Перейти до вмісту

Великі Селища

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
село Великі Селища
Країна Україна Україна
Область Рівненська область
Район Рівненський район Рівненський район
Тер. громада Соснівська селищна громада
Код КАТОТТГ UA56060490040085403
Основні дані
Засноване 1710[1]
Населення 1289
Площа 1,35 км²
Густота населення 954,81 осіб/км²
Поштовий індекс 34652
Телефонний код +380 3653
Географічні дані
Географічні координати 50°49′28″ пн. ш. 26°58′33″ сх. д.H G O
Середня висота
над рівнем моря
182 м
Місцева влада
Адреса ради 34652, Рівненська обл., Березнівський р-н, смт Соснове, вул. Шевченка, 5
Карта
Великі Селища. Карта розташування: Україна
Великі Селища
Великі Селища
Великі Селища. Карта розташування: Рівненська область
Великі Селища
Великі Селища
Мапа
Мапа

Великі Селища — село в Україні, у Рівненському районі Рівненської області. Населення становить 1289 осіб.

Історія

[ред. | ред. код]

В 1720 р. Юзеф Потоцький (пол. Józef Potocki) переніс до Селищ (пол. Siedliszcz) свій Двір (ośrodek dobr) із занепалого після Північної війни Губкова. В 1755 році Потоцькі передають владу над Селищем Феліксові Бєжиньскому (pol. Feliks Bierzyński). В II пол. XVIII ст. Онуфрій Бєжиньский (син Фелікса Бєжиньского) каштелан житомирський, неподалік Селищ, закладає поселення та надає йому назву — Ludwipol (укр.- Людвипіль) на честь своєї дружини — Людвіки (Ludwika z Ponińskich). Де почали мешкати переселенці з Губкова.

Після смерті Онуфрія, спадкоємцем майна повинен був стати його син — Адам, та він відмовляється від спадку на користь сестри Аполонії, дружини Кароля Понінського. Їхній син — Болеслав Понінський був черговим спадкоємцем Селища. Протягом декількох десятків років він жив самотньо. Все майно він заповів своїй племінниці Аполонії, яка побралася з Броніславом Валевським з Моквина, що неподалік. Наприкінці дев'ятнадцятого століття він продав своє майно росіянину — Муравйову.

«Wołyń», Grzegorz Rąkowski

«W 1720 r. wojewoda bracławski Józef Potocki przeniósł do Siedliszcza ośrodek dóbra z podupadłego po wojnie północnej Hubkowa. W 1755 r. Potoccy sprzedali posiadłość Feliksowi Bierzyńskiemu. Jego syn Onufry, kasztelan żytomierski, założyw w II poł. XVIII w. w sąsiedztwie Siedliszcza miasteczko Ludwipol, nadając mu nazwę na cześć swoej żony, Ludwiki z Ponińskich. Zamieszkali go przesiedleńcy z Hubkowa.

Po śmierci Onufrego dobra odziedziczył jego syn Adam, który zrzek się ich na rzecz siostry Apolonii, żona Karola Ponińskiego. Ich syn Bolesław Poniński był kolejnym dziedziczem Siedliszcz. Przez kilkadziesiąt lat mieszkał samotnie w siedliskim dworze, a cały majątek zapisał swej bratanicy Apolonii, która poślubila Bronisława Walewskiego z niedalekiego Mokwina, ten zaś w końncu XIX w. sprzedał dobra hubkowskie Rosjaninowi Murawiewowi.»

Населення

[ред. | ред. код]

За переписом населення 2001 року в селі мешкало 1 288 осіб[2].

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[3]:

Мова Відсоток
українська 99,07 %
російська 0,93 %

Відомі особистості

[ред. | ред. код]

В поселенні народились:

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ВРУ. Архів оригіналу за 28 лютого 2019. Процитовано 27 лютого 2019.
  2. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Рівненська область (осіб) - Регіон , Рік. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 27 лютого 2019.
  3. Розподіл населення за рідною мовою, Рівненська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову. Банк даних Державної служби статистики України. Архів оригіналу за 31 липня 2014. Процитовано 27 лютого 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]