналу за 22 березня 2022. Процитовано 11 червня 2014.
  7. ↑ а б Заказчик убийства Политковской — либо Кадыров, либо тот, кто хотел свалить вину на него [Архівовано 23 січня 2022 у Wayback Machine.] // «Новая газета», 9 окт 2009
  8. ↑ Убийство Анны Политковской — конец эпохи [Архівовано 3 серпня 2008 у Wayback Machine.] Обзор печати от 11 октября 2006
  9. ↑ Путин: в расследовании убийства Политковской есть прогресс [Архівовано 4 травня 2008 у Wayback Machine.], 7 декабря 2006
  10. ↑ Чем дальше раскручиваются версии убийства Политковской, тем больше просматривается параллелей с «делом Гонгадзе». Архів оригіналу за 4 травня 2008. Процитовано 25 листопада 2008.
  11. ↑ Британский министр припомнил Путину «очень тёмные убийства». Архів оригіналу за 15 травня 2007. Процитовано 25 листопада 2008.
  12. ↑ а б Месть или провокация. Следствие по делу об убийстве Анны Политковской определилось с версиями, Александр Игорев, «Газета», 9 октября 2006
  13. ↑ а б Кто заказал убийство Политковской?. Архів оригіналу за 14 липня 2014. Процитовано 25 листопада 2008.
  14. ↑ Туркменбаши мог позволить себе «нейтралитет» [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // Kreml.org
  15. ↑ «Кровавые 90-е» возвращаются?
  16. ↑ След у подъезда: Прокуратура рассматривает только «профессиональную» версию [Архівовано 6 серпня 2021 у Wayback Machine.], Наталья Козлова, Российская газета, 10 октября 2006
  17. ↑ Анну Политковскую могли убить российские националисты (все ВЕРСИИ) [Архівовано 24 січня 2022 у Wayback Machine.], NEWSru, 10 октября 2006
  18. ↑ Убийство Политковской в день рождения Владимира Путина — это провокация против него и Рамзана Кадырова [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] // newsru.com
  19. ↑ Видео последнего выступления Литвиненко по поводу убийства Анны Политковской
  20. ↑ Ирина Хакамада: «Литвиненко бредил о моих визитах в Кремль». Архів оригіналу за 25 вересня 2009. Процитовано 22 березня 2022.
  21. ↑ Хакамада: обвинение Литвиненко против Путина — бред. Архів оригіналу за 23 вересня 2009. Процитовано 25 листопада 2008.
  22. ↑ В смерти Литвиненко виновен советский «Луноход»?
  23. ↑ Владимир Рыжков: Раскрытие убийства Анны Политковской — дело чести. Архів оригіналу за 5 травня 2008. Процитовано 25 листопада 2008.
  24. ↑ Журналист променял жизнь на профессию [Архівовано 18 вересня 2009 у Wayback Machine.], Александр Жеглов, Алек Ахундов, Ольга Алленова, Сергей Машкин, Коммерсант, 9 октября 2006
  25. ↑ Последнее расследование Анны Политковской [Архівовано 4 лютого 2012 у Wayback Machine.] Би-би-си, 12 октября 2006
  26. ↑ Без посредников [Архівовано 10 червня 2016 у Wayback Machine.] // Эхо Москвы, 8 октября 2006
  27. ↑ Анна Политковская не позволила себя запугать [Архівовано 6 лютого 2009 у Wayback Machine.] // НТВ, 8 вересня 2006
  28. ↑ Нашли убийцу Анны Политковской РБК daily, 28 серпня 2007]
  29. ↑ а б В деле Политковской появился Шамиль [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] Газета.ру, 22 сентября 2007
  30. ↑ Владимир Перекрест. Начальник Главного следственного управления Дмитрий Довгий: "Человеку должно быть выгодно не брать взяток" (рос.). Известия. Архів оригіналу за 21 січня 2012. Процитовано 20 липня 2009. {{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр: |description= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |datepublished= (можливо, |publication-date=?) (довідка)
  31. ↑ а б Убийству Анны Политковской не хватает оперуполномоченного [Архівовано 3 травня 2008 у Wayback Machine.] «Коммерсантъ», 29 серпня 2007
  32. ↑ Ъ-Газета — Чекистский след привел в Чечню. Архів оригіналу за 3 травня 2008. Процитовано 22 березня 2022.
  33. ↑ а б в По делу Политковской объявлен в розыск бывший майор УБОПа. Lenta.ru. 29 августа 2007. Архів оригіналу за 5 листопада 2011. Процитовано 13 серпня 2010.
  34. ↑ СКП официально назвал Рустама Махмудова обвиняемым в убийстве Политковской [Архівовано 16 травня 2008 у Wayback Machine.] // Лента.ру, 12 мая 2008
  35. ↑ Убийцу Политковской будут искать за границей. Lenta.ru. 2 апреля 2008. Архів оригіналу за 28 жовтня 2011. Процитовано 13 серпня 2010.
  36. ↑ Сергей Машкин, Юрий Сюн, Ольга Алленова. (28 августа 2007). Чеченский след завел в милицию. Коммерсантъ № 154 (3730). Архів оригіналу за 7 березня 2016. Процитовано 13 серпня 2010.
  37. ↑ Тимофей Борисов. (17 сентября 2007). Арестован Шамиль Бураев. Российская газета. Архів оригіналу за 22 червня 2021. Процитовано 13 серпня 2010.
  38. ↑ а б Ежедневный Журнал: День рождения Путина и день смерти Политковской. Архів оригіналу за 14 квітня 2021. Процитовано 22 березня 2022.
  39. ↑ а б в Газета. Ru — Убийство Анны Политковской. Архів оригіналу за 7 серпня 2020. Процитовано 22 березня 2022.
  40. ↑ Обозреватель «Новой газеты» Юлия Латынина о деле Анны Политковской [Архівовано 3 травня 2008 у Wayback Machine.] — Радио Свобода, 2010
  41. ↑ а б Никольский А., Корня А. Убийцу Политковской нашли за границей // Ведомости, № 160 (1934), 28 августа 2007
  42. ↑ Никольский А. Команда Магомеда // Ведомости, № 161 (1935), 29 августа 2007
  43. ↑ Владимир Путин назвал убийц Политковской «Газета», 10 октября 2006
  44. ↑ Голос Чайки как эхо Путина [Архівовано 22 березня 2022 у Wayback Machine.] Газета.ру, 28 августа 2007
  45. ↑ а б Нашли убийцу Анны Политковской РБК daily, 28 августа 2007
  46. ↑ Архивированная копия. Архів оригіналу за 7 липня 2006. Процитовано 25 листопада 2008.
  47. ↑ Павлюченков приговорен к 11 годам колонии за убийство Политковской. РИА Новости. 14 декабря 2012 года. Архів оригіналу за 16 грудня 2012. Процитовано 14 грудня 2012.
  48. ↑ Потерпевшие попросят расторгнуть сделку со следствием Павлюченкова. РИА Новости/РАПСИ. 11 декабря 2012. Архів оригіналу за 20 грудня 2012. Процитовано 17 грудня 2012.
  49. ↑ Анна Шубина (14 декабря 2012). Вынесен первый приговор по делу Политковской: 11 лет строгого режима РИА Новости http://ria.ru/incidents/20121214/914859639.html#ixzz2FGN5XOZk. РИА Новости. Архів оригіналу за 20 грудня 2012. Процитовано 17 грудня 2012.
  50. ↑ Защита потерпевших обжаловала приговор Павлюченкову [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.] // Грани. Ру, 24.12.2012
  51. ↑ Самое главное — это заказчик убийства Политковской, а заказчик еще не найден. 6 вересня 2014. Архів оригіналу за 24 березня 2022. Процитовано 11 червня 2014.
  52. ↑ Верховный суд РФ смягчил приговор по делу об убийстве Анны Политковской. Архів оригіналу за 24 березня 2022. Процитовано 22 березня 2022.
  53. ↑ Пресс-релиз ЕСПЧ [Архівовано 1 березня 2022 у Wayback Machine.](англ.) Пресс-релиз Минюста РФ [Архівовано 17 липня 2018 у Wayback Machine.]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Вбивство_Ганни_Політковської&oldid=40432420