Велика Офірна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Велика Офірна
Країна Україна Україна
Область Київська область
Район/міськрада Фастівський
Рада/громада Малоснітинська сільська рада
Код КОАТУУ 3224984202
Основні дані
Засноване ХVІІ століття[1]
Населення 781
Площа 1,78 км²
Густота населення 438,76 осіб/км²
Поштовий індекс 08523
Телефонний код +380 4565
Географічні дані
Географічні координати 50°07′46″ пн. ш. 29°57′32″ сх. д. / 50.12944° пн. ш. 29.95889° сх. д. / 50.12944; 29.95889Координати: 50°07′46″ пн. ш. 29°57′32″ сх. д. / 50.12944° пн. ш. 29.95889° сх. д. / 50.12944; 29.95889
Середня висота
над рівнем моря
181 м
Місцева влада
Адреса ради 08523, Київська обл., Фастівський р-н, с.Мала Снітинка, вул.Гагаріна,134 , тел. 46-1-18
Карта
Велика Офірна. Карта розташування: Україна
Велика Офірна
Велика Офірна
Велика Офірна. Карта розташування: Київська область
Велика Офірна
Велика Офірна
Мапа

Вели́ка Офірна — село в Україні, у Фастівському районі Київської області. Населення становить 781 осіб.

Велика Офірна розташована за 7 км від Фастова вздовж річки Унава і за 2-3 км від залізничної платформи Снітинка на колії Фастів-Київ. Навколо села є багато дачних земельних ділянок фастівських і київських організацій.

Назва села походить від польських слів «офіра», «офірувати» («жертва», «жертвувати»). За переказами, у ХУІІ ст. місцевий польський магнат подарував цей населений пункт Київському Братському монастирю.

Вперше у письмових документах відомості про Велику Офірну з'являються у скарзі 1757 року, в якій зазначається, що шляхтичами Аксаковим і Іваном Кияненком було пограбовано мешканку слобідки Офірни вдову Уляну Мартиниху та інших селян з монастирських земель. У слабої вдови нахабно і підступно було пограбовано майно, церковні гроші і реєстри, які залишилися після смерті покійного чоловіка. Згодом, будучи під Росією, село називатиметься Казенною Офірною, а слобідка поруч — Малою Офірною Фастівською.

7.07.1768 через Офірну проходив зі своїм загоном гайдамацький ватажок Іван Бондаренко[2].

З Великої Офірни походив останній дореволюційний волосний староста містечка Фастова Михайло Яшкір. У 1920—1922 роках багато мешканців села брали участь у повстанських гайдамацьких загонах дорогинського отамана Гайового і мотовилівському петлюрівському повстанському комітеті, через що були репресовані новою більшовицькою владою.

Нелегко проходив у селі і процес суцільної колективізації 1929—1930 років. Немало (не менше 25) постраждало село і у Голодоморі 1932—1933 років та часи масових сталінських репресій 1930-х років.

22 липня 1941 року у село прийшли німці і члени висланих з Галичини похідних груп ОУН. За участі ОУНівських представників у селі було обрану сільську управу на чолі з старостою П. Яшкіром, яка діяла до 6 листопада 1943 року — часу звільнення села від німців. У селі відразу було відновлено колишній колгосп ім. Дімітрова.

У 1951 році колгосп було об'єднано з малоснітинським колгоспом в укрупнений, а згодом до нього долучили і колишній малоофірнянський колгосп. Цей укрупнений колгосп згодом став радгоспом «Фастівським», а у часи незалежності України — КСП «Фастівське». У 1940-ві роки та після війни у селі діяли школа і місцевий клуб, яких сьогодні немає.

Сьогодні у селі діє стара дерев'яна церква Св. Архістратига Михаїла УПЦ Київського Патріархату, хоча станом на травень 2012 завершується будівництво нової кам'яної церкви. Є у селі пам'ятний хрест загиблим козакам-гайдамакам, три цвинтарі.

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мартиролог, Київська, 1094
  2. Букет Євген. Іван Бондаренко — останній полковник Коліївщини. Історичний нарис. — Київ: Видавництво «Стікс», 2014. — 320 с. ISBN 978-966-2401-09-7

Посилання[ред. | ред. код]