Велоінфраструктура України

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Велодоріжка в Тернополі

Велоінфраструктура — сукупність засобів, елементів вуличної мережі, споруд та малих архітектурних форм, що призначені для користувачів велосипедів та за допомогою яких забезпечується функціонування велосипедного транспорту.

Історія розвитку[ред. | ред. код]

З кінця XIX століття, з часу зародження велоруху в Україні, що збігається з часом винайдення велосипеда, велосипедисти рухалися дорогами загального призначення. Перший велосипед з'явився у Львові в 1867 році, а в Києві в 1869 році. В той час автомобільний рух був неінтенсивним, тому потреби в окремих доріжках для велосипедистів не було. На Галичині на початку ХХ сторіччя на один автомобіль припадало 50 велосипедів.

З середини до кінця ХХ сторіччя у великих містах України велорух був не дуже активним, оскільки все більшої популярності набували автомобілі. В той же час, в невеликих містах велорух зберігав свої позиції, оскільки долати невеликі відстані найзручніше саме велосипедом, в той час як автомобіль був доступний далеко не всім мешканцям цих міст. З середини 2000-них користування велосипедом у великих містах знову почало набувати популярності. Впродовж 2010-их років міста України розпочали розбудову велосипедної інфраструктури.

В багатьох містах з'явились спеціальні органи чи посадовці, які відповідають за розвиток велоінфраструктури в місті. Київ[1], Львів, Хмельницький, Луцьк[2], Вінниця, Тернопіль, Кременчук[3], Черкаси мають радників міського голови з питань розвитку велоінфраструктури, в Полтаві в 2015 році створена Робоча група з питань велоінфраструктури[4].

Лобіюють побудову велосипедної інфраструктури також громадські організації, такі як ГО «Асоціація велосипедистів Києва», ГО «Львівська асоціація велосипедистів», ГО «Міські реформи» (Харків), ГО «СітіЛаб» (Полтава), Ukrainian Bike Family (Харків), ГО "Урбан-рух «Запоріжжя велосипедне», ГО «ВелоВектор» (Одеса), ГО «Вело-Франківськ», тощо.

Ряд міст має спеціальні концепції розвитку велоінфраструктури, зокрема такі документи має Львів (ухвалено в 2010-му), Івано-Франківськ (ухвалено в 2014-му), Одеса (ухвалено в 2015-му), Полтава (ухвалено в 2016-му), Київ, Харків, Кривий Ріг, Запоріжжя.

Cтаном на кінець 2017 року в Українських містах збудована значна кількість велосипедних доріжок, а саме: у Львові — більше 100 км, у Вінниці — 39 км, у Києві — 26 км, у Харкові — 8 км, у Івано-Франківську — 7 км, в Одесі — 6 км.[5]

Типи велоінфраструктури[ред. | ред. код]

Велодоріжка та розмітка 1.29 у Львові
Велосвітлофор у Львові
Велодоріжка та дорожній знак 4.22 у Львові
Велодоріжка та розмітка 1.15 у Львові
Велошлюз у Львові
Велопарковка у Львові
Cтійка з сервісним інструментом у Львові
Веловагон Львівської залізниці
Велоопора у Львові

До велосипедної інфраструктури можна віднести такі категорії:

1) Ділянки для пересування велосипедом:

  • доріжки для велосипедистів;
  • суміжні пішохідна та велосипедна доріжки;
  • доріжки для пішоходів і велосипедистів;
  • велосмуги;
  • контрсмуги.

2) Елементи проектування вулиць:

  • пониження бордюрів;
  • пандуси та рампи;
  • підвищені переїзди та перехрестя;
  • підйомники та ліфти.

3) Засоби організації дорожнього руху:

  • дорожні знаки;
  • світлофори;
  • дорожня розмітка;
  • напрямні пристрої.

4) Малі архітектурні форми:

  • велопарковки;
  • велоопори;
  • стійки з сервісним інструментом.

5) Об'єкти сервісу:

  • пункти зберігання велосипедів;
  • станції технічного обслуговування;
  • пункти велосипедного прокату;
  • веломийки.

6) Споруди для занять спортом та активного відпочинку:

  • байк-парки;
  • скейт-парки;
  • велотреки.

7) Засоби для транспортування велосипедів в громадському транспорті:

  • веловагони;
  • кріплення для велосипедів у салоні громадського транспорту;
  • кріплення для велосипедів на корпусі громадського транспорту.

8) Інженерні споруди:

  • мости;
  • тунелі;
  • розв'язки;
  • підпірні стінки.

9) Навігація:

  • вказівники маршрутів;
  • інформаційні стенди.

10) Елементи благоустрою:

  • освітлення велошляхів;
  • смітники для велосипедистів;
  • місця для відпочинку велосипедистів;
  • озеленення вздовж велодоріжок.

Дорожні знаки[ред. | ред. код]

Для регулювання руху велосипедистів, крім дорожніх знаків, що стосуються всіх учасників руху, існують дорожні знаки, що стосуються саме велосипедистів:

Зображення Номер та назва знаку за ДСТУ 4100-2014 Категорія
Ukraine road sign 1.34.gif
1.34. Виїзд велосипедистів Попереджувальні знаки
Ukraine road sign 3.8.gif
3.8. Рух на велосипедах заборонено Заборонні знаки
Ukraine road sign 4.12.gif
4.12. Доріжка для велосипедистів Наказові знаки
Ukraine road sign 4.14.gif
4.14. Доріжка для пішоходів і велосипедистів Наказові знаки
Ukraine road sign 4.22.gif
4.22. Суміжні пішохідна та велосипедна доріжки Наказові знаки
Ukraine road sign 7.5.7.gif
7.5.7. Вид транспортного засобу (велосипед) Додаткові знаки

Крім цього, дорожні знаки, що стосуються велосипедистів були запроваджені в 2017 році на місцевому рівні у Львові. Йдеться про інформаційні таблички, що позначають напрям руху велодоріжкою. [6]

Дорожня розмітка[ред. | ред. код]

В Україні для ознакування велодоріжок та велосмуг використовують таку дорожню розмітку:

Зображення Номер за ДСТУ 2587:2010 Призначення
Längsmarkierung durchgehend.svg
1.1 Позначення смуг руху, розділення транспортних потоків. Позначення меж покриття, місць для стоянки ДТЗ, майданчиків для паркування, краю проїзної частини (крайова лінія) на дорогах II - IV категорій згідно з ДБН В.2.3-4
Längsmarkierung unterbrochen.svg
1.5 Позначення смуг руху, розділення транспортних потоків
Flächenmarkierung.svg
1.15 Позначення місць, де проїзну частину перетинає доріжка для велосипедистів
Arrow north.svg
1.18 Позначення напрямків руху по смугах
Sinnbild Radfahrer, StVO 1992.svg
1.29 Позначення доріжки для велосипедистів

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]