Вейн Руні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Вейн Руні
Вейн Руні
Особисті дані
Повне ім'я Вейн Марк Руні
Народження 24 жовтня 1985(1985-10-24) (36 років)
  Ліверпуль, Англія Англія
Зріст 176 см
Вага 83 кг
Прізвисько Wazza (Вазза), Шрек
Громадянство Flag of England.svg Англія
Позиція Нападник
Юнацькі клуби
2000—2002 Англія «Евертон»
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
2002–2004 Англія «Евертон» 67 (15)
2004–2017 Англія «Манчестер Юнайтед» 393 (183)
2017–2018 Англія «Евертон» 31 (10)
2018–2020 США «Ді Сі Юнайтед» 50 (23)
2020–2020 Англія «Дербі Каунті» 30 (6)
Національна збірна**
Роки Збірна Ігри (голи)
2003–2018 Англія Англія 120 (53)
Тренерська діяльність***
Роки Команда Посада
2020— Англія «Дербі Каунті» головний тренер
Звання, нагороди
Нагороди

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 24 березня 2019.

*** Тільки на посаді головного тренера.

Вейн Марк Руні (англ. Wayne Mark Rooney; нар. 24 жовтня 1985, Ліверпуль, Англія) — англійський футбольний тренер, колишній футболіст, який грав на позиції нападника. Головний тренер англійського клубу «Дербі Каунті».

З 10-річного віку виступав за молодіжну академію «Евертона», а у 2002 році дебютував в основному складі «ірисок». Провівши два роки в основі мерсисайдського клубу, влітку 2004 року перейшов до «Манчестер Юнайтед» за 25,6 млн фунтів.

У 2003—2018 роках виступав за збірну Англії. Є наймолодшим гравцем, який забив гол за збірну Англії. Зіграв на трьох чемпіонатах Європи (2004, 2012 та 2016) і трьох чемпіонатах світу (2006, 2010 і 2014).

Є найкращим бомбардиром в історії збірної Англії та «Манчестер Юнайтед».

Молодший брат Вейна Джон Руні також є футболістом.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Руні народився і виріс у Крокстеті, районі Ліверпуля, в сім'ї різноробочого Томаса Вейна Руні і домогосподарки Джанетт Мері Руні (у дівоцтві — Моррі)[1][2]. Сім'я Руні мала ірландські корені[3][4] і проживала в католицькому оточенні[5][6]. Вейн став першою дитиною в родині, пізніше у нього з'явилося двоє молодших братів: Грем і Джон[7][8]; всі троє навчалися в католицькому Деласальському коледжі в Крокстеті, Ліверпуль[9]. Всі родичі Руні були пристрасними вболівальниками «Евертона», і сам Вейн з дитинства вболівав за цей клуб[10], а героєм його юності був шотландський нападник Данкан Фергюсон[11].

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Початок кар'єри[ред. | ред. код]

Якось наша команда до 9 років грала з хлопчиками з «Евертона», і вони повністю нас розгромили. Руні забив кілька голів [насправді, шість], але був один гол, який виділявся серед усіх. Це був, по суті, класичний удар ножицями, ідеальний удар у падінні через себе, що у виконанні хлопчика восьми або дев'яти років було справді чимось особливим.
Оригінальний текст (англ.)
Our Under-9 side played Everton's boys one day and they absolutely hammered us. Rooney scored a few [six, actually], but there was one that stood out. It was basically the classic overhead kick, the perfect bicycle kick, which for a kid of eight or nine years old was really something special.

Пол Макгіннесс, тренер молодіжної академії «Манчестер Юнайтед»[12]

Вейн змалечку грав у футбол на дворових майданчиках, а в сім років уперше зіграв за команду пабу «Вестерн», забивши у цій грі переможний м'яч[13]. Згодом виступав за шкільну команду Ліверпуля, забивши за сезон 72 голи[14]. У дев'ять років, коли Руні виступав за «Копплхаус бойс» у лізі Волтона і Керкдейла (забивши 99 голів за сезон), його помітив скаут «Евертона» Боб Пендлтон, і запросив на перегляд[15]. Скаути «Ліверпуля» також запросили Вейна на перегляд в «Мелвуд»[13], проте Руні вибрав «Евертон», підписавши з «ірисками» шкільний контракт[16]. Виступаючи за академію «Евертона», Руні часто подавав м'ячі на матчах основного складу, а 1996 року 11-річний Вейн вийшов на поле «Гудісон-Парк» перед мерсісайдським дербі як талісман «Евертона»[13][17]. У сезоні 1995—96 (своєму першому сезоні в академії «Евертона») Вейн забив 114 голів у 29 матчах[18]. Руні швидко прогресував, і в 15 років уже виступав за команду «Евертона» до 19 років[19]. У 2002 році забив вісім голів у восьми матчах Молодіжного кубка Англії[20], включаючи гол у програному фіналі проти «Астон Вілли»[16].

Основний склад «Евертона»[ред. | ред. код]

Руні — найбільший англійський талант, якого я бачив від моменту мого прибуття в Англію. Відтоді, як я працюю тут головним тренером, справді не було інших гравців до 20 років, настільки ж майстерних, як він.
Оригінальний текст (англ.)
Rooney is the biggest England talent I've seen since I arrived in England. There has certainly not been a player under 20 as good as him since I became a manager here.

Арсен Венгер про Вейна Руні в жовтні 2002 року[21]

20 квітня 2002 року 16-річний Руні вперше потрапив у заявку «Евертона» на матч Прем'єр-ліги проти «Саутгемптона», проте провів всю зустріч на лаві запасних[22]. Влітку 2002 року він вирушив з основним складом «Евертона» в тренувальний табір в Австрії для передсезонної підготовки. 15 липня Руні забив свій перший гол за основну команду «ірисок» у товариському матчі проти клубу «Брук»[23], а в наступній грі проти команди «Вайц» зробив хет-трик[24]. Загалом у передсезонному турне він забив вісім м'ячів[25]. 17 серпня 2002 року дебютував за «ірисок» в офіційному матчі, вийшовши у стартовому складі проти «Тоттенхема»[26]. 2 жовтня він вперше забив за «Евертон» в офіційних турнірах, зробивши «дубль» у матчі Кубка Футбольної ліги проти «Рексема»[27]. Таким чином, Руні став наймолодшим голеадором «Евертона» в історії клубу, побивши рекорд Томмі Лоутона[28]. 19 жовтня, за п'ять днів до свого сімнадцятиріччя, Руні забив ударом здалека переможний гол у ворота «Арсеналу»[29], перервавши 30-матчеву безпрограшну серію «канонірів» у Прем'єр-лізі[30]. Крім того, Руні став наймолодшим голеадором в історії Прем'єр-ліги (він забив гол у 16 років і 360 днів; цей рекорд пізніше побили спочатку Джеймс Мілнер, а потім Джеймс Вон)[31]. 3 листопада Руні забив єдиний гол у матчі з «Лідсом», у якому «Евертон» переміг з рахунком 1:0[32].

У грудні Руні отримав нагороду найкращому молодому спортсменові 2002 року за версією BBC[33]. 14 грудня він забив переможний гол у ворота «Блекберна»[34]. У «День подарунків» 26 грудня 2002 року Вейн заробив першу у своїй кар'єрі Червона картка у матчі проти «Бірмінгем Сіті»[35]. У січні 2003 року Руні підписав перший у своїй кар'єрі професійний контракт з «Евертоном», який зробив його одним з найбільш високооплачуваних юних гравців у світовому футболі з зарплатою близько 13 тис фунтів на тиждень[36]. 23 березня Вейн забив єдиний гол за «ірисок» у програному «Арсеналу» матчі[37]. 6 квітня він забив гол у ворота «Ньюкасла», коли «Евертон» виграв з рахунком 2:1[38], а 26 квітня забив переможний гол на останніх хвилинах матчу проти «Астон Вілли»[39]. Загалом у своєму першому сезоні в «Евертоні» Руні зіграв 37 матчів і забив 8 м'ячів[40].

У сезоні 2003—04 Руні забив свій перший гол 26 серпня в матчі проти «Чарльтона»[41], після чого не міг забити майже чотири місяці. 13 грудня в матчі 16-го туру Прем'єр-ліги проти «Портсмута» «Евертон» поступався з рахунком 1:0, але після виходу Руні на заміну спочатку Лі Карслі зрівняв рахунок, а потім сам Вейн вивів «ірисок» уперед. Гра так і завершилася з рахунком 2:1 на користь «Евертона». У другому таймі цього матчу стався невеликий казус: Руні штовхнув Стіва Стоуна, після чого залишив поле, вирішивши, що суддя його вилучив. Проте вилучення не було: арбітр обмежився лише жовтою карткою. Після цього Вейн повернувся в гру[42]. 20 грудня в матчі проти «Лестер Сіті» Руні знову забив, вийшовши на поле з лави запасних[43]. 28 грудня 2003 року Вейн провів свою 50-у гру в чемпіонаті в матчі проти «Бірмінгема», відзначившись у ньому переможним голом[44]. 21 лютого 2004 Руні зробив свій перший «дубль» у Прем'єр-лізі в матчі проти «Саутгемптона»[45]. 13 березня він забив переможний гол у матчі з «Портсмутом» на 78-й хвилині зустрічі, замкнувши пас Томаша Радзінскі[46], а через тиждень відзначився у грі з «Лестер Сіті», знову з передачі канадця[47]. 13 квітня Вейн забив свій останній гол у сезоні ударом з 18 метрів у матчі проти «Лідс Юнайтед»[48]. Загалом у сезоні 2003—04 Руні забив за клуб 9 голів у 40 матчах, а «Евертон» завершив сезон на 17-му місці[49].

Трансфер[ред. | ред. код]

Через величезний ажіотаж, викликаний яскравим виступом Вейна на чемпіонаті Європи 2004 року, «Евертон» виступив зі спеціальною заявою, в якій стверджувалося, що Руні не продадуть менш ніж за 50 млн фунтів[50]. Клуб запропонував Вейну продовжити поточний контракт, збільшивши зарплату до 50 000 фунтів на тиждень, проте Руні відкинув цю пропозицію[51]. У боротьбу за підписання перспективного футболіста вступили «Ньюкасл» і «Манчестер Юнайтед». «Ньюкасл» зробив «Евертону» пропозицію в розмірі 20 млн фунтів[52], однак керівництво мерсісайдського клубу його відкинуло[53]. Після цього Руні почав вимагати виставити його на трансфер[54]. 31 серпня 2004 року було офіційно оголошено про перехід Вейна Руні в «Манчестер Юнайтед». Сума угоди склала близько 20 млн фунтів (27 млн з урахуванням бонусів). Трансфер підписали лише за кілька годин до закриття трансферного вікна[55].

Перехід Руні залишається третім за вартістю трансфером гравця з Великої Британії за всю історію (дорожче обійшовся лише трансфер одноклубника Руні з «Манчестер Юнайтед» Ріо Фердінанда і перехід форварда Енді Керрола з «Ньюкасла» в «Ліверпуль»). Однак сума, сплачена за трансфер Руні, досі залишається рекордною для гравця, який не досяг 20 років[56].

«Манчестер Юнайтед»[ред. | ред. код]

Вейн Руні у 2006 році

У «Манчестер Юнайтед» Вейн Руні отримав футболку з номером «8»[57]. Він дебютував у складі «Юнайтед» 28 вересня 2004 року в матчі групового етапу Ліги чемпіонів проти турецького клубу «Фенербахче», зробивши хет-трик і віддавши ще одну гольову передачу (матч завершився перемогою «Юнайтед» з рахунком 6:2)[58]. Руні став наймолодшим автором хет-трику у Лізі чемпіонів (йому було 18 років і 335 днів)[59]. Крім того, Руні став лише другим гравцем в історії «Манчестер Юнайтед», якому 1905 року вдалося забити три голи в дебютному матчі за клуб (після Чарлі Сегара, який зробив хет-трик у ворота «Брістоль Сіті»)[60]. 24 жовтня у пам'ятному матчі проти «Арсеналу» Руні заробив пенальті, який реалізував Руд ван Ністелрой, а потім і сам забив з гри. «Манчестер Юнайтед» здобув перемогу в цій зустрічі з рахунком 2:0 і перервав 49-матчеву безпрограшну серію «Арсеналу» в Прем'єр-лізі[61]. 14 листопада Вейн зробив «дубль» у виїзному матчі з «Ньюкаслом»[62]. 15 січня 2005 року Руні приніс «червоним дияволам» перемогу в дербі з «Ліверпулем», забивши у ворота Єжи Дудека ударом здалеку[63]. 26 лютого Вейн зробив «дубль» у матчі з «Портсмутом», що завершився перемогою «Юнайтед» з рахунком 2:1[64]. 24 квітня в матчі проти «Ньюкасла» на «Олд Траффорд» Руні забив гол з далекої дистанції, пробивши зльоту зовнішньою стороною стопи; коментатори назвали цей гол «приголомшливим»[65][66][67].

Для «Манчестер Юнайтед» сезон 2004—2005 склався загалом невдало: у Прем'єр-лізі команда посіла лише 3-тє місце, в Кубку Футбольної ліги програла у півфіналі «Челсі», в Лізі чемпіонів вилетіла в першому раунді плей-оф від «Мілана», а в фіналі Кубка Англії поступилася «Арсеналу» за пенальті[68]. У цьому сезоні Руні став найкращим бомбардиром команди, забивши 11 голів у Прем'єр-лізі і 17 — у всіх турнірах за «Манчестер Юнайтед», а також удостоївся нагороди найкращому молодому гравцеві за версією ПФА.

2005—2006[ред. | ред. код]

Свій перший гол у сезоні 2005—2006 Руні забив у першому турі Прем'єр-ліги, в матчі проти «Евертона» на «Гудісон Парк»[69]. 14 вересня 2005 року в першому матчі групового етапу Ліги чемпіонів проти іспанського «Вільярреала» (завершився з рахунком 0:0) суддя вилучив Руні за саркастичні оплески на його адресу після жовтої картки[70]. «Манчестер Юнайтед» вдало виступив у Кубку Футбольної ліги, і 26 лютого 2006 року вийшов у фінал, де зустрівся з «Віганом». У цій грі Руні зробив «дубль» і був визнаний найкращим гравцем матчу. «Юнайтед» виграв з рахунком 4:0, а Руні здобув першу у своїй кар'єрі професійну медаль[71]. Перемога в Кубку Футбольної ліги стала єдиним трофеєм «Юнайтед» у сезоні. У Прем'єр-лізі чемпіонський титул знову завоював лондонський «Челсі», а «Манчестер Юнайтед» посів 2-ге місце. У Кубку Англії «Юнайтед» вилетів від «Ліверпуля» в п'ятому раунді, а в Лізі чемпіонів вперше за 11 років не зміг вийти з групи[72][73]. У цьому сезоні Руні забив за «Манчестер Юнайтед» 16 голів у чемпіонаті і 19 — у всіх турнірах.

2006—2007[ред. | ред. код]

4 серпня 2006 року в матчі передсезонного турне «Манчестер Юнайтед» проти «Порту» Руні був вилучений за удар ліктем португальського захисника Пепе[74]. Попри товариський характер того матчу, Футбольна асоціація Англії дискваліфікувала Руні на три офіційних ігри, базуючись на 23-сторінковому звіті, надісланому арбітром матчу Рудому Боссеном[75]. Руні написав листа з офіційним протестом у Футбольну асоціацію, посилаючись на відсутність санкцій щодо інших гравців, яких також вилучено в товариських матчах, однак ФА відхилила протест Руні[76].

У першому турі Прем'єр-ліги Руні зробив «дубль» у ворота «Фулгема», якого розгромлено на «Олд Траффорд» з рахунком 5:1[77]. Однак після цього він не міг забити в десяти іграх поспіль (включаючи матчі клубу і збірної Англії), і лише 28 жовтня йому вдалося відзначитися у матчі проти «Болтона», в якому він зробив хет-трик[78]. 18 листопада у виїзному матчі проти «Шеффілд Юнайтед» «червоні дияволи» програвали з рахунком 1:0, але завдяки двом голам Вейна Руні здобули вольову перемогу з рахунком 2:1[79]. У матчі Кубка Англії проти «Портсмута» Руні, вийшовши на заміну, забив два голи у ворота Девіда Джеймса, причому один з них — з відстані 23 метрів[80]. 17 березня 2007 року Вейн знову відзначився в матчі проти «Болтона», зробивши «дубль», а «Юнайтед» здобув перемогу з рахунком 4:0[81]. 4 квітня 2007 року Руні забив важливий гол у виїзному матчі 1/4 фіналу Ліги чемпіонів проти «Роми» («Юнайтед» програв цю зустріч з рахунком 2:1); він також відзначився в матчі з «Ромою» на «Олд Траффорд», коли «Манчестер Юнайтед» виграв з рахунком 7:1[82]. У першому півфінальному матчі Ліги чемпіонів проти «Мілана» на «Олд Траффорд» Руні забив два м'ячі, а «Юнайтед» виграв з рахунком 3:2[83]. Однак у матчі на «Сан-Сіро» «Мілан» виграв з рахунком 3:0, вибивши «Манчестер Юнайтед» з Ліги чемпіонів. У фіналі Кубка Англії «Юнайтед» поступився «Челсі» з рахунком 0:1, однак у чемпіонаті посів перше місце, випередивши «Челсі» на 6 очок[84]. Загалом за підсумками сезону 2006—07 Руні забив 23 голи у всіх турнірах — рівно стільки ж, скільки і його одноклубник Кріштіану Роналду.

2007—08[ред. | ред. код]

30 червня 2007 року стало відомо, що Руні виступатиме під номером «10», який звільнився був після відходу нідерландської нападника Руда ван Ністелроя в «Реал Мадрид» за рік до того. Вейн офіційно отримав десятий номер від колишнього нападника «Юнайтед» і збірної Шотландії Деніса Лоу, легендарної «десятки» «Манчестер Юнайтед»[85].

12 серпня 2007 року, в першому ж матчі сезону 2007—08 проти «Редінга», Руні зазнав перелому плеснової кістки стопи[86] (матч завершився без забитих голів з рахунком 0:0[87]). Очікувалося, що Вейн пропустить близько двох місяців. Але 26 серпня Алекс Фергюсон заявив, що Руні може повернутися на поле вже через три тижні[88].

2 жовтня Вейн Руні повернувся на поле після травми і забив гол у матчі групового етапу Ліги чемпіонів проти «Роми». «Юнайтед» виграв цю зустріч з рахунком 1:0[89]. Чотири дні по тому Вейн забив свій перший гол у Прем'єр-лізі сезону 2007—2008, закінчивши розгром «Вігана» на «Олд Траффорд» точним ударом головою у ворота Кріса Кіркланда після подачі Денні Сімпсона. Це був четвертий гол «Юнайтед» у цій зустрічі, яка завершилася з рахунком 4:0[90]. 20 жовтня Руні зробив «дубль» у матчі проти «Астон Вілли» на «Вілла Парк», який завершився перемогою «червоних дияволів» з рахунком 4:1[91]. 9 листопада в ході тренування Руні пошкодив кісточку, тому пропустив ігри проти збірної Хорватії, «Блекберна», «Болтона» і «Спортінга». Очікувалося, що Руні пропустить щонайменше чотири тижні, але відновлення пройшло швидше і Вейн повернувся до тренувань вже через два тижні[92]. Він вийшов на поле 3 грудня в матчі з «Фулхемом», провівши на полі 70 хвилин[93]. Руні зіграв у більшості решти матчів сезону, забивши загалом 18 м'ячів (з них 12 у Прем'єр-лізі), включаючи «дубль» у ворота «Ньюкасла» 23 лютого[94] і «Астон Вілли» 29 березня 2008 року[95]. 11 травня Вейн виграв другий у своїй кар'єрі титул чемпіона англійської Прем'єр-ліги, коли «Юнайтед» переміг на виїзді «Віган» в останньому турі чемпіонату[96]. 21 травня 2008 року Руні зіграв у фіналі Ліги чемпіонів УЄФА, в якому «Манчестер Юнайтед» обіграв «Челсі» в серії післяматчевих пенальті, і завоював першу в своїй кар'єрі медаль переможця Ліги чемпіонів УЄФА[97].

2008—2009[ред. | ред. код]

Вейн Руні перед матчем Ліги чемпіонів 2009 року

Свій перший гол у сезоні сезоні 2008—09 Руні забив 27 вересня 2008 року в матчі п'ятого туру Прем'єр-ліги проти «Болтон Вондерерз»[98]. 4 жовтня у виїзному матчі проти «Блекберна» на «Івуд Парк» Руні став наймолодшим в історії Прем'єр-ліги футболістом, який зіграв 200 матчів у цьому турнірі[99]. 30 листопада в манчестерському дербі Руні приніс перемогу своїй команді, забивши єдиний гол у ворота Джо Гарта. Це був сотий гол Вейна в його професійній кар'єрі на клубному рівні[100]. 14 січня 2009 року він забив гол у ворота «Вігана» на 54-й секунді (цей гол став переможним у матчі), але вже на восьмій хвилині залишив поле через травму підколінного сухожилля[101]. Руні пропустив три тижні через травму, не зігравши у двох кубкових матчах і чотирьох матчах Прем'єр-ліги. Він повернувся на поле 18 лютого, замінивши Дімітара Бербатова у другому таймі матчу проти «Фулхема». Через дві хвилини після виходу на поле він відзначився забитим м'ячем у ворота Марка Шварцера, встановивши остаточний рахунок у матчі — 3:0 на користь «Юнайтед»[102]. 25 квітня 2009 року «Манчестер Юнайтед», поступаючись під час матчу «Тоттенгему» з рахунком 2:0, зміг забити п'ять голів у ворота суперника, з них два забив Вейн Руні. Матч завершився перемогою «Манчестер Юнайтед» з рахунком 5:2[103]. Загалом у сезоні 2008—2009 Руні забив 20 голів у всіх турнірах, включаючи 12 голів у Прем'єр-лізі, а «Манчестер Юнайтед» виграв Прем'єр-лігу, набравши 90 очок[104].

2009—2010[ред. | ред. код]

Руні забив свій перший гол у сезоні 2009—2010 на 90-й хвилині матчу за Суперкубок Англії. Основний час завершився з рахунком 2:2; в серії післяматчевих пенальті перемогу здобув «Челсі»[105]. Руні став автором єдиного гола в першому матчі Прем'єр-ліги сезону 2009—10 проти «Бірмінгем Сіті»[106]. У наступному матчі чемпіонату «Юнайтед» не зміг забити жодного гола і програв дебютантові Прем'єр-ліги, клубові «Бернлі» на «Терф Мур» з рахунком 1:0[107]. Три дні по тому, 22 серпня 2009 року, Руні забив свій 100-й і 101-й гол за «Манчестер Юнайтед» у матчі третього туру Прем'єр-ліги проти «Вігана», який завершився з рахунком 5:0[108].

Вейн Руні в матчі з «Евертоном» у листопаді 2009 року

29 серпня в матчі проти «Арсенала» на «Олд Траффорд» Руні зрівняв рахунок у грі, забивши найважливіший гол з пенальті. Матч завершився перемогою «Юнайтед» з рахунком 2:1[109]. Через п'ять днів після цього матчу Руні прокоментував пенальті, який він забив у ворота «Арсеналу»: «Всі, хто стежить за моєю грою, знають, що я чесний футболіст. Я граю настільки чесно, наскільки це можливо. Якщо суддя призначає пенальті, ти нічого не можеш з цим вдіяти»[110]. 20 вересня Руні забив один м'яч у драматичному манчестерському дербі на «Олд Траффорд», яке завершилося перемогою «Юнайтед» з рахунком 4:3 завдяки голу, забитому Майклом Оуеном на 95-й хвилині[111]. 28 листопада Руні зробив «хет-трик» у виїзному матчі чемпіонату проти «Портсмута», який завершився перемогою" Манчестер Юнайтед" з рахунком 4:1. Два з трьох своїх голів Руні забив з пенальті[112]. 27 грудня Вейн був визнаний «гравцем матчу» у зустрічі з «Галл Сіті», яка завершилася перемогою «Юнайтед» з рахунком 3:1. Руні взяв участь у всіх чотирьох голах, забитих у цьому матчі: спочатку він забив сам, відкривши рахунок наприкінці першого тайму, потім віддав невдалий пас, який призвів до пенальті у ворота «Манчестер Юнайтед». Потім змусив помилитися Енді Доусона, який забив автогол, і, нарешті, віддав гольовий пас на Дімітара Бербатова[113]. Три дні по тому, 30 січня 2009 року, Руні забив ще один гол у матчі проти « Вігана», що завершився розгромом «латікс» з рахунком 5:0[114]. 23 січня 2010 року Руні забив 4 голи в матчі проти «Галл Сіті», оформивши перший «покер» у своїй кар'єрі[115]. 27 січня Вейн забив головою переможний гол у ворота «Манчестер Сіті» в півфінальному матчі Кубка Ліги. «Юнайтед» обіграв «Сіті» з рахунком 4:3 за сумою двох матчів і вийшов у фінал Кубка Ліги[116]. 31 січня 2010 року в матчі з «Арсеналом» Руні забив свій 100-й гол у Прем'єр-лізі (примітно, що свій перший гол у Прем'єр-лізі Руні також забив «Арсеналу»)[117]. 16 лютого Руні відкрив рахунок своїм голам у розіграші Ліги чемпіонів 2009—10, забивши головою два м'ячі у ворота «Мілана». Матч завершився перемогою «Манчестер Юнайтед» з рахунком 3:2, ознаменувавши першу перемогу «червоних дияволів» над «россонері» на «Сан-Сіро»[118]. 23 лютого Вейн відзначився «дублем» у ворота «Вест Гема»[119]. 28 лютого Руні забив переможний гол у ворота « Астон Вілли» в фіналі Кубка Ліги, який завершився з рахунком 2:1[120]. 10 березня, в матчі-відповіді 1/8 фіналу Ліги чемпіонів проти «Мілана» на «Олд Траффорд» Руні зробив «дубль», а «Манчестер Юнайтед» здобув переконливу перемогу над італійським клубом з рахунком 4:0 (7:2 за сумою двох зустрічей)[121]. Таким чином, до 10 березня на гольовому рахунку Руні було вже 30 голів у всіх турнірах[122]. 14 березня Вейн зробив черговий «дубль» у чемпіонаті, цього разу — в матчі проти «Фулгема», в якому «червоні дияволи» перемогли з рахунком 3:0[123]. 21 березня в принциповому матчі Прем'єр-ліги з «Ліверпулем» Руні забив найважливіший гол, добивши в сітку воріт Пепе Рейни м'яч, відбитий після удару Вейна з одинадцятиметрової позначки. «Юнайтед» переміг у цій зустрічі з рахунком 2:1[124]. 30 березня Руні відкрив рахунок в матчі 1/4 фіналу Ліги чемпіонів проти мюнхенської «Баварії», в якому «Манчестер Юнайтед» поступився з рахунком 2:1[125]. Наприкінці цього матчу Вейн зазнав травми щиколотки, через яку, як очікувалося, він пропустить від двох до трьох тижнів, включаючи вкрай важливий матч чемпіонату проти «Челсі»[126]. Попри прогнози, Руні повернувся в стрій вже через вісім днів, вийшовши в стартовому складі «Юнайтед» у матчі-відповіді Ліги чемпіонів проти «Баварії» на «Олд Траффорд»[127]. До 41-ї хвилини «Манчестер Юнайтед» вів у матчі з рахунком 3:0, але потім пропустив від «Баварії» два м'ячі й вибув з розіграшу Ліги чемпіонів за правилом голу, забитого на чужому полі. Тренер замінив Руні під час матчу, оскільки той знову травмував щиколотку[127]. Після цього він провів ще три матчі в Прем'єр-лізі, але так і не зміг забити жодного м'яча, поступившись звання найкращого бомбардира чемпіонату Дідьє Дрогбі в останньому турі.

Забити стільки голів зараз це фантастика, але все ще не найкращий міс сезон. Я забивав 76 голів у сезоні, коли мені було 11 років. Але це найкращий мій результат у професійній кар'єрі, і я знаю, що в наступному сезоні від мене будуть очікувати повторення.
Оригінальний текст (англ.)
To score so many this time was fantastic - but it’s still not my best season. I once scored 76 in a season when I was 11. But it’s my best as a professional and I know the expectation will be there for me to do it again next season.

Вейн Руні про себе 9 травня 2010 року[128]

25 квітня 2010 року Руні був названий гравцем року за версією футболістів, а потім здобув звання футболіста року за версією журналістів та вболівальників, а також увійшов у символічну збірну Прем'єр-ліги сезону 2009—2010.

2010—11[ред. | ред. код]

Перший гол у сезоні Руні забив 28 серпня в матчі проти «Вест Гем Юнайтед», реалізувавши пенальті. Згідно з офіційним сайтом статистики «Манчестер Юнайтед», цей гол став 9000-м в історії клубу.

19 жовтня на прес-конференції напередодні матчу Ліги чемпіонів проти турецького «Бурсаспора» головний тренер «Манчестер Юнайтед» Алекс Фергюсон повідомив про те, що Руні не збирається продовжувати свій контракт з «Юнайтед» і хоче покинути клуб[129]. Наступного дня Руні виступив з офіційною заявою, в якій підтвердив своє бажання покинути «Юнайтед»[130]. Однак він змінив рішення, і 22 жовтня продовжив контракт з «Манчестер Юнайтед» до 2015 року[131].

Руні пропустив майже місяць через травму щиколотки і повернувся на поле лише 20 листопада, вийшовши на заміну в матчі проти «Вігана»[132]. 24 листопада Руні вийшов у стартовому складі на матч Ліги чемпіонів проти шотландського «Рейнджерса». У цій грі він приніс своєму клубові перемогу, реалізувавши одинадцятиметровий удар наприкінці зустрічі, що завершилася з рахунком 1:0[133]. 1 січня 2011 року в матчі проти «Вест Бромвіча» Руні забив свій перший гол з гри в Прем'єр-лізі сезону 2010—2011; гра завершилася перемогою «Манчестер Юнайтед» з рахунком 2:1[134]. Після матчу Фергюсон сказав, що Руні продемонстрував гру «світового рівня»[135].

1 лютого в матчі 25-го туру Прем'єр-ліги проти «Астон Вілли» Руні оформив дубль, забивши голи на першій і сорок п'ятій хвилинах, а «Манчестер Юнайтед» виграв зустріч з рахунком 3:1[136]. Таким чином, Руні вперше з березня 2010 року забив з гри на «Олд Траффорд»[137]. 12 лютого в матчі 27-го туру Прем'єр-ліги проти «Манчестер Сіті» на 78-й хвилині Руні забив гол ударом через себе в падінні після передачі Нані. Цей гол, який коментатори описали як «фантастичний», «чарівний» і «приголомшливий»[138][139][140], став переможним для «червоних дияволів», які виграли матч з рахунком 2:1[141]. Сам Вейн зізнався, що цей гол був найкращим у його професійній кар'єрі[142]. Через рік за підсумками голосування вболівальників, проведеного англійською Прем'єр-лігою, цей гол визнано найкращим за перші 20 років її існування[143].

2 квітня в драматичному матчі проти «Вест Гема», в якому «Манчестер Юнайтед» програвав після першого тайму з рахунком 0:2, Руні зробив хет-трик у другому таймі, забивши гол зі штрафного, гол з гри і гол з пенальті, а його команда здобула підсумкову перемогу з рахунком 4:2[144]. Забивши свій третій гол, Руні вилаявся на телекамеру, а через кілька годин після закінчення матчу офіційно вибачився щодо цього випадку, визнавши, що його поведінка було викликана сильними емоціями, і що він не адресував образи нікому конкретно. Втім, Футбольна асоціація Англії висунула Вейну звинувачення у використанні «образливих і лайливих виразів»[145]. Руні визнав свою провину, проте подав апеляцію на автоматичну двоматчеву дискваліфікацію[146]. Футбольна асоціація відхилила апеляцію, підтвердивши, що Вейн пропустить два матчі: гру Прем'єр-ліги проти «Фулгема» і півфінал Кубка Англії проти «Манчестер Сіті»[147]. 6 квітня Руні став автором єдиного голу в матчі 1/4 фіналу Ліги чемпіонів проти «Челсі» на «Стемфорд Бридж», замкнувши пас Раяна Гіггза; «Юнайтед» виграв у цій зустрічі з рахунком 1:0[148]. 26 квітня Вейн відзначився в півфінальній зустрічі Ліги чемпіонів проти «Шальке 04»[149].

14 травня 2011 року Руні забив пенальті у матчі з «Блекберн Роверз», який завершився внічию 1:1, чого було достатньо, щоб завоювати чемпіонський титул, який став для «Манчестер Юнайтед» 19-м у вищому англійському дивізіоні, а для Вейна — четвертим[150].

2011—12[ред. | ред. код]

Руні готується виконати штрафний удар у матчі з «Сандерлендом»

У першому турі Прем'єр-ліги сезону 2011—12 Руні забив гол у ворота «Вест Бромвіча» на «Готорнс» після пасу Ешлі Янга[151]. 28 серпня в матчі третього туру Прем'єр-ліги проти «Арсеналу» зробив хет-трик, подолавши позначку в 150 забитих голів за «Юнайтед» у всіх турнірах і ставши найкращим бомбардиром клубу в Прем'єр-лізі за всю історію[152]. У наступному турі Прем'єр-ліги Руні знову зробив хет-трик, цього разу — у ворота «Болтон Вондерерз» на стадіоні «Рібок», матч завершився розгромом «рисаків» з рахунком 5:0[153]. 18 вересня Вейн забив третій гол «Юнайтед» у ворота «Челсі», а також не зміг забити пенальті у ворота Петера Чеха; «червоні дияволи» здобули перемогу в цій зустрічі з рахунком 3:1[154]. 18 жовтня Руні реалізував два пенальті у ворота румунського «Оцелула» в матчі Ліги чемпіонів[155], ставши найкращим англійським бомбардиром в історії цього турніру з 26-ма м'ячами[156]. Після цього нападник не забивав понад місяць і зміг перервати свою "гольову «засуху» лише 10 грудня в матчі Прем'єр-ліги проти «Вулверхемптона», зробивши «дубль» після передач Нані та Антоніо Валенсії[157]. 21 грудня в матчі проти «Фулгема» Вейн зіграв свій 300-й матч у Прем'єр-лізі, забивши в ньому свій 130-й гол у цьому турнірі[158].

8 січня 2012 року Руні забив два голи у ворота «Манчестер Сіті» в матчі 3-го раунду Кубка Англії, який завершився перемогою «Юнайтед» з рахунком 3:2[159]. 5 лютого Вейн реалізував два одинадцятиметрових удари в матчі з «Челсі», який завершився з рахунком 3:3[160]. 11 лютого в матчі 25 туру Прем'єр-ліги з «Ліверпулем» зробив дубль, а «Юнайтед» здобув перемогу з рахунком 2:1[161]. 11 березня Руні приніс «червоним дияволам» перемогу в матчі проти «Вест-Бромвіч Альбіон», забивши два голи у ворота Бена Фостера. Ця перемога вивела «Юнайтед» на перше місце в турнірній таблиці Прем'єр-ліги[162]. Напередодні матчу Прем'єр-ліги з «Вулвергемптоном» під час передматчевої розминки на полі стадіону «Молінью» стався неприємний інцидент: після невдалого удару Руні по воротах м'яч полетів у натовп уболівальників і потрапив у зап'ястя дев'ятирічного хлопчика, який спробував захиститися рукою. Сила удару була такою, що дитина отримала перелом зап'ястя. Вейн вибачився перед потерпілим, яким виявився юний вболівальник «Манчестер Юнайтед» Джеймі Томас, і подарував йому футболку зі своїм автографом[163][164].

За підсумками сезону «Манчестер Юнайтед» фінішував у чемпіонаті на 2-му місці (поступившись чемпіонським титулом землякам з «Манчестер Сіті» лише в останньому турі), а Руні посів друге місце в списку найкращих бомбардирів сезону в Прем'єр-лізі (27 м'ячів). Загалом у сезоні він забив 35 голів[165].

2012—2013[ред. | ред. код]

25 серпня 2012 року в матчі з «Фулгемом» Вейн зазнав глибокого розсічення стегна після удару шипами Уго Родальєги, через яке вибув з гри на місяць[166]. 20 жовтня відкрив рахунок своїм голам у сезоні: в матчі 8 туру Прем'єр-ліги зі «Сток Сіті» спочатку забив у свої ворота, а потім зробив «дубль» у ворота Асміра Беговича і віддав гольову передачу на Денні Велбека. Матч завершився перемогою «Юнайтед» з рахунком 4:2[167]. 1 грудня зробив «дубль» у матчі 15-го туру Прем'єр-ліги з «Редінгом», який завершився з рахунком 4:3 на користь «червоних дияволів»[168]. У наступному турі знову зробив «дубль», цього разу — у ворота Джо Гарта у манчестерському дербі 9 грудня. «Юнайтед» святкував перемогу над «Сіті» з рахунком 3:2[169].

22 квітня 2013 року в грі 34-го туру Прем'єр-ліги проти «Астон Вілли» Уейн провів свій 400-й матч за «Манчестер Юнайтед». Після цього матчу «Юнайтед» завоював чемпіонський титул, і Руні став п'ятиразовим чемпіоном Англії[170]. У травні 2013 року Алекс Фергюсон повідомив пресі, що Руні зажадав виставити себе на трансфер, але дістав відмову[171].

2013—2014[ред. | ред. код]

Після закінчення сезону 2012—2013 «Манчестер Юнайтед» покинув сер Алекс Фергюсон, а новим головним тренером команди став Девід Моєс, який раніше тренував Руні в «Евертоні». Попри численні чутки в ЗМІ про можливий відхід Вейна з «Манчестер Юнайтед», Руні залишився в клубі[172][173]. Свій перший гол у сезоні він забив 14 вересня в матчі проти «Крістал Пелес» прямим ударом зі штрафного[174]. 17 вересня в матчі першого туру групового етапу Ліги чемпіонів проти леверкузенського «Баєра» Руні зробив «дубль», довівши загальне число голів, забитих за «Манчестер Юнайтед» в офіційних матчах, до 200[175]. В «День подарунків» 26 грудня 2013 року забив свій 150-й гол за «Манчестер Юнайтед» у Прем'єр-лізі у виїзному матчі проти «Галл Сіті»[176].

У лютому 2014 року продовжив свій контракт з «Манчестер Юнайтед» на чотири роки до червня 2019 року[177]. 22 березня у грі з «Вест Гем Юнайтед» зробив «дубль», причому перший гол забив дальнім ударом практично з центрального кола. Після цього матчу Вейн посів третє місце в списку найкращих бомбардирів в історії «Манчестер Юнайтед» з 212 м'ячами (випередивши Джека Роулі, який забив 211 м'ячів за клуб)[178].

За підсумками сезону 2013—2014 Вейн став найкращим бомбардиром команди, забивши 17 голів у Прем'єр-лізі і ще 2 — в Лізі чемпіонів[179].

2014—2015[ред. | ред. код]

Перед початком сезону новий головний тренер «Манчестер Юнайтед» Луї ван Гал призначив Руні капітаном команди, замість Неманьї Видича, який перейшов у «Інтер»[180]. 14 вересня Вейн забив гол у ворота «Квінз Парк Рейнджерс», який став для нього 175-м в англійській Прем'єр-лізі[181]. За цим показником він зрівнявся з Тьєррі Анрі і вийшов на третє місце в списку бомбардирів Прем'єр-ліги за всю історію[182]. 27 вересня 2014 року в грі з «Вест Гем Юнайтед» Вейн Руні атакував ззаду півзахисника «молотобійців» Стюарта Даунінга, за що отримав пряму червону картку і дискваліфікацію на три матчі[183]. Відбувши дискваліфікацію, Вейн повернувся на поле у принциповому матчі з «Манчестер Сіті». 22 листопада нападник забив переможний гол у ворота «Арсеналу», скориставшись передачею Анхеля Ді Марії[184]. 14 грудня Руні відкрив рахунок в матчі з «Ліверпулем», який завершився перемогою «Юнайтед» з рахунком 3:0[185].

Вейн Руні у 2015 році

26 грудня Вейн відзначився двома голами і гольовою передачею на Робіна ван Персі в матчі з «Ньюкасл Юнайтед», принісши «Манчестер Юнайтед» перемогу з рахунком 3:1[186]. За підсумками грудня вболівальники «Манчестер Юнайтед» визнали Руні найкращим гравцем місяця[187].

Протягом сезону Луї ван Гал використовував Руні як на позиції нападника, так і центрального півзахисника[188].

За підсумками сезону 2014/15 Руні став найкращим бомбардиром «Манчестер Юнайтед», забивши 12 голів у Прем'єр-лізі і ще 2 — в Кубку Англії[189].

2015—2016[ред. | ред. код]

Сезон 2015—2016 Руні почав на позиції єдиного нападника, але не міг забити впродовж чотирьох стартових ігор сезону. 26 серпня 2015 року Вейн перервав свою гольову «засуху», яка тривала 878 хвилин, забивши три голи у ворота «Брюгге» в матчі кваліфікаційного раунду Ліги чемпіонів[190]. Це був його другий хет-трик у Лізі чемпіонів УЄФА після дебютного матчу за «Манчестер Юнайтед» проти «Фенербахче» у 2004 році[191]. Перший свій гол у чемпіонаті капітан «червоних дияволів» забив у ворота «Сандерленда» з передачі Антоні Марсьяля[192], перервавши свою одинадцятиматчеву безгольову серію в Прем'єр-лізі[193]. 19 грудня Вейн провів свою 500-у гру за «Манчестер Юнайтед», зігравши в матчі проти «Норвіч Сіті»[194].

Початок 2016 року для Руні став результативним: він зумів відзначитися в трьох перших матчах року, двічі записуючи на свій рахунок переможні голи (в матчі Прем'єр-ліги проти «Суонсі Сіті» 2 січня і в матчі Кубка Англії проти «Шеффілд Юнайтед» 9 січня). 12 січня в матчі з «Ньюкасл Юнайтед» Вейн оформив «дубль», а також віддав гольову передачу на Джессі Лінгарда; гра завершилася з рахунком 3:3[195]. 17 січня 2016 року Вейн забив переможний гол у ворота «Ліверпуля» (цей гол став єдиним у матчі, який завершився з рахунком 1:0), побивши тим самим рекорд Тьєррі Анрі за голами, забитими за одну команду в Прем'єр-лізі (на рахунку Руні їх стало 176, тоді як колишній рекорд Анрі становив 175 голів)[196].

У середині лютого Руні зазнав травми й вибув з ладу на два місяці. Повернутися на поле йому вдалося лише 13 квітня в кубковому матчі проти «Вест Гем Юнайтед», вийшовши на заміну на останні хвилини матчу. В останніх матчах сезону Вейн перейшов на позицію центрального півзахисника. За словами капітана «Манчестер Юнайтед» йому хотілося б стати «новим Полом Скоулзом» для команди, взявши на себе роль диспетчера передач, що забезпечує ширину атаки[197]. У новій ролі Руні зміг проявити себе наприкінці сезону. В останньому матчі чемпіонату Англії проти «Борнмута» він був визнаний гравцем матчу, забивши гол, а також віддавши гольову і передгольову передачі[198]. У фіналі Кубка Футбольної асоціації капітана «червоних дияволів» також був визнаний гравцем матчу, зумівши особистим прикладом переламати матч, який невдало складався для команди — невдовзі після пропущеного м'яча від Джейсона Панчеона Руні здійснив сольний прохід з глибини поля, обігравши кількох гравців «Крістал Пелес» і віддавши навісну передачу на Маруана Феллайні, який скинув м'яч під удар Хуану Маті, який став гольовим[199]. Завдяки цьому голу, матч перейшов у додатковий час, у якому «Манчестер Юнайтед» зміг забити ще один гол зусиллями Джессі Лінгард, попри видалення Кріса Смоллінга, і виграти трофей[199]. Під час нагородження Руні як капітан команди взяв кубок з рук принца Вільяма і спільно з віце-капітаном Майклом Карріком продемонстрував завойований трофей уболівальникам[200].

2016—2017[ред. | ред. код]

У сезоні 2016—2017 «Манчестер Юнайтед» виступав під керівництвом нового головного тренера: Луї ван Гала змінив португалець Жозе Моурінью. На початку сезону Руні зберіг за собою капітанську пов'язку і місце в стартовому складі. 7 серпня Вейн завоював свій 14-й трофей у складі «Юнайтед», обігравши «Лестер Сіті» в Суперкубку Англії[201]. У першому турі Прем'єр-ліги Вейн забив у ворота «Борнмута», чим допоміг своїй команді здобути перемогу з рахунком 3:1[202]. 19 серпня в матчі другого туру Прем'єр-ліги проти «Саутгемптона» Руні віддав гольову передачу на Златана Ібрагімовича; зустріч завершилася з рахунком 2:0 на користь «червоних дияволів». Ця гра стала для Руні 600-ю на клубному рівні (Вейн провів 523-й матч у складі «Манчестер Юнайтед» і ще 77 матчів за «Евертон»)[203].

3 листопада 2016 року в матчі групового етапу Ліги Європи проти «Фенербахче» Руні забив свій 38-й гол у єврокубках, порівнявшись за цим показником з клубним рекордом Руда ван Ністелроя[204]. 6 листопада 2016 року в матчі чемпіонату Англії проти «Свонсі Сіті» Руні зробив дві гольові передачі, завдяки чому став третім гравцем в історії Прем'єр-ліги, які віддали 100 гольових передач, після Райана Гіггза (162) і Френка Лемпарда (102)[205].

Повернення до «Евертону»[ред. | ред. код]

У липні 2017 року Руні повернувся до свого рідного клубу «Евертону», підписавши з ним двохрічний контракт.[206]

Кар'єра в збірній[ред. | ред. код]

Руні у матчі за збірну Англії 2006 року

Перед викликом у першу збірну Руні виступав за збірні Англії до 15, до 17 і до 19 років. 2002 року взяв участь у чемпіонаті Європи для гравців до 17 років. У матчі за третє місце проти іспанців Руні зробив хет-трик, чим допоміг здобути перемогу англійцям з рахунком 4:1 та завоювати бронзові медалі<[207]. Загалом на турнірі він забив 5 м'ячів[208].

На початку 2003 року Руні викликали в основну збірну Англії. Його дебют за збірну відбувся 12 лютого 2003 року. Він став наймолодшим гравцем збірної Англії, вийшовши на поле в товариському матчі проти збірної Австралії у 17 років та 111 днів[209] (три роки по тому рекорд побив Тео Волкотт, який вийшов на заміну в товариському матчі збірної Англії проти збірної Угорщини у 17 років та 75 днів[210]). 6 вересня 2003 року Вейн став наймолодшим автором гола в історії збірної, відзначившись у матчі проти Македонії коли йому було 17 років і 317 днів[211].

У 2004 році Руні в складі збірної Англії взяв участь в чемпіонаті Європи в Португалії[212][213]. 17 червня 2004 року Вейн став наймолодшим автором гола в історії фінальних турнірів чемпіонату Європи, зробивши «дубль» у матчі проти збірної Швейцарії[214]. Проте, вже через чотири дні швейцарець Йоган Фонлантен побив цей рекорд, забивши гол у ворота збірної Франції[215]. У першому таймі чвертьфінального матчу проти збірної Португалії Руні зазнав травми і змушений був залишити поле, а Англія програла цю зустріч за пенальті[216].

29 квітня 2006 року Руні зазнав травми наприкінці матчу англійського чемпіонату проти «Челсі». Після медичного обстеження з'ясувалося, що в зіткненні з Паулу Феррейрою нападник зазнав перелому плеснової кістки стопи і його участь в чемпіонаті світу 2006 року перебуває під питанням[217]. Культовий статус Руні і його ключова роль в національній збірній зробили з його відновлення після травми цілу епопею, яку активно освітлювала англійська преса[218][219]. Пропустивши перший груповий матч чемпіонату світу проти Парагваю, Руні зміг вийти на заміну у другому груповому матчі проти збірної Тринідаду і Тобаго[220], а третю групову гру проти Швеції Вейн почав у стартовому складі разом з партнером по атаці Майклом Оуеном[221]. Чемпіонат світу виявився невдалим для Руні і для його збірної: у чвертьфінальному матчі проти Португалії арбітр вилучив Вейна за грубу гру проти Рікарду Карвалью, а Англія залишила турнір, поступившись португальцям у серії післяматчевих пенальті[222].

Руні в матчі проти збірної Італії на Євро-2012

Під керівництвом Стіва Макларена Англія не змогла кваліфікуватися на Євро-2008[223]. У наступному відбірковому циклі, вже до чемпіонату світу 2010 року, Англія під керівництвом Фабіо Капелло без проблем посіла перше місце в групі, діставши пряму путівку у фінальну частину чемпіонату в ПАР. Загалом у відбірковому циклі до чемпіонату світу Руні забив 9 м'ячів[224]. На самому чемпіонаті світу він не зміг забити жодного голу, а Англія вилетіла з розіграшу турніру в 1/8 фіналу, поступившись Німеччині[225].

Англія кваліфікувалася на Євро-2012, посівши перше місце у своїй відбірковій групі. У заключному матчі відбіркового етапу проти Чорногорії 7 жовтня арбітр вилучив Руні за грубий фол проти Миодрага Джудовича[226], після чого дисциплінарний комітет УЄФА ухвалив рішення про дискваліфікації Вейна на 3 матчі групового етапу Євро-2012[227]. Футбольна асоціація подала апеляцію в УЄФА з проханням скоротити термін дискваліфікації. 8 грудня УЄФА задовольнив апеляцію, скоротивши термін дискваліфікації Руні до двох матчів[228]. Відбувши строк дискваліфікації, 19 червня Вейн вийшов на поле в заключному матчі групового етапу проти збірної України, забивши єдиний гол у цій зустрічі, який дозволив Англії вийти у чвертьфінал[229]. У чвертьфінальному матчі проти збірної Італії в основний і додатковий час голів забито не було, після чого була серія післяматчевих пенальті. Руні реалізував свій удар з одинадцятиметрової позначки, однак через промахи Ешлі Янга та Ешлі Коула англійці програли з рахунком 2:4[230].

12 вересня 2012 року в матчі відбіркового турніру до чемпіонату світу проти збірної Сан-Марино забив свій 30-й і 31-й голи за збірну, після чого увійшов до п'ятірки найкращих бомбардирів національної команди, обійшовши Тома Фінні, Нета Лофтгауса і Алана Ширера. Також в цій зустрічі він вперше вивів на поле збірну Англії з капітанською пов'язкою у матчі, що мав турнірне значення[231]. Проте, сам же чемпіонат світу склався для англійців вкрай невдало: вони посіли останнє місце в групі, набравши лише одне очко в матчі з Коста-Рикою, а сам Вейн відзначився однією гольовою передачею в матчі з італійцями, а також забитим м'ячем у ворота збірної Уругваю.

28 серпня 2014 року головний тренер збірної Англії Рой Годжсон призначив Вейна Руні новим капітаном збірної[232]. Матч проти збірної Словенії, зіграний 15 листопада 2014 року, став для Руні сотим за національну команду. У цьому матчі нападник забив гол, а англійці здобули перемогу з рахунком 3:1.

8 вересня 2015 року в матчі зі збірною Швейцарії Руні забив свій 50-й гол за збірну і став найкращим бомбардиром в історії національної команди, побивши рекорд Боббі Чарлтона (49 голів), який протримався 45 років[233].

У травні 2016 року Рой Годжсон включив Руні в розширений список заявки збірної Англії для виступу на чемпіонаті Європи у Франції на позицію нападника нападника[234]. Втім, футбольні експерти зустріли включення Вейна в список форвардів по-різному: Алан Ширер в інтерв'ю BBC заявив, що Руні повинен поступитися місцем у нападі Гаррі Кейну і Джеймі Варді[235], тоді як експерт Sky Sports Пол Скоулз вказав, що Вейн повинен бути в стартовому складі як атакувальний півзахисник або відтягнутий форвард[236]. Громадськість також сприйняла включення Руні до складу збірної неоднозначно через малорезультативний сезон Вейна в «Манчестер Юнайтед»[237], але експерт Sky Sports Тьєррі Анрі заявив, що наявність Руні в команді необхідна через його авторитет і досвід, які допоможуть молодим гравцям впоратися з тиском у відповідальний момент[238]. Сам капітан збірної заявив, що гордий грати за свою країну і йому хотілося б виграти трофеї з Англією[239], а стосовно своєї позиції на полі, згідно з даними журналістів, він попросив головного тренера Роя Годжсона використовувати його на позиції центрального або опорного півзахисника[240].

Завершення кар'єри в збірній[ред. | ред. код]

В кінці серпня 2017 року Вейн Руні оголосив про завершення виступів за збірну Англії з футболу.

«Було дуже приємно, що головний тренер подзвонив мені цього тижня і запропонував повернутися у збірну на найближчі поєдинки. Я дійсно дуже це ціную.

Однак поміркувавши якийсь час, сказав йому, що вирішив закінчити з виступами за національну команду. Це дійсно непросте рішення, обговорив його з родиною, близькими і менеджером „Евертона“ Рональдом Куманом.

Виступи за Англію для мене були завжди особливими. Щоразу, коли мене кликали у збірну, це було для мене великою честю. Вдячний всім, хто мені допомагав. Але тепер я вважаю, що прийшов час закінчувати з виступами.

Завжди буду вірним збірній. Єдине, про що шкодую — то це про те, що з Англією нам не вдалося досягти значних успіхів.

Сподіваюся, ті гравці, які є в розпорядженні Гарета Саутгейта, допоможуть йому в досягненні завдань. Одного разу моя мрія втілиться в реальність, і я спостерігатиму за матчами збірної як уболівальник або в якомусь іншому статусі», — заявив Вейн Руні.

Останній матч за збірну Вейн Руні провів 15 листопада 2018 року на Вемблі проти збірної США, вийшовши на заміну на 58 хвилині.[241]

Матчі Вейна Руні за збірну Англії[ред. | ред. код]

Загалом: 120 матчів / 53 голи; 72 перемоги, 29 нічиїх, 19 поразок[242].

Стиль гри[ред. | ред. код]

Вейн Руні має високу працездатність, хороше бачення поля, точний дальній пас і поставлений удар[243][244]. Попри те, що основною для нього є позиція нападника, він часто атакує з глибини, розганяє атаки з центру поля і по суті виконує функції плеймейкера[245][246]. Крім того, він часто допомагає партнерам в захисті, відходячи на свою половину поля[247].

Завдяки універсалізму і різноманітності ігрових якостей Уейна, головний тренер «Манчестер Юнайтед» Алекс Фергюсон використовував його на різних позиціях: центрального нападника, відтягнутого форварда, атакувального півзахисника, крайнього лівого півзахисника і центрального півзахисника[248][249]. Під керівництвом Луї ван Гала Руні також грав як на позиції нападника, так і в центрі півзахисту[188].

На початку своєї професійної кар'єри вирізнявся буйною вдачею і надмірною агресією на полі, часто сперечався з суддями та іншими гравцями, використовуючи нецензурну лексику, за що діставав багато попереджень і навіть вилучень, проте згодом став більш стриманим, що відзначили як тренери та експерти, так і сам Вейн[250][251][252].

Досягнення[ред. | ред. код]

Командні досягнення

Англія Манчестер Юнайтед.

Особисті досягнення

Статистика виступів[ред. | ред. код]

Огляд кар'єри[ред. | ред. код]

Огляд кар'єри
Команда Період Офіційні

матчі

Неофіційні

матчі

Загалом
Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
Евертон 2002—2004

2015

77 17 13 8 90 25
Манчестер Юнайтед 2004— 534 247 52 34 586 281
Англія 2003— 118 53 1 1 119 54
Англія (до 15) 2000—2001 4 2 0 0 4 2
Англія (до 17) 2001—2002 12 7 0 0 12 7
Англія (до 19) 2002 1 0 0 0 1 0
Інші[253] 2011 - - 1 0 1 0
Загалом за кар'єру 746 326 67 43 813 369

Клубна кар'єра[ред. | ред. код]

Клубна кар'єра
Клуб Сезон Ліга Національні кубки Єврокубки[254] Інші[255] Загалом Товариські

матчі

Загалом
Кубок Англії Кубок ліги
Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
Евертон 2002–2003 33 6 1 0 3 2 0 0 0 0 37 8 9 8 46 16
2003–2004 34 9 3 0 3 0 0 0 0 0 40 9 3 0 43 9
2015—2016 - - - - - - - - - - - - 1 0 1 0
Загалом 67 15 4 0 6 2 0 0 0 0 77 17 13 8 90 25
Манчестер Юнайтед 2004–2005 29 11 6 3 2 0 6 3 0 0 43 17 0 0 43 17
2005–2006 36 16 3 0 4 2 5 1 0 0 48 19 7 2 55 21
2006–2007 35 14 7 5 1 0 12 4 0 0 55 23 3 4 58 27
2007–2008 27 12 4 2 0 0 11 4 1 0 43 18 7 6 50 24
2008–2009 30 12 2 1 1 0 13 4 3 3 49 20 4 2 53 22
2009–2010 32 26 1 0 3 2 7 5 1 1 44 34 7 3 51 37
2010–2011 28 11 2 1 0 0 9 4 1 0 40 16 2 1 42 17
2011–2012 34 27 1 2 0 0 7 5 1 0 43 34 7 6 50 40
2012–2013 27 12 3 3 1 0 6 1 0 0 37 16 3 2 40 18
2013–2014 29 17 0 0 2 0 9 2 0 0 40 19 0 0 40 19
2014–2015 33 12 4 2 0 0 0 0 0 0 37 14 6 5 43 19
2015–2016 28 8 5 2 2 1 6 4 0 0 41 15 4 1 45 16
2016–2017 9 1 0 0 1 0 3 1 1 0 14 2 2 2 16 4
Загалом 377 179 38 21 17 5 94 38 8 4 534 247 52 34 586 281
Загалом за кар'єру 444 194 42 21 23 7 94 38 8 4 611 264 65 42 676 306

(відкориговано за станом на 3 листопада 2016 року)

Виступи за збірну[ред. | ред. код]

Виступи за збірну
Збірна Рік Відбіркові матчі ЧС Фінальні матчі ЧС Відбіркові матчі ЧЄ Фінальні матчі ЧЄ Товариські матчі Загалом
Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи Матчі Голи
Англія 2003 - - - - 6 2 - - 3 1 9 3
2004 2 0 - - - - 4 4 5 2 11 6
2005 5 0 - - - - - - 3 2 8 2
2006 - - 4 0 2 0 - - 2 1 8 1
2007 - - - - 4 2 - - 0 0 4 2
2008 4 5 - - - - - - 4 0 8 5
2009 5 4 - - - - - - 4 2 9 6
2010 - - 4 0 3 1 - - 4 0 11 1
2011 - - - - 4 2 - - 1 0 5 2
2012 2 3 - - - - 2 1 1 0 5 4
2013 4 4 - - - - - - 6 2 10 6
2014 - - 3 1 4 3 - - 6 4 13 8
2015 - - - - 4 4 - - 4 1 8 5
2016 1 0 - - - - 4 1 2 1 7 2
Загалом за кар'єру 23 16 11 1 27 14 10 6 45 16 116 53

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Wayne Rooney (англ.). Harper Collins. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  2. Уэйн Руни // Великие. Золотая коллекция. Спецвыпуск журнала «Футбол». — 2007. — № 2. — С. 2.(рос.)
  3. Wayne Rooney Britain's Backstreet Boy (англ.). Der Spiegel. 23 травня 2006. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  4. Davies, Hunter (17 грудня 2006). Some have celebrity thrust upon them. The Times (англ.). Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  5. Show of faith earns praise for Wayne Rooney (англ.). Times Online. 12 червня 2010. 
  6. The battle of Wayne (англ.). FT.com. 30 жовтня 2010. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  7. Уэйн Руни // Великие. Золотая коллекция. Спецвыпуск журнала «Футбол». — 2007. — № 2. — С. 3.
  8. The £5m wedding: Wayne and Coleen splash the cash on five private jets, Westlife and a priest from Croxteth (англ.). Daily Mail. 2 червня 2008. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  9. Liverpool schools Cardinal Heenan and De La Salle in BBC World Cup launch (англ.). Liverpool Echo. 5 червня 2010. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  10. Уэйн Руни // Великие. Золотая коллекция. Спецвыпуск журнала «Футбол». — 2007. — № 2. — С. 4.
  11. Wayne Rooney Interview (англ.). FourFourTwo. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  12. Wayne Rooney (англ.). ManUtd.com. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  13. а б в Уэйн Руни // Великие. Золотая коллекция. Спецвыпуск журнала «Футбол». — 2007. — № 2. — С. 5.
  14. Schoolboy breaks Rooney's record! (англ.). BBC. 28 серпня 2010. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  15. Profile: Wayne Rooney: The Bash Street kid is ready to take on the world (англ.). The Sunday Times. 11 грудня 2005. 
  16. а б Power, Alan (23 червня 2004). Is Rooney the new Pele? (англ.). The Guardian. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  17. McNulty, Phil (21 жовтня 2002). Rooney gets reality check (англ.). BBC Sport. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  18. Walker, Michael (5 червня 2010). The real Wayne Rooney: How a working class kid from a bleak city landscape scarred by drugs, guns and murder emerged as a phenomenon (англ.). Daily Mail. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  19. Rooney is 18 (англ.). EvertonFC.com. 23 жовтня 2003. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  20. Wayne Rooney Everton FC Player Profile (англ.). EvertonFC.com. 7 квітня 2011. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  21. Rooney wins Wenger praise (англ.). BBC Sport. 20 жовтня 2002. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  22. Everton ease past Saints (англ.). BBC Sport. 20 квітня 2002. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  23. Steve Milne. SC Bruck vs Everton: match summary (англ.). ToffeeWeb. Процитовано 5 серпня 2014. 
  24. Steve Milne. SC Weiz vs Everton: match summary (англ.). ToffeeWeb. Процитовано 5 серпня 2014. 
  25. Everton Matches, 2002—2003 (англ.). ToffeeWeb. Процитовано 5 серпня 2014. 
  26. Tottenham 17/08/2002 15:00 (англ.). EvertonFC.com. 17 серпня 2002. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  27. Fifield, Dominic (2 жовтня 2002). Rooney doubles up to make sure (англ.). The Guardian. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  28. Wrexham 0-3 Everton (англ.). BBC Sport. 2 жовтня 2002. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  29. Arsenal 19/10/2002 15:00 (англ.). EvertonFC.com. 19 жовтня 2002. Архів оригіналу за 20-11-2012. Процитовано 10-11-2016. 
  30. Rooney ends Arsenal's run (англ.). BBC Sport. 19 жовтня 2002. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  31. Rooney joins Ton Up club (англ.). Sky Sports. 2 лютого 2010. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  32. Rooney sinks Leeds (англ.). BBC Sport. 3 листопада 2002. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  33. Rooney voted top youngster (англ.). BBC Sport. 8 грудня 2002. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  34. Everton see off Blackburn (англ.). BBC Sport. 14 грудня 2002. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  35. Rooney off in stalemate (англ.). BBC Sport. 26 грудня 2002. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  36. Wallace, Sam (18 січня 2003). Rooney quietly joins the big time (англ.). The Telegraph. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  37. Arsenal back on top (англ.). BBC Sport. 23 березня 2003. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  38. Everton dent Newcastle dream (англ.). BBC Sport. 6 квітня 2003. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  39. Rooney strike stuns Villa (англ.). BBC Sport. 26 квітня 2003. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  40. Games played by Wayne Rooney in 2002/2003 (англ.). Soccerbase.com. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  41. Rooney earns Everton point (англ.). BBC Sport. 26 серпня 2003. 
  42. Rooney sees off Portsmouth (англ.). BBC Sport. 13 грудня 2003. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  43. Rooney inspires Everton win (англ.). BBC Sport. 20 грудня 2003. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  44. Everton 1-0 Birmingham (англ.). BBC Sport. 28 грудня 2003. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  45. Southampton 3-3 Everton (англ.). BBC Sport. 21 лютого 2004. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  46. Everton 1-0 Portsmouth (англ.). BBC Sport. 13 березня 2004. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  47. Leicester 1-1 Everton (англ.). BBC Sport. 20 березня 2004. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  48. Leeds 1-1 Everton (англ.). BBC Sport. 13 квітня 2004. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  49. England 2003/04 (англ.). RSSSF.com. Архів оригіналу за 23 грудня 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  50. Rooney priced above £50m (англ.). BBC Sport. 20 червня 2004. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  51. Rooney rejects Everton (англ.). Sunday Mirror. 18 липня 2004. 
  52. Rooney to sign for Manchester United (англ.). Daily Mail. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  53. Everton reject £20m bid for Rooney (англ.). The Guardian. 24 серпня 2008. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  54. Rooney demands transfer from Everton (англ.). 27 серпня 2004. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  55. Man Utd sign Rooney (англ.). BBC Sport. 31 серпня 2004. Архів оригіналу за 20 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  56. Phil McNulty (14 серпня 2004). Rooney worth the fight (англ.). BBC Sport. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  57. Man Utd in Rooney admission (англ.). BBC Sport. 1 вересня 2004. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  58. Rooney's debut hat-trick against Fenerbahçe (англ.). BBC Sport. 28 вересня 2004. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  59. Bellwood, Tom (9 грудня 2009). Michael Owen is three and easy with his third Champions League treble - here's Sportsmail's list of hat-trick heroes, including Alan Shearer, Andy Cole and Mike Newell (англ.). Daily Mail. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  60. Magic that happens once every 99 years (англ.). The Guardian. 29 вересня 2004. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  61. Man Utd 2-0 Arsenal (англ.). BBC Sport. 24 жовтня 2004. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  62. Newcastle 1-3 Man Utd (англ.). BBC Sport. 14 листопада 2004. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  63. Liverpool 0-1 Man Utd (англ.). BBC Sport. 15 січня 2005. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  64. Man Utd 2-1 Portsmouth (англ.). BBC Sport. 26 лютого 2005. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  65. Man Utd 2-1 Newcastle (англ.). BBC Sport. 24 квітня 2005. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  66. Man Utd 2-1 Newcastle: Rooney stars (англ.). ESPN. 24 квітня 2005. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  67. Wayne Rooney: best Manchester United goals (англ.). The Telegraph. 22 серпня 2009. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  68. Season 2004/05 (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  69. Everton 0-2 Man Utd (англ.). BBC Sport. 13 серпня 2005. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  70. Pirate Irwin (16 вересня 2005). Rooney clapped out, Fergie left fuming (англ.). The Age. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  71. Man Utd ease to Carling Cup glory (англ.). BBC Sport. 26 лютого 2006. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  72. Benfica 2-1 Man Utd (англ.). BBC Sport. 7 грудня 2005. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  73. Season 2005/06 (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  74. Rooney & Scholes off in friendly (англ.). BBC Sport. 4 серпня 2006. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  75. Rooney & Scholes lose ban appeals (англ.). BBC Sport. 15.08.2006. Архів оригіналу за 05.11.2012. Процитовано 10.11.2016. 
  76. James Lawton (19 вересня 2006). What's wrong with Wayne Rooney? (англ.). The Independent. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  77. Caroline Cheese (20 серпня 2006). Man Utd 5-1 Fulham (англ.). BBC Sport. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  78. Howard Nurse (28 жовтня 2006). Bolton 0-4 Man Utd (англ.). BBC Sport. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  79. Howard Nurse (18 листопада 2006). Sheff Utd 1-2 Man Utd (англ.). BBC Sport. 
  80. Chris Bevan (27 січня 2007). Man Utd 2-1 Portsmouth (англ.). BBC Sport. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  81. Phil McNulty (17 березня 2007). Man Utd 4-1 Bolton (англ.). BBC Sport. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  82. Adam Bostock (10 квітня 2007). Report: United 7 Roma 1 (англ.). ManUtd.com. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  83. Man Utd 3-2 AC Milan (англ.). BBC Sport. 24 квітня 2007. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  84. Season 2006/07 (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  85. Ten perfect for Rooney (англ.). ManUtd.com. 30 червня 2007. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  86. Timothy Collings (13 серпня 2007). Rooney's broken foot adds to England injury crisis (англ.). Reuters. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  87. Steve Bartram (12 серпня 2007). Report: United 0 Reading 0 (англ.). ManUtd.com. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  88. Fergie to wait on Saha (англ.). Sky Sports. 26 серпня 2007. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  89. Nick Coppack (02.10.2007). Report: United 1 Roma 0 (англ.). ManUtd.com. Архів оригіналу за 05.11.2012. Процитовано 10.11.2016. 
  90. Hibbs, Ben (20 жовтня 2007). Report: Aston Villa 1 United 4 (англ.). ManUtd.com. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  91. Bartram, Steve (6 жовтня 2007). Report: United 4 Wigan 0 (англ.). ManUtd.com. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  92. Preview: United v Fulham (англ.). Manchester Evening News. 30 листопада 2007. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  93. Nick Coppack (3 грудня 2007). Report: United 2 Fulham 0 (англ.). ManUtd.com. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  94. Newcastle 1-5 Man Utd (англ.). BBC Sport. 23 лютого 2008. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  95. Man Utd 4-0 Aston Villa (англ.). BBC Sport. 29 березня 2008. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  96. Bartram, Steve (11 травня 2008). Report: Wigan 0 United 2 (англ.). ManUtd.com. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  97. Thompson, Gemma (28 травня 2008). Report: MU 1 (6) Chelsea 1 (5) (англ.). ManUtd.com. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  98. Man Utd 2-0 Bolton (англ.). BBC Sport. 27 вересня 2008. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  99. Premier League round-up: Arsenal were held; Man United edge out Blackburn (англ.). Inside World Soccer. 5 жовтня 2008. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  100. Man City 0-1 Man Utd (англ.). BBC Sport. 30 листопада 2008. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  101. Man Utd suffer Rooney injury blow (англ.). BBC Sport. 14 січня 2009. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  102. Man Utd 3-0 Fulham (англ.). BBC Sport. 18 лютого 2009. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  103. Gemma Thompson (25 квітня 2009). Report: United 5 Spurs 2 (англ.). ManUtd.com. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  104. Season 2008/2009 (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  105. Phil McNulty (9 серпня 2009). Chelsea 2:2 ManUtd (англ.). BBC Sport. Архів оригіналу за 19 лютого 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  106. Adam Bostock (16 серпня 2009). United 1 Birmingham 0 (англ.). ManUtd.com. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  107. Gemma Thompson (19 серпня 2008). Burnley 1 United 0 (англ.). ManUtd.com. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  108. Wigan 0:5 Man Utd (англ.). BBC Sport. 22 серпня 2009. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  109. ManUtd 2:1 Arsenal (англ.). BBC Sport. 29 серпня 2009. Архів оригіналу за 19 лютого 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  110. I'm an honest player, says Rooney (англ.). BBC Sport. 3 вересня 2009. Архів оригіналу за 19 лютого 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  111. Ben Hibbs (20 вересня 2009). United 4 City 3 (англ.). ManUtd.com. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  112. Portsmouth 1:4 Man Utd (англ.). BBC Sport. 28 листопада 2009. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  113. Hull 1:3 Man Utd (англ.). BBC Sport. 27 грудня 2009. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  114. Man Utd 5:0 Wigan (англ.). BBC Sport. 30 грудня 2009. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  115. Ian Hughes (23 січня 2010). Man Utd 4:0 Hull (англ.). BBC Sport. Архів оригіналу за 19 серпня 2011. Процитовано 10 листопада 2016. 
  116. Kevin Mccarra (27 січня 2010). Man Utd 3:1 Man City (англ.). BBC Sport. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  117. Phil McNulty (31 січня 2010). Arsenal 1:3 Man Utd (англ.). BBC Sport. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  118. Sam Lyon (16 лютого 2010). AC Milan 2:3 Man Utd (англ.). BBC Sport. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  119. Steve Bartram (23 лютого 2010). United 3 West Ham 0 (англ.). ManUtd.com. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  120. Aston Villa 1-2 ManUtd (англ.). BBC Sport. 28 лютого 2010. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  121. Man United 4 : Milan 0 (англ.). UEFA.com. 10 березня 2010. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  122. Ben Hibbs (11 березня 2010). Wayne is insatiable (англ.). ManUtd.com. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  123. Paul Fletcher (14 березня 2010). Man Utd 3:0 Fulham (англ.). BBC Sport. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  124. Ben Hibbs (21 березня 2010). United 2 Liverpool 1 (англ.). ManUtd.com. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  125. Last-gasp Olić earns Bayern victory (англ.). UEFA.com. 30 березня 2010. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  126. Adam Bostock (2 квітня 2010). Rooney ruled out for 2:3 weeks (англ.). ManUtd.com. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  127. а б Andy Jack (8 квітня 2010). Rooney Injury Adds To Man Utd Heartache (англ.). Sky News. Архів оригіналу за 19 лютого 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  128. Rooney: I Had A Better Season When I Was 11 (англ.). The Republik of Mancunia. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  129. Boss:Wayne wants to leave (англ.). ManUtd.com. 19 жовтня 2010. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  130. Rooney reveals reasons (англ.). Sky Sports. 20 жовтня 2010. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  131. Rooney is staying (англ.). 22 жовтня 2011. Архів оригіналу за 19 лютого 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  132. Man Utd 2:0 Wigan (англ.). BBC Sport. 20 листопада 2010. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  133. Rangers 0:1 Man Utd (англ.). BBC Sport. 24 листопада 2010. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  134. West Brom 1:2 Man Utd (англ.). BBC Sport. 1 січня 2011. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  135. Adam Bostock (1 січня 2011). Boss: Wayne was world class (англ.). ManUtd.com. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  136. Man Utd 3:1 Aston Villa (англ.). BBC Sport. 1 лютого 2011. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  137. Steve Bartram (2 лютого 2011). Rooney eyes goal rush (англ.). ManUtd.com. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  138. Wonder goal was for fans... I owed them big time, admits Manchester United ace Wayne Rooney after derby winner (англ.). Daily Mail. 13 лютого 2011. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  139. Wayne Rooney wonder goal gives Manchester United win over City (англ.). The Guardian. 14 лютого 2011. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  140. Man United 2 Man City 1 (англ.). The Sun. 12 лютого 2011. 
  141. Man Utd 2:1 Man City (англ.). BBC Sport. 12 лютого 2011. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  142. Rooney revels in 'best goal' (англ.). Sky Sports. 12 лютого 2011. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  143. Rooney stunner wins 20 Seasons Best Goal (англ.). Premierleague.com. 3 травня 2012. Архів оригіналу за 7 грудня 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  144. West Ham 2–4 Manchester United (англ.). BBC Sport. 2 квітня 2011. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  145. Wayne Rooney faces two-match FA suspension for swearing (англ.). BBC Sport. 5 квітня 2011. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  146. Rooney responds to charge (англ.). The FA. 5 квітня 2011. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  147. Rooney ban upheld (англ.). ManUtd.com. 7 квітня 2011. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  148. Chelsea 0-1 Man Utd (англ.). BBC Sport. 6 квітня 2011. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  149. Schalke 0-2 Man Utd (англ.). BBC Sport. 26 квітня 2011. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  150. Nurse, Howard (14 травня 2011). Blackburn 1-1 Man Utd (англ.). BBC News. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  151. West Brom 1-2 Man Utd (англ.). BBC Sport. 14 серпня 2011. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  152. Man Utd 8-2 Arsenal (англ.). BBC Sport. 28 серпня 2011. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  153. Bolton 0-5 Man Utd (англ.). BBC Sport. 10 вересня 2011. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  154. Man Utd 3-1 Chelsea (англ.). BBC Sport. 18 вересня 2011. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  155. Точковий удар по «Оцелулу» (рос.). UEFA.com. 18 жовтня 2011. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. (рос.)
  156. Вейн Руні побив англійський рекорд Ліги чемпіонів (рос.). Lenta.ru. 19 жовтня 2011. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. (рос.)
  157. Man Utd 4-1 Wolverhampton (англ.). BBC Sport. 10 грудня 2011. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  158. Fulham 0-5 Man Utd (англ.). BBC Sport. 21 грудня 2011. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  159. City 2 United 3 (англ.). ManUtd.com. 8 січня 2012. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  160. Chelsea 3-3 Man Utd (англ.). BBC Sport. 5 лютого 2012. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  161. Man Utd 2-1 Liverpool (англ.). BBC Sport. 11 лютого 2012. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  162. Man Utd 2-0 West Brom (англ.). BBC Sport. 11 березня 2012. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  163. Rooney says sorry to young fan, 9, after breaking his wrist with powerful shot (англ.). Daily Mail. 22 березня 2012. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  164. Video: Broken wrist boy receives letter and shirt from Wayne Rooney (англ.). The Independent. 27 березня 2012. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  165. Season 2011/2012 (англ.). StretfordEnd.co.uk. Архів оригіналу за 25 жовтня 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  166. Wayne Rooney out for four weeks with thigh injury (англ.). BBC Sport. 26 серпня 2012. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  167. Man Utd 4-2 Stoke (англ.). BBC Sport. 20 жовтня 2012. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  168. Readind 3-4 Man Utd (англ.). BBC Sport. 1 грудня 2012. Архів оригіналу за 16 грудня 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  169. Man City 2-3 Man Utd (англ.). BBC Sport. 9 грудня 2012. Архів оригіналу за 16 грудня 2012. Процитовано 10 листопада 2016. 
  170. Man Utd 3-0 Aston Villa (англ.). BBC Sport. 22 квітня 2013. Архів оригіналу за 28 квітня 2013. Процитовано 10 листопада 2016. 
  171. Wayne Rooney: Sir Alex Ferguson says striker was not keen to play (англ.). 13 травня 2013. Архів оригіналу за 20 травня 2013. Процитовано 10 листопада 2016.  Проігноровано невідомий параметр |publisheer= (довідка)
  172. 'You could be the new Charlton! Moyes tells Rooney to stay and join United's greatest (англ.). Daily Mail. 30 серпня 2013. 
  173. Wayne Rooney staying on at Manchester United was the key to summer transfer activity at Old Trafford (англ.). The Telegraph. 7 вересня 2013. 
  174. Man Utd 2-0 Crystal Palace (англ.). BBC Sport. 14 вересня 2013. 
  175. Man Utd 4-2 B Leverkusen (англ.). BBC Sport. 17 вересня 2013. 
  176. Hull City 2-3 Man Utd (англ.). BBC Sport. 26 грудня 2013. 
  177. Rooney extends contract (англ.). ManUtd.com. 21 лютого 2014. 
  178. West Ham United 0-2 Manchester United (англ.). BBC Sport. 22 березня 2014. 
  179. Season 2013/14 (англ.). StretfordEnd.co.uk. 
  180. Wayne Rooney named Manchester United captain (англ.). ManUtd.com. 
  181. Man Utd 4-0 QPR (англ.). BBC Sport. 14 вересня 2014. 
  182. Wayne Rooney ties Thierry Henry on 175 Premier League goals (англ.). ESPN. 14 вересня 2014. 
  183. Man Utd 2-1 West Ham (англ.). BBC Sport. 27 вересня 2014. 
  184. Arsenal 1-2 Man Utd (англ.). BBC Sport. 22 листопада 2014. 
  185. Man Utd 3-0 Liverpool (англ.). BBC Sport. 14 грудня 2014. 
  186. Man Utd 3-1 Newcastle (англ.). BBC Sport. 26 грудня 2014. 
  187. Hibbs, Ben (6 січня 2015). Rooney wins United's Player of the Month award (англ.). ManUtd.com. 
  188. а б Louis van Gaal: I can play Wayne Rooney in midfield or as a striker (англ.). Daily Mail. 
  189. Season 2014/15 (англ.). StretfordEnd.co.uk. 
  190. Manchester United reach Champions League group stage (англ.). BBC. 28 серпня 2015. 
  191. Club Brugge 0-4 Man Utd (англ.). BBC Sport. 28 серпня 2015. 
  192. Jackson, Jamie (26 вересня 2015). Wayne Rooney ends drought against Sunderland as Manchester United go top (англ.). The Guardian. 
  193. Bernstein, Joe (26 вересня 2015). Manchester United 3-0 Sunderland: Wayne Rooney ends goal drought as Memphis Depay and Juan Mata goals move hosts top (англ.). Daily Mail. 
  194. Man Utd 1-2 Norwich (англ.). BBC Sport. 19 грудня 2015. 
  195. Newcastle 3-3 Man Utd (англ.). BBC Sport. 12 січня 2016. 
  196. Wayne Rooney breaks Thierry Henry's record of 175 Premier League goals for one team with winner against Liverpool... but how many did other club legends get? (англ.). Daily Mail. 17 січня 2016. 
  197. Lyall Thomas (25 квітня 2016). Wayne Rooney wants to emulate Paul Scholes in new Manchester United midfield role (англ.). Процитовано 22 травня 2016. 
  198. MAN-OF-THE-MATCH ROONEY HAPPY IN MIDFIELD (англ.). Процитовано 22 травня 2016. 
  199. а б James Ducker (21 травня 2016). How did 10-man Man Utd beat Crystal Palace in extra time to win FA Cup and what is the future of Louis van Gaal? (англ.). Telegraph. Процитовано 22 травня 2016. «Man of the Match Wayne Rooney» 
  200. Josh Richards (21 травня 2016). Rooney revels in lifting Emirates FA Cup for the first time Read more at http://www.thefa.com/news/the-fa-cup/2016/may/palace-v-united-reaction#9A7GmTkoubF63kZ2.99 (англ.). The Football Association. Процитовано 22 травня 2016. «Wayne Rooney lifts the Emirates FA Cup along with Michael Carrick Read more at http://www.thefa.com/news/the-fa-cup/2016/may/palace-v-united-reaction#9A7GmTkoubF63kZ2.99» 
  201. Community Shield: Leicester City 1-2 Manchester United (англ.). BBC Sport. 7 серпня 2016. 
  202. Bournemouth 1-3 Manchester United (англ.). BBC Sport. 14 серпня 2016. 
  203. Manchester United 2-0 Southampton (англ.). BBC Sport. 19 серпня 2016. 
  204. Fenerbahce 2-1 Manchester United (англ.). BBC Sport. 3 листопада 2016. 
  205. Rooney reaches 100 Premier League assists (англ.). FourFourTwo. 6 листопада 2016. Процитовано 6 листопада 2016. 
  206. UA-Футбол. Руні повернувся в Евертон (укр.). Процитовано 9 липня 2017. 
  207. Rooney treble lifts England (англ.). UEFA.com. 10.05.2002. Архів оригіналу за 05.11.2012. Процитовано 11.11.2016. 
  208. Swiss spot on in Denmark (англ.). UEFA.com. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 11 листопада 2016. 
  209. Aussies stun England (англ.). BBC Sport. 13.02.2003. Архів оригіналу за 05.11.2012. Процитовано 11.11.2016. 
  210. England's Youngest Players (англ.). England Football Online. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 11 листопада 2016. 
  211. 21-goal salute: Wayne Rooney's England story so far.. (англ.). Mirror Football. 30.03.2009. Архів оригіналу за 05.11.2012. Процитовано 11.11.2016. 
  212. Guardian writers' highs and lows (англ.). The Guardian. 06.07.2004. Архів оригіналу за 05.11.2012. Процитовано 11.11.2016. 
  213. Four lions in Euro all-star squad (англ.). The Guardian. 05.07.2004. Архів оригіналу за 05.11.2012. Процитовано 11.11.2016. 
  214. England 3-0 Switzerland (англ.). BBC Sport. 17.06.2004. Архів оригіналу за 05.11.2012. Процитовано 11.11.2016. 
  215. Switzerland 1-3 France (англ.). BBC Sport. 21.06.2004. Архів оригіналу за 05.11.2012. Процитовано 11.11.2016. 
  216. Portugal break England hearts (англ.). BBC Sport. 24.06.2004. Архів оригіналу за 05.11.2012. Процитовано 11.11.2016. 
  217. Injured Rooney a World Cup doubt (англ.). BBC Sport. 30.04.2006. Архів оригіналу за 05.11.2012. Процитовано 11.11.2016. 
  218. Reaction to Rooney injury concern (англ.). BBC Sport. 30.06.2006. Архів оригіналу за 05.11.2012. Процитовано 11.11.2016. 
  219. Rooney injury could cost World Cup firms millions (англ.). The Telegraph. 01.05.2006. Архів оригіналу за 05.11.2012. Процитовано 11.11.2016. 
  220. Rooney Set To Start Against Sweden (англ.). Sky News. 18.06.2006. Архів оригіналу за 05.11.2012. Процитовано 11.11.2016. 
  221. Sweden 2-2 England (англ.). BBC Sport. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 25 січня 2019. 
  222. England pay penalty for Rooney's red (англ.). The Guardian. 02.07.2006. Архів оригіналу за 05.11.2012. Процитовано 11.11.2016. 
  223. Group E (англ.). UEFA.com. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 11 листопада 2016. 
  224. Europe. Preliminaries. Top scorers (англ.). FIFA.com. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 11 листопада 2016. 
  225. World Cup 2010: Germany v England – as it happened (англ.). The Guardian. 27.06.2010. Архів оригіналу за 05.11.2012. Процитовано 11.11.2016. 
  226. Montenegro vs England (англ.). The FA. 07.10.2011. Архів оригіналу за 05.11.2012. Процитовано 11.11.2016. 
  227. Wayne Rooney banned for three England Euro 2012 matches (англ.). BBC Sport. 13.10.2011. Архів оригіналу за 05.11.2012. Процитовано 11.11.2016. 
  228. Дискваліфікацію Вейна руні скоротили до двох матчів (рос.). BBC Russian. 08.12.2011. Архів оригіналу за 05.11.2012. Процитовано 11.11.2016. (рос.)
  229. England 1-0 Ukraine (англ.). BBC Sport. 19.06.2012. Архів оригіналу за 05.11.2012. Процитовано 11.11.2016. 
  230. England 0-0 Italy (англ.). BBC Sport. 24.06.2012. Архів оригіналу за 05.11.2012. Процитовано 11.11.2016. 
  231. Rooney eyes full-time captaincy after surpassing Shearer on scorers list (англ.). 12.10.2012. Архів оригіналу за 05.11.2012. Процитовано 11.11.2016.  Проігноровано невідомий параметр |publisheк= (довідка)
  232. Wayne Rooney: England name Man Utd striker as new captain (англ.). BBC Sport. 28 серпня 2014. 
  233. England 2-0 Switzerland (англ.). BBC Sport. 8 вересня 2015. 
  234. Roy Hodgson names England's pre-EURO 2016 squad (англ.). The FA. 16 травня 2016. Процитовано 26 травня 2016. 
  235. TEDDY CUTLER (17 травня 2016). ALAN SHEARER: WAYNE ROONEY SHOULD NOT BE A STRIKER AT EURO 2016 (англ.). Newsweek. Процитовано 26 травня 2016. 
  236. TOM RODDY (25 травня 2016). SCHOLES: WAYNE ROONEY MUST START FOR ENGLAND AT EURO 2016 (англ.). Newsweek. Процитовано 26 травня 2016. 
  237. Mark Critchley (16 травня 2016). England Euro 2016 squad: Wayne Rooney, James Milner and Fabian Delph selections criticised by fans (англ.). The Independent. Процитовано 26 травня 2016. «Wayne Rooney, the national team’s captain and all-time leading goalscorer, has not been immune from criticism either, with his place in the side coming into question several times during Hodgson’s reign.» 
  238. Thierry Henry (23 травня 2016). Thierry Henry's Euro 2016 preview: England, France and Germany (англ.). Sky Sports. Процитовано 26 травня 2016. «Rooney is going to be key, even though he is not playing. To be in and around the youngsters will be key. We saw with Tottenham recently, for example, that those youngsters can be mentally weak sometimes.» 
  239. 'Never take my place for granted': Rooney faces fight for England place for Euro 2016 (англ.). Firstpost. 10 травня 2016. Процитовано 26 травня 2016. 
  240. Sky Sports News HQ (16 травня 2016). Wayne Rooney wants holding midfield role for England at Euro 2016 (англ.). Sky Sports. Процитовано 26 травня 2016. 
  241. Англія в прощальному матчі Руні розбила США
  242. Wayne Rooney profile (англ.). EnglandStats.com. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 11 листопада 2016. 
  243. Wayne Rooney (англ.). ESPN. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 11 листопада 2016. 
  244. Wayne Rooney (англ.). ManUtd.com. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 11 листопада 2016. 
  245. Wayne Rooney's deep-lying role a waste of his attacking potency (англ.). The Guardian. 3 листопада 2011. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 11 листопада 2016. 
  246. Manchester United's Wayne Rooney Is Getting Back to His Best: Analyzing His Game (англ.). Bleacher Report. 24 березня 2011. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 11 листопада 2016. 
  247. Ребров: Руні — основна сила збірної Англії (рос.). Championat.com. 12 травня 2011. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 11 листопада 2016. (рос.)
  248. Wayne Rooney's deep-lying role a waste of his attacking potency (англ.). The Guardian. 3 листопада 2011. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 11 листопада 2016. 
  249. Wayne Rooney prepared to play out of position as Manchester United reach crucial time of season (англ.). The Telegraph. 25 грудня 2011. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 11 листопада 2016. 
  250. Wayne Rooney's anger mismanagement: England striker's top on-pitch flare-ups (англ.). The Telegraph. 8 червня 2010. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 11 листопада 2016. 
  251. The rage within: Rooney claims he's got temper tantrums under control (англ.). The Mirror. 17 червня 2012. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 11 листопада 2016. 
  252. Rooney: Bad behaviour is behind me (англ.). ESPN Soccernet. 12 жовтня 2012. Архів оригіналу за 5 листопада 2012. Процитовано 11 листопада 2016. 
  253. Матчі-бенефіси.
  254. Ліга чемпіонів УЄФА, Ліга Європи УЄФА.
  255. Суперкубок Англії, Суперкубок УЄФА, Клубний чемпіонат світу.

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вейн Руні