Дивоптах великий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Дивоптах великий
Самець
Самець
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Дивоптахові (Paradisaeidae)
Рід: Paradisaea
Вид: Дивоптах великий
Біноміальна назва
Paradisaea apoda
Linnaeus, 1758
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Paradisaea apoda
EOL logo.svg EOL: 1051873
Redlist logo v1223290225.gif МСОП: 22706249

Дивопт́ах вели́кий[1], вели́кий ра́йський птах[2] (Paradisaea apoda; рос. большая райская птица; англ. Greater Bird-of-paradise) — птах, що належить до ряду горобцеподібних (Passeriformes) родини райських птахів (Paradisaeidae).

Опис[ред.ред. код]

Дивоптах великий — найбільший представник з роду Paradisaea (у зв'язку з чим у багатьох мовах у назві виду використовується означення великий): самці у довжину сягають 43 см (без хвоста), самиці менші за розміром: 35 см. Забарвлення оперення демонструє статевий диморфізм. У раціон представників цього виду здебільшого входять фрукти, насіння та дрібні комахи.

Поширення[ред.ред. код]

Великі райські птахи населяють низинні та гористі ліси південного заходу Нової Гвінеї та острови Ару, Індонезія.

Цікаві факти[ред.ред. код]

Шведський природознавець Карл Лінней у 1758 році описав цей вид і назвав його за створеною ним же біномінальною номенклатурою Paradisaea apoda[3], що в перекладі приблизно означає безногий райський птах (лат. apoda — безногий). Така специфічна назва зумовлена тим, що місцеві жителі відрізали ноги цим птахам, виготовляючи з них прикраси. До Європи потрапляли безногі шкурки цих птахів. Унаслідок цього в європейців виникло хибне уявлення про те, що ці птахи були ніби прекрасними «гостями з раю», які завжди літали в повітрі, ніколи не торкаючись землі[4].

Галерея[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Фесенко Г. В., Шидловський І. В. Зоогеографічні особливості поширення птахів частина 1. Нотогейська і Неогейська суші // Біологічні студії. – 2002. – Т. 6, вип. 3. – С. 197—222.
  2. Маркевич О. П. Російсько-українсько-латинський зоологічний словник / О. П. Маркевич, К. І. Татарко. — К.: Наукова думка, 1983. — 410 с.
  3. http://www.iucnredlist.org/details/106005842/0
  4. Jobling, James A. (1991). A Dictionary of Scientific Bird Names. Oxford: Oxford University Press. pp. 15-16. ISBN 0-19-854634-3.