Ґонбат-е-Кабус (вежа)
| Ґонбат-е-Кабус | |
|---|---|
| Gonbad-e Qabus [1] | |
| Світова спадщина | |
 Ґонбат-е-Кабус | |
| 37°15′29″ пн. ш. 55°10′08″ сх. д. / 37.2581213543308252° пн. ш. 55.168991133657812043° сх. д. | |
| Країна |
 Іран |
| Тип | Культурний |
| Критерії | i, ii, iii, iv |
| Об'єкт № | 1398 |
| Регіон | Азія і Океанія |
| Зареєстровано: | 2012 (36 сесія) |
|
| |
 | |
 Ґонбат-е-Кабус у Вікісховищі | |
Вежа Ґонбат-е-Кабус — це монумент в центральній частині міста Ґонбат-е-Кабус, Іран, віком понад тисячу років, включений до Світової спадщини ЮНЕСКО 2012 року.
Опис[ред. | ред. код]
Вежу було збудовано 1006 року за наказом правителя династії Зіяридів — еміра Шамса ал-Маалі Кабуса ібн Вушмгіра (شمس المعالي قابوس بن وشمگير). Вона розташована за 3 км на північ від старовинного міста Ґорґан, яке колись було столицею Зіяридів, та є єдиною спорудою, яка залишилась від того міста після його зруйнування у 14-15 ст. Нині вежа розташована в центральному парку сучасного міста Ґонбат-е-Кабус.
Збудована з обпаленої цегли, вежа має висоту 72 метри[2] (включно з висотою платформи) та стоїть на штучному пагорбі висотою 15 метрів.
За формою вежа є величезною десятикутною спорудою з конічним дахом, який формує золотий перетин Фі, що дорівнює 1,618. Вежа звужується до верху, маючи діаметр 17 метрів (знизу) та 15,5 метра (під дахом)[3]. Внутрішній діаметр вежі становить ~10 метрів. Вона має єдиний вхід зі сходу, 10 стін триметрової товщини та збудована таким чином, що при вході у вежу людина чує власну луну. Внутрішнє убрання містить одні з найбільш ранніх зразків декоративного стилю мукарна.
Знизу вежі куфічним письмом є напис арабською[4]:
بسمله – هذا القصر العالى – للامير شمس المعالى – الامير بن الامير – الامير قابوس بن وشمكير – امر به بنائه فى حياته – سنة سبع وتسعين – وثلثمائة قمرية – وسنة خمس وسبعين – وثلثمائة شمسية
- «Іменем Аллаха [милостивого, милосердного] цей високий палац належить Шамсі ал-Маалі, еміру та сину еміра, еміру Кабусу ібн Вушмгір. Він наказав збудувати протягом його життя, у році 397-му місячної гіджри, та році 375-му сонячної гіджри»
І хоча напис чітко не вказує на те, що вежа була збудована як місце поховання правителя-Зіярида, за усними оповідями тіло султана було покладено у скляний саркофаг, що був підвішений по центру вежі на висоті 45 метрів. На східному боці даху є маленьке вікно, через яке промені ранішнього сонця могли падати на саркофаг. Це все вказує на зороастричні вірування, за якими при похованні померлого було важливо, щоб тіло не мало контакту з землею[5], а на четвертий день після смерті, тіло мало освітити Сонце, по променях якого душа піднімалася на небо[6].
До 1000-річчя вежі її було включено до Світової спадщини ЮНЕСКО.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ * Назва в офіційному англомовному списку
- ↑ SkyscraperPage — Gonbad-e Qabus Tower. Архів оригіналу за 1 липня 2018. Процитовано 3 січня 2016.
- ↑ Вежа на сайті Світової спадщини. Архів оригіналу за 26 грудня 2018. Процитовано 3 січня 2016.
- ↑ E. Ehlers, M. Momeni, Habib-Allāh Zanjāni, Sheila S. Blair: Gonbad-e Qābus. [Архівовано 27 грудня 2010 у Wayback Machine.] У: Encyclopædia Iranica, 2010
- ↑ Земля — як і вогонь — для зороастрійців були священними, а тому не повинні були мати контакту з померлими
- ↑ James R. Russell: Burial iii. In Zoroastrianism. [Архівовано 8 грудня 2010 у Wayback Machine.] у: Encyclopædia Iranica
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Iran Ready to Restore its Famous Brick Dome [Архівовано 22 травня 2011 у Wayback Machine.]
- стаття на Looklex [Архівовано 28 грудня 2018 у Wayback Machine.]
- стаття на ArchNet
|
|
Це незавершена стаття про Іран. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
