Вдарте на сполох!
| Автор | Гі де Мопассан |
|---|---|
| Назва мовою оригіналу | фр. Cri d'alarme |
| Країна | Франція |
| Мова | французька |
| Жанр | новела |
| Місце | Париж |
| Укр. видавництво | Дніпро |
| Видавництво | газета «Gil Blas» |
| Видано | 23 листопада 1886 |
| Перекладач(і) | Кость Тищенко |
| Тип носія | на папері |
| Попередній твір | Фермер |
| Наступний твір | Новорічний подарунок |
«Вда́рте на спо́лох!»[1][2] (фр. Cri d'alarme) — новела французького письменника Гі де Мопассана, видана у 1886 році. Твір висвітлює лицемірну поведінку жінок, що вдаються до кокетування, удаваної благочесності і сором'язливості лише заради «полювання» на чоловіків.
Історія[ред. | ред. код]
Гі де Мопассан вперше опублікував цей твір в газеті «Gil Blas» 23 листопада 1886 року. Пізніше він увійшов до збірки «Носій». В українському перекладі новела побачила світ у видавництві «Дніпро» двічі: у восьмитомному зібранні творів Гі де Мопассана (1969—1972)[2] і двотомному виданні вибраних творів письменника (1990)[1] (обидва рази у перекладі Костянтина Тищенка).
Сюжет[ред. | ред. код]
Оповідач отримав листа від обуреного чоловіка, в якому викладено наступне. Автор листа багато років мав коханку, яку вважав вірною принаймні йому. Аж ось одного разу вона напилася і відверто розповіла, що більшість жінок тільки удають полохливих і недоторканих, в той час як ці психологічні трюки насправді слугують їм для приваблення чоловіків. Жінка правила далі, що провокувати чоловіків на небезпечні пристрасті жінкам навіть до вподоби, бо з такими чоловіками їм ніколи не буває нудно. Вражений цим відкриттям, невпевнений у своїх силах автор листа спробував трохи почіплятися до жінки у кареті і з подивом відзначив, що вона не була аж настільки непоступливою, як він передбачав. Він пропонує задуматись одруженим і неодруженим людям обох статей, як же тоді поводяться жінки з більш нахабними залицяльниками?[1]
Аналіз твору[ред. | ред. код]
У новелі «Вдарте на сполох!» Гі де Мопассан підіймає давнє етико-юридичне питання про ступінь вини злочинця у випадку провокації з боку жертви. Зокрема, ця проблема часто фігурує у кримінальних справах, пов'язаних зі зґвалтуваннями та іншими злочинами проти жіночої гідності (зокрема, домаганнями). У чоловічому середовищі, а також серед деяких фахових юристів панує думка, що вина злочинця в цьому випадку має бути меншою або й зовсім знівельованою, оскільки жертва фактично вдається до свідомого розбещення супротивної сторони, завуальованого психологічного впливу.
