Велика пожежа (Рим)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Велика пожежа Риму (лат. Magnum Incendium Romae) — пожежа, яка спустошила 11 з 14 кварталів Риму при імператорі Нерону, в липні 64 року. Пожежа розпочалась в ночі з 18 липня на 19 липня в крамницях, розташованих на південно-східному боці Великого цирку. До ранку полум'я охопило більшу частину міста і тільки через 6 днів вдалось запобігти його розпоширенню.[1]. Тільки 4 квартали повністю вціліли, 3 квартали були повністю зруйновані, а 7 серйозно пошкоджено. [2].

Нерон дивиться на палаючий Рим. Карл Теодор фон Пілоті, ок. 1861

Історія[ред.ред. код]

Населення Риму становило більше мільйона чоловік. Окрім офіційно зареєстрованих громадян там проживала велика кількість неврахованих до списку рабів, сезонних робітників з ближніх провінцій, а також нелегальні мігранти з прилеглих до кордонів імперії країн. Вогонь дуже швидко поширювався: цьому сприяли викривлені, вузькі вулички і величезні будівлі, які перешкоджали переміщуванню громадян, які рятувались від пожежі. Повністю вигоріла Священна вулиця з храмом Вести і багато інших будівель.

Примітки[ред.ред. код]