Велике Колодно

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Велике Колодно
VekykeKolodno gerb.png VekykeKolodno prapor.png
Герб Прапор
Velyke Kolodno (07).jpg
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Кам'янка-Бузький район
Рада/громада Великоколоднівська
Код КОАТУУ 4622181201
Основні дані
Засноване В 1550 році
Населення 1221
Площа 2436 тис.кв.м км²
Густота населення 501.230 осіб/кв.км осіб/км²
Поштовий індекс 80434[1]
Географічні дані
Географічні координати 49°59′33″ пн. ш. 24°17′10″ сх. д. / 49.99250° пн. ш. 24.28611° сх. д. / 49.99250; 24.28611Координати: 49°59′33″ пн. ш. 24°17′10″ сх. д. / 49.99250° пн. ш. 24.28611° сх. д. / 49.99250; 24.28611
Місцева влада
Адреса ради с.Велике Колодно Тел: 5-33-33, 5-33-10
Карта
Велике Колодно. Карта розташування: Україна
Велике Колодно
Велике Колодно
Велике Колодно. Карта розташування: Львівська область
Велике Колодно
Велике Колодно

Велике Колодно у Вікісховищі?

Вели́ке Колодно — село Кам'янко-Бузького району Львівської області.

Історія[ред. | ред. код]

Вперше назва села з'явилася в 1389р. У ХVст. село належало пану Петрові Волчеку Рокутовичу (Рокуту) - боярина з найближчого оточення короля Владислава ІІ Ягайла (в тому числі він підтвертив мир в Серадзе з Тевтонським орденом) і учасника військових кампаній Владислава ІІІ Варненчика.

Близько 1470 року село перейшло в руку Єжи Струміла.

У 1515 році було зруйновано татарською навалою.

У XVIIIст. належало - галицькому хорунжому, старості бервальдзькому, брацлавському каштелянину Петрові Франциску Браницькому, гербу Корчак.

У ХІХст. село перейшло в руку сім'ї Урусців, а потім Сапіхову з Верхньої Білки.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Велике Колодно вкінці Другої світової війни було населене в основному поляками. За даними перепису 1931 року у селі проживали 1995 чоловік, більшість з яких були польської національності, українці становили 30% населення, 50 осіб були єврейського походження.

Згадка в сатиричному романі чеського письменника Ярослава Гашека "Пригоди бравого вояка Швейка"[ред. | ред. код]

Село є одним із п'яти поселень Львівщини в яких побував герой легендарного роману «Пригоди бравого вояка Швейка» чеського письменника Ярослава Гашека. Щоправда в даному творі село названо Климонтів. Сюди Швейк направився в пошуках свого загубленого батальйону та покинутої роти. В творі є й детальний опис села:

Хоч село було велике, там виявився лише один пристойний будинок — велика сільська школа, яку в цьому суто українському краю вибудувало галицьке крайове управління з метою посилення полонізації села. Під час війни ця школа пройшла кілька етапів. Тут розміщувалися російські і австрійські штаби, а під час великих боїв, які вирішували долю Львова, гімнастичний зал було перетворено на операційну. Тут відрізали руки і ноги, здійснювали трепанацію черепів. Позаду школи, у шкільному саду, від вибуху крупнокаліберного снаряда залишилася велика вирва. В кутку саду стояла міцна груша, на одній з її гілок теліпався шматок перерізаної вірьовки, на якій ще недавно гойдався місцевий греко-католицький священик. Його було повішено за доносом директора місцевої школи — поляка і звинувачено в тому, що був членом партії старорусів і під час російської окупації відправляв у церкві службу Божу за перемогу зброї російського православного царя. Це була неправда, бо у той час обвинуваченого тут не було взагалі. Він перебував тоді на невеликому курорті, якого взагалі не торкнулася війна, — у Бохні Замурованій, де лікувався від каменів у жовчному міхурі.

Костел Воздвиження Хреста УГКЦ[ред. | ред. код]

Найзначнішою архітектурною пам'яткою села є Костел Воздвиження Хреста[2]. Збудований він у 1932 році за проектом архітектора Альфреда Броневського. Кошти на будівництво та проект дали власники села, магнати Сапєги. Розписи храму виконані в стилі арт-нуво. Костел використовується громадою УГКЦ. Кожної неділі та у свята служиться Божественна Літургія.

Старий польський цвинтар[ред. | ред. код]

1 травня 2014р. на території цвинтару встановлена пам'ятна таблиця.

Цвинтар розташовується у кількох сотнях метрів від Костелу Воздвиження Хреста УГКЦ. На ньому, до 1945р., поховані люди польської національності. Також на території є напівзруйнована каплиця.

У селі є ще один цвинтар, де якому спочивають жертви чуми, які поховані під час Першої світової війни.

Встановлена 1 травня 2014р.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]


Підупалий стан костелу станом на 2007р.