Велика Офірна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Велика Офірна
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район Фастівський
Рада Малоснітинська сільська рада
Код КОАТУУ 3224984202
Основні дані
Засноване ХVІІ століття[1]
Населення 781
Площа 1,78 км²
Густота населення 438,76 осіб/км²
Поштовий індекс 08523
Телефонний код +380 4565
Географічні дані
Географічні координати 50°07′46″ пн. ш. 29°57′32″ сх. д. / 50.12944° пн. ш. 29.95889° сх. д. / 50.12944; 29.95889Координати: 50°07′46″ пн. ш. 29°57′32″ сх. д. / 50.12944° пн. ш. 29.95889° сх. д. / 50.12944; 29.95889
Середня висота
над рівнем моря
181 м
Місцева влада
Адреса ради 08523, Київська обл., Фастівський р-н, с. Мала Снітинка, вул.Гагаріна,134 , тел. 46-1-18
Карта
Велика Офірна. Карта розташування: Україна
Велика Офірна
Велика Офірна
Велика Офірна. Карта розташування: Київська область
Велика Офірна
Велика Офірна
Мапа

Вели́ка Офірна — село в Україні, у Фастівському районі Київської області. Населення становить 781 осіб.

Велика Офірна розташована за 7 км від Фастова вздовж річки Унава і за 2—3 км від залізничної платформи Снітинка на колії Фастів — Київ. Навколо села є багато дачних земельних ділянок фастівських і київських організацій.

Назва села походить від польських слів «офіра», «офірувати» («жертва», «жертвувати»). За переказами, у ХVІІ ст. місцевий польський магнат подарував цей населений пункт Київському Братському монастирю.

Вперше у письмових документах відомості про Велику Офірну з'являються у скарзі 1757 року, у якій зазначається, що шляхтичами Аксаковим і Іваном Кияненком було пограбовано мешканку слобідки Офірни вдову Уляну Мартиниху та інших селян з монастирських земель. У слабої вдови нахабно і підступно було пограбовано майно, церковні гроші і реєстри, які залишилися після смерті покійного чоловіка. Згодом, будучи під Росією, село називатиметься Казенною Офірною, а слобідка поруч — Малою Офірною Фастівською.

7.07.1768 через Офірну проходив зі своїм загоном гайдамацький ватажок Іван Бондаренко[2].

З Великої Офірни походив останній дореволюційний волосний староста містечка Фастова Михайло Яшкір. У 1920—1922 роках багато мешканців села брали участь у повстанських гайдамацьких загонах дорогинського отамана Гайового і мотовилівському петлюрівському повстанському комітеті, через що були репресовані новою більшовицькою владою.

Нелегко проходив у селі і процес суцільної колективізації 1929—1930 років. Немало (не менше 25) постраждало село і у Голодоморі 1932—1933 років та часи масових сталінських репресій 1930-х років.

22 липня 1941 року у село прийшли німці і члени висланих з Галичини похідних груп ОУН. За участі ОУНівських представників у селі було обрану сільську управу на чолі з старостою П. Яшкіром, яка діяла до 6 листопада 1943 року — часу визволення села від нацистських окупантів. У селі відразу було відновлено колишній колгосп ім. Димитрова.

У 1951 році колгосп було об'єднано з малоснітинським колгоспом в укрупнений, а згодом до нього долучили і колишній малоофірнянський колгосп. Цей укрупнений колгосп згодом став радгоспом «Фастівським», а у часи незалежності України — КСП «Фастівське». У 1940-ві роки та після війни у селі діяли школа і місцевий клуб, яких сьогодні немає.

Нині в селі діє стара дерев'яна церква Св. Архістратига Михаїла УПЦ Київського Патріархату, хоча станом на травень 2012 завершується будівництво нової кам'яної церкви. Є у селі пам'ятний хрест загиблим козакам-гайдамакам, три цвинтарі.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мартиролог, Київська, 1094
  2. Букет Євген. Іван Бондаренко — останній полковник Коліївщини. Історичний нарис. — Київ: Видавництво «Стікс», 2014. — 320 с. ISBN 978-966-2401-09-7

Посилання[ред. | ред. код]