Великий Лазучин

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Великий Лазучин
Країна Україна Україна
Область Хмельницька область
Район/міськрада Теофіпольський
Рада/громада Великолазучинська сільська рада
Код КОАТУУ 6824780501
Облікова картка Великий Лазучин 
Основні дані
Перша згадка 1420
Населення 371 (2007)
Площа 1,402 км²
Густота населення 282,45 осіб/км²
Поштовий індекс 30644
Телефонний код +380 3844
Географічні дані
Географічні координати 49°46′17″ пн. ш. 26°30′10″ сх. д. / 49.77139° пн. ш. 26.50278° сх. д. / 49.77139; 26.50278Координати: 49°46′17″ пн. ш. 26°30′10″ сх. д. / 49.77139° пн. ш. 26.50278° сх. д. / 49.77139; 26.50278
Середня висота
над рівнем моря
293 м
Водойми р. Полква
Відстань до
районного центру
25 км
Місцева влада
Адреса ради 30644, с. Великий Лазучин, вул. Центральна, 1; тел. 9-71-19
Сільський голова Козак Анатолій Вікторович
Карта
Великий Лазучин. Карта розташування: Україна
Великий Лазучин
Великий Лазучин
Великий Лазучин. Карта розташування: Хмельницька область
Великий Лазучин
Великий Лазучин

Вели́кий Лазу́чин — село в Україні, в Теофіпольському районі Хмельницької області.

Розташоване на північному сході району, за 25 км від райцентру. Центр Великолазучинської сільської ради. До складу сільради також входить село Малий Лазучин.

В околицях родовище крейди.

У селі 113 дворів, 374 мешканці (2007).

Історичні відомості[ред. | ред. код]

Перша згадка про село в 1420 році.

Колись село входило до ординації князів Острозьких. В 1753 р. враз з Базалією дісталася князеві Ігнату Сапізі, а від нього перейшло до помістя Дунінів-Бжезінських. До великої земельної власності помістя Белінських належало 520 десятин (в 1911 р ).

В 1867 р. там було 72 доми. В кінці 19 ст. 117 домів і 726 жителів, дерев'яна церква з 1782 р., народна школа з 1876 р.

Станом на 1886 рік в колишньому власницькому селі Колківської волості Старокостянтинівського повіту Волинської губернії мешкало 419 осіб, налічувалось 54 дворових господарства, існувала православна церква, школа, постоялий будинок, водяний і вітряний млини[1].

За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 759 осіб (384 чоловічої статі та 375 — жіночої), з яких 635 — православної віри, 111 — римо-католицької[2].

Сучасний стан[ред. | ред. код]

Будинок культури, клуб, бібліотека, загальноосвітня школа.

Фермерське господарство «Аграрій».

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]


Примітки[ред. | ред. код]

  1. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  2. рос. дореф. Населенныя мѣста Россійской Имперіи в 500 и болѣе жителей съ указаніем всего наличнаго въ них населенія и числа жителей преобладающихъ вѣроисповѣданій по даннымъ первой всеобщей переписи 1897 г. С-Петербург. 1905. — IX + 270 + 120 с., (стор. 1-23)