Величко Олег Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олег Миколайович Величко
Народився 12 червня 1958(1958-06-12) (59 років)
Вінницька область
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Alma mater Харківський інститут радіоелектроніки
Галузь наукових інтересів метрологія, стандартизація
Заклад ДП «Укрметртестстандарт»
Вчене звання професор (2012)
Науковий ступінь доктор технічних наук (2008)
Відомий завдяки: дослідження в галузі метрології
Нагороди
Почесна грамота Кабінету Міністрів України
Почесна грамота Верховної Ради України — 2013 Заслужений діяч науки і техніки України — 2008

Вел́ичко Ол́ег Микол́айович (12 червня 1958, с. Коханівка, Турбівський район, Вінницька область) — український науковець, метролог, доктор технічних наук (2008), професор (2012), заслужений діяч науки і техніки України (2008).

Життєпис[ред.ред. код]

Величко Олег Миколайович народився 12 червня 1958 у Вінницькій області.

В 1980 році закінчив Харківський інститут радіоелектроніки (ХІРЕ) за спеціальністю радіотехніка.

У 1980—1989 роках працював на посадах інженера, старшого інженера, інженера І-ї категорії у науково-дослідних відділах Київського НДІ радіовимірювальної апаратури (КНДІРВА) Виробничого об'єднання ім. С. П. Корольова, у 1989—1992 роках — на посадах провідного інженера і старшого наукового співробітника Спеціального конструкторського бюро (СКБ) товарів народного вжитку «Меридіан» цього ж об'єднання.

У 1992—1996 роках працював начальником відділу Українського НДІ стандартизації, сертифікації та інформатики (УкрНДІССІ) Держстандарту України.

У 1996—2000 роках обіймав посаду заступника голови з питань метрології Держстандарту України, державний службовець 3 рангу.

У 2000—2003 роках працював заступником начальника Департаменту гідрометеорологічної служби і моніторингу, начальником Управління моніторингу довкілля Міністерства екології та природних ресурсів України.

З 2003 року працює в Державному підприємстві «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів» (ДП «Укрметртестстандарт») на посаді директора Науково-виробничого інституту метрологічного забезпечення вимірювань електромагнітних величин[1].

Наукова і професійна діяльність[ред.ред. код]

У 1990 році захистив кандидатську дисертацію з питань прецизійних вимірювань електричних сигналів (Інститут електродинаміки Академії наук України, м. Київ). У 1998 році ВАК України присвоєно вчене звання старшого наукового співробітника, а у 1999 році Міністерство освіти України — доцента кафедри метрологічного забезпечення електричних і радіотехнічних засобів вимірювань.

У 1996—2003 роках і у 2005—2014 роках був членом Науково-технічної з метрології (НТКМ) спочатку при Держстандарті України, а потім при Мінекономрозвитку України. У 1996—2000 роках був членом Комітету від України Організації метрологічних закладів країн Східної та Центральної Європи (КООМЕТ) [1].

У 1997—1999 роках — член Вищої експертної ради Міннауки України, у 1997—2000 роках — заступник голови Державної комісії єдиного часу та еталонних частот України, У 1996—2000 роках — керівник Державної програми «Створення та розвитку Державної служби єдиного часу та еталонних частот».

У 1996—2000 роках — член Державної міжвідомчої комісії з виробництва і впровадження приладів обліку споживання паливно-енергетичних ресурсів, У 1998—2000 роках — член Державної міжвідомчої комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом.

У 2000—2002 роках — секретар Державної міжвідомчої комісії із забезпечення виконання Рамкової конвенції ООН про зміну клімату [2], у 2002—2003 роках — член Державної міжвідомчої комісії з питань моніторингу довкілля.

У 2000—2002 роках — член офіційних делегацій від України на 6, 7 і 8-й Конференціях Сторін Рамкової конвенції ООН про зміну клімату, у 2001—2003 роках — член Спеціальної робочої групи з моніторингу довкілля при Європейській Економічній Комісії ООН (ЄЕК ООН) Європейська економічна комісія ООН.

У 2004 році брав участь у складі офіційної делегації від України в 12-й Міжнародній конференції законодавчої метрології Міжнародної організації законодавчої метрології (МОЗМ) [3]; у 2007 році — в 23-й Генеральній конференції з мір і ваг (ГКМВ) [4].

З 2005 року член від України технічного комітету КООМЕТ 1.3 «Електрика і магнетизм» [5].

З 2006 року очолив технічний комітет стандартизації України ТК 90 «Засоби вимірювання електричних і магнітних величин».

У 1996—1999 роках і з 2004 року — член редакційної колегії науково-технічного журналу «Український метрологічний журнал», а з 2010 року — член редакційної колегії науково-виробничого журналу «Метрологія та прилади».

У 2007 року захистив докторську дисертацію з питань теорії та практики оптимізації багаторівневої системи стандартизації національного рівня в галузі метрології (Національний університет «Львівська політехніка»), а у 2012 р. Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України присвоєно вчене звання професора кафедри вимірювальної техніки.

Автор (співавтор) понад 400 наукових праць (2014), в тому числі 25 винаходів [6], більше 50 підручників, навчальних посібників, монографій з питань метрології, стандартизації, технічного регулювання, екології, моніторингу довкілля.

Більше 100 його робіт (2014) надруковано у провідних наукових виданнях майже 30 зарубіжних країн (США, Велика Британія, Франція, Японія, Республіка Корея, Німеччина, Італія, Іспанія, Австрія, Бразилія, Аргентина, Куба тощо) [7].

Почесні нагороди[ред.ред. код]

Присвоєно почесні звання «Заслужений діяч науки і техніки України» (2008), «Заслужений метролог КООМЕТ» (2008) [8].

Нагороджений нагрудним знаком Держстандарту України «За заслуги в стандартизації, метрології, сертифікації та акредитації» (1999), Почесним знаком Міждержавної ради з питань стандартизації, метрології та сертифікації [9] «За заслуги» (2010) [10], Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2007), Грамотою Верховної Ради України (2013).

Біографія О. М. Величка включена до 10-го (2008—2009 рр.) та 11-го (2011—2012 рр.) видань «Who's Who in Science and Engineering», а також до 26-31-го (2009—2014 рр.) видань «Who's Who in the World» (видавництво Marquis, США) [11].

Вибрані праці та інтерв'ю[ред.ред. код]

  • (англ.)Velychko O. The development and transformation of national metrology legislation in Ukraine // OIML Bulletin. — Vol. LV. — October 2014. — Number 4. — P. 26-31 [12]
  • (англ.)Velychko O. The optimization of multifunctional national metrological systems // OIML Bulletin. — Vol. LI. — July 2010. — Number 3. — P. 11-16 [13]
  • (англ.)Velychko O. Implementing of the CIPM MRA of the National Metrological Institute Ukrmetrteststandard // Proceedings Joint IMEKO TC 11-TC 19-TC 20 Intern. Symp. «Metrological Infrastructure, Environmental and Energy Measurement» (IMEKO-MI2011). — Cavtat, Dubrovnik Riviera, Croatia. — 2011 (15-17 June). — CD. — P. 100—104 [14]
  • (англ.)Velychko O. Activity of international and regional organization for globalization of the world economy // XVIII IMEKO World Congress «Metrology for a Sustainable Development». — Rio de Janeiro, Brazil. — 2006 (17-22 September). — CD. — 6 p. [15]
  • О.Величко: «Похибка при вимірюваннях кількості продукту в нафто- й газопроводах у кілька сотих коштує не одну сотню мільйонів доларів» [16].
  • (рос.)О.Величко: «Погрешность при измерениях количества продукта в нефте- и газопроводах в несколько сотых стоит не одну сотню миллионов долларов» [17].
  • О.Величко: «Вимірювання в галузі науки та техніки… Міст до інновацій» [18].

Примітки[ред.ред. код]