Великоніг мікронезійський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Великоніг мікронезійський

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Куроподібні (Galliformes)
Родина: Великоногові (Megapodiidae)
Рід: Великоніг (Megapodius)
Вид: Великоніг мікронезійський
Megapodius laperouse
Gaimard, 1823
Посилання
Вікісховище: Megapodius laperouse
Віківиди: Megapodius laperouse
ITIS: 175698
МСОП: 22678620
NCBI: 1517988
Fossilworks: 372571

Великоніг мікронезійський[2] (Megapodius laperouse) — вид куроподібних птахів родини великоногових (Megapodiidae).

Назва

[ред. | ред. код]

Вид названо на честь французького мандрівника Жан-Франсуа Лаперуза (1741—1788).

Поширення

[ред. | ред. код]

Вид поширений на островах Палау та Маріанських островах. На Палау найбільша популяція знаходиться на атолі Каянгел (близько 500 птахів). Менші популяції трапляються на островах Пелеліу, Бабелдаоб та Ангаур. На Маріанських островах трапляється на островах Саріган, Асунсьйон, Агріган, Паган, Агіхан, Аламаган, можливо ще живе на Сайпані та Тініані, але точно зник на Гуамі та Роті. Живе у вологих лісах з підліском з чагарників.

Один з найменших представників родини. Тіло завдовжки до 38 см. Оперення темно-коричневого, майже чорного відтінку. Голова світліша за решту тіла, дзьоб жовтий. На лиці, крізь рідкісне оперення, помітно червону шкіру. У нього дуже міцні ніжки, які також мають жовтий колір.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Живе у підліску. Всеїдний птах, живиться комахами, ягодами, насінням, корінням. З настанням мусонних дощів, самиця будує курган з вулканічного ґрунту, рослинних решток та піску. У курган відкладає до 10 яєць. Інкубація триває до 2 місяців.

Підвиди

[ред. | ред. код]
  • M. l. senex (Hartlaub, 1868) — Палау
  • M. l. laperouse (Gaimard, 1823) — Маріанські острови

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Megapodius laperouse: інформація на сайті МСОП (версія 2020.1) (англ.) 15 червня 2020
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.

Посилання

[ред. | ред. код]