Великий Глибочок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Великий Глибочок
У центрі села
У центрі села
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Тернопільський район
Громада Білецька сільська громада
Основні дані
Засноване 1557
Населення 2 444
Територія 4.220 км²
Густота населення 579.15 осіб/км²
Поштовий індекс 47703
Телефонний код +380 352
Географічні дані
Географічні координати 49°37′16″ пн. ш. 25°31′51″ сх. д. / 49.62111° пн. ш. 25.53083° сх. д. / 49.62111; 25.53083Координати: 49°37′16″ пн. ш. 25°31′51″ сх. д. / 49.62111° пн. ш. 25.53083° сх. д. / 49.62111; 25.53083
Середня висота
над рівнем моря
334 м
Водойми Серет, Нестерівка
Найближча залізнична станція Глибочок-Великий
Місцева влада
Адреса ради вул. Середній Десяток, 12 с. Великий Глибочок, 47703
Сільський голова Зарівна Надія Петрівна
Карта
Великий Глибочок. Карта розташування: Україна
Великий Глибочок
Великий Глибочок
Великий Глибочок. Карта розташування: Тернопільська область
Великий Глибочок
Великий Глибочок
Мапа

CMNS: Великий Глибочок у Вікісховищі

Вели́кий Глибочо́к — село в Україні, у Білецькій сільській громаді. Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на річці Нестерівка, притоці Серету, на північному заході району. З 17 січня 1940 до кінця грудня 1962 районний центр. У 19851989 — селище міського типу. До села приєднано хутір Під Гаєм. Населення становить 2455 осіб (2002).

До 2018 року — центр сільської ради. Від 2018 року ввійшло у склад Білецької сільської громади.

Історія[ред. | ред. код]

На околицях села виявлено стоянку періоду Ашель (300–100 тис. р. тому), середніпалеолітичну[1] та пізньопалеолітичну стоянки (40-20 тис. р. тому)[2], поселення пізньої бронзової доби, могильник і поселення періоду раннього заліза, розкопано 3 кургани періоду Київської Русі. В урочищі Попова Долина розміщене поселення трипільської культури. Матеріали археологічних розвідок зберігаються у наукових архівах[3].

Перша писемна згадка відноситься до 1529 року: згідно з описом Чернихівського замку. Частина назви «Великий» відома від XVIII століття.

1546 року власник Тернополя Ян Амор Тарновський захопив Глибочок, що належав Беаті Острозькій.

Село зазнавало нападів татар у 1544, 1575, 1629, 1653 і 1694 роках.

Під час Національно-визвольної війни 1648–1657 років під проводом Богдана Хмельницького багато жителів Великого Глибочка вступило в загони Максима Кривоноса.

1772 року Великий Глибочок згідно з Першим поділом Речі Посполитої відійшов до Австрії.

У 18101815 роках із усім Тернопільським краєм входив до Російської імперії, 1815 повернений до Австрії.

Залізнична станція Глибочок-Великий

1870 року через село проклали залізницю, що з'єднала його зі Львовом і Тернополем.

Сільське кладовище

На початку XX століття діяли товариства:

У 1910 році було засновано чотирикласну школу.

У серпні 1914 року Великий Глибочок зайняли російські війська, працював госпіталь. У листопаді 1918 село увійшло до ЗУНР. Від вересня 1920 — до Польщі.

17 вересня 1939 року в село увійшла Червона армія. У січні 1940 року створено Великоглибочецький район, що проіснував до кінця 1962, коли Великий Глибочок перейшов до Зборівського району, від 8 грудня 1966 року — до Тернопільського району. З 30 червня 1941 до 23 березня 1944 роки Великий Глибочок перебував під німецькою окупацією, від 3 серпня 1941 року в селі діяв концтабір. З 1944 року село знову під владою СРСР. 1991 року Великий Глибочок увійшов до складу України.

В грудні 2021 - на початку 2022 року, мешканці села не дозволили розміщення в себе на території двох підрозділів військ територіальної оборони[4][5].

Населення[ред. | ред. код]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 2404 особи[6].

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[7]:

Мова Відсоток
українська 99,22 %
російська 0,57 %
білоруська 0,08 %
польська 0,08 %

Пам'ятки[ред. | ред. код]

У селі є мурована церква Різдва Пресвятої Богородиці (1846 р.), дві каплички, «фігура» Пресвятої Богородиці (1961 р., відновлена 1991).

Споруджено пам'ятники:

Пам'ятник Тарасові Шевченку[ред. | ред. код]

Пам'ятка монументального мистецтва місцевого значення. Розташований біля дитячого відділення районної лікарні.

Встановлений 1966 року. Масове виробництво.

Погруддя  бетон, постамент — камінь. Розміри погруддя — 0,8 м, постаменту — 1,6 м[10][11]

Музеї[ред. | ред. код]

Працюють:

  • шкільна кімната-музей (2001)
  • сільський музей (2002) Ярослава Стецька.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Діють загальоосвітня школа І—ІІІ ступенів, будинок культури, бібліотека, відділення зв'язку, лікарня Червоного Хреста.

Відомі особи[ред. | ред. код]

Мітинг біля пам'ятника Ярославові Стецьку

Народилися[ред. | ред. код]

Проживали[ред. | ред. код]

Працювали[ред. | ред. код]

Перебували[ред. | ред. код]

Рекреація[ред. | ред. код]

Біля села розміщені:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Дороничев В. Б. Индустрии с листовидными бифасиальными наконечниками в среднем палеолите Восточной Европы и Кавказа
  2. М. І. Жарких «Тернопільська область». Архів оригіналу за 22 травня 2014. Процитовано 12 травня 2013. 
  3. Науковий архів ІА АН УРСР, ф.с. 2700, с. 11; АП УРСР, 1966, С. 310.
  4. У селі на Тернопільщині виступили проти розміщення в них підрозділу тероборони. novynarnia.com (укр.). 21 грудня 2021. Архів оригіналу за 21 грудня 2021. Процитовано 19 січня 2022. 
  5. Мешканці села на Тернопільщині таки не допустили розміщення в ньому підрозділів тероборони. novynarnia.com (укр.). 13 січня 2022. Архів оригіналу за 21 січня 2022. Процитовано 19 січня 2022. 
  6. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  7. Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. 
  8. Богдан Андрушків. «Некрополі Тернопільщини, або про що розповідають мовчазні могили», Тернопіль, «Підручники і посібники», 1998.
  9. У Великому Глибочку освятили пам’ятник загиблому в АТО Андрію Дрьоміну (Відео, фото). Архів оригіналу за 11 вересня 2016. Процитовано 6 вересня 2016. 
  10. У камені, бронзі, граніті (ілюстрований альманах). — Тернопіль: ТзОВ «Терно-граф», 2014. — С. 105. : іл. — ISBN 978-966-457-202-3
  11. Рішення виконкому Тернопільської обласної ради від 22 березня 1971 року № 147.
  12. Андрій Дрьомін повернувся додому з зони АТО. Полеглим героєм. Архів оригіналу за 14 серпня 2014. Процитовано 14 серпня 2014. 
  13. Світлий воїн Андрій Дрьомін («Світляк») повернувся додому …Героєм!.. Архів оригіналу за 15 серпня 2014. Процитовано 14 серпня 2014. 
  14. В останню путь Андрія Дрьоміна проводили сотні. Архів оригіналу за 18 серпня 2014. Процитовано 20 вересня 2015. 

Джерела[ред. | ред. код]