Велика теорема Ферма

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
,
Ferma.png
Теорема Ферма

Вели́ка теоре́ма Ферма́ (відома теорема Ферма, остання теорема Ферма) — твердження, що для довільного натурального числа рівняння (рівняння Ферма) не має розв´язків у цілих числах , відмінних від нуля.

Вона була сформульована приблизно в 1637 році французьким математиком П'єром Ферма на полях книги Діофанта «Арифметика» таким чином:

Видання 1670 року «Арифметики» Діофанта включає коментар Ферма, зокрема його «велику теорему» (Observatio Domini Petri de Fermat).

Зустрічається більш вузькі варіант формулювання, один з який стверджує, що це рівняння не має натуральних коренів. Однак очевидно, що якщо існують корені в цілих числах, то існують і в натуральних числах. Справді, нехай a, b, c — цілі числа, що задовольняють рівняння Ферма. Якщо n парне, то |a |, | b |, | c | теж будуть коренями, а якщо непарне, то перенесемо всі степені з від'ємними значеннями в іншу частину рівняння, змінивши знак. Наприклад, якби існував розв'язок рівняння і при цьому від'ємне, а інші додатні, то , і отримуємо натуральні рішення c, | a |, b. Тому обидва формулювання еквівалентні.

Узагальненнями затвердження теореми Ферма є спростована гіпотеза Ейлера і відкрита гіпотеза Ландера - Паркина - Селфрідж.

« Неможливо розкласти ні куб на два куби, ні біквадрат на два біквадрати, ні взагалі довільний степінь, більший від квадрата, на два степені з еквівалентним показником. Я відкрив цьому воістину чудове доведення, але ці поля для нього занадто малі.
Оригінальний текст(лат.)
Cubum autem in duos cubos, aut quadrato-quadratum in duos quadrato-quadratos, et generaliter nullam in infinitum ultra quadratum potestatem in duas ejusdem nominis fas est dividere; cujus rei demonstrationem mirabilem sane detexi. Hanc marginis exiguitas non caperet.
»

Історія доведення[ред. | ред. код]

Для випадку n = 3 цю теорему в X столітті намагався довести Ал-Ходжанді, але його доказ до наших днів не зберігся.

У загальному вигляді теорема була сформульована П'єром Ферма в 1637 році на полях «Арифметики» Діофанта. Справа в тому, що Ферма записував свої гіпотези на полях математичних трактатів. Теорему, про яку ведеться мова, він записав з припискою, що знайдене ним доведення цієї теореми надто довге, щоб його можна було помістити на полях цієї книги.

Пізніше Ферма опублікував доведення для випадку , що дає підстави для сумнівів, чи було у нього доведення для загального випадку.

Ейлер в 1770 році довів теорему для випадку , Діріхле та Лежандр в 1825 — для , Габрієль Ламе — для . Ернст Куммер довів, що теорема справедлива для всіх простих n, менших за 100, за можливим винятком так званих іррегулярних простих 37, 59, 67.

Над повним доведенням Великої теореми працювало чимало видатних математиків і безліч дилетантів-аматорів; вважається, що теорема стоїть на першому місці за кількістю некоректних «доказів». Проте ці зусилля призвели до отримання багатьох важливих результатів сучасної теорії чисел. Давид Гільберт в своїй доповіді «Математичні проблеми» на II Міжнародному конгресі математиків (1900) зазначив, що пошук доведення для цієї, здавалося б, малозначної теореми, привів до глибоких результатів в теорії чисел.

У 1908 році німецький математики Вольфскель заповідав 100 тис. німецьких марок тому, хто доведе теорему Ферма. Однак після Першої світової війни премія знецінилася.

Німецький математик Герхард Фрай припустив, що Велика теорема Ферма є наслідком гіпотези Таніями - Сімура. Це припущення було доведено Кеном Рібет.

Про доведення теореми було оголошено влітку 1993 року. Під час триденної лекції в Інституті сера Ісаака Ньютона у Кембріджі Ендрю Вайлс озвучив основні принципи доведення гіпотези Таніями-Сімури, наслідком якої було доведення і Великої теореми Ферма. Але, коли рукописи з детальним доказом було передано на рецензування, в одному з розділів було знайдено суттєву помилку. Остаточне доведення теореми було здійснено Ендрю Вайлсом за участі Лоуренса Тейлора тільки 1995 року.[джерело?] 129-сторінкове доведення було надруковане у журналі «Annals of Mathematics[en]»[1].

У 2016 році за доведення Великої теореми Ферма Ендрю Уайлс отримав премію Абеля.

Колін Мак-Ларт зазначив, що, можливо, доказ Уайлса вийде спростити, щоб не припускати існування так званих «великих кардиналів».

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Annals_of_Mathematics. Архів оригіналу за 2013-06-24. Процитовано 2012-12-05. 

Література[ред. | ред. код]

  • Постников М. М. Теорема Ферма. — М. : Наука, 1978. — 130 с.
  • Рибенбойм П. Последняя теорема Ферма для любителей = Fermat's Last Theorem for Amateurs. — М. : Мир, 2003. — 429 с.
  • Сингх С. Великая теорема Ферма = Fermat's Last Theorem. — М. : МЦНМО, 2000. — 288 с.
  • Хинчин А. Я. Великая теорема Ферма. — М.-Л. : Госиздат, 1927. — 76 с.
  • Эдвардс Г. Последняя теорема Ферма: Генетическое введение в алгебраическую теорию чисел = Fermat's Last Theorem: A Genetic Introduction to Algebraic Number Theory. — М. : Мир, 1980. — 486 с.

Див. також[ред. | ред. код]