Велоспорт на літніх Олімпійських іграх 2008 — групова шосейна гонка (чоловіки)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Велоспорт на літніх Олімпійських іграх 2008 — групова шосейна гонка (чоловіки)
на XXX Олімпійських іграх
2008 Olympic cycling road race men.JPG
Пелотон на початку гонки
Місце проведенняКНР Велокомплекс Лаошань, Пекін
Дати9 серпня 2012
Учасників143 з 55 країн
Призери
Золота медаль  Іспанія Іспанія
Срібна медаль  Швейцарія Швейцарія
Бронзова медаль  Росія Росія
«20042012»
Велоспорт на
літніх Олімпійських іграх 2008
Трекові гонки
Cycling (track) pictogram.svg
Гонка переслідування   чоловіки   жінки
Командна гонка переслідування   чоловіки
Спринт   чоловіки   жінки
Командний спринт   чоловіки
Гонка за очками   чоловіки   жінки
Кейрін   чоловіки
Медісон   чоловіки
Шосейні гонки
Cycling (road) pictogram.svg
Групова гонка   чоловіки   жінки
Роздільна гонка   чоловіки   жінки
Маунтінбайк
Cycling (mountain biking) pictogram.svg
Крос-кантрі   чоловіки   жінки
BMX
Cycling (BMX) pictogram.svg
BMX   чоловіки   жінки


Групова шосейна велогонка серед чоловіків на літніх Олімпійських іграх 2008 пройшла 9 серпня. Участь взяли 143 спортсмени з 55 країн. Довжина дистанції становила 245 кілометрів.

Переможцем став іспанський велогонщик Самуель Санчес, який виграв фінішний спринт у групі відриву з шести осіб і показав час 6 годин 23 хвилини 49 секунд. Італієць Давіде Ребеллін (у день гонки йому виповнилося 37 років), який посів друге місце, згодом був дискваліфікований за застосування допінгу. Зрештою в листопаді 2009 року НОК Італії згідно з інструкціями МОК позбавив Ребелліна срібла, таким чином швейцарець Фаб'ян Канчеллара перемістився на друге місце, а росіянин Олександр Колобнєв на третє[1].

Призери[ред. | ред. код]

Золото Срібло Бронза
 Самуель Санчес
Іспанія
 Фаб'ян Канчеллара
Швейцарія
 Олександр Колобнев
Росія

Кваліфикація[ред. | ред. код]

До участі допускалося не більш як п'ять гонщиків від одного Національного олімпійського комітету (НОК) - відбір проходив відповідно до рейтингів Міжнародного союзу велосипедистів (UCI), більшою мірою враховувалися виступи в UCI ProTour і меншою мірою в континентальних турах. Кожен НОК відповідно до своїх національних рейтингів мав можливість заповнити отриману квоту спортсменами з протуру або одного з континентальних турів, при цьому кількість олімпійських ліцензій у кожному турі була різною: 70 гонщиків відбиралися з протуру (перші десять країн отримували по п'ять квот, ще п'ять країн - по чотири квоти), 38 з Європейського туру (перші шість країн - по три квоти, ще десять - по дві), 15 з Американського туру (перші три країни - по три квоти, ще три - по дві), дев'ять з Азійського туру (перша країна - три квоти, ще три країни - по дві), п'ять з Африканського туру (перша країна - три квоти, друга - дві) і троє з океанського туру (перша країна - три квоти).

Люксембург, який перебував у першій десятці протуру і формально мав право на п'ять квот, в дійсності отримав лише три, оскільки мав на рейтингах протуру тільки трьох гонщиків. За регламентом п'ятеро гонщиків кваліфікувалися через чемпіонат світу «Б» - у підсумку олімпійські ліцензії тут отримали семеро учасників - сюди додалися дві квоти, забрані у Люксембургу. Додатково, країни, які претендували тільки на одну квоту, могли отримати цю квоту з індивідуальних рейтингів UCI: можна було взяти будь-якого гонщика з рейтингу протуру, будь-якого гонщика з першої п'ятірки Азійського й Африканського турів, або з першої двадцятки Американського туру. Цим правом скористалися п'ять країн, Китай, Лівія, Коста-Рика, Куба і Південна Корея - отримані ними квоти було забрано у Швеції, Тунісу, Венесуели, Мексики і Гонконгу відповідно - у останніх країн, що кваліфікувалися за національними рейтингами. Загальна кількість допущених гонщиків, таким чином, дорівнювала 145, хоча в кінцевому рахунку на старт вийшли тільки 143 спортсмени - дві квоти не заповнили Португалія і Швейцарія.

Четверо передбачуваних учасників вибули зі складу незадовго до початку змагань. Італієць Даміано Кунего не встиг відновитися від травм, яких він зазнав на «Тур де Франс 2008», і в збірній його замінив Вінченцо Нібалі[2]. Португалець Сержіу Паулінью, срібний призер попередньої олімпійської групової гонки, був у незадовільному фізичному стані і в зв'язку з цим відмовився від участі в гонці[3]. Після того як професійна команда Astana Pro Team звільнила зі своїх лав росіянина Володимир Гусєв за провалений внутрішній допінг-тест, його місце в стартовому складі зайняв Денис Меньшов, який спочатку мав брати участь лише в гонці з роздільним стартом[4]. Швейцарець Мікаель Альбазіні внаслідок падіння пошкодив ключицю, але за час, що залишився, вже не було можливості замінити його кимось іншим[5].

Попередній огляд[ред. | ред. код]

Смог[ред. | ред. код]

Незадовго до відкриття Ігор Міжнародний олімпійський комітет (МОК) висловив стурбованість тим фактом, що багато атлетів з високою ймовірністю можуть опинитися в умовах сильно забрудненого повітря. Організатори розглядали можливість перенесення дисциплін, що проходять на відкритому повітрі (зокрема шосейних велогонок), в разі, якщо рівень забруднення виявиться занадто високим[6]. Оскільки учасники змагань споживають у 20 разів більше кисню в порівнянні зі звичайними людьми, то сильне забруднення повітря могло різко негативно позначитися на їхньому виступі, викликати у атлетів пошкодження або подразнення легенів, спровокувати такі респіраторні захворювання, як бронхіальна астма[7].

Незалежні експерти прийшли до висновку, що 9 серпня рівень забруднення повітря дійсно перевищував гранично допустиме значення, встановлене Всесвітньою організацією охорони здоров'я[8][9][10]. Проте, гонка пройшла за розкладом, і будь-яких протестів з боку спортсменів не було. 53 гонщики зійшли з дистанції, не досягнувши фінішної позначки, але це нормальна практика для такого типу гонок (для порівняння, на попередніх Іграх в Афінах вже на середині маршруту зійшло більш як половина учасників). Після закінчення змагань деякі гонщики скаржилися на важкі погодні умови, посилаючись здебільшого на сильну спеку (30 °C на рівнині, 26 °C в горах) і вологість (до 90%), нетипові для Європи, де проводиться більшість гонок протуру[11][12]. При цьому смог практично не згадували як істотну проблему. Як виняток, німецький гонщик Штефан Шумахер, якого вважали одним з головних претендентів на перемогу, сказав в інтерв'ю, що забруднення повітря стало однією з причин його сходження з дистанції[13].

Фаворити[ред. | ред. код]

Паоло Беттіні (ліворуч) і Кім Кірхен (праворуч), яких вважали фаворитами в майбутній гонці

Більшість фахівців віддавали перевагу членам іспанської збірної[14], куди входили двоє переможців гранд-турів Альберто Контадор і Карлос Састре, високо оцінюваний Алехандро Вальверде, переможець «Критеріум Дофіне 2008», чинний чемпіон Іспанії, і Самуель Санчес, який здобув перемогу на трьох етапах «останньої Вуельти». Крім того, серед них був переможець очкової класифікації «Тур де Франс 2008», триразовий чемпіон світу Оскар Фрейре, який міг добре попрацювати на підтримку партнерів. Вальверде виділявся серед п'ятьох як явний фаворит[15][16]. Крім цього, претендентами на медалі вважали чинного олімпійський чемпіона Паоло Беттіні з Італії[15][17], німці Штефана Шумахера[18], австралійця Кедела Еванса. Зазначалося, що високий результат можуть показати згуртовані команди Німеччини й Люксембургу[19]. У Німеччини був Шумахер і сильні ветерани гранд-турів, зокрема досвідчений Йенс Фогт на підтримці, тоді як Люксембург мав браті Анді і Френка Шлеків разом з Кімом Кірхеном - всі троє приміряли жовту майку лідера на минулому «Тур де Франс»[20][21].

Маршрут[ред. | ред. код]

Заїзд проходив по маршруту міської траси для велопробігу завдовжки 102,6 км - одному з дев'яти тимчасових спортивних об'єктів, споруджених спеціально до пекінської Олімпіади. Загалом же дистанція чоловічої гонки становила 245,4 км - це найдовша шосейна дистанція за всю історію Олімпійських ігор[22]. Стартова лінія розташовувалася біля воріт Юндінмень, історичної споруди старої китайської міської стіни, в районі Чунвень північної частини Пекіна. Фініш розташовувався на гірському перевалі Цзюйюнгуань у районі Чанпін.

Буддійський храм Юнхегун

Маршрут пролягав через вісім міських районів Пекіна: Чунвень, Сюаньу, Дунчен, Сичен, Чаоян, Хайдянь, Чанпін і Яньцін. Навколишній пейзаж, який британська газета The Guardian назвала «візуально розкішним»[23], містив такі пам'ятки, як Храм Неба, Велика народна зала, Площа Тяньаньмень, тибетський буддійський храм Юнхегун, окремі частини Великого китайського муру, які з'являлися в полі зору в міру просування від центрального урбаністичного Пекіна до околичних сільських районів. Було видно також і олімпійські об'єкти, Пекінський національний стадіон і Пекінський національний плавальний комплекс (відомі в народі як «Пташине гніздо» і «Водяний куб»)[23].

Головна відмінність чоловічої гонки від жіночої полягала в подвійному збільшенні довжини шляху, досягнутому за рахунок додавання семи повторюваних кілець від гори Бадалін, найбільш відвідуваного відрізку Великої китайської стіни, до перевалу Цзюйюнгуань[22]. Початкові ділянки маршруту пролягали в центральному Пекіні, тому рельєф тут був відносно рівнинним. Приблизно на позначці 78,8 км, по досягненні ділянки Бадалін, гонщики в'їжджали на перше з семи кілець завдовжки 23,8 км. З цього моменту градієнт траси різко зростав, зі старту першого кільця протягом 12,4 км гонщики повинні були піднятися вгору на 338,2 м. Далі від найвищої точки маршруту йшла невелика оманлива рівнинна ділянка і спуск до автостради, що веде до перевалу Цзюйюнгуань. Останні 350 метрів дистанції являли собою вкрай важкий підйом, закладений для того, щоб до фінішу кілька гонщиків зібралися в одну групу, з якою б уже відбувався фінальний спурт[24].

З міркувань безпеки організатори заборонили глядачам стояти вздовж дороги під час гонки. Це рішення громадськість зустріла неоднозначно: багато важливих фігур у галузі велоспорту, зокрема президент UCI Пет Маккуайд і австралійські гонщики Стюарт О'Грейді та Кедел Еванс, піддали такий підхід різкій критиці. На думку Маккуайда і О'Грейді, відсутність людей на узбіччях позбавляє гонку святкової атмосфери, властивої для більшості подібних подій, крім того, заборона несправедлива щодо вболівальників[25]. Австралійська федерація велоспорту Cycling Australia висловила надію на те, що організатори дослухаються до думки громадськості й знімуть якісь обмеження до гонки з роздільним стартом[26], однак у підсумку цього не відбулось[27].

Хід гонки[ред. | ред. код]

Олімпійський чемпіон Самуель Санчес з Іспанії

Гонка почалася об 11:00 за місцевим часом (UTC+8), і вже на третьому кілометрі від старту Орасіо Галлардо (Болівія) і Патрісіо Альмонасід (Чилі) на пару сформували групу відриву. Їм вдалося відірватися більш ніж на 15 хвилин, але насправді ніхто не розглядав їх як реальну загрозу, і в підсумку ні один, ні другий взагалі не змогли доїхати до фінішу. Жодна з команд не прагнула форсувати події, на початковому етапі середня швидкість залишалася дуже низькою (близько 25 км/год), лише на 60-му кілометрі пішла вперед інтернаціональна група з 26 осіб, куди входили і фаворити: Карлос Састре (Іспанія), Кім Кірхен (Люксембург), Єнс Фогт (Німеччина), Роман Кройцигер (Чехія), Саймон Герранс (Австралія). На початку першого 23,8-кілометрового кільця Альмонасід залишив Галлардо позаду і протягом майже півтори години утримував лідерство на повній самоті - на вершині другого кільця його наздогнала група переслідування, у якій на той момент залишилося 24 спортсмени.

Давіде Ребеллін, який виграв срібло, але потім дискваліфікований

До середини гонки, після чотирьох кілець з семи, група відриву довела перевагу до шести хвилин - багато в чому завдяки зусиллям Састре і Кройцигера. У цей момент пелотон, очолюваний переважно італійцями, помітно збільшив швидкість з метою наздогнати втікачів. Учасники відриву Олександр Кучинський (Білорусь) і Руслан Підгорний (Україна) різко прискорилися і до початку п'ятого кільця удвох змогли випередити на 1 хвилину 40 секунд групу Састре і на 2 хвилини 45 секунд основну групу. За 60 кілометрів до фінішу основна група поглинула групу Састре, тоді як попереду залишилися лише Кучинський з Підгорним. До кінця п'ятого кільця Маркус Юнгквіст (Швеція), Рігоберто Уран (Колумбія) і Йохан ван Суммерен (Бельгія) атакували з пелотону, обігнавши білоруса і українця.

Фаб'ян Канчеллара фінішував третім, але згодом перемістився на другу позицію

Наступна атака, яку пізніше журналісти назвали «зухвалою»[15] і «сміливою»[11], відбулася наприкінці шостого кільця - маловідомий гонщик Крістіан Пфаннбергер (Австрія) виділився з пелотону і пішов уперед. Його максимальний відрив не перевищував і хвилини, але лідерство йому вдавалося утримувати досить довго, до западини останнього сьомого кільця за 20 кілометрів до фінішу. Протягом п'яти хвилин безперервно тривали атаки, внаслідок яких близько двадцяти гонщиків відділилися в групу лідерів: серед них були зокрема Кедел Еванс (Австралія), Леві Лейфеймер (США), Сантьяго Ботеро (Колумбія) і Жером Піно (Франція), тоді як головні претенденти на перемогу Алехандро Вальверде (Іспанія) і Паоло Беттіні (Італія) залишилися поки в основній групі[28]. П'ятеро гонщиків - Самуель Санчес (Іспанія), Майкл Роджерс (Австралія), Давіде Ребеллін (Італія), Анді Шлек (Люксембург) і Олександр Колобнєв (Росія) - відокремилися від групи лідерів і рвонулись до фінішу, чому значною мірою сприяли безперервні атаки Шлека. На вершині гірського перевалу Бадалин, за 12,7 км до фінішу, Санчес, Ребеллін і Шлек мали перевагу в 10 секунд перед Колобнева з Роджерсом і 26 секунд перед групою Еванса. Беттіні з Вальверде, взявши з собою Фаб'яна Канчеллару (Швейцарія), атакували з пелотону і до вершини підйому наздогнали групу Еванса[29]. За десять кілометрів до фінішу трійка лідерів відірвалася від двох переслідувачів на 15 секунд[15].

Коли до кінця залишалося п'ять кілометрів, Канчеллара атакував з групи Еванса і наздогнав Колобнєва з Роджерсом - втрьох їм вдалося підтягнутися до трійки лідерів, це відбулося приблизно за кілометр до фінішу. Таким чином, у фінішному спринті взяли участь шестеро гонщиків. Першим фінішну лінію перетнув Санчес, випередивши найближчого переслідувача майже на довжину велосипеда. Другим став Ребеллін, третім з просвітом у два колеса фінішував Канчеллара, четвертим - Колобнєв, п'ятим - Шлек, шостим - Роджерс. Гонщики подолали дистанцію за 6 годин 23 хвилини 49 секунд, показавши середню швидкість 38,36 км/год[22].

Допінговий скандал[ред. | ред. код]

Згідно зі звітом МОК, оприлюдненим у квітні 2009 року, допінг-проби шістьох спортсменів Олімпійських ігор у Пекіні виявилися позитивними, однак імена порушників і спортивні дисципліни поки не називалися. Пізніше з'явилися повідомлення про те, що у вживанні заборонених речовин запідозрено двох велогонщиків, зокрема один призер[30]. Олімпійський комітет Італії, не називаючи імені, підтвердив наявність у крові одного з велогонщиків, учасників чоловічого групового заїзду, безперервного активатора рецепторів еритропоетину (CERA, різновид еритропоетину третього покоління). Наступного дня 29 квітня комітет повідомив, що цим велогонщиком є Давіде Ребеллін. Агент Ребелліна виконав запит на відкриття додаткової проби «Б»[31]. 9 липня інформацію про позитивні допінг-тести було офіційно підтверджено, Ребеллін і німецький гонщик Штефан Шумахер були визнані винними у вживанні заборонених речовин. Шумахер у той час вже відбував покарання за провалений допінг-тест на «Тур де Франс 2008», тому у зв'язку з новим порушенням термін його дискваліфікації продовжили, тоді як Ребелліна рішення МОК і UCI зобов'язувало повернути срібну медаль[32][33].

Олександр Колобнєв став четвертим, але після дискваліфікації Ребелліна отримав бронзову медаль

27 листопада на вимогу Олімпійського комітету Італії Ребеллін повернув медаль[34]. За регламентом UCI Канчеллара і Колобнєв, які посіли третє і четверте місця, перемістилися в офіційному протоколі на другу і третю позиції відповідно, хоча належні медалі їм вручили не відразу[35]. 18 грудня 2010 року Канчеллара отримав срібну медаль, яку забрали в Ребелліна, на урочистій церемонії у своєму рідному місті Іттігені в Швейцарії. Пізніше бронзову медаль Канчеллари передали Колобнєву[36][37].

Ребеллін через Спортивний арбітражний суд намагався опротестувати рішення про виключення його з числа призерів, але в липні 2010 року протест було відхилено[38].

Випадки застосування допінгу велогонщиками на Олімпіаді в Пекіні, укупі з аналогічними допінговими скандалами на «Тур де Франс» за кілька місяців до того, привели до різкого погіршення репутації велоспорту в Міжнародному олімпійському комітеті. Віце-президент МОК Томас Бах заявив, що присутність чоловічого шосейного велоспорту в програмі Олімпійських ігор потрібно переглянути і що довіру до всього виду спорту підірвано. При цьому він уточнив, що будь-які конкретні репресивні заходи щодо велоспорту поки не передбачені. Президент UCI Пет Маккуайд різко відреагував на цю заяву: «Чому все велосипедисти повинні страждати через пару паршивих овець?»[39].

Підсумкові результати[ред. | ред. код]

На старт вийшли 143 гонщики, проте далеко не всі з них були фахівцями одноденних гонок і налаштовувалися неодмінно доїхати до фінішу - багато працювали передусім на підтримку лідерів своїх національних збірних, які здатні краще долати підйоми, прагнули на початкових рівнинних ділянках вивести їх на найбільш вигідну позицію[40]. Деякі учасники берегли себе перед майбутньою гонкою з роздільним стартом. Крім того, на фінальних кільцях діяло правило - якщо лідер обганяє того чи іншого гонщика на коло, то останній відразу ж знімається з дистанції[41].

Змагання[ред. | ред. код]

Місце Спортсмен Результат
1 прапор, що використовується країною на Іграх Самуель Санчес (ESP) 6:23:49
2 прапор, що використовується країною на Іграх Фаб'ян Канчеллара (SUI) "
3 прапор, що використовується країною на Іграх Олександр Колобнєв (RUS) "
4 прапор, що використовується країною на Іграх Анді Шлек (LUX) "
5 прапор, що використовується країною на Іграх Майкл Роджерс (AUS) "
6 прапор, що використовується країною на Іграх Сантьяго Ботеро (COL) 6:24:01
7 прапор, що використовується країною на Іграх Маріо Артс (BEL) "
8 прапор, що використовується країною на Іграх Майкл Беррі (CAN) 6:24:05
9 прапор, що використовується країною на Іграх Роберт Гесінк (NED) 6:24:07
10 прапор, що використовується країною на Іграх Леві Лейфеймер (USA) 6:24:09
11 прапор, що використовується країною на Іграх Кріс Анкер Серенсен (DEN) 6:24:11
12 прапор, що використовується країною на Іграх Алехандро Вальверде (ESP) "
13 прапор, що використовується країною на Іграх Жером Піно (FRA) "
14 прапор, що використовується країною на Іграх Кедел Еванс (AUS) "
15 прапор, що використовується країною на Іграх Пшемислав Нємєц (POL) "
16 прапор, що використовується країною на Іграх Крістіан Ванде Вельде (USA) 6:24:19
17 прапор, що використовується країною на Іграх Паоло Беттіні (ITA) 6:24:24
18 прапор, що використовується країною на Іграх Володимир Карпець (RUS) 6:24:59
19 прапор, що використовується країною на Іграх Мурільо Фішер (BRA) 6:26:17
20 прапор, що використовується країною на Іграх Фабіан Вегманн (GER) "
21 прапор, що використовується країною на Іграх Ерік Хоффманн (NAM) "
22 прапор, що використовується країною на Іграх Крістіан Пфаннбергер (AUS) "
23 прапор, що використовується країною на Іграх Ґустав Ларссон (SWE) "
24 прапор, що використовується країною на Іграх Ніки Серенсен (DEN) "
25 прапор, що використовується країною на Іграх Радослав Рогін (CRO) "
26 прапор, що використовується країною на Іграх Джон-Лі Огустін (RSA) "
27 прапор, що використовується країною на Іграх Нуно Рібейро (POR) "
28 прапор, що використовується країною на Іграх Гнат Коновалов (LTU) "
29 прапор, що використовується країною на Іграх Джексон Хесус Родрігес Ортіс (VEN) "
30 прапор, що використовується країною на Іграх Меттью Ллойд (AUS) "
31 прапор, що використовується країною на Іграх Курт Асле Арвесен (NOR) "
32 прапор, що використовується країною на Іграх Костянтин Сівцов (BLR) "
33 прапор, що використовується країною на Іграх Ремі Поріоль (FRA) "
34 прапор, що використовується країною на Іграх Тадей Вальявец (SLO) "
35 прапор, що використовується країною на Іграх Ярослав Попович (UKR) "
36 прапор, що використовується країною на Іграх Саймон Джерранс (AUS) "
37 прапор, що використовується країною на Іграх Томас Левквіст (SWE) 6:26:25
38 прапор, що використовується країною на Іграх Томас Рореггер (AUT) "
39 прапор, що використовується країною на Іграх Джордж Гінкепі (USA) "
40 прапор, що використовується країною на Іграх Хосе Серпа (COL) 6:26:27
41 прапор, що використовується країною на Іграх Йохан Вансюммерен (BEL) "
42 прапор, що використовується країною на Іграх Франк Шлек (LUX) "
43 прапор, що використовується країною на Іграх Андрій Мізуров (KAZ) "
44 прапор, що використовується країною на Іграх Роман Кройзігер (CZE) 6:26:35
45 прапор, що використовується країною на Іграх Кім Кірхен (LUX) 6:26:40
46 прапор, що використовується країною на Іграх Моїсес Альдапе Чавес (MEX) 6:28:08
47 прапор, що використовується країною на Іграх Рейн Таараме (EST) 6:30:49
48 прапор, що використовується країною на Іграх Карлос Састре (ESP) 6:31:06
49 прапор, що використовується країною на Іграх Франко Пелідзотті (ITA) "
50 прапор, що використовується країною на Іграх Сергій Лагутін (UZB) "
51 прапор, що використовується країною на Іграх Хуссейн Аскарі (IRI) 6:34:22
52 прапор, що використовується країною на Іграх Руслан Підгорний (UKR) "
53 прапор, що використовується країною на Іграх Джуліан Дін (NZL) 6:34:26
54 прапор, що використовується країною на Іграх Яцек Тадеуш Морайко (POL) "
55 прапор, що використовується країною на Іграх Рідер Гесєдал (CAN) "
56 прапор, що використовується країною на Іграх Матія квасина (CRO) "
57 ​​] прапор, що використовується країною на Іграх Маркус Люнгквіст (SWE) "
58 прапор, що використовується країною на Іграх Свейн Тафт (CAN) "
59 прапор, що використовується країною на Іграх Денис Меньшов (RUS) "
60 прапор, що використовується країною на Іграх Юрі Гольчер (SLO) "
61 прапор, що використовується країною на Іграх Ян Валах (SVK) "
62 прапор, що використовується країною на Іграх Марціо Брузегін (ITA) "
63 прапор, що використовується країною на Іграх Ніколас Роуч (IRL) "
64 прапор, що використовується країною на Іграх Лауренс тен Дам (NED) "
65 прапор, що використовується країною на Іграх Петер Кустор (HUN) 6:35:44
66 прапор, що використовується країною на Іграх Іван Штеліч (SRB) "
67 прапор, що використовується країною на Іграх Гатіс Смукуліс (LAT) 6:36:48
68 прапор, що використовується країною на Іграх Танел Кангерт (EST) "
69 прапор, що використовується країною на Іграх Гонсало Гаррідо (CHI) "
70 прапор, що використовується країною на Іграх Едвальд Боассон Хаген (NOR) "
71 прапор, що використовується країною на Іграх Андре Кардосо (POR) 6:39:42
72 прапор, що використовується країною на Іграх Олександр Кучинський (BLR) "
73 прапор, що використовується країною на Іграх Дайнюс Кайреліс (LTU) "
74 прапор, що використовується країною на Іграх Петр Бенчик (CZE) "
75 прапор, що використовується країною на Іграх Олександр Плющін (MDA) "
76 прапор, що використовується країною на Іграх Денис Костюк (UKR) "
77 прапор, що використовується країною на Іграх Сергій Іванов (RUS) "
78 прапор, що використовується країною на Іграх Гадер Мізбані (IRI) "
79 прапор, що використовується країною на Іграх Девід Джордж (RSA) "
80 прапор, що використовується країною на Іграх Філіп Дейгнан (IRL) "
81 прапор, що використовується країною на Іграх Глен Чедвік (NZL) "
82 прапор, що використовується країною на Іграх Олександр Усов (BLR) 6:49:59
83 прапор, що використовується країною на Іграх Томаш Марчиньський (POL) "
84 прапор, що використовується країною на Іграх Небойша Йованович (SRB) "
85 прапор, що використовується країною на Іграх Такасі Міядзава (JPN) 6:55:24
86 прапор, що використовується країною на Іграх Рафа Чітіуї (TUN) 7:03:04
87 прапор, що використовується країною на Іграх Парк Сун-Бек (KOR) "
88 прапор, що використовується країною на Іграх Ву Кинь Сань (HKG) 7:05:57
89 прапор, що використовується країною на Іграх Лучано Пальяріні Мендонка (BRA) 7:08:27
прапор, що використовується країною на Іграх Альберто Контадор (ESP) DNF
прапор, що використовується країною на Іграх Оскар Фрейре (ESP)
прапор, що використовується країною на Іграх Вінченцо Нібалі (ITA)
прапор, що використовується країною на Іграх Стюарт О'Греді (AUS)
прапор, що використовується країною на Іграх Володимир Ефімкін (RUS)
прапор, що використовується країною на Іграх Геральд Міхаель Сьолек (GER)
прапор, що використовується країною на Іграх Берт Грабш (GER)
прапор, що використовується країною на Іграх Штефан Шумахер (GER)
прапор, що використовується країною на Іграх Йенс Фойгт (GER)
прапор, що використовується країною на Іграх Стеф Клемент (NED)
прапор, що використовується країною на Іграх Карстен Крон (NED)
прапор, що використовується країною на Іграх Ніки Терпстра (NED)
прапор, що використовується країною на Іграх Максим Монфор (BEL)
прапор, що використовується країною на Іграх Крістоф Брандт (BEL)
прапор, що використовується країною на Іграх Юрген ван ден Брук (BEL)
прапор, що використовується країною на Іграх Джейсон Мак-Картні (USA)
прапор, що використовується країною на Іграх Девід Забріскі (USA)
прапор, що використовується країною на Іграх Сиріл Дессель (FRA)
прапор, що використовується країною на Іграх Пьеррік Федріго (FRA)
прапор, що використовується країною на Іграх П'єр Роллан (FRA)
прапор, що використовується країною на Іграх Джонатан Белліс (GBR)
прапор, що використовується країною на Іграх Стефен Каммінгс (GBR)
прапор, що використовується країною на Іграх Роджер Геммонд (GBR)
прапор, що використовується країною на Іграх Бен Свіфт (GBR)
прапор, що використовується країною на Іграх Ларс Петтер Нордхаус (NOR)
прапор, що використовується країною на Іграх Габріель Раск (NOR)
прапор, що використовується країною на Іграх Симон Шпілак (SLO)
прапор, що використовується країною на Іграх Борут Божич (SLO)
прапор, що використовується країною на Іграх Андрій Гривко (UKR)
прапор, що використовується країною на Іграх Чжан Лян (CHN)
прапор, що використовується країною на Іграх Роберт Гантер (RSA)
прапор, що використовується країною на Іграх Ахмед Бельгасем (LBA)
прапор, що використовується країною на Іграх Матіас Медічі (ARG)
прапор, що використовується країною на Іграх Хуан Хосе Хаедо (ARG)
прапор, що використовується країною на Іграх Алехандро Боррахо (ARG)
прапор, що використовується країною на Іграх Рігоберто Уран (COL)
прапор, що використовується країною на Іграх Енрі Рабе (CRC)
прапор, що використовується країною на Іграх Мехді Сухраб (IRI)
прапор, що використовується країною на Іграх Фуміюкі Беппу (JPN)
прапор, що використовується країною на Іграх Максим Іглинський (KAZ)
прапор, що використовується країною на Іграх Роман Броніш (SVK)
прапор, що використовується країною на Іграх Матей Юрчо (SVK)
прапор, що використовується країною на Іграх Володимир Міхойлевіч (CRO)
прапор, що використовується країною на Іграх Брайан Бах Вандборг (DEN)
прапор, що використовується країною на Іграх Даніель Петров (BUL)
прапор, що використовується країною на Іграх Євген Герганов (BUL)
прапор, що використовується країною на Іграх Райвіс Белохвошчікс (LAT)
прапор, що використовується країною на Іграх Ласло Бодрогі (HUN)
прапор, що використовується країною на Іграх Тімоті Гадселл (NZL)
прапор, що використовується країною на Іграх Хішем Шабан (ALG)
прапор, що використовується країною на Іграх Патрісіо Альмонасід (CHI)
прапор, що використовується країною на Іграх Маріо Контрерас (ESA)
прапор, що використовується країною на Іграх Горасіо Галлардо (BOL)
прапор, що використовується країною на Іграх Давіде Ребеллін (ITA) DSQ

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Давиде Ребеллин остался без серебра Пекина, Колобнев получил бронзу — «Спорт-Экспресс», 17 ноября 2009
  2. Cunego forfait pour Pékin (fr). Sport.fr. 2008-08-02. Процитовано 2015-06-25. 
  3. Paulinho forfait (fr). Eurosport. 2008-08-04. Процитовано 2015-06-25. 
  4. Сергей Бутов. (2008-08-06). В олимпийской разделке Гусева заменит Меньшов. Спорт-Экспресс. Процитовано 2015-06-25. 
  5. Albasini forfait (fr). Eurosport. 2008-08-05. Процитовано 2015-06-25. 
  6. Bellis prepares for Beijing start (en). BBC News. 2008-08-06. Процитовано 2015-06-17. 
  7. Beijing pollution: Facts and figures. BBC News. 2008-08-08. Процитовано 2008-08-09. 
  8. Air quality guidelines – global update 2005 (pg. 12) (PDF) (en). World Health Organization (WHO). Процитовано 2015-06-17. 
  9. In pictures: Beijing pollution-watch (en). BBC News. 2008-08-06. Процитовано 2015-06-17. 
  10. Air Pollution in Beijing (en). The Wall Street Journal. Процитовано 2015-06-17. 
  11. а б Sanchez clinches road race gold (en). BBC Sport. 2008-08-09. Процитовано 2015-06-17. 
  12. Cooke grabs first GB gold medal (en). BBC Sport. 2008-08-10. Процитовано 2015-06-20. «(...) with heavy rain making the road treacherous in places.» 
  13. Deborah Charles (2008-08-09). Spain's Sanchez wins men's road race (en). Reuters. Процитовано 2015-06-17. 
  14. JO: l'armada cycliste espagnole est sûre de sa force (fr). Le Point.fr. 2008-08-05. Процитовано 2015-06-27. 
  15. а б в г Sanchez of Spain wins Olympic road gold (en). Agence France-Presse. 2008-08-09. Процитовано 2015-06-17. 
  16. Simon Brotherton (2008-08-08). Why 250km cycle route will favour Valverde (en). BBC Sport. Процитовано 2015-06-17. «Alejandro Valverde is the name that keeps cropping up in previews ahead of the men's Olympic Road Race» 
  17. Olympic road race preview (en). USA Cycling. 2008-08-08. Процитовано 2015-06-17. 
  18. Francois Thomazeau (2008-08-09). Olympics – Cyclists wilt as Beijing competitors feel the heat (en). Reuters. Процитовано 2015-06-17. 
  19. Fred Dreier (2008-08-07). The 2008 Olympics - The Battle of Beijing (en). VeloNews. Архів оригіналу за 2008-08-12. Процитовано 2015-06-17. 
  20. Tour de France Roll of Honor Result after Stage 9 (en). Tour de France. 2008-07-13. Процитовано 2015-06-17. 
  21. Tour de France Roll of Honor Result after Stage 15 (en). Tour de France. 2008-07-20. Процитовано 2015-06-19. 
  22. а б в Sanchez outsprints Rebellin for gold (en). Netvangelism Ministry Production. 2008-08-12. Процитовано 2015-06-27. 
  23. а б William Fotherington (2008-08-09). Olympics: Sanchez clinches road race gold for Spain (en). The Guardian. Процитовано 2015-06-20. 
  24. Samuel Sanchez gagne l'épreuve sur route aux Jeux Olympiques à Pékin (fr). velowire.com. Процитовано 2015-06-27. 
  25. UCI head regrets lack of spectators at road race (en). AOL. 2008-08-13. Процитовано 2015-06-19. 
  26. Ben English (2008-08-10). 'Ghost course' haunts cyclists Stuart O'Grady and Cadel Evans (en). The Australian. Процитовано 2015-06-19. 
  27. Leo Schlink (2008-08-13). China ignores pleas for better access to the cycling route (en). FOX Sports. Процитовано 2015-06-19. 
  28. Inside Cycling, with John Wilcockson - The pros finally embrace Olympic cycling (en). VeloNews.com. Процитовано 2015-06-19. 
  29. Team Canada's Michael Barry reports on his Olympic road race. (en). VeloNews.com. Архів оригіналу за 2008-08-18. Процитовано 2015-06-17. 
  30. Simon Hart (2009-04-28). Six Beijing athletes test positive for CERA (en). The Daily Telegraph. Процитовано 2015-06-27. 
  31. Meadows, Mark (2009-04-29). Doping-Silver medallist Rebellin failed Beijing test (en). Reuters. Процитовано 2015-06-20. 
  32. International Olympic Committee (November 2009). IOC Executive Board decision regarding Davide Rebellin (PDF) (en). www.olympic.org. Процитовано 2015-06-19. 
  33. Rebellin stripped of Olympic silver after EPO positive (en). Cycling Weekly. 2009-11-17. Процитовано 2015-06-19. 
  34. Gregor Brown (2009-11-27). Rebellin returns Olympic silver medal, repays winnings (en). Cycling News. Процитовано 2015-06-20. 
  35. Cyclingnews.com (2010-01-21). Kolobnev still waiting for Olympic bronze (en). Cyclingnews. Процитовано 2015-06-19. 
  36. Cycling News (2010-12-18). Cancellara receives silver medal from Beijing Olympic road race (en). Cyclingnews. Процитовано 2015-06-19. 
  37. Давиде Ребеллин остался без серебра Пекина, Колобнев получил бронзу. Спорт-Экспресс. 2009-11-17. Процитовано 2015-06-20. 
  38. CAS rejects Davide Rebellin's appeal on doping positive in Beijing (en). VeloNation Press. 2010-07-30. Процитовано 2015-06-19. 
  39. Associated Press (2008-10-25). Doping scandals cloud cycling's future in Olympics (en). ESPN. Процитовано 2015-06-19. 
  40. Brice Jones. Ups and downs (en). Cycling News. Процитовано 2015-06-19. 
  41. Cycling - Men's Road Race Final Results (en). Cycling News. 2008-08-09. Процитовано 2015-06-19. 

Посилання[ред. | ред. код]