Великий шовковий шлях

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Вели́кий шовко́вий шлях (кит. традиц.: 絲綢之路піньїнь: Sīchóu zhī lù; монг. Tôrgan Jam) — це найвідоміший торговельний маршрут старожитності, що виникнув у перші сторіччя до нашої ери. Ним товари з Китаю потрапляли до Східної та Західної Європи, Близького Сходу, Північної Африки.

Історія[ред.ред. код]

Сурож (нині Судак, Крим), перші відомості про який належать до 212 року, в період розквіту Великого шовкового шляху був його західною столицею. Тут закінчувалася караванна стежка з Китаю та Індії й починався морський шлях до Західної Європи. Внаслідок воєн і усобиць руйнувалися міста й країни, виникали нові держави, але Великий шовковий шлях незмінно відроджувався. Прагнення до спілкування, розумної вигоди, до зростання добробуту завжди брало гору над усіма протистояннями — і релігійними, і воєнними, і політичними.

Великий Шовковий шлях є системою караванних доріг, що сполучають Євразію від Середземномор'я до Китаю і що служили в епоху давнини і середньовіччя вузловим пунктом для ведення торгівлі і діалогу культур Сходу і Заходу.  

Самий відомий «шовковий шлях» - це шлях, рух яким почався в 138 році, коли із столиці династії Хань вийшов перший посольський караван, що супроводжував князя Чжан Цзяня, якого імператор У-ді послав у країни Заходу. Цей маршрут починався в Ханьській столиці на сході і закінчувався в столиці Римської імперії на заході. У цього маршруту є дві гілки: південна і північна. Південний шлях проходив від застави Янґуань в Дуньхуані на захід, до підніжжя гір Куньлунь, він тягнувся крізь гірський хребет Цунлін до сучасних кордонів Афганістану, Ірану, охоплюючи Арабський півострів і врешті-решт закінчувався в межах Римської імперії. А західний шлях тягнувся від застави Юйменьґуань на захід, проходів уздовж гірського ланцюга Тянь Шань крізь гірський хребет Цунлін, охоплював сучасну Центральну Азію, і на заході з'єднувався з південною гілкою. Ці два маршрути називаються «сухопутним шовковим шляхом». 

Окрім цієї дороги, є ще два менш відомі шовкові шляхи. Один з них починався в провінції Сичуань перетинав провінцію Юаньнь і тягнувся до північних теренів Бірми, а далі, потім через річку Брахмапутра він тягнувся до кордонів Індії і йшов уздовж узбережжя найбільшої річки Індії – Гангу до Іранського нагір'я. Насправді цей щлях сформувався дещо раніше ніж сухопутний шовковий шлях. У 1986 році в місті Ґуанхань провінції Сичуань на руїнах Саньсін археологи виявили декілька археологічних пам'яток, пов'язаних з культурою західної Азії і Афін. У тому числі в руки археологів потрапили золотий жезл завдовжки 142 см, священне дерево заввишки 4 м і декілька бронзових виробів. Археологи вважають, що ці пам'ятки є свідками часу початку торгівельних контактів і обміну в межах шовкового шляху. Якщо припущення археологів вірні, то цей шовковий шлях сформувався більше 3 тисячоліть тому.        

Галерея[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]


Історія Це незавершена стаття з історії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.