Перейти до вмісту

Великі Канівці

Координати: 49°35′59″ пн. ш. 32°21′12″ сх. д. / 49.59972° пн. ш. 32.35333° сх. д. / 49.59972; 32.35333
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Великі Канівці
Герб
Країна Україна Україна
Область Черкаська
Район Золотоніський район
Тер. громада Чорнобаївська селищна громада
Код КАТОТТГ UA71040190050088982
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване до 1648
Населення 1397
Площа 0 км²
Густота населення 0 осіб/км²
Поштовий індекс 19930
Телефонний код +380 4739
Географічні дані
Географічні координати 49°35′59″ пн. ш. 32°21′12″ сх. д. / 49.59972° пн. ш. 32.35333° сх. д. / 49.59972; 32.35333
Середня висота
над рівнем моря 		113[1] м
Водойми річка Ірклій
Відстань до
обласного центру 		44 км
Найближча залізнична станція Золотоноша
Відстань до
залізничної станції 		30 км
Місцева влада
Адреса ради смт. Чорнобай
Карта
Великі Канівці. Карта розташування: Україна
Великі Канівці
Великі Канівці
Великі Канівці. Карта розташування: Черкаська область
Великі Канівці
Великі Канівці
Мапа
Мапа

Великі Канівці — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області. Входить до складу Чорнобаївської селищної громади.

Назва

[ред. | ред. код]

Назва села походить від перших мешканців Великих Канівців — переселенців з Канева та навколишніх сіл, які й заснували це село.

Історія

[ред. | ред. код]

Перша документальна згадка про Великі (Ближні) Канівці датована 1648 року. Очевидно, що вона є пізнішою за заснування села.[2]

За Гетьманщини Великі Канівці входили як до складу Іркліївської сотні Переяславського полку, так і з 1757 року вже як сотенний центр у відновленій Канівецькій сотні того ж полку.

У 1779 році у Великих Канівцях була Преображенська церква[3][4][5]

Зі скасуванням полкового устрою на Лівобережній Україні, Великі Канівці в 1781 році увійшли до Золотоніського повіту Київського намісництва.

За описом Київського намісництва 1787 року у Великі Канівці зазначені як містечко Канівці у якому проживало 596 душ. Було у володінні різного звання «казених людей», козаків і власників: таємного радника, сенатора Миколи івановича Неплюєва, бунчукового товариша Максима Требинського, городничого золотоніського Секунд-майора Іваненка.[6]

У ХІХ ст. Великі Канівці були у складі Золотоніського повіту Полтавської губернії.

Село є на мапі 1812 року.[7]

У другій Світовій війні брали участь 570 односельців, з них загинула 421 особа, а 143 осіб нагороджені орденами й медалями.

На території Великих Канівців розташовувалась центральна садиба радгоспу ім. Котовського, який обробляв 4359 га земельних угідь, у тому числі 4233 га орної землі. Господарство спеціалізувалося на вирощуванні зернових культур, а було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво. Допоміжні — бджільництво, шовківництво, птахівництво. У 1960-х роках тут була середня школа, у якій навчалося 259 учнів, будинок культури із залом на 450 місць, дві бібліотеки з фондом 17,7 тис. книг.

Населення

[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року становило 1397 осіб.

Мовний склад

[ред. | ред. код]

Рідна мова населення за даними перепису 2001 року[8]:

Мова Чисельність, осіб Доля
Українська 1 382 98,93 %
Інше 15 1,07 %
Разом 1 397 100,00 %

Монументи, пам'ятники

[ред. | ред. код]

У селі споруджено пам'ятник борцям за встановлення Радянської влади, пам'ятник капітану А. О. Калініну, який загинув, визволяючи село від німців, обеліск Слави односельцям, що полягли в Другій Світовій війні.

Відомі люди

[ред. | ред. код]

У Великих Канівцях народилися:

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Прогноз погоди в селі Великі Канівці. Архів оригіналу за 29 березня 2008. Процитовано 13 лютого 2008.
  2. ↑ Ткаченко М.М. Канівська сотня Переяславського полку за Рум'янцівською ревізією. — Записки історично-філологічного відділу ВУАН, 1926. — С. 249.
  3. ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 22 листопада 2021. Процитовано 22 листопада 2021.
  4. ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.4, ст. 582 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницький інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 10 квітня 2021. Процитовано 22 листопада 2021.
  5. ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.3, ст. 456-457 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницький інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 18 жовтня 2021. Процитовано 22 листопада 2021.
  6. ↑ Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 143, 252
  7. ↑ Большая карта Российской Империи 1812 года для Наполеона. www.etomesto.ru. Архів оригіналу за 22 листопада 2021. Процитовано 22 листопада 2021.
  8. ↑ Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Великі Канівці // Історія міст і сіл Української РСР: В 26 т. Черкаська область / Ред. кол. тому: Стешенко О. Л. (гол. редкол.), Гольцев Є. М., Горкун А. І., Дудник О. М., Зайцев М. С., Звєрєв С. М., Зудіна Г. М., Коваленко В. Я., Кузнецов С. М., Курносов Ю. О., Непийвода Ф. М., Степаненко А. О., Тканко О. В. (заст. гол. редкол.), Храбан Г. Ю., Червінський О. А. (відп. секр. редкол.), Шпак В. Т. — Київ : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — С. 723.

Посилання

[ред. | ред. код]
Герб Черкаської області Це незавершена стаття про Черкаську область.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Великі_Канівці&oldid=43284385