Великі Низгірці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Великі Низгірці
Країна Україна Україна
Область Житомирська область
Район Бердичівський
Рада Семенівська сільська громада
Код КОАТУУ 1820880901
Основні дані
Населення 879
Площа 3,144 км²
Густота населення 279,58 осіб/км²
Поштовий індекс 13352
Телефонний код +380 4143
Географічні дані
Географічні координати 49°53′21″ пн. ш. 28°41′21″ сх. д. / 49.88917° пн. ш. 28.68917° сх. д. / 49.88917; 28.68917Координати: 49°53′21″ пн. ш. 28°41′21″ сх. д. / 49.88917° пн. ш. 28.68917° сх. д. / 49.88917; 28.68917
Середня висота
над рівнем моря
261 м
Місцева влада
Адреса ради вул. Стадіонна, 1, с. Іванківці, Бердичівський р-н, Житомирська обл., 13371
староста — вул. Серватнюків, 8, с. Великі Низгірці, Бердичівський р-н, Житомирська обл., 13352; тел. 7-92-35
Карта
Великі Низгірці. Карта розташування: Україна
Великі Низгірці
Великі Низгірці
Великі Низгірці. Карта розташування: Житомирська область
Великі Низгірці
Великі Низгірці
Мапа

CMNS: Великі Низгірці у Вікісховищі

Великі Низгірці — село в Україні, у Бердичівському районі Житомирської області. Населення становить 879 осіб.[1]

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване за 5 км на схід від районного центру та залізничної станції Бердичів[2].

Селом протікає річка Безіменна, права притока Гнилоп'яті.

Історія села[ред. | ред. код]

Поблизу Великих Низгірців виявлено залишки поселення трипільської культури[2].

Село засноване в XVII столітті[2].

Перші визвольні змагання[ред. | ред. код]

У 1917 році село входить до складу Української Народної Республіки.

Унаслідок поразки Перших визвольних змагань село надовго окуповане більшовицькими загарбниками.

Радянський період[ред. | ред. код]

У 1924 році в селі організовано перше колективне господарство — ТСОЗ ім. В. І. Леніна. Наступного року утворено артіль «Червоний Жовтень»[2].

Осередок комуністичної партії створено 1925 року, осередок комсомолу — у 1923 році[2].

У 19321933 селяни пережили сталінський геноцид.

Друга світова війна[ред. | ред. код]

Братська могила радянських воїнів

У німецько-радянській війні на стороні СРСР брали участь 300 жителів Великих Низгірців, з них 155 загинули, 275 були нагороджені радянськими орденами й медалями[2].

У боях за село та на підступах до нього загинуло понад 500 вояків Червоної Армії. Їх останки поховані в центрі села. 1965 року на могилі невідомого солдата встановлено фігуру «воїна-визволителя»[2].

У південно-східній частині села знаходиться братська могила 55 радянських воїнів, їхні прізвища невідомі, а також братська могила 87 радянських воїнів, де прізвища 42-х загиблих відомі.

Початок 1970-х[ред. | ред. код]

Станом на початок 1970-х село мало 410 дворів із населенням 1118 осіб[2].

У селі розміщувалася центральна садиба колгоспу «Здобуток Жовтня», за яким було закріплено 1826 га сільськогосподарських угідь, з яких 1576 га — орної землі. У господарстві вирощували зернові й технічні культури, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво та птахівництво. На базі колгоспу діяла районна школа передового досвіду птахівництва.

У селі працювала середня школа, у якій 19 учителів навчали 232 учнів, будинок культури на 400 місць, бібліотека з фондом 5,6 тис. книг, медпункт, дитячий садок на 100 місць, відділення зв'язку[2].

Партійна організації компартії об'єднувала 28 комуністів, дві комсомольські — 106 членів ВЛКСМ[2].

За самовіддану працю 49 трудівників села нагороджено орденами й медалями СРСР, серед них механізатора Д. В. Малиновського — орденом Леніна[2]

Незалежна Україна[ред. | ред. код]

З 24 серпня 1991 року село входить до складу незалежної України.

До 7 вересня 2016 року — адміністративний центр Великонизгірецької сільської ради Бердичівського району Житомирської області[3].

Населення[ред. | ред. код]

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 1148 осіб, з яких 580 чоловіків та 568 жінок.[4]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 874 особи.[5]

Мова[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[6]

Мова Відсоток
українська 97,38 %
російська 1,48 %
молдовська 0,57 %
польська 0,34 %
інші 0,23 %

Пам'ятки[ред. | ред. код]

У південно-східній частині села розташована братська могила, у якій поховані 55 воїнів 183-ї, 389-ї стрілецьких дивізій та 44-ї гвардійської танкової бригади, які загинули в період 29 грудня 1943-1 січня 1944 р. під час визволення села від німецько-фашистських загарбників. Прізвища їх невідомі.

Могила у вигляді земляного насипу, обнесена блоками з полірованого граніту. У 2000 р. на могилі встановлено прямокутну стелу з габро висотою 1,2 м. Напис на стелі: «Тут захоронені 55 невідомих радянських воїнів, які загинули, визволяючи с. Великі Низгірці (1941—1945 рр.)».

Уродженці[ред. | ред. код]

Уродженцем села є кандидат геологічних наук О. П. Куба.[2]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Облікова картка села на сайті Верховної Ради України. Архів оригіналу за 14.12.2013. Процитовано 19.03.2012. 
  2. а б в г д е ж и к л м н Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1973. — С. 192. — 15 000 прим.
  3. Великонизгірецька сільська рада Житомирська область, Бердичівський район. Процитовано 22 May 2020. 
  4. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019. 
  5. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Житомирська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019. 
  6. Розподіл населення за рідною мовою, Житомирська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 7 листопада 2019. 

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Центральний архів Міністерства оборони Російської Федерації Ф. 3136, оп. 2, спр. 23 — Арк. 17-19;. Ф. 183 сд, оп. 9033, спр. 44 — Арк. 36; Ф. 1713, оп. 2, спр.23, Арк. 11.
  • Житомирський ОВК, від. 4. — Облікова картка військового поховання.