Велика мечеть Сіваса
| Велика мечеть Сіваса | |
|---|---|
| 39°44′50″ пн. ш. 37°01′03″ сх. д. / 39.74713889° пн. ш. 37.01758333° сх. д. | |
| Тип споруди | мечеть |
| Розташування | |
| Належність | іслам |
![]() | |
| | |
Велика мечеть Сіваса (тур. Sivas Ulu Camii) — історична мечеть 12 століття в Сівасі, Туреччина. Найстаріша збережена будівля в місті. Її мінарет збудовано на початку 13 століття.
Мечеть є найстарішою збереженою будівлею в Сівасі[1] та однією з найстаріших мечетей в Анатолії[2]. Згідно з епіграфічним написом, знайденим під час реставраційних робіт у 1955 році[3], мечеть збудована в 1196–1197 роках[1][4] Кизиларсланом ібн Ібрагімом за часів правління Кутбіддіна Малікшаха, сина Кіліджа Арслана II, еміра Сіваса[5]. Німецький історик та археолог Міхаель Майнеке стверджував, що це споруда 1109 року[1]. Деякі вчені вважають, що вона збудована на початку 12 століття за часів правління правителів Данішмендидів (до її анексії Султанатом Конья в 1178 році) [3] .
Мінарет збудовано приблизно у 1213 році[6][1] під час реконструкції мечеті[6]. Це був період, коли мінарети додавали до мечетей, побудованих в Анатолії[1].
Будівля збудована в гіпостильному стилі, який є одним із найстаріших дизайнів мечетей в Анатолії.[7][8] Головна споруда (молитовна зала) являє собою низьку прямокутну будівлю з тесаного каменю.[7][9] Вхід до мечеті здійснюється з півночі через сучасний дерев'яний ґанок.[7] Як зовнішній, так і внутрішній вигляд мечеті прості, з невеликою кількістю декоративних елементів.[9]
-
Вхід та північний фасад
-
Ґанок перед головною молитовною кімнатою мечеті
-
Молитовна зала, побудована в гіпостильному стилі
-
Вид у бік вівтаря
Мінарет XII століття зроблений з цегли та розташований поблизу південно-східного кута мечеті.[1] До нього ведуть гвинтоподібні сходи зі 114 сходинками.[1] Мінарет схожий на ранню архітектуру Великих сельджуків в іранському регіоні.[1]
-
Один з фасадів фундаменту мінарету
-
Мінарет
-
Мукарни під балконом
Мінарет зараз перебуває під загрозою нахилу, що є давньою особливістю його зовнішнього вигляду. Станом на 2023 рік верхівка мінарету змістилася на 117 сантиметрів (46 дюймів) від своєї вертикальної осі біля основи. У жовтні 2023 року команда турецьких та італійських експертів розробила план стабілізації мінарету. Згідно з ним, всередину буде розміщено 40 метрів сталевих арматурних елементів[10][11][12]. Пізніше головну будівлю мечеті також планується відремонтувати та відновити.[10]
- McClary, Richard P. (2017). Rum Seljuq Architecture, 1170-1220: The Patronage of Sultans (англ.). Edinburgh University Press. ISBN 978-1-4744-1748-8.
- ↑ а б в г д е ж и McClary, 2017.
- ↑ Sivas Ulu Cami – Sivas (тур.). Türkiye Kültür Portalı. Процитовано 4 червня 2019.
- ↑ а б Tanman, M. Baha (1993). DÂNİŞMENDLİLER. TDV İslâm Ansiklopedisi (тур.). Процитовано 3 жовтня 2024.
- ↑ Bloom, ред. (2009). Sivas. The Grove Encyclopedia of Islamic Art and Architecture (англ.). Oxford University Press. с. 224. ISBN 9780195309911.
- ↑ Bilget, N. Burhan (2009). SİVAS. TDV İslâm Ansiklopedisi (тур.). Процитовано 3 жовтня 2024.
- ↑ а б Bloom, ред. (2009). Sivas. The Grove Encyclopedia of Islamic Art and Architecture (англ.). Oxford University Press. с. 224. ISBN 9780195309911.
- ↑ а б в Bloom, ред. (2009). Architecture. The Grove Encyclopedia of Islamic Art and Architecture (англ.). Oxford University Press. с. 117. ISBN 9780195309911.
- ↑ Crane, Howard (2017). Turko‐Persian Empires between Anatolia and India. У Flood (ред.). A Companion to Islamic Art and Architecture (англ.). Wiley Blackwell. с. 337. ISBN 9781119068662.
- ↑ а б Tanman, M. Baha (1993). DÂNİŞMENDLİLER. TDV İslâm Ansiklopedisi (тур.). Процитовано 3 жовтня 2024.
- ↑ а б Erdogan, Koray (9 травня 2024). Restoration of 827-year-old Great Mosque in Sivas begins - Türkiye Today (амер.). Процитовано 3 жовтня 2024.
- ↑ Turkish, Italian team to lead work on restoring tilted minaret in Sivas. Daily Sabah (амер.). 11 жовтня 2023. Процитовано 3 жовтня 2024.
- ↑ Turkish, Italian team to start works on leaning minaret - Türkiye News. Hürriyet Daily News (англ.). 11 жовтня 2023. Процитовано 3 жовтня 2024.
