Вегетаріанство та релігія
Вегетаріанство відіграє значну роль в таких індійських релігіях, як індуїзм, джайнізм та буддизм. Вегетаріанство є обов'язковим для всіх послідовників джайнізму та широко практикується в індуїзмі та буддизмі махаяна.[1][2] В авраамічних релігіях (іудаїзмі, християнстві та ісламі) і в сикхізмі[3] ставлення до вегетаріанства явним чином не сформульовано.
Індуїзм[ред. • ред. код]
Багато індуїстів практикують вегетаріанство та намагаються керуватися у своєму житті принципом агімси (ненасильства).[4] Індуїсти цінують життя тварин, визнаючи зв'язок, який існує між усіма живими істотами у Всесвіті.[4] Однією з характерних рис індуїзму є шанування корови.[4] З цієї причини, більшість індуїстів не вживають в їжу яловичину.[4] Вживання в їжу інших видів м'яса і риби часто зводиться до особистих вподобань та смакам.[4]
Ступінь строгості слідування вегетаріанській дієті серед індуїстів залежить від багатьох факторів.[4] Зазвичай, порушення дієтичних норм в індуїстському суспільстві загрожує негативними наслідками для родини та кастової групи.[4] Вживання в їжу продуктів, що вважаються нечистими або просто неприйнятними, негативно сприймається серед індуїстів.[4]
Тісно пов'язана з індуїзмом аюрведа та суміжні дисципліни детально пояснюють ефекти, одержувані внаслідок вживання в їжу тих чи інших продуктів.[4] Аюрведа приділяє увагу не тому, наскільки правильно вживання певного виду їжі з ритуальної точки зору, а тому, який вплив це справляє на здоров'я людини.[5]
Буддизм[ред. • ред. код]
У буддизмі завжди велося багато суперечок щодо вегетаріанства.[6] За часів Будди, вживання м'яса не було заборонено, але було значно обмежено.[6] Буддійським ченцям не дозволялося не лише вбивати тварин для свого прожитку, але навіть обробляти землю, оскільки така діяльність незмінно вабила за собою вбивство живих істот.[6] Монахам дозволялося прийняття в їжу м'яса, пожертвуваного сімейними людьми, але лише в тих випадках, коли тварину не було вбито спеціально для них.[6]
Далеко не всі буддисти були або є вегетаріанцями.[6] У країнах, де поширений буддизм тхеравади, вегетаріанство вважається бажаним, але практикується мало.[6] Історично, коли жителі японських рибальських сіл обернулися в буддизм, вони не припинили рибний промисел та вживання риби в їжу.[7] У високогірних регіонах Гімалаїв важко вирощувати достатню для прожитку кількість овочів.[8] З цієї причини тибетці змушені були забивати тварин на прожиток, але старалися вбивати якомога менше їх число.[8] Наприклад, оскільки м'ясо одного яка може прогодувати набагато більшу кількість людей, ніж м'ясо курки, тибетці воліли забивати одного яка замість кількох курей.[8] Однак, в інших буддійських контекстах, вбивство великих тварин вважалося набагато більш гіршим, ніж убивство малих.[8]
У такому тексті, як «Ланкаватара-сутра» стверджується, що бодгісаттва вважає всіх живих істот своїми дітьми і не може вживати м'ясо.[8] Говориться, що належною їжею для бодгісаттв є рис, зелень, зернобобові, гхі, олія, мед та цукор.[8]
Багато західних буддистів віддають перевагу вегетаріанській дієті та вважають, що всі буддисти повинні слідувати вегетаріанству.[8] Таке ставлення також вплинуло на буддистів що живуть на Заході з тибетської та інших традиційно невегетаріанських культур.[8] В цілому, однак, буддисти намагаються не слідувати догматичним поглядам як у цій, так і в інших областях, вважаючи, що це перешкоджає духовному прогресу.[8] Слідувати чи ні вегетаріанській дієти, зазвичай, є особистим вибором кожного буддиста.[8]
Сикхізм[ред. • ред. код]
Сикхський звід правил поведінки забороняє вживання в їжу халяльного м'яса, тобто м'яса забитих за мусульманським звичаєм тварин.[9] Одні сикхи розглядають цю заборону як дозвіл на вживання м'яса тварин, забитих іншим способом, а інші — як повна заборона м'ясоїдства.[10] Основний священний текст сикхів, «Гуру Грантх Сахіб», не дає чіткого уявлення про ставлення сикхів до вегетаріанства.[10] Гуру Нанак коментує в ряді віршів ставлення індуїстських брагманів до м'ясоїдства як до згубної практики.[10] Він, зокрема, стверджує, що в круговерті життя важко бути вільним від насильства над іншими живими істотами, до яких він також відносить рослини.[10] В сікськіх текстах також описуються історії про те, як пізні сикхські гуру займалися полюванням і їли м'ясо.[10]
На практиці, більшість жителів Пенджабу вживають в їжу набагато менше м'яса, ніж в середньому люди на Заході.[10] Також як і індуїсти, сикхи, зазвичай, виключають зі свого раціону яловичину.[10] Історично, це робилося з економічних міркувань.[10] Таким чином зберігалося поголів'я корів та биків, що забезпечувало селян молоком, та використовувалося для орання землі та перевезення вантажів.[10]
Література[ред. • ред. код]
- Morgan, Peggy; Lawton, Clive A. (2007). Ethical Issues in Six Religious Traditions (вид. 2nd). Edinburgh: Edinburgh University Press. ISBN 0748623302.
- Rosen, Steven J. (2004). Holy Cow: The Hare Krishna Contribution to Vegetarianism and Animal Rights. New York: Lantern Books. ISBN 1590560663.
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ Tähtinen, Unto (1976). Ahimsa. Non-Violence in Indian Tradition. London. с. 107–111.
- ↑ Walters, Kerry S.; Lisa Portmess (2001). Religious Vegetarianism From Hesiod to the Dalai Lama. Albany. с. 37–91.
- ↑ http://www.sikhism.com/rehatmaryada. Sikhism: A Universal Message. 13 March 2009. Архів оригіналу за 2012-07-13. Процитовано 26 May 2009.
- ↑ а б в г д е ж и к Morgan та Lawton, 2007, с. 38
- ↑ Morgan та Lawton, 2007, с. 38-39
- ↑ а б в г д е Morgan та Lawton, 2007, с. 90
- ↑ Morgan та Lawton, 2007, с. 90-91
- ↑ а б в г д е ж и к л Morgan та Lawton, 2007, с. 91
- ↑ Morgan та Lawton, 2007, с. 143-144
- ↑ а б в г д е ж и к Morgan та Lawton, 2007, с. 144
