Введенська церква (Нова Некрасівка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

 пам'ятка архітектури (національного значення)

Введенська церква
45°20′59″ пн. ш. 28°41′50″ сх. д. / 45.34982600002777531° пн. ш. 28.69731700002778041° сх. д. / 45.34982600002777531; 28.69731700002778041Координати: 45°20′59″ пн. ш. 28°41′50″ сх. д. / 45.34982600002777531° пн. ш. 28.69731700002778041° сх. д. / 45.34982600002777531; 28.69731700002778041
Країна Україна Україна
Місто Нова Некрасівка
Тип церква
Перша згадка 1867 р.
Дата заснування 1867

Введенська церква. Карта розташування: Україна
Введенська церква
Введенська церква
Введенська церква (Україна)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Введенська церква (церква Введення в Храм Пресвятої Богородиці) — храм Київської і всієї України єпархії (Української архієпископії) Російської православної старообрядницької Церкви в селі Нова Некрасівка Ізмаїльського району Одеської області. Пам'ятка архітектури національного значення.

Історія[ред. | ред. код]

Село Нова Некрасівка було засновано російськими старообрядцями-некрасовцями в 1830—1831 роках. У 1832—1833 роках до них приєдналися старообрядці з Шури-Копієвської Подільської губернії. Поділ на некрасівців і польшаків зберігався протягом багатьох десятиліть[1].

Введенська церква була споруджена в 1860-х роках і освячена 7 жовтня 7375 року (19 жовтня 1867 року) при князі Каролі I і архієпископі Аркадії Васлуйському. У 1898 році церква була самовільно збільшена. У 1920 році зведено дзвіницю[1][2].

У 1996 році з храму було вкрадено 28 ікон, в 1999 році — 14 ікон, у 2000 році — 8 ікон[3].

Архітектура[ред. | ред. код]

Храм побудований з цегли, оштукатурений, має дерев'яне перекриття, тричастинний, одноголовий. Східна частина звужена і має напівкруглу апсиду. Середня частина в плані квадратна, восьмерик на четверику, увінчана шоломоподібною главою з невеликою главкою (купол церкви). Зовні восьмерик покритий залізом. Притвор має форму витягнутого прямокутника. Південний і північний входи захищені двоскатними навісами, які спираються на стіну і круглі стовпи на п'єдесталах[4].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Огнев И (14 листопада 2011). Старообрядчество в Придунавье. Информационный портал города Измаил. Архів оригіналу за 3 лютого 2021. Процитовано 2 квітня 2019.
  2. Новая Некрасовка. Старообрядцы Украины. Архів оригіналу за 22 жовтня 2020. Процитовано 2 квітня 2019.
  3. Таранец С (3 травня 2008). Святыни или антиквариат?. Зеркало недели. Архів оригіналу за 2 квітня 2019. Процитовано 2 квітня 2019.
  4. Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: иллюстрированный справочник-каталог в четырех томах / Гл. Редкол.: Н. Л. Жариков (гл. ред.) и др. — Киев: Будівельник, 1985. — Т. 3. — С. 272—273.