Ведмеже (смт)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
смт Ведмеже
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Свердловська міська рада
Рада Володарська селищна рада
Код КОАТУУ: 4412745300
Основні дані
Засноване 1800
Статус з 1938 року
Площа 8,79 км²
Населення 2755 (01.01.2018)[1]
Густота 313,4 осіб/км²
Поштовий індекс 94823
Телефонний код +380 6434
Географічні координати 48°07′27″ пн. ш. 39°35′08″ сх. д. / 48.12417° пн. ш. 39.58556° сх. д. / 48.12417; 39.58556Координати: 48°07′27″ пн. ш. 39°35′08″ сх. д. / 48.12417° пн. ш. 39.58556° сх. д. / 48.12417; 39.58556
Висота над рівнем моря 241 м
Водойма р. Довжик
Відстань
Найближча залізнична станція: Ізотове
До станції: 2,1 км
До райцентру:
 - автошляхами: 10,4 км
До обл. центру:
 - залізницею: 100 км
 - автошляхами: 66,6 км
Селищна влада
Адреса 94822, Луганська обл., Свердловська міськрада, смт Ведмеже, вул. Совєтська, 25
Голова селищної ради Кравченко Валерій Михайлович
Веб-сторінка смт Ведмеже
Карта
Ведмеже. Карта розташування: Україна
Ведмеже
Ведмеже
Ведмеже. Карта розташування: Луганська область
Ведмеже
Ведмеже

Ведме́же — селище міського типу в Луганській області, адміністративно підпорядковане міській раді міста Довжанськ. Колишня назва смт — Собачівка. До 1919 р. — Яновське. До 2014 р. — Володарське.

Географія[ред. | ред. код]

Географічні координати: 48°7' пн. ш. 39°35' сх. д. Часовий пояс — UTC+2. Загальна площа села — 8,79 км².

Село розташоване у східній частині Донбасу за 12 км від Довжанська. Найближча залізнична станція — Ізотове, за 2 км.

Історія[ред. | ред. код]

Поселення засноване 1905 року у зв'язку з будівництвом шахти № 10. У 1923 році робоче селище шахти № 10 імені Володарського було перейменоване в селище Володарськ на честь радянського партійного діяча М. Володарського.

Перша назва селища — Собачівка. Статус селища міського типу — з 1938 року.

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення селища становило 3 274 особи, з них 33,38 % зазначили рідною українську мову, 65,85 % — російську, а 0,77 % — іншу[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2018 року (PDF)
  2. Розподіл населення за рідною мовою на ukrcensus.gov.ua

Джерела[ред. | ред. код]

  • Высоцкий В. И. Исторические аспекты топононимов Луганщины. — Луганск, 2003. 196 с.

Посилання[ред. | ред. код]