Великопольське повстання (1848)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Великопольське повстання (1848)
Powstanie wielkopolskie w 1848.PNG
Великопольське повстання
Дата: 20 березня — 9/17 травня 1848
Місце: Великопольща (Королівство Пруссія)
Привід: «Весна народів»
Результат: поразка поляків
Сторони
Польські повстанці Королівство Пруссія
Лідери
Людвік Мерославський Фрідріх Авґуст Петер фон Коломб
Сили
спочатку бл. 20 тисяч; після угоди в Ярославці бл. 4—5 тисяч бл. 40 тисяч регулярної армії; кільканадцять гармат; громадянська міліція
Втрати
620 вбитих[1] бл. 500 вбитих[2]

Повстання великопольське зване також познанським повстанням (пол. powstanie wielkopolskie) — повстання у Великопольщі в 1848 році, що було частиною загальнопольського плану народного повстання в рамках Весни народів.

Перебіг повстання[ред.ред. код]

На звістку про революцію в Берліні у Познані 20 березня створено Національний Комітет, в який увійшли — звільнені з прусського ув'язнення — діячі, що були пов'язані з повстанням 1846 року (Людвік Мерославський і Кароль Лібельт). Комітет проголосив незалежність, не визнаючи автономії Великого князівства Познанського у складі Королівства Пруссії і почав організовувати збройні сили. Головним лідером повстання став Людвік Мерославський.

У Комітеті існували дві політичні сили: ліва, мета якої було народне повстання і боротьба проти монархії, і права, що бажала компромісу з прусським королем в обмін на отримання автономії.

Простолюду за участь у повстанні обіцяно власність на землю, що вони користувалися у дворян, а безземельні повинні були отримати землі, а «Всі, хто стане до боротьби і буде битися за незалежність Польщі, будуть мати перше право на підприємства згідно власних здібностей»[3]. Повстання підтримав полк лінійної піхоти, розквартирований у Познані, і яким командував полковник Яблковський.

У квітні майже у всьому Великому Князівстві Познанському доходило до локальних сутичок місцевих повстанських формувань із прусськими загонами. Проте 11 квітня 1848 року Комітет підписав із представником прусської влади угоду в Ярославці. В обмін за визнання Познанського князівства вони погодилися на розпуск більшості повстанських загонів (косинерів). Останні сприйняли угоду як зраду, але більшість формувань розпустились. Пруссаки всупереч тому не дотримались обітниць і приступили до ліквідації повстанських формувань. У відповідь на це, ще існуючи польські відділи стали чинити опір і взяли кілька перемог. Але всупереч цьому повстанські війська піддалися саморозладнанню. 8 травня було підписано капітуляційний договір. Проте весь час доходило до сутичок на інших територіях центральної і західної Великопольщі: під Буком, Рогаліном, Рогалінком і Докторовим, переможних проте для пруссаків. Останні сили Мерославського склали зброю 9 травня у Барді.

Північна кампанія[ред.ред. код]

Звістка про капітуляцію головних повстанських сил спочатку не розповсюдилися на північ Великого Князівства — на Палуки. Там сутички тривали вже приблизно місяць (зокрема 5 квітня пруссаки знищили польських кавалеристів під Лабішином). У ніч проти 8 травня, коли у Великопольщі вирішили здатися, косинери з околиць Вонгровця, Голаньча і Шубіна, при підтримці місцевих повстанців, зайняли після короткої битви зайняли Кциню. Це був найбільший успіх повстанців у цьому регіоні. Проте ізольовані від решти Великопольщі вони не мали жодних шансів із регулярною армією пруссаків. 17 травня під Жніном капітулював останній відділ повстанців.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Приблизні дані; охоплюють тільки втрати з трьох головних сутичок — під Ксьонжом, Мілославом і Сколовим
  2. Так само
  3. Богуслав Поляк: Списи до бою; ст. 116—118

Джерела[ред.ред. код]

  • Анджей Ґрабський, Елігіуш Козловський та ін. Zarys dziejów wojskowości polskiej do roku 1864. Вид. Міністерства національної оборони. Варшава, 1966;
  • Богуслав Поляк. Списи до бою Познань: Державна видавнича агенція, 1986;
  • Елігіуш Козловський. Historia oręża polskiego 1795—1939. Варшава: Wiedza Powszechna; 1983;
  • Максиміліан Пріл. Весна народів — Великопольське повстання на Палуках [w:] «Pałuki» nr 65 (17/1993);
  • Єжи Топольський, Лех Тшечаковський. Dzieje Poznania. Том ІІ ч. 1 1793—1918; Варшава-Познань 1994, Державне наукове видавництво