Велика пожежа (Рим)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нерон дивиться на палаючий Рим. Карл Теодор фон Пілоті, ок. 1861

Велика пожежа Риму (лат. Magnum Incendium Romae) — пожежа, яка спустошила 11 з 14 кварталів Рима за імператора Нерона, в липні 64 року. Пожежа розпочалась в ніч на 19 липня в крамницях, розташованих на південно-східному боці Великого цирку. До ранку полум'я охопило більшу частину міста і тільки через 6 днів вдалося зупинити його поширення.[1] Тільки 4 квартали повністю вціліли, 3 квартали були повністю зруйновані, а 7 серйозно пошкоджено.[1]

Перебіг лиха[ред. | ред. код]

Населення Риму становило понад мільйон осіб. Окрім офіційно зареєстрованих громадян, у місті проживала велика кількість неврахованих до списку рабів, сезонних робітників з ближніх провінцій, а також нелегальні мігранти з прилеглих до кордонів імперії країн. Вогонь дуже швидко поширювався: цьому сприяли викривлені, вузькі вулички і величезні будівлі, які перешкоджали переміщуванню громадян, що рятувались від пожежі. Повністю вигоріла Священна вулиця з храмом Вести і багато інших будівель.

Звинувачення у підпалі[ред. | ред. код]

Супротивники імператора звинуватили у підпалі Нерона і розповсюджували чутки про це, а Нерон, аби відвести підозри, звинуватив у підпалі християн і розпочав проти них репресії.

Примітки[ред. | ред. код]