Великий Глибочок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Великий Глибочок
У центрі села
У центрі села
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Тернопільський район
Рада/громада Великоглибочецька сільська рада
Код КОАТУУ 6125281901
Locator Dot2.gif
Розташування села Великий Глибочок
Основні дані
Засноване 1557
Населення 2 444
Територія 4.220 км²
Густота населення 579.15 осіб/км²
Поштовий індекс 47703
Телефонний код +380 352
Географічні дані
Географічні координати 49°37′16″ пн. ш. 25°31′51″ сх. д. / 49.62111° пн. ш. 25.53083° сх. д. / 49.62111; 25.53083Координати: 49°37′16″ пн. ш. 25°31′51″ сх. д. / 49.62111° пн. ш. 25.53083° сх. д. / 49.62111; 25.53083
Середня висота
над рівнем моря
334 м
Водойми Серет, Нестерівка
Найближча залізнична станція Великий Глибочок
Місцева влада
Адреса ради вул. Середній Десяток, 12 с. Великий Глибочок, 47703
Сільський голова Закітнюк Богдан Володимирович
Карта
Великий Глибочок is located in Україна
Великий Глибочок
Великий Глибочок
Великий Глибочок is located in Тернопільська область
Великий Глибочок
Великий Глибочок

WC: Великий Глибочок у Вікісховищі

Вели́кий Глибочо́к — село Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Нестерівка, притоці Серету, на північному заході району. З 17 січня 1940 до кінця грудня 1962 районний центр. У 19851989 — селище міського типу. Центр сільради. До села приєднано хутір Під Гаєм. Населення становить 2455 осіб (2002).

Історія[ред.ред. код]

На околицях села виявлено стоянку періоду Ашель (300–100 тис. р. тому), пізньопалеолітичну стоянку (40-20 тис. р. тому)[1], поселення пізньої бронзової доби, могильник і поселення періоду раннього заліза, розкопано 3 кургани періоду Київської Русі. В урочищі Попова Долина розміщене поселення трипільської культури. Матеріали археологічних розвідок зберігаються у наукових архівах[2]

Перша писемна згадка відноситься до 1529 року: згідно з описом Чернихівського замку. Частина назви «Великий» відома від XVIII століття.

1546 року власник Тернополя Ян Амор Тарновський захопив Глибочок, що належав Беаті Острозькій.

Село зазнавало нападів татар у 1544, 1575, 1629, 1653 і 1694 роках.

Під час Національно-визвольної війни 1648–1657 років під проводом Богдана Хмельницького багато жителів Великого Глибочка вступило в загони Максима Кривоноса.

1772 року Великий Глибочок згідно з Першим поділом Речі Посполитої відійшов до Австрії.

У 18101815 роках із усім Тернопільським краєм входив до Російської імперії, 1815 повернений до Австрії.

Залізнична станція

1870 року через село проклали залізницю, що з'єднала його зі Львовом і Тернополем.

Сільське кладовище

На початку XX століття діяли товариства:

У 1910 році було засновано чотирикласну школу.

У серпні 1914 року Великий Глибочок зайняли російські війська, працював госпіталь. У листопаді 1918 село увійшло до ЗУНР. Від вересня 1920 — до Польщі.

17 вересня 1939 року в село увійшла Червона армія. У січні 1940 створено Великоглибочецький район (існував до кінця 1962, коли Великий Глибочок перейшов до Зборівського району, від 8 грудня 1966 року — до Тернопільського району). Від 30 червня 1941 до 23 березня 1944 року Великий Глибочок перебував під німецькою окупацією, від 3 серпня 1941 року в селі діяв концтабір. З 1944 року село знову під владою СРСР.

1991 року Великий Глибочок увійшов до складу України.

Пам'ятки[ред.ред. код]

У селі є мурована церква Різдва Пресвятої Богородиці (1846 р.), дві каплички, «фігура» Пресвятої Богородиці (1961 р., відновлена 1991).

Споруджено пам'ятники:

  • на честь скасування панщини 1848 (відновлено 1990)
  • Тарасові Шевченку (1966)
  • воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1968) — обеліск, увінчаний п'ятикутною зіркою, збудований на братській могилі 33 воїнів Радянської Армії, які загинули при боях за Великий Глибочок[3]
  • воякам УПА (1993)
  • Ярославові Стецьку (2002) (скульптора Олександр Маляр)
  • встановлений пам'ятні знаки «За тверезість» (1874) та воякам УПА (2003)
  • меморіальна дошка Ярославові Стецьку.
  • загиблому в АТО Андрію Дрьоміну[4]

Музеї[ред.ред. код]

Працюють:

  • шкільна кімната-музей (2001)
  • сільський музей (2002) Ярослава Стецька.

Соціальна сфера[ред.ред. код]

Діють загальоосвітня школа І-ІІІ ступенів, будинок культури, бібліотека, відділення зв'язку, лікарня Червоного Хреста.

Відомі люди[ред.ред. код]

Мітинг біля пам'ятника Ярославові Стецьку

Народилися[ред.ред. код]

Проживали[ред.ред. код]

Працювали[ред.ред. код]

Працювали режисерами у самодіяльному народному драматичному театрі (від березня 1972) Євген Ваврик, Тадей Давидко, у районній газеті «Голос колгоспника» мистецтвознавець, журналіст, Олександр Федорук.

Перебували[ред.ред. код]

Рекреація[ред.ред. код]

Біля села розміщені:

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]