Великий Атанасій Григорій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
о. Атанасій Великий, ЧСВВ
рос. Атанасий-Григорий Великий
Welykyj.jpg
Ім'я при народженні Григорій
Народився 5 листопада 1918(1918-11-05)
с. Туринка
Помер 24 грудня 1982(1982-12-24) (64 роки)
Рим, Італія Італія
Поховання
Громадянство
(підданство)
Flag of the Ukrainian Soviet Socialist Republic.svg Україна[1]
Flag of Italy.svg Італія
Діяльність священик УГКЦ
Відомий завдяки український церковний діяч, науковець, історик Церкви, археограф
Alma mater Папський східний інститут
Науковий ступінь доктор історичних наук
Титул Протоархимандрит Василіянського Чину
Термін 19631976
Попередник о. Павло Миськів
Наступник о. Ісидор Патрило
Конфесія греко-католик
Родичі Батьки: Теодор і Пелагія

Меморіальна таблиця в селі Туринка

Атана́сій Григо́рій Вели́кий (5 листопада 1918, Туринка, нині Жовківський район, Львівська область — 24 грудня 1982, Рим, Італія) — український церковний діяч, науковець, відомий історик Церкви, археограф, священиквасиліянин, протоархимандрит Василіянського Чину (19631976).

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в с. Туринка недалеко від Жовкви. Батько його звався Теодор, а мати — Пелагія з дому Бекеш. Навчався у народній школі в Туринці і Жовківській гімназії.

До Василіянського Чину вступив 31 серпня 1933.

Філософію вивчав у Кристинополі, богослов'я — в Оломоуці та Празі (Чехія). Студіював історію та філологію в Українському Вільному Університеті в Празі (19401944, здобув докторат з історії). Богословські студії продовжив у Вюрцбурзі (Німеччина) та Римі (Італія), де в Григоріанському університеті одержав докторат з теології (1948). Також студіював у Папському Східному Інституті (1946—1948), де отримав ліценціат.

8 грудня 1946 в Римі висвячений на священика єпископом Іваном Бучком.

Діяльність[ред. | ред. код]

Отець Атанасій Великий не займався душпастирством, а виключно виховною, науковою й культурною діяльністю. Віце-ректор (1948—1953, 19551960) і ректор (19611963) Української папської колегії св. Йосафата в Римі. Президент Українського богословського наукового товариства (19601965).

З 1948 був також співробітником, а згодом директором української секції Ватиканського радіо; від 1948 — редактор відновлених у Римі «Записок ЧСВВ», в яких опублікував більше 50 томів архівних документів з історії української Церкви та зредагував близько 30 томів наукових праць. Він також автор численних наукових праць, розвідок і статей, учасник різних міжнародних конгресів, дійсний член наукових товариств.

Під час Другого Ватиканського Собору о. Великий був секретарем Соборової Комісії для справ Східних Церков і отцем Собору, під час якого вносив питання про український католицький патріархат. Підготував 5-томний переклад та історію текстів ІІ Ватиканського Собору українською мовою.

19631976 — протоархимандрит Василіянського чину, пізніше консультор Чину. Крім того був консультором Конґреґації для Східних Церков та консультором Папської комісії для ревізії кодексу східного канонічного права. За його ініціативою почала виходити з 1964 р. серія видань під назвою «Українська Духовна Бібліотека», яка налічує коло 100 видань. Дійсний член НТШ, співредактор Енциклопедії українознавства.

Публікації документів з ватиканських архівів[ред. | ред. код]

Під його редакцією опубліковано ряд документальних матеріалів з ватиканських архівів стосовно історії України та української Церкви:

  • Документи римських понтифіків, 1705—1953 (2 томи),
  • Аудієнції Римських Архієреїв, 1650—1862 (2 томи),
  • Акти Конґреґації пропаганди віри, 1622—1862 (5 томів),
  • Листи Конґреґації пропаганди віри, 1622—1862 (7 томів),
  • Партикулярні конґреґації, які висвітлюють історію Української Католицької Церкви, 1622—1862 (2 томи),
  • Листи Київських католицьких митрополитів 1613—1839 (9 томів),
  • Листи єпископів, 1600—1900 (5 томів),
  • Листи апостольських нунціїв, 1550—1900 (14 томів),
  • Прохання Уніатської церкви, 1600—1769 (3 томи),
  • Документи Берестейської унії та її авторів, 1590—1600 (1 том),
  • Листи Василіян, 1601—1760 (2 томи),
  • Документи беатифікаційного та канонізаційного процесів Йосафата Кунцевича, 1623—1867 (3 томи).

Твори[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Василіанський вісник, ч. 16. — При Ген. Курії ОО. Василіан, 1980—1983, Рим, с. 130—132;
  • «Відійшов у вічність о. д-р Атанасій Великий ЧСВВ — визначний науковець і церковний діяч» // Світло, 1983, № 2, с. 51-52;
  • Назарко І. Український історичний осередок в Римі // Укр. історик. — 1964. — № 4;
  • Оглоблин О. Українська церковна історіографія // Там само. — 1969. — № 4;
  • Ваврик М. Бібліографічний огляд історії Василіянського Чина за 1950—1970. — Рим, 1971;
  • Помер протоархимандрит Атанасій Великий // Свобода. — Джерсі-Сіті, 1983. — 4 січ. — № 1;
  • Патрило І. Життя і творчість о. Атанасія Григорія Великого, ЧСВВ (1918—1982) // Записки ЧСВВ, Рим. Серія ІІ. — 1985. — Т. 12;
  • Отець-василіянин Атанасій Великий // Старожитності. — 1993. — № 17/18;
  • Плохій С. М. Від Якова Суші до Атанасія Великого: Огляд видань римських джерел з історії української церкви // Укр. археографічний щорічник: Нова серія. — К., 1993. — Т. 5. — Вип. 2;
  • Пріцак О. О. Атанасій Великий, ЧСВВ — археограф // Історія укр. археографії: Персоналії. — К., 1993. — Вип. 1: М.Костомаров, Д.Багалій, В.Антонович, М.Грушевський, о. А.Великий.
  • Статті, присвячені о. А. Г. Великому, ЧСВВ // «Записки ЧСВВ», секція ІІ, т. ХІІ (XVIII), вип. 1-4, Romae 1982, ст. 3-84;
  • Ясь О. Великий Атанасій (Атаназій) Григор // Українські історики XX століття: Біобібліографічний довідник / Серія «Українські історики». — Київ: Інститут історії України НАНУ, 2004. — Випуск 2, частина 2. — с. 75-76.

Посилання[ред. | ред. код]