Великі Лучки

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Великі Лучки
Velyki Luchky gerb.png Velyki Luchky prapor.png
Герб Великих Лучок Прапор
Великі Лучки.jpg
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Мукачівський район
Громада Великолучківська громада
Код КОАТУУ 2122781201
Основні дані
Засноване 1400[1]
Населення 9650
Площа 8,23 км²
Густота населення 1096,96 осіб/км²
Поштовий індекс 89625
Телефонний код +380 3131
Географічні дані
Географічні координати 48°25′12″ пн. ш. 22°33′40″ сх. д. / 48.42000° пн. ш. 22.56111° сх. д. / 48.42000; 22.56111Координати: 48°25′12″ пн. ш. 22°33′40″ сх. д. / 48.42000° пн. ш. 22.56111° сх. д. / 48.42000; 22.56111
Середня висота
над рівнем моря
110 м
Водойми р. Латориця
Місцева влада
Адреса ради с. Великі Лучки, вул. Гагаріна, 37
Карта
Великі Лучки. Карта розташування: Україна
Великі Лучки
Великі Лучки
Великі Лучки. Карта розташування: Закарпатська область
Великі Лучки
Великі Лучки
Мапа

CMNS: Великі Лучки у Вікісховищі

Великі Лучки́ — село в Україні, у Мукачівському районі Закарпатської області, центр сільської ради.

Історія[ред. | ред. код]

Назва Великі Лучки походить від угорського слова «лучко» — болото. В результаті археологічних розкопок, проведених у 1871 році в урочищі Поле, було знайдено великий бронзовий скарб пізньої бронзи з 41 предмета. Ці знахідки стосуються кінця II тисячоліття до н. е. і свідчать, що з того часу на території сучасного села жили люди.

Існує з 1400 року, раніше входила в Мукачівську домінію королівства Угорщини.[2].

у XVI столітті в селі жили і так звані лібертини, які тоді ще не були закріпаченими. До цієї групи належали нащадки Кузьми, Григорія і Олекси Балогів, які в 1467 році одержали від угорського короля Яна Корвіна «донацію» — право на володіння половиною скультетського ґрунту великолучківського маєтку. Це право було підтверджене донаційними грамотами 1493 і 1505 років. Ніяких інших повинностей, крім доставки пошти з Мукачевого до Кошіце, вони не виконували. Володіння, надані Балогам, зберігалися за їх нащадками до середини XVIII століття.

У 1703—1711 роках жителі села брали участь у антиавстрійському повстанні, але їх рух був придушений і з 1728 року територія навколо Великих Лучок належала австрійському феодалу графу Карлу Шенборну. У 1847 р. за цісарським декретом імператора Фердинанда І отримало статус торгового містечка (Marktgemeinde); відтоді вважалося містечком Мукачівського повіту Березького комітату Королівства Угорщини.

У 1918 повстання з метою об'єднання з Радянською Україною, проте в квітні 1919 року спочатку угорські, а потім чехословацькі війська окупували село. До того моменту все Закарпаття було приєднано до Чехословаччини, а жителі стали поступово вступати в КПЧ.

У 1938 році Чехословаччина була розділена між Німеччиною і Угорщиною, останній дісталося також село Великі Лучки. Під страхом смерті влада забирала чоловіків в армію, протестувальників розстрілювали на місці. Велика частина населення бігла в Радянський Союз. Під час війни в селі розміщувалися угорські війська і німецькі загони. 27 травня 1944 року радянські війська визволили село від окупантів, а після війни село увійшло до складу УРСР.

Памятники:

- памятник Т.Шевченко

У центрі виблискує, погруддя сумлінної трудівниці, яке встановили за її життя 1961 року — Ганни Ладані.

Наприкінці села височіє біла скульптура колгоспниці, жінці-трудівниці. У правій руці тримає кошик із овочами, фруктами, гронами винограду, у лівій — качан капусти.


Нові Лучки

Нові Лучки - колишнє село в Україні, в Закарпатській області.

Обєднане з селом Великі Лучки  рішенням облвиконкому Закарпатської області №264 від 13.05.1960

Засноване у XІХ столітті.

- Церква Св. Трійці. 1938

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 8778 осіб, з яких 4191 чоловік та 4587 жінок.[3]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 9029 осіб.[4]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[5]

Мова Відсоток
українська 95,99 %
угорська 3,48 %
російська 0,35 %
білоруська 0,06 %
молдовська 0,03 %
словацька 0,01 %
циганська 0,01 %

Герб[ред. | ред. код]

З 1840-х рр. Великі Лучки користувалися печаткою з власним гербом: на срібному тлі три зелені стеблини кукурудзи, що вказує на поширення цієї культури серед господарств місцевих селян.[6].

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

У селі є ДНЗ № 1, ДНЗ № 2, Великолучківська ЗОШ І-ІІ ст та Великолучківська ЗОШ І-ІІІ ст.

Також є бібліотеки, будинок культури, клуб, багато магазинів (як на село) ну і багато інших культурно-масових споруд. Крім того, діє Великолучківська дитяча школа мистецтв.

Також у селі на плантації площею 100 га вирощують лохину сортів «Блюкро» та «Ліберті», що вважається стійким до будь-яких захворювань і має дуже високу лежкість. Продукція має сертифікати міжнародного стандарту GlobalGAP та «Халяль».[7]

Релігійні споруди[ред. | ред. код]

У селі діють дві православні церкви, Церква Християн віри Євангелької, два молитвенні будинки баптистів, два Зали Царства Свідків Єгови.

Церква Вознесіння Господнього. 1954.

У листопаді 1920 р. православна громада заволоділа греко-католицькою церквою, але рішенням суду в Мукачеві від 25 липня 1921 р. була зобов'язана повернути церкву. Справа затяглася, і церкву було повернуто аж 26 листопада 1926 р.

У 1933 р. збудували дерев'яну православну церкву і біля неї дзвіницю, а від селянина Балога купили хату для православного священика. Муровану церкву почали будувати біля дерев'яної, яку розібрали аж у 1940 р. Землю під будівництво виділили Юрій Керекеш та Марія Товтин. У 1936 р. йшли підготовчі роботи, а восени заклали храм. Взимку та навесні звозили матеріали. Коли фундамент був готовий, владика Дамаскин освятив 12 вересня 1937 р. основний камінь, а перший священик цього храму о. Петро Угрин, що вів будівництво до 1940 р., прочитав акт осну-вання храму, який було вкладено у фундамент. Проект і креслення розробив протоієрей В. Коломацький.

На початку 1937 р. за організацію будівництва православного храму єпископською відзнакою було нагороджено о. Василя Сокола, який того ж року перейшов служити в Нересницю. На 1940 р. було зведено стіни і вежу храму, але ще бракувало перекриття та бань. Коло південного фасаду ще стояла дерев'яна церква.

З приходом радянської влади куратор Василь Федак сховав удома увесь церковний інвентар. На 1954 р. церкву було добудовано, але ще не поштукатурено. Малювання у храмі виконав Іван Андрішко в 1980 р.


Церква Св. Трійці. 1938.

Першим храмом для православної громади служив невеликий будинок.

З 1936 до 1938 р. за священика о. Івана Мучички та старшого куратора Д. Волошина збудували дерев’яну церкву, що до 1940 р. була присвячена св. Георгію Переможцю.

Спорудження здійснювали головний майстер Сіладі з Мукачева та місцеві майстри В. Гліба, Ю. Король, І. Ціфра та Халус (як головного майстра згадують також Костичака). Кошти на будівництво зібрали вірники села, а землю виділила держава.

Споруду 20 м завдовжки, 12 м завширшки та 5 м заввишки вкрили етернітом, на південному фасаді влаштували ґанок, а іконостас узяли з розібраної православної дерев’яної церкви у Великих Лучках.

Пізніше під час ремонту стіни поваку-вали, настелили нову підлогу, прибудували до західного фасаду закритий ґанок. До ремонту були причетні о. В. Будьок та куратор В. Новак.

Поряд спорудили одноярусну каркасну дерев’яну дзвіницю. Напис на дзвоні свідчить, що його куплено на пожертви мешканців Великих та Нових Лучок на честь відкриття православної парохії в Нових Лучках у 1936 р. за першого священика о. Івана Мучички, голови громади Василя ПІафара.

У 1992 р. біля дерев’яної церкви розпочалося спорудження нової цегляної. Проект виконали Ярослав Балог та Олександр Шевченко з Ужгорода. Головним майстром є Василь Юрійович Голод.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Погруддя Ганни Ладані

Народилися[ред. | ред. код]

У селі працював священиком Андрій Дешко.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ВРУ
  2. Історія Великих Лучок. Архів оригіналу за 1 січень 2011. Процитовано 14 листопад 2012. 
  3. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019. 
  4. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Закарпатська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019. 
  5. Розподіл населення за рідною мовою, Закарпатська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 8 листопада 2019. 
  6. Герб Великих Лучок
  7. У селі Великі Лучки на плантації площею 100 га вирощують лохину (відео) - Інтернет-видання «ФЕНІКС-СЛОВО». www.fenixslovo.com (uk-ua). Процитовано 2019-04-09. 
  8. Національний банк репресованих. www.reabit.org.ua. Процитовано 2016-04-07. 

Посилання[ред. | ред. код]