Велика П'ятигірка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Велика П'ятигірка
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район/міськрада Бердичівський
Рада/громада Великоп'ятигірська сільська рада
Код КОАТУУ 1820881201
Основні дані
Засноване 14 століття
Населення 865[1]
Площа 2,953 км²
Густота населення 292,92 осіб/км²
Поштовий індекс 13361
Телефонний код +380 4143
Географічні дані
Географічні координати 49°52′03″ пн. ш. 28°28′45″ сх. д. / 49.86750° пн. ш. 28.47917° сх. д. / 49.86750; 28.47917Координати: 49°52′03″ пн. ш. 28°28′45″ сх. д. / 49.86750° пн. ш. 28.47917° сх. д. / 49.86750; 28.47917
Середня висота
над рівнем моря
265 м
Місцева влада
Адреса ради 13361, Житомирська обл., Бердичівський р-н, с. Велика П’ятигірка, вул. Миру, 42а , тел. 7-22-42
Карта
Велика П'ятигірка. Карта розташування: Україна
Велика П'ятигірка
Велика П'ятигірка
Велика П'ятигірка. Карта розташування: Житомирська область
Велика П'ятигірка
Велика П'ятигірка
Мапа

Вели́ка П'ятигі́ркасело в Україні, в Бердичівському районі Житомирської області. Населення становить 865 осіб.

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване за 7 км на південний захід від районного центру та за 12 км від залізничної станції Бердичів.[2]

Через село тече річка П'ятигірка, права притока Гнилоп'ятки.

Історія села[ред. | ред. код]

На околиці села виявлено залишки поселення черняхівської культури.[2]

Село засноване у 14 столітті.[2]

Українська революція[ред. | ред. код]

В 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.

Внаслідок поразки Перших визвольних змагань село надовго окуповане більшовиками.

За часів СРСР[ред. | ред. код]

У 1923 році організовано ТСОЗ.[2]

Осередок компартії виник 1930 року, осередок комсомолу — 1932 року.[2]

Друга світова війна[ред. | ред. код]

450 жителів села брали участь в німецько-радянській війні на стороні СРСР. 147 із загинули в боях, 380 були нагороджені радянськими орденами і медалями.[2]

У 1965 році воякам Червоної Армії, що загинули під час захоплення села, на території Великої П'ятигірки радянська влада встановила пам'ятник. [2]

Після радянського визволення[ред. | ред. код]

На початок 1970-х років у Великій П'ятигірці налічувалося 459 дворів із населенням 1298 осіб.[2]

У селі розміщувалася центральна садиба колгоспу «Маяк», за яким було закріплено 2951 га сільськогосподарських угідь, із яких 2450 га — орної землі. Господарство спеціалізувалося на виробництві м'ясо-молочної продукції. В колгоспі діяв цегельний завод, соковий цех, цех пластмасових виробів.[2]

У селі працювала восьмирічна школа, у якій 16 учителів навчали 196 учнів, будинок культури на 250 місць, дві бібліотеки з фондом 9 тис. книг, медпункт, дитячі ясла.[2]

Партійна організація об'єднувала 60 комуністів, 2 комсомольські — 53 членів.[2]

За сумлінну працю 140 трудівників села нагороджено орденами й медалями СРСР, з них орденом Леніна — доярку С. А. Вахнюк, орденом Трудового Червоного Прапора — доярку Л. О. Огороднійчук. Доярці О. Т. Михалюк у 1971 році присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці.[2]

Незалежна Україна[ред. | ред. код]

З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Облікова картка села на сайті Верховної Ради України
  2. а б в г д е ж и к л м н Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 191. — 15 000 прим.

Посилання[ред. | ред. код]