Велика Білина

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Велика Білина
Церква Стрітення Господнього (19 ст.) у селі
Церква Стрітення Господнього (19 ст.) у селі
Церква Стрітення Господнього (19 ст.) у селі
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Самбірський район
Громада Новокалинівська міська громада
Основні дані
Засноване 1442
Населення 311
Площа 28,95 км²
Густота населення 10,74 осіб/км²
Поштовий індекс 81467
Телефонний код +380 3236
Географічні дані
Географічні координати 49°31′46″ пн. ш. 23°28′26″ сх. д. / 49.52944° пн. ш. 23.47389° сх. д. / 49.52944; 23.47389Координати: 49°31′46″ пн. ш. 23°28′26″ сх. д. / 49.52944° пн. ш. 23.47389° сх. д. / 49.52944; 23.47389
Середня висота
над рівнем моря
272 м
Місцева влада
Адреса ради 81460, Львівська обл., Самбірський р-н, м.Новий Калинів
Карта
Велика Білина. Карта розташування: Україна
Велика Білина
Велика Білина
Велика Білина. Карта розташування: Львівська область
Велика Білина
Велика Білина
Мапа
Мапа

Вели́ка Білина — село в Україні, у Самбірському районі Львівської області, належить до Новокалинівської територіальної громади. Населення становить 311 осіб.

Історія[ред. | ред. код]

Згідно з ревізією 1692 року селом володіли 66 шляхтичів. Тоді у Великій Білині було 11 кметів. Кількість осілих дворів була 77[1].

7.5.1946 в Дублянському районі перейменували село Білина Велика на село Велика Білина.[2]

Культові споруди[ред. | ред. код]

Церква Стрітення Господнього

Село Велика Білина має дві церкви — Стрітення Господнього (1837) та Св. Василя Великого (XVII ст.). Також діє монастир Святого великомученика і цілитиля Пантелеймона ПЦУ.[3]

У Великі Білині, 1686 року, було закладено монастир під управою отців Василіян. Відомо, що у 1691 році монастир перейшов в унію, у 1743 році був інкорпорований, а у 1811 році — закритий.

Цей монастир мав велике релігійне значення для парафіян, тому що в ньому містився чудодійний образ «Успіння Божої Матері». Мешканці частини села, що має топонімічну назву Підгай ще й досі святкують престольне свято 28 серпня, у день Успіння Богородиці. У 1841 році отці Василіяни продали живий інвентар, гранти навколо монастиря, а також сіножаті, після яких досі залишилася топонімічна назва Кляшторне, забрали з собою цю чудотворну ікону і завезли до своєї головної резиденції в Лаврові.[4]

Зараз від монастиря залишилася тільки дерев'яна двозрубна безверха церква св. Василя, вкрита спільним дахом з низенькою вежею і наметом на західному фасаді. На території, де колись стояв монастир, досі зберігаються дві криниці. Старожили стверджують, що їх викопали, оскільки тут двічі людям об'являлася Матір Божа.

У 1894-1895 роках завідателем церкви Стрітення Господнього був о. Негребецький Юліан. Уродженцем села був Білинський Петро (1896-1978) - священник та вчитель державної гімназії з українською мовою навчання та духовний настоятель бурси св. Миколая у Перемишлі (1929-1933), катехит у Самборі (1933-1934), сотрудник храму у Сяноку (1934-1936).

З селом пов'язана частина життєвого шляху священника та голови товариства  «Руської шляхти в Галичині» Петра Погорецького-Саса, який народився у с. Бориня Самбірського району. Душпастирська праця – Великі Мости (Угнівський деканат) – 1.03.1890-26.08.1892р. – сотрудник, Сокаль 11.10.1890-26.08.1892р. – сотрудник; Дрогобич – 27.08.1892-5.02.1895 – катехит; Кропивник Новий (Бориславський деканат) 6.02.1895-10.08.1895-завідатель; Велика Білина (Лучанський деканат, 11.08.1895 – 1939 – парох).

23.10.1922 року заарештований польською владою й доставлений до тюрми в Самборі, де утримувався до 22.11.1922р. Був ревним священником і активним громадським діячем, став головою ініціативної групи та першим головою товариства  «Руської шляхти в Галичині», утвореного в Самборі у травні 1907 року. При парафії Білина Велика діяло церковне братство, у селі – читальня товариства «Просвіта», гурток «Сільський господар», кооператив. У дочірній парафії Білина Мала кооператив та «каса Стефчика». В 1936 році сотрудником храму був "висвячений у безженному стані" Тадей Камінський (1904-1944).

У 1939-1952 роках парохом Великої Білини був Володимир Куновський, який народився 19 січня 1901року у с.Кривка Турківського повіту та був сином о. Маркелія та Юлії Чайковської (уродженки Великої Білини). Майбутній священник навчався у Самбірській гімназії (1912-1919 рр.), греко-католицькій семінарії у Перемишлі (1921-1925 рр.) і 20 вересня 1925 року отримав єрейські свячення з рук єпископа Й.Коциловського. З 25 листопада 1949 р. по 1952 рік був одночасно деканом Дублянського деканату. Учасник Львівського псевдособору у березні 1946 року. З травня 1954 року отець Володимир – секретар єпархіального управління Самбірсько-Дрогобицької єпархії РПЦ, помер 7 жовтня 1955 року під час поїздки "воз'єднаного духовенства" до Москви у м.Жмеринка (ймовірно від отруєння).

У 1963-1965 роках настоятелем храму був о. Горницький Юліан-Діонісій (1894-1965).

Джерела[ред. | ред. код]

  • Велика Білина і довкілля / В. Артимович. - Л. : Євросвіт, 2003. - 215 c. - (Укр. села). - Бібліогр.: 20 назв. - ISBN 966-7343-52-9
  • В. Слободян. «Церкви України. Перемиська єпархія». Львів-1998. - 864 с.
  • Кшиштоф Слюсарек. Велика Білина/Пер. з польської Марії Федурко, вступ та ідея україномовної версії Микола Матківський. - Дрогобич, Самбір:Посвіт, 2017. - 136 с.
  • Богдан Прах. Духовенство Перемиської єпархії та Апостольської адміністрації Лемківщини: у 2-х томах, т. 1: Біографічні нариси (1939-1989). Львів: Видавництво Українського католицького університету 2015. – lxxxvi + 722 c. ISBN 978-966-2778-21-2

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Пірко В. О. Галицьке село наприкінці XVII — в першій половині XVIII ст. (історико-економічний нарис за матеріалами Перемишльської землі) / Український культурологічний центр. Донецьке відділення НТШ. — Донецьк, 2006. — С. 130
  2. Указ Президії Верховної Ради УРСР від 7.5.1946 «Про збереження історичних найменувань та уточнення і впорядкування існуючих назв сільських Рад і населених пунктів Дрогобицької області»
  3. В Самбірському районі відновлюють монастир у місці з'явлення Богородиці
  4. Артимович, Василь. «Велика Білина і довкілля.»– Львів: Євросвіт, 2003.– 216 с.

Посилання[ред. | ред. код]