Великий Узень

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Великий Узень
Үлкен Өзен, Қараөзен
48°54′02″ пн. ш. 49°54′43″ сх. д. / 48.900555560000000810° пн. ш. 49.91222221999999675° сх. д. / 48.900555560000000810; 49.91222221999999675
Витік Общий Сирт
село Милорадовка[1]
Координати витоку 51°40′ пн. ш. 48°45′ сх. д. / 51.667° пн. ш. 48.750° сх. д. / 51.667; 48.750
Висота витоку, м 100 м [1]
Гирло Камиш-Самарські озера[1]
Координати гирла 48°55′46″ пн. ш. 49°56′14″ сх. д. / 48.92944° пн. ш. 49.93722° сх. д. / 48.92944; 49.93722
Висота гирла, м -6 м [1]
Похил, м/км 0,16 м/км
Басейн внутрішній безстічний Арало-Каспійський басейн
Площа басейну, км² 14 300-15 600 км²
Прирічкові країни Росія Росія
Саратовська область
Казахстан Казахстан
Західно-Казахстанська область
Довжина, км 400-650 км
Середньорічний стік 6,7 м³/с (Новоузенськ)
Притоки Алтата
ідентифікатори та зовнішні посилання
код ДВР Росії 03020300212103000032404
У проекті OpenStreetMap пошук у Nominatim

Великий Узень (каз. Үлкен Өзен, Қараөзен. рос. Большой Узень) — степова річка в Саратовській області Росії та Західно-Казахстанській області, північно-західної частини Казахстану. Належить до внутрішнього безстічного Арало-Каспійського басейну.[2] Одна із назв річки Қараөзен, з казахської мови перекладається як: Қара — «чорний», а Өзен — «річка» (Чорна річка).

Географія[ред.ред. код]

Великий Узень бере початок на південно-західних схилах Общого Сирту, тече в південному напрямку, в межах Західно-Казахстанської області річка переходить у широку систему дрібних озер і боліт, відомих під іменем Камиш-Самарських. Загальна довжина річки близько 400 кілометрів (у повінь до 650 км). Русло досить глибоке, береги круті, поблизу селища Сламіхін є пороги. У верхній течії вода прісна цілий рік, в середній та нижній — до кінця літа, восени і зимою вода робиться гірко-солоною і непридатною до вживання. З лівого боку у Великий Узень впадає річка Алтата, з правого — невелика протока з'єднує з озером Сакрил. За однією із версій Великий Узень впадав в затоку Каспійського моря, яке відступило на південь і залишило після себе цілу систему озер — Камиш-Самарських, рівень яких нижче рівня Каспійського моря. Серед цих озер є озера з самоосадочною сіллю, яка має досить виразний гіркий присмак і відома під іменем «узенської» солі. Великий Узень багатий на рибу. В обривах річкових берегів і на дні часто знаходили залишки мамонта (зуби, бивні — добре збережені, кістки) і древнього бика. Весняні розливи утворюють в нижній частині обширні заливні луки, що забезпечують сіном на зимовий час незліченні табуни баранів і диких коней, які тут зимують.

Середньорічна витрата води в поблизу міста Новоузенськ близько 6,7 м³/с. Швидкість течії води становить 0,1 м/с.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в г Великий Узень на TopoMapper.com. Витік, Гирло
  2. А. А. Соколов «Гидрография СССР» Глава 3. Речная сеть. Водоразделы и основные бассейны. Гидрометеоиздат, Л., 1952) (рос.)

Посилання[ред.ред. код]

  • Большой Узень в «Словарях и энциклопедиях на Академике» (рос.)
  • Ә. Нысанбаев. «Қазақстан»: Ұлттық энцклопедия. — Алматы : «Қазақ энциклопедиясы», 1998. — ISBN 5-89800-123-9. (казах.)


Річка Це незавершена стаття про річку.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.