Велика Глумча

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Велика Глумча
Vel hlumcha gerb.png Vel hlumcha prapor.png
Герб Прапор
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Ємільчинський
Рада/громада Ємільчинська селищна громада
Код КОАТУУ 1821781801
Основні дані
Засноване 1577
Населення 345
Площа 1,4 км²
Густота населення 246,43 осіб/км²
Поштовий індекс 11222
Телефонний код +380 4149
Географічні дані
Географічні координати 50°56′20″ пн. ш. 27°33′14″ сх. д. / 50.93889° пн. ш. 27.55389° сх. д. / 50.93889; 27.55389Координати: 50°56′20″ пн. ш. 27°33′14″ сх. д. / 50.93889° пн. ш. 27.55389° сх. д. / 50.93889; 27.55389
Середня висота
над рівнем моря
198 м
Місцева влада
Адреса ради вул. Соборна, 51, смт Ємільчине, Ємільчинський р-н, Житомирська обл., 11201

староста — вул. Центральна, 41, с. Велика Глумча, Ємільчинський р-н, Житомирська обл., 11222; тел. 74-4-14

Карта
Велика Глумча. Карта розташування: Україна
Велика Глумча
Велика Глумча
Велика Глумча. Карта розташування: Житомирська область
Велика Глумча
Велика Глумча
Мапа

CMNS: Велика Глумча у Вікісховищі

Вели́ка Глумча́ (колишня назва Глумча Велика[1]) — село в Україні, у Ємільчинському районі Житомирської області. Населення становить 345 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Територія, на якій розташоване село знаходиться в межах Поліської низовини. Місцевий ландшафт багатий різноманітними хвойно–широколистими лісами, луками, чагарниками і болотами. Різноманітний тваринний світ: лосі, козулі, вовки і дикі кабани, бобри, ондатри і видри. Велика кількість птахів. У водоймах водиться щука, окунь, карась. Влітку та восени ліс багатий суницею, малиною, ожиною та грибами. Середня висота над рівнем моря 198 м. Клімат помірно континентальний. За останні 10 років літо сухе, а зима м'яка.

На північному сході від села бере початок річка Мала Глумча.

Історія[ред. | ред. код]

Велика Глумча - село при річці Уборть Емільчинської волості, від Житомира 150 верст, від Новоград-Волинська і найближчої поштової станції 65 верст, від найближчої залізнично-дорожньої станції Полонного 130 верст, від найближчого прихідського села Підлуби 15 верст. Прихід 6 класу. Церква в ім'я Святої Великомучениці Параскеви збудована в 1738 році, але невідомо ким. Дерев'яна і крита бляхою, ковчегоподібна (у вигляді корабля) з дерев'яною, критою гонтою, дзвіницею. Начиння, різниці і богослужбові книги в наявності. Копії метричних книг зберігаються з 1861 року. Церковно-прихідська школа будується. Є смоляно-скипидарний завод. Села приходу: Хутір - 1 верста, Мала Глумча - 2 версти і Кочичине 6 верст. Дворів 167, прихожан 1299 душ обох полів, римо-католиків 538 душ обох полів. Священик Єлисей Андрійович Симонович (з 1880 р.), псаломщик Іоиль Адамович Клюковський (з 1885 р.)

Православні мешканці села здійснювали свої релігійні обряди в сільській церкві, а римо-католики в костелі м-ка Городниця.

В період загострення сталінських репресій проти українського народу в 30-і роки минулого століття органами НКВС безпідставно було заарештовано і позбавлено волі на різні терміни 25 чол., з яких 16 розстріляно. Нині всі постраждалі від тоталітарного режиму реабілітовані і їхні імена встановлено:

Бондарчук Купріян Якович, Гаврилюк Ганна Олександрович, Гаврилюк Микола Якович, Гаврилюк Юрій Василович, Геншель Клара Адамівна, Дибайло Адам Іванович, Дибайло Адам Яремович, Дибайло Григорій Андрійович, Дмитрієнко Іполіт Антонович, Жайворон Андрій Миронович, Жайворон Архип Северинович, Гнатенко Юрій Васильович, Кадлубовський Адам Йосипович, Каркін Роберт Іванович, Кузьмич Опанас Васильович, Любинецький Антон Йосипович, Лящук Іван Михайлович, Максимчук Севастян Павлович, Маник Йосип Васильович, Мануцька Марія Олексіівна, Омельченко Яків Карпович, Пінчук (Куницький) Яків Кіндратович, Половець Іван Антонович, Саган Микола Володимирович, Симонович Єлисей Андрійович[2].

До 29 жовтня 2017 року — адміністративний центр Великоглумчанської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області.

Символіка[ред. | ред. код]

Затверджена 10 червня 2013 року рiшенням №131 XIX сесії сільської ради VI скликання.

Герб[ред. | ред. код]

Щит поділений вилоподібно. На першому червоному полі срібний лук зі стрілою, повернуті донизу, супроводжувані по сторонам сиглями "В" і "Г". На другому зеленому полі сніп з трьох золотих колосків. На третьому лазуровому полі золотий смолоскип з полум'ям. Щит обрамований золотим декоративним картушем і увiнчаний золотою сільською короною.

Прапор[ред. | ред. код]

Квадратне полотнище поділене на три частини. Ліва бокова частина поля від древка, утворена скісними лініями, що сходяться з країв до центру - червона, верхня - синя, нижня - зелена. Червоний - символ мужності, славетного історичного минулого; синій означає мирне небо, багатство краю природною водою, силу; зелений - колір наполегливості.

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Адміністративно-територіальний устрій Житомирщини 1795– 2006 Довідник. – Житомир: Волинь, 2007–620 с. --  ISBN 966 – 690 – 090 – 4.
  2. Теодорович М. І. Історико-статистичний опис  церков і парафій Волинської єпархії—Почаїв: тип.Почаївської  лаври, 1888 – т1

Посилання[ред. | ред. код]