Векслер Володимир Йосипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Векслер Володимир Йосипович
Народився 19 лютого (4 березня) 1907
Житомир, Волинська губернія, Російська імперія[1]
Помер 22 вересня 1966(1966-09-22)[1] (59 років)
Москва, РРФСР, СРСР[1]
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Діяльність фізик, фізик-ядерник
Alma mater Moscow Power Engineering Institute[d]
Галузь Фізика елементарних частинок
Заклад Lebedev Physical Institute[d]
Об'єднаний інститут ядерних досліджень
Науковий ступінь доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник Q24846248?
Член Російська академія наук і Академія наук СРСР
Нагороди

Володимир Йосипович Векслер (4.03 1907, Житомир, Україна — 22.09 1966, Москва (РФ) — фізик (СРСР).

Біографія[ред.ред. код]

Навчався в Московському інституті народного господарства імені Плеханова, Московському енергетичному інституті (доктор наук (1940).

Фундатор прискорювальної техніки (фазотрони, синхрофазотрони, синхротрони) у СРСР.

1944 року сформулював принцип автофазування, що мало вирішальну роль для розвитку прискорювальної техніки й дало початок виникнення нової галузі — фізики високих енергій.

1947 — під керівництвом В.Векслера створений перший у СРСР синхрофазотрон.

1956 — В.Векслер став директором Лабораторії фізики високих енергій Об'єднаного інституту ядерних досліджень.

1958 — дійсний член АН СРСР.

1963 — створив в АН СРСР нове відділення — Відділення ядерної фізики.

1963 — присуджена премія "Атом для миру".

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в Векслер Владимир Иосифович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохоров — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.

Література[ред.ред. код]

  • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.