Великий Буялик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Великий Буялик
Центр села
Центр села
Країна Україна Україна
Область Одеська область
Район/міськрада Іванівський район
Громада Великобуялицька сільська громада
Код КОАТУУ 5121881001
Облікова картка село Благоєве 
Основні дані
Засноване 1802
Колишня назва Благоєве
Населення 1694 осіб (2001)
Площа 5,308 км²
Густота населення 319,14 осіб/км²
Поштовий індекс 67224
Телефонний код +380 4854
Географічні дані
Географічні координати 46°56′17″ пн. ш. 30°38′54″ сх. д. / 46.93806° пн. ш. 30.64833° сх. д. / 46.93806; 30.64833Координати: 46°56′17″ пн. ш. 30°38′54″ сх. д. / 46.93806° пн. ш. 30.64833° сх. д. / 46.93806; 30.64833
Середня висота
над рівнем моря
20 м
Водойми р. Кошача
Місцева влада
Адреса ради 67224, Одеська обл., Іванівський р-н, с. Великий Буялик, вул. Преображенська, 118, тел. 4-43-42
Карта
Великий Буялик. Карта розташування: Україна
Великий Буялик
Великий Буялик
Великий Буялик. Карта розташування: Одеська область
Великий Буялик
Великий Буялик
Мапа

Великий Буялик у Вікісховищі?

Великий Буялик (у 1923—2016 — Благо́єве) — село в Україні, в Іванівському районі Одеської області. Населення становить 1694 осіб. Орган місцевого самоврядування — Великобуялицька сільська рада.

Топонім[ред. | ред. код]

Назву Великий Буялик було принесено з Болгарії. Топонім Буялик походить від тур.: боя «фарба», -лък- зі значенням місця скупчення, зосередження предметів або матерії — 'квітчасте' або 'забарвлене місце'. Інша назва села — Кошково — походить від назви річки Кошкова, на якій засноване село.[1]

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Засноване село в 1802 році переселенцями з Болгарії, яким після російсько-турецької війни 1787—1791 рр. дозволялося селитися в Новоросії і, зокрема, в Херсонській губернії.[2]

Пам'ятник засновникам села Великий Буялик

Засновниками є:

  1. Тодор Бимбаш
  2. Иван Волков
  3. Петрович Господин
  4. Михайло Дука
  5. Никола Дихан
  6. Райко Ергиев
  7. Димитр Ергиев
  8. Кирю Жеко
  9. Иван Кою
  10. Иван Кирю
  11. Стоян Кирияз
  12. Яни Мавроди
  13. Димитр Михайлов
  14. Иван Михайлов
  15. Стойко Продан
  16. Якуб Прибилский
  17. Михаил Петелкаки
  18. Яни Станко
  19. Дончо Стоян
  20. Иван Стоян
  21. Стойко Стоян
  22. Стоян Стойко
  23. Илчо Тодор

На жовтень 1803 року в колонії було побудовано 45 кам'яних будинків[3]. У наступні роки Одеська Контора іноземних поселенців всіляко допомагала колоністам в благоустрої.

На протязі ХІХ сторіччя населення Великого Буялика стімко зростало. Вже у 1821 році в колонії мелкало 1353 осіб. За переписом 1858 року число жителя збільшилася до 2207 осіб, а на початку 80-х населення, за рахунок природного приросту склала 3797 осіб.

Станом на 1886 у колонії Великий Буялик, центрі Велико-Буялицької волості Одеського повіту Херсонської губернії, мешкало 3329 осіб, налічувалось 547 дворових господарств, існували 26 лавок, відбувались торжки через 2 тижні по вівторках[4].

У 1924 році село перейменували на честь засновника Комуністичної партії Болгарії Димитра Благоева, ім'я якого надалі буде носити самий великий колгосп у селі.

Футбольний клуб «Благо» — команда колгоспу ім. Благоева Іванівського району — брала участь у другому (1992/93) і третьому (1993/94) розіграшах Кубка України.

В Благоєвському дитячому будинку працював Мусін Василь Петрович (1911—1944) — лейтенант РА, Герой Радянського Союзу.

У травні 2016 року, Верховна Рада, спираючись на рекомендації Українського інституту національної пам'яті, в своїй постанові повернула селу його первісну, історичну назву Великий Буялик[5]

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом 1989 року населення села становило 1901 особа, з яких 832 чоловіки та 1069 жінок.[6]

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 1659 осіб.[7]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[8]

Мова Відсоток
болгарська 45,57 %
російська 22,02 %
українська 20,6 %
молдовська 9,62 %
вірменська 0,65 %
циганська 0,47 %
білоруська 0,06 %
гагаузька 0,06 %
польська 0,06 %
румунська 0,06 %

Відомі уродженці села[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Колесник, Валентина Олександрівна (2011). До історії назв деяких болгарських сіл. ОРІДУ НАДУ. 
  2. Історія міст і сіл УРСР, Т. 16, Одеська область,. с. стор 421. 
  3. Контениус, Самуил Христианович. (2003). С.Х. Контениус об иностранной колонизации Южной России : Сборник документов, 1801 - 1829 гг. Одеса: Астропринт. с. 66. 
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  5. Український інститут національної пам'яті. Перелік міст та сіл до перейменування (укр). 
  6. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 1 жовтня 2019. 
  7. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Одеська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 1 жовтня 2019. 
  8. Розподіл населення за рідною мовою, Одеська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 1 жовтня 2019. 

Джерела[ред. | ред. код]