Велика гра (телесеріал)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Велика гра
State of Play
Тип телесеріал
Телеканал(и) Велика Британія BBC One
Дистриб'ютор(и) Netflix
Жанр Триллер
детектив
Тривалість серії 60 хвилин
Тривалість 52 хв.
Керівник проєкту Paul Abbottd
Режисер Девід Йетс[1]
Ідея Пол Еббот
Девід Єйтс
У головних ролях Джон Сімм
Девід Моррісі,
Келлі Макдональд,
Поллі Вокер,
Білл Наї,
Філіп Ґленістер,
Джеймс МакЕвой
Композитор Ніколас Гупер
Країна-виробник Велика Британія Велика Британія
Мова оригіналу англійська
Перший показ 18 травня
22 червня 2003
Кількість сезонів 1
Кількість серій 6
Посилання

Велика гра (англ. State of Play) — шестисерійний британський телесеріал, зрежисований Девідом Єйтсом та написаний Полом Ебботом. Серіал було виготовлено компанією BBC і вперше показано на телеканалі BBC One у 2003 році. Головін ролі виконали Девід Моррісі, Джон Сімм, Келлі Макдональд, Поллі Вокер, Білл Наї та Джеймс МакЕвой. Історія обертається навколо досвідченого журналіста, який проводить розслідування убивства жінки, та його взаємин зі старим приятелем, який на момент дії серіалу є депутатом Парламенту та роботодавцем загиблої жінки.

Сюжет[ред. | ред. код]

Серіал починається із убивства хлопця, яке здається пов'язаним із нарко-оборудками, і убивства Соні Бейкер, помічниці депутата Коллінза (Моррісі), яке виглядає випадковим. Втім, із просуванням розслідування, яке проводять журналісти з The Herald Кел Маккафрі (Сімм), Делла Сміт (Макдональд) та Кемерон Фостер (Біл Наї), з'ясовується, що ці смерті не тільки пов'язані між собою, а й можуть викрити великі корупційні схеми в уряді.

У ролях[ред. | ред. код]

Виробництво[ред. | ред. код]

Серіал був першою спробою Пол Еббота написати політичний трилер. До написання сценарію його підштовхнула зустріч із головою відділу Драми на BBC Джейн Трентер, яка спитала у нього, чи готовий він написати щось «більше», ніж він писав зазвичай. «Велика гра» стала третьою великою роботою Еббота на BBC, слідом за серіалами Clocking Off (2000–2003) і Лінда Грін (2001–2002). Крім того, Велика гра стала поворотною точкою у кар'єрі режисера Девіда Єйтса.

Трансляція[ред. | ред. код]

Серіал виходив на BBC One по неділях о 21:00 з 18 травня до 22 червня 2003. Епізоди з другого по п'ятий були представлені на цифровому каналі BBC Four напередодні їхнього виходу на BBC One. Проте прем'єра останнього епізоду, як і першого, відбулася на BBC One, щоб не зіпсувати враження глядачам, які не мають доступу до цифрового телебачення. У 2004 році серіал пройшов у США на кабельному каналі BBC America.

У 2005 році серіал вийшов на DVD у двох дисках. Перший епізод було супроводжено коментарями Еббота і Єйтса, а шостий — коментарями Єйтса, продюсера Гіларі Бівен-Джонс та монтажера Марка Дея.

Сприйняття[ред. | ред. код]

Відгуки[ред. | ред. код]

Оглядаючи перший епізод серіалу для газети The Guardian наступного дня після прем'єри, Гарет Маклін написав: «…це до біса чарівно. Історія захоплива, акторська гра кльова, а сценарій Пола Еббота неперевершений. Його чуття до діалогів та різних персонажів виняткове. Експозиція швидка і витончена, персонажі прописані живо і влучно. Якщо ви можете перерахувати найкращі драми останніх років на пальцях двох рук, то саме час виростити новий палець.»[2]

Інші газетні критики висловлювалися у схожому руслі після першого епізоду. У The Times, Пол Хоггарт охарактеризував гру Сімма і Моррісі як «досконалу».[3] Джеймс Волтон у The Daily Telegraph висловив застереження, що, незважаючи на багатообіцяючий початок, у серіалу є всі шанси піти неправильним шляхом. «Втім, на цій стадії шоу однозначно є досить добрим, щоб бути впевненим, що я повернусь до нього наступного тижня.»[4]

Зрештою критики дійшли до згоди, що серіалу вдалося зберегти свою якість до кінця. Том Саткліфф з журналу The Independent написав про фінальний епізод: «Кінцівка трилерів у будь-якому разі справляє негативне враження. Якщо він закінчується добре, то тобі сумно, що усе закінчилось. Якщо він закінчується погано, то ти почуваєшся обманутим. „Велика гра“ Пола Еббота завершується у перший спосіб.»[5]

Нагороди[ред. | ред. код]

Білл Наї виграв премію BAFTA як Найкращий актор за свою роль у серіалі. Крім того, серіал виграв нагороди BAFTA за Найкращий звук і Найкращий монтаж. Також він отримав номінації в категорії «Найкращий актор» (Девід Моррісі), «Найкращий драматичний серіал», «Найкраща Оригінальна музика», «Найкраща зйомка» і «Найкраще світло».

Серіал виграв головні призи від Royal Television Society, Banff Television Festival, Broadcasting Press Guild, Cologne Conference, Directors Guild of Great Britain, Edgar Awards, і Monte Carlo TV Festival.[6]

Продовження[ред. | ред. код]

Успіх серіалу та позитивне враження, яке він справив на керівництво BBC, спонукало їх попросити Еббота написати продовження ще навіть до того, як перший сезон вийшов в ефір.[2][7]

Проте у 2006 році другий сезон було скасовано. В інтерв'ю Марку Лоусону на BBC Radio 4 Еббот сказав, що він не може знайти спосіб змусити історію запрацювати знову. У 2007 році газета The Sun процитувала слова Еббота, який, нібито, стверджував, що працює над другим сезоном серіалу, у якому Джон Сімм та Білл Наї будуть виконувати свої ролі.[8]

Кіно-адаптація[ред. | ред. код]

Докладніше: Велика гра (фільм)

Велика гра була перетворена на повнометражний фільм, що вийшов у США у квітні 2009. Сюжет залишився той самий, також збереглися імена головних героїв, проте дія була перенесена до Вашингтона.

Адаптація була зрежисована Кевіном Макдональдом і написана Метью Карнаганом. Головні ролі виконали Бен Аффлек, Рассел Кроу, Рейчел Макадамс та Гелен Міррен.[9] Фільм був загалом позитивно прийнятий критиками, але не так добре, як оригінальний серіал.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BBC Genome
  2. а б McLean, Gareth. TV review: The genuine article. "The Guardian". Monday 19 May 2003.
  3. 19 May 2003 "First Night" [Архівовано 15 лютого 2004 у Wayback Machine.], MediaGuardian.co.uk, Retrieved on 21 September 2005
  4. Ibid.
  5. Sutcliffe, Thomas. The Weekend's Television: The sticky end of the thriller. "The Independent". Monday 23 June 2003.
  6. Internet Movie Database awards page for State of Play [Архівовано 11 жовтня 2012 у Wayback Machine.]. Retrieved on 21 September 2005.
  7. Raphael, Amy. Not much cop at fame [Архівовано 5 серпня 2011 у Wayback Machine.]. "The Guardian". 4 January 2006.
  8. It's the State of replay for Simm. "The Sun". 11 September 2007.
  9. Ben Affleck: State of Play. SuicideGirls.com. 16 квітня 2009. Архів оригіналу за 18 квітня 2009. Процитовано 16 квітня 2009.

Посилання[ред. | ред. код]