Велике Море

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Велике море або Белегаер — у легендаріумі Дж. Р. Р. Толкіна океан, що омиває західний берег Середзем'я і до 3319 року Другої Епохи омивав східний берег землі Аман та розташований біля нього острів Тол — Ересеа. Також мав назви Західне море і Велична Вода[1]. На півночі до кінця Першої Епохи між землями Аману та Середзем'я існувала скута вічною кригою протока Гелкараксе або Здиблена Крига, по кризі якої перейшли ельфи Фінарфіна[2].

До кінця Першої Епохи на західному березі Середзем 'я існували затоки Дренгіст, Брітонська, Неннінгська та Баларська, в які впалали річки Кіріт — Нініах, Брітон, Неннінг та Сіріон. У водах Баларської затоки існував острів Балар, що утворився внаслідок переміщення острова Тол — Ересеа наприкінці Великого Походу ельдарів на захід, коли частина цього острова застрягла на мілинах і відкололась[3].

Після повстання нолдор і братовбивства в Альквалонле шлях до берегів Аману з волі Валар перетнули Зачаровані Острови і до часів Еаренділа жодне судно не могло дістатись берегів Безсмертних Земель[4].

Внаслідок Війни Гніву Белеріанд (крім частини земель Таргеліону й Оссіріанду на сході) було затоплено і на нових берегах виникли затоки Форохельська та Лунська, в яку стала впадати річка Лун, значно розширилась затока Белфалас біля гирла Андуіна, також на півдні виникла Умбарська затока, де була зручна природна гавань придатна для порту.

На місці деяких гір і пагорбів Белеріанду виникли острови Гімрінг, Тол — Фуін (Острів Ночі) та Тол — Морвен, де були поховані Турін Турамбар та його мати Морвен Еледвен з роду Беора. У затоці Белфалас продовжував існувати острів Тол — Фалас.

У 2 році Другої Епохи з волі валар з дна моря було піднято острів Еленна, де аданами було створено королівство Нуменор. Однак, після затінення Нуменору і військового вторгнення на землі Аману нуменорського короля Ар — Фаразона у 3319 році Другої Епохи, з волі Ілуватара було змінено світобудову: Аман і Тол — Ересеа перемістились з кіл Арди в недосяжне для смертних місце, острів Еленна був поглинутий морем, а світ став кулею[5]. На місці Аману виникли нові землі, однак вони нічим не відрізнялись від Середзем 'я.

Відтоді лише ельфи могли у морських водах відшукати Прямий Шлях до земель Безсмертного Заходу.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Толкін, Дж. Р. Р. (2008). Сильмариліон - Покажчик власних назв (укр.). Львів: "Астролябія". с. 333. ISBN 978 - 966 - 8657 -24 -5. 
  2. Толкін, Дж. Р. Р. (2008). Сильмариліон - Розділ ІХ Про вихід нолдорів (укр.). Львів: "Астролябія". с. 82 –84. ISBN 978 - 966 - 8657 - 24 -5. 
  3. Толкін, Дж. Р. Р. (2008). Сильмариліон - Розділ ІVПро Елдамар та принців елдаліе (укр.). Львів: "Астролябія". с. 47 – 49. ISBN 978 - 966 - 8657 - 24 - 5. 
  4. Толкін, Дж. Р. Р. (2008). Сильмариліон - Розділ ХІ Про Сонце та Місяць і Втаємничення Валінору (укр.). Львів: "Астролябія". с. 96 –97. ISBN 978 - 966 - 8657 - 24 - 5. 
  5. Толкін, Дж. Р. Р. (2008). Сильмариліон - Акаллабет (укр.). Львів: "Астролябія". с. 267 – 293. ISBN 978 - 966 - 8657 - 24 - 5.