Шевченкове (Долинський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Велдіж)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Шевченкове
Шевченкове взимку
Шевченкове взимку
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Долинський район
Рада/громада Шевченківська сільська рада
Код КОАТУУ 2622087601
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване 1515
Населення 2112
Площа 39,79 км²
Густота населення 53,08 осіб/км²
Поштовий індекс 77556
Телефонний код +380 3477
Географічні дані
Географічні координати 48°53′49″ пн. ш. 23°55′16″ сх. д. / 48.89694° пн. ш. 23.92111° сх. д. / 48.89694; 23.92111Координати: 48°53′49″ пн. ш. 23°55′16″ сх. д. / 48.89694° пн. ш. 23.92111° сх. д. / 48.89694; 23.92111
Водойми р. Свіча
Місцева влада
Адреса ради 77556, Івано-Франківська обл., Долинський р-н, с. Шевченкове, вул. Шевченка, 17, тел. 53216
Карта
Шевченкове. Карта розташування: Україна
Шевченкове
Шевченкове
Шевченкове. Карта розташування: Івано-Франківська область
Шевченкове
Шевченкове

Шевче́нкове — село Долинського району Івано-Франківської області. Колишня назва — Велдіж.

Географія[ред. | ред. код]

Географічне розміщення між гір породило назву Велдіж — «велика діжа». З пташиного польоту село нагадує велику діжку. З півночі-сходу село оточують гори Кримянець, Клива. На півдні — гора Нягра, на заході — гора Лиса.

У селі розташований Шевченківський заказник.

Історія[ред. | ред. код]

Перші згадки про село Велдіж з'являються в першій люстрації в (1469 р.). Федір Чалганський за подароване йому село Велсдіч зобов’язується утримувати трьох арбалетників і здорових коней[1]. Тоді в цьому регіоні активно видобували залізну руду. В ті часи руські князівства були поділені на повіти, і Велдіж належало до Жидачівського повіту.

У податковому реєстрі 1515 року в селі документуються млин і 5 ланів (близько 175 га) оброблюваної землі[2].

У 1648 році жителі села брали активну участь у народному повстанні, за що їх очікувала кривава розправа після відходу Хмельницького[3].

Багатий ліс (дерева, гриби, ягоди, звірі), видубуток залізної руди, солеваріння (неподалік, в м. Долині) сприяли розвиткові цього регіону. В XVIII ст. в Велдіжі було збудовано фабрику Готліба, яка випускала широкий асортимент металевих виробів. Це були лопати, сокири, ободи для коліс, плуги, косарки і т. д. Фабрика існувала до 1930 року. Також у присілку Жакля діяла гамарня, де виготовляли залізні машини-січкарні.

У 1939 році в селі проживало 2910 мешканців (1890 українців-грекокатоликів, 600 поляків, 50 українців-римокатоликів, 320 євреїв і 50 німців та інших національностей)[4].

Назва[ред. | ред. код]

7 червня 1946 року указом Президії Верховної Ради УРСР село Велдіж Вигідського району перейменовано на село Шевченкове.

Персоналії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 17 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s.
  2. Zródla dziejowe. Tom XVIII. Polska XVI wieku pod względem geograficzno-statystycznym. Cz. I. Ziemie ruskie. Ruś Czerwona. s. 167 – Warszawa: Sklad główny u Gerberta I Wolfa, 1902. - 252 s.
  3. Жерела до істориї України-Руси, т. ІV, стор. 176 – Львів, НТШ, 1895. – 412 с.
  4. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 23 — Вісбаден, 1983. — 205 с.