Вежновець Марина Валеріївна
| Вежновець Марина Валеріївна | ||
|---|---|---|
 У ролі Нікії (балет «Баядерка») | ||
| Народилася |
4 жовтня 1978 (45 років) Мінськ, Білоруська РСР, СРСР | |
| Країна |
 Білорусь | |
| Діяльність | балерина | |
| Alma mater | Академія російського балету імені А. Я. Ваганової | |
| Заклад | Національний академічний Великий театр опери та балету Республіки Білорусь | |
| Батько | Вежновець В. І., тренер з кінного спорту. | |
| Мати | Вежновець (Жукова) Г. М., педагог. | |
| Нагороди |
| |
| Сайт | Марина Вежновец | |
Марина Валеріївна Вежновець (нар.. 4 жовтня 1978, Мінськ, Білоруська РСР, СРСР) — білоруська балерина, провідний майстер сцени Великого театру опери і балету Республіки Білорусь[1], Заслужена артистка Республіки Білорусь.
Біографія[ред. | ред. код]
У дитинстві займалася художньою гімнастикою, має звання кандидат у майстри спорту. Пізніше Марина Вежновець захопилася балетом і вступила до Білоруського державного хореографічного коледжу, який успішно закінчила. До 8-го класу поєднувала заняття в обох сферах, потім зробила вибір на користь балету.
У 1997 році закінчила коледж (клас народної артистки Білорусі Ірини Савельєвої) і була прийнята в трупу Національного академічного Великого театру опери і балету Республіки Білорусь. Танцювала на сцені в 1997—2008 роках. Першою партією Марини стала партія Кітрі у виставі «Дон Кіхот».[2]
Викладачем Марини Вежновець стала народна артистка Білорусі Людмила Бржозовська, яка відгукувалася про неї як про дуже красиву балерину[3] і гідну артистку[4].
10 жовтня 2008 року вийшла заміж за партнера по трупі Юрія Ковальова.
У 2008—2009 роках була солісткою трупи Санкт-Петербурзького театру балету Костянтина Тачкіна (SPBT)[5] і виступала з ним у Парижі на престижній сцені Театру Єлисейських Полів, чудово виконавши партію Гамзатті в балеті «Баядерка» (її сценічний партнер Юрій Ковальов успішно станцював у ньому партію Солора), у Лондоні (Лондонський Колізей), в Іспанії. Під час роботи в театрі педагогом Марини (і її чоловіка) була народна артистка Росії Любов Кунакова (у минулому зірка Маріїнського театру, сьогодні один з найкращих жіночих педагогів — репетиторів в світі).[6]
Крім цього виступала (в тому числі у складі білоруського театру опери і балету) в Польщі, Нідерландах, Єгипті, Китаї, Південній Кореї, Мексиці, Японії та інших країнах.[7]
З 2009 року знову в трупі Національного академічного Великого театру опери і балету Республіки Білорусь.
У 2012 році закінчила Академію російського балету імені А. Я. Ваганової у Санкт-Петербурзі (педагогічне відділення).
 Зовнішні відеофайли
| |
|---|---|
|
Камертон. Заслуженная артистка Республики Беларусь Марина Вежновец (Беларусь 3) |
Творчий вечір (2011)[ред. | ред. код]
5 квітня 2011 року в Національному академічному Великому театрі опери та балету відбувся творчий вечір Марини Вежновець і Юрія Ковальова.[6] Крім партій, які дует танцює на сцені білоруського театру, були показані номери з сучасною хореографією. У концертній програмі були представлені класика і сучасна хореографія у їх виконанні (2-й акт балету «Жізель» А. Адана, варіації з балетів «Лебедине озеро» П. Чайковського, «Шехеразада» М. А. Римського-Корсакова, «Спартак» А. Хачатуряна, «Баядерка» і «Дон Кіхот» Л. Мінкуса, «Спляча красуня» П. Чайковського, одноактний балет «Болеро» М. Равеля, а також хореографічні номери у постановці Олени Кузьміної на музику сучасних композиторів.
У вечорі взяли участь запрошені артисти: зірки балету Санкт-Петербурга — прем'єр Маріїнського театру, заслужений артист Росії Ігор Колб, солістка Державного академічного театру балету під керівництвом Бориса Ейфмана, заслужена артистка Росії Олена Кузьміна, прима-балерина Санкт-Петербурзького театру балету Костянтина Тачкіна, лауреатка міжнародних конкурсів Ірина Колеснікова.[7] У програмі вечора було заявлено кілька сучасних номерів, які дует підготував з Оленою Кузьміною (одним з наймодніших хореографів Петербурга, заслуженою артисткою Росії, провідною танцівницею театру Бориса Ейфмана).[6]
- Галерея творчого вечора (2011)
-
«Жізель» -
«Шехеразада» (М. Вежновец і Ю. Ковальов) -
У ролі Кітрі, «Дон Кіхот» -
«Дон Кіхот» (М. Вежновец і Ю. Ковальов) -
З друзями, зірками балету з Санкт-Петербурга -
Весь зал аплодував стоячи -
«Болеро» -
«Болеро» -
Уклін вдячним глядачам, квіти та привітання -
Прощання з глядачами
Балетна школа Вежновець[ред. | ред. код]
У 2012 році рідні сестри Марина та Олена Вежновець відкрили приватну балетну школу. Мета занять школи є розвиток у дітей зовнішніх та артистичних даних, коригування фігури, навчання танцю (класичного і танцю-модерн). Крім цього школа займається підготовкою дітей до професійних балетних конкурсів і до вступу в хореографічні школи[8]. Балетна школа Вежновець заснована в класичних традиціях балетного мистецтва і на особистому досвіді самої Марини Вежновець[9]. Вихованці школи Вежновець виступають з балетними постановками на сценах Білоруської державної філармонії[10], Білоруського державного академічного музичного театру[11], в тому числі за участю знаменитих артистів Національного академічного Великого театру опери і балету Республіки Білорусь і зірок світового рівня[12] — артистів Маріїнського театру (Санкт-Петербург). Серед відомих вихованців — Юркевич Анастасія, лауреат 2-го ступеня Міжнародного конкурсу-фестивалю дитячої та молодіжної творчості «Балтійське сузір'я — 2013», Санкт-Петербург (класичний танець (соло), категорія 10-12 років)[13].
Нагороди[ред. | ред. код]
Відповідно до Указом Президента Республіки Білорусь від 23. 11. 2011 № 535 за видатні творчі досягнення, високу професійну майстерність та заслуги у розвитку національної культури та мистецтва Марина Вежновець нагороджена медаллю Франциска Скорини[14].
4 серпня 2014 року, за високу професійну майстерність і видатні досягнення у розвитку культури, артистка Великого театру Білорусі Марина Вежновець Указом Президента Республіки Білорусь удостоєна звання «Заслужена артистка Республіки Білорусь»[15][16].
Глядачі і преса про Марину Вежновец[ред. | ред. код]
Марина Вежновец — справжня прима і просто красуня — очей не відірвати.
— Національний академічний Великий театр опери і балету (Відгуки)[17]
Одна з найяскравіших балерин в трупі Великого театру балету Республіки Білорусь
— Журнал «Zебра Plus» № 3(16) [18]
Марина Вежновець — балерина вдумлива і прониклива, пристрасна і ніжна — привнесла на сцену динаміку сучасного життя…
— Газета «Минский курьер» (16.05.2008) [19]
Репертуар Марини Вежновець[ред. | ред. код]
В її репертуарі:
- «Бахчисарайський фонтан» (Зарема),
- «Баядерка» (Нікія і Гамзатті),
- «Болеро»,
- «Дон Кіхот» (Кітрі, Дульцинея і Мерседес),
- «Жізель» (Жізель і Мірта),
- «Кармен-сюїта» (Кармен),
- «Карміна Бурана» (Блудниця),
- «Корсар» (Медора),
- «Лебедине озеро» (Одетта — Оділлія),
- «Макбет» (Леді Макбет),
- «Спляча красуня» (Аврора і Фея бузку),
- «Пристрасті» (Рогнеда і Ганна Багрянородна),
- «Шехеразада» (Зобеїда),
- «Лускунчик» (перський танець),
- «Есмеральда» (Есмеральда)[20].
Відображення в мистецтві[ред. | ред. код]
У 2013 році художниця Оксана Аракчеєва написала портет Марини Вежновець до ювілейного сезону Великого театру, в рамках циклу портретів провідних солістів білоруського балету. Портретні начерки Марини Вежновець художниця робила в Несвіжі, де на той час виступала балерина[21]. Балерина представлена в образі дівчини з балету «Болеро»[22][23].
Дивв. також[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Грушэцкі А. Л. // Літаратура і мастацтва : газета. — Мн. : СПБ, РИУ «Звязда», 2014-10-10. — Вып. 4789. — № 40. — С. 13. Архівовано з джерела 14 жовтня 2014.
- Марціновіч Д. Праз экспрэсію пластыкі// Маладосць. 2011. № 4. С. 98-103. (біл.)
- Марціновіч Д. Марына + Юра = балет// Мастацтва. 2011. № 6. (біл.)
- Савицька О. Танець удвох // Партер. 2011. № 3. С. 56-59.
- Яроміна К. І ўсе гета — частка яе…// Літаратура і мастацтва. 2007. 28 верасня. № 39. С. 10. (біл.)
- Яроміна К. Інфернальная і летуценная// Мастацтва. 2008. № 5. С. 14-15. (біл.)
- Яроміна К. Дует: колькі ў гэтым слові!// Літаратура і мастацтва. 2010. 24 верасня. № 38. С. 10. (біл.)
- Яроміна К. На сцэне — дует…// Настаўніцкая газета. 2011. 19 красавіка. (біл.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Марина Вежновец. Ведущие мастера сцены. НАБТ оперы и балета Республики Беларусь. Архів оригіналу за 24 квітня 2012. Процитовано 4 грудня 2011.
- ↑ Редакция «7 дней». «Она сама — произведение искусства!»[недоступне посилання з Июнь 2018]
- ↑ газ. «Народная Воля», 29.03.2010[недоступне посилання з Июнь 2018]
- ↑ Маленькая княгиня белорусского балета
- ↑ В. Игнатов. // Линия. Журнал «БАЛЕТ». — 2009. — № № 9.
- ↑ а б в Ольга Савицкая (23 березня 2011). Танец вдвоем. Блог журнала "Партер". Архів оригіналу за 24 квітня 2012. Процитовано 3 квітня 2011.
- ↑ а б Творческий вечер. Афиша. НАБТ оперы и балета Республики Беларусь. Архів оригіналу за 24 квітня 2012. Процитовано 3 квітня 2011.
- ↑ О школе. Балетная школа Вежновец. Архів оригіналу за 8 серпня 2012. Процитовано 12 липня 2012.
- ↑ Северинец А. (3 жовтня 2012). Марина Вежновец. Успешная жизнь. Белорусский женский портал «Velvet». Архів оригіналу за 7 квітня 2018. Процитовано 5 травня 2013.
- ↑ Вечер балета. Интерфакс-Запад. 15 квітня 2013. Архів оригіналу за 24 березня 2016. Процитовано 5 грудня 2013.
{{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри:|description=та|accessyear=(довідка) - ↑ Приглашаем на праздник балета "Спящая красавица". Новости. Белорусский государственный академический музыкальный театр. 26 листопада 2013. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 5 грудня 2013.
{{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри:|description=та|accessyear=(довідка) - ↑ Шидловская С. Браво, бэби! // Вечерний Минск : газета. — Мн., 2013. — Вип. 12552. — № 49 (5 грудня). — С. 30. — ISSN 1818-1147. Архівовано з джерела 5 грудня 2013.
- ↑ Итоги конкурса Санкт-Петербург 19-25 Апреля 2013. 2013. Архів оригіналу за 9 лютого 2015. Процитовано 10 червня 2013.
{{cite web}}: Cite має пустий невідомий параметр:|description=(довідка) - ↑ Государственные награды. НАБТ оперы и балета Республики Беларусь. Архів оригіналу за 8 серпня 2012. Процитовано 24 липня 2012.
- ↑ Поздравляем Марину Вежновец и Татьяну Третьяк!. НАБТ оперы и балета Республики Беларусь. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 12 вересня 2014.
{{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри:|description=та|accessyear=(довідка) - ↑ Александр Лукашенко 11 сентября вручил госнаграды заслуженным работникам различных сфер. СТВ. 11 вересня 2014. Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 12 вересня 2014.
{{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри:|description=та|accessyear=(довідка) - ↑ Отзывы[недоступне посилання]
- ↑ Персона. Архів оригіналу за 6 грудня 2017. Процитовано 4 квітня 2020.
- ↑ Танцы трех столетий[недоступне посилання]
- ↑ МАРИНА ВЕЖНОВЕЦ. Архів оригіналу за 16 травня 2012. Процитовано 30 квітня 2010.
- ↑ Григорян А. // Во славу Родины : газета. — Мн. : Минобороны РБ, 5 августа 2017. [{{{archiveurl}}} Архівовано] з джерела 16 березня 2018.
- ↑ А. Иванюшко (24 травня 2013). Балет маслом. Минский курьер. Архів оригіналу за 25 серпня 2018. Процитовано 13 березня 2018.
- ↑ Аскеро В. (25 травня 2017). Оксана Аракчеева: «Гордость нашей семьи – быть разными». Журнал «Город женщин». Архів оригіналу за 28 січня 2020. Процитовано 13 березня 2018.
|
