Великий Анюй

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Великий Анюй
Kolyma.png
Великий Анюй на мапі басейну річки Колими
68°27′42″ пн. ш. 160°48′10″ сх. д. / 68.46194444002777857° пн. ш. 160.8027777800277818° сх. д. / 68.46194444002777857; 160.8027777800277818
Витік г. Вітрова (975 м),
Анадирське плоскогір'я[3]
• координати 66°40′03″ пн. ш. 168°44′36″ сх. д. / 66.66750° пн. ш. 168.74333° сх. д. / 66.66750; 168.74333
висота, м 800 м[3]
Гирло річка Анюй (за 8 км від гирла)[4]
• координати 68°27′43″ пн. ш. 160°48′10″ сх. д. / 68.46194° пн. ш. 160.80278° сх. д. / 68.46194; 160.80278
висота, м 0,2 м[4]
Похил, м/км 1,15 м/км
Басейн АнюйКолимаСхідно-Сибірське море
Країни: Росія Росія
Чукотський автономний округ
Республіка Саха
Прирічкові країни: Росія Росія
Чукотський автономний округ
Республіка Саха
Регіон Чукотський автономний округ
Республіка Саха
Довжина 693 км[1][2]
Площа басейну: 57 300 км²[1][2]
Середньорічний стік 267 м³/с (за 67 км від гирла)[5]
Притоки: Orlovkad і Q20757896?
код ДВР Росії 19010300112119000061271

Вели́кий Аню́й (чук. Вылгилвээм, рос. Большой Анюй) — річка на Далекому Сході в Білібінському районі Чукотського автономного округу та Нижньоколимському улусі Республіки Саха (Якутія) Росії. Ліва складова річки Анюй, належить до водного басейну Колими.

Географія[ред. | ред. код]

Річка бере свій початок на Анадирському плоскогір'ї, на висоті приблизно 800 м над рівнем моря, на західних схилах гори Вітрової (975 м), за 9 км на північний схід від гори Мечкеревої (1303 м) і до впадіння правої притоки Правого Ілюкейвеєма (за 654 км від гирла, висота 553 м.р.м.), носить назву Лівий Ілюкейвеєм[3]. Тече на північ, після впадіння Правого Ілюкейвеєма повертає на захід, а після гирла лівої притоки Алучин — на північ — північний-захід. Перед гирлом лівої притоки Бонаї, повертає на північ, а за десяток кілометрів до впадіння лівої притоки Овражної — повертає на північний захід і за 8 км від річки Колими та за 9 км на південний захід від села Нижньоколимськ (Нижньоколимський улус) на висоті 0,2 м над рівнем моря зливається з правою складовою, річкою Малий Анюй, утворює річку Анюй[4].

Довжина річки 693 км. Площа басейну 57 300 км². Повне падіння рівня русла від витоку до гирла становить 799,8 м, що відповідає середньому похилу русла — 1,15 м/км. Швидкість течії доволі велика, і коливається від 1,4-1,8 м/с, у верхній течії — до 0,6-1,0, в пониззі. Ширина русла у верхній течії доходить до 60-95 м, місцями до 100 м, при глибині до 1,0-1,7 м, в середній течії ширина — до 90-180 м, місцями до 255—355 м, при глибині — 1,5-2,0 м; в нижній течії ширина коливається від 200 до 245—265 м, місцями до 440—445 м, при глибині — до 2,0-4,0 м. Дно русла складається із твердих ґрунтових порід[6]. Річка судноплавна в нижній течії.

Практично на всьому протязі русло річки звивисте, вона протікає у вузькій гірській долині, після впадіння правої притоки Яракваам, долина розширюється, стає заболоченою, русло розбиваються на густу сітку рукавів, яка утворює численну кількість різноманітних островів. Ця сітка тягнеться майже на всьому протязі русла, аж до впадіння правої притоки Камешкової.

Гідрологія[ред. | ред. код]

Живлення річки дощове та снігове, підземне живлення несуттєве через розташування водозбору в районі Анюйсько-Чукотської області, якій притаманна суцільна багаторічна мерзлота[7]. Замерзає на початку жовтня і, розкривається на початку червня. Повінь у червні, межень у листопаді — квітні. Влітку паводки від дощів.

За період спостереження протягом 23 років (19782000) на станції в заїмці Костянтинівська, за 67 км від гирла, середньорічна витрата води річки становила 267 м³/с[5] для водного басейну 49 600 км², що становить майже 87 % від загальної площі басейну річки. Величина прямого стоку в цілому по цій частині басейну становила — 170 міліметра на рік, що вважається доволі високим для цієї області.

За період спостереження встановлено, що мінімальний середньомісячний стік був 2,2 м³/с (у квітні), що становить всього трохи більше 0,17 % максимального середньомісячного стоку, який відбувається у червні місяці та становить майже — 1273 м³/с і вказує на дуже велику амплітуду сезонних коливань.

За період спостереження, абсолютний мінімальний місячний стік (абсолютний мінімум) був 0,65 м³/с (у межень квітня 1979 року), абсолютний максимальний місячний стік (абсолютний максимум) становив 2050 м³/с (у червні 1991 року).

Показники середньомісячної витрати води річки: Великий Анюй
за 23 років спостереження 1978-2000 на станції: Костянтинівська (за 67 км від гирла), м³/с:
Джерело: Bol'shoy Anuy At Konstantinovo (англ.). R-ArcticNET. 

Притоки[ред. | ред. код]

Річка Великий Анюй приймає близько однієї сотні приток, довжиною понад 10 км. Найбільших із них, довжиною понад 50 км — 24, із них понад 100 км — 12 (від витоку до гирла):[8][9]

Назва притоки Довжина,
(км)
Площа водозбірного басейну, (км²) Відстань від гирла Великого Анюя, (км) Витрата води,
(м³/с)
 Чимчемемель (Права Чимчемемель) 95 507
 Айнахкурген (Кам'яна) 57 504
← Нартовий 52 485
→ Нічекваам 60 483
→ Гнус 64 459
→ Алучин 173 4310 439
→ Бургахчан 138 2190 432
← Орловка 127 2450 407
→ Агнаутала 57 396
→ Баїмка 80 380
← Ангарка 211 6050 374
→ Пеженка 181 6770 312
← Кочкарна 73 304
→ Луганто 68 283
← Мангазейка 115 818 269
→ Банна 185 4080 262
→ Кричальська 128 1850 244
← Сладка 54 233
→ Овражна 157 1030 157
← Камешкова 242 2130 117
← Костянтинівська 51 66
→ Ярова 363 4170 46
→ Байково (Хіва) 178 2600 33
→ Верхня 57 20

Населенні пункти[ред. | ред. код]

Басейн і береги річки малозаселені. На берегах розташовані кілька невеликих населених пункти, споруди (бараки) зимників, заїмки та мисливські будиночки, а також селища геологів (поселення в основному нежилі; від витоку до гирла): селище Дачне (нежиле), Ангарка (нежиле), П'ятистінне (нежиле), заїмка Костянтинівська, село Дві Віски (нежиле), заїмка Злубінська.

Господарське використання[ред. | ред. код]

Великий Анюй використовується для судноплавства, лісосплаву, рибальства і водопостачання гірничої промисловості. У басейні річки багаті родовища розсипного та корінного золота.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Річка Великий Анюй / Державний водний реєстр Російської Федерації. Постанова Уряду РФ № 253 від 28 квітня 2007 року. (рос.)
  2. а б Річка Анюй // Большая советская энциклопедия : в 30 т. / главн. ред. А. М. Прохоров. — 3-е изд. — М. : «Советская энциклопедия», 1969—1978. (рос.)
  3. а б в Аркуш карти Q-59-XIII, XIV г. Мечкерева. Масштаб: 1 : 200 000. Стан місцевості на 1980 р. Видання 1988 р. (рос.), квадрат: 92х72
  4. а б в Аркуш карти R-57-XXXV,XXXVI Анюйск. Масштаб: 1 : 200 000. Стан місцевості на 1981 р. Видання 1991 р. (рос.), квадрат: 72х96
  5. а б Bol'shoy Anuy At Konstantinovo (англ). R-ArcticNET. 
  6. Maps for the world / Карти всього світу Архівовано 15 березень 2015 у Wayback Machine. (рос.)
  7. Фізична географія Росії, Частина 2, стор.1884 (рос.)
  8. Дані державного водного реєстру Російської Федерації (рос.)
  9. Валідатор водних об'єктів річки Великий Анюй. Архівовано 5 березень 2016 у Wayback Machine. Процитовано: 2016-02-26 (рос.)

Посилання[ред. | ред. код]