Велятино

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Велятино
Країна Україна Україна
Область Закарпатська область
Район/міськрада Хустський район
Рада/громада Велятинська сільська рада
Код КОАТУУ 2125381401
Облікова картка Велятино 
Основні дані
Засноване 1576
Населення 4576
Поштовий індекс 90453
Телефонний код +380 3142
Географічні дані
Географічні координати 48°06′34″ пн. ш. 23°18′49″ сх. д. / 48.10944° пн. ш. 23.31361° сх. д. / 48.10944; 23.31361Координати: 48°06′34″ пн. ш. 23°18′49″ сх. д. / 48.10944° пн. ш. 23.31361° сх. д. / 48.10944; 23.31361
Середня висота
над рівнем моря
209 м
Водойми р. Ярок, Сільський, Гриньовський потоки
Відстань до
районного центру
7 км
Місцева влада
Адреса ради 90453, Закарпатська обл., Хустський р-н, с. Велятино, вул. Миру, 72, тел. 51-221
Карта
Велятино. Карта розташування: Україна
Велятино
Велятино
Велятино. Карта розташування: Закарпатська область
Велятино
Велятино

CMNS: Велятино на Вікісховищі

Веля́тино (у 1947—2018 роках — Велятин[1]) — село в Україні, в Хустському районі Закарпатської області.

Географія[ред. | ред. код]

Не далеко від села знаходиться курортне село Шаян, яке відоме своїми мінеральними водами, котрі мають цілющі властивості (Шаянська).

Легенда

Протягом багатьох поколінь передається у селі Велятино народна легенда, про ватажка опришків Пинтю, якого прозвали за його богатирську силу Велетом. В легенді розповідається, як Пинтя пострілом із дерев’яної гармати знищив фортецю з каменю, що належала панам — Хустський замок.

Велятинці вважають, що цей доленосний постріл був зроблений з місцевої гори Чебринь. Якщо вірити легенді то й саме село заснував не будь-хто, а сам Пинтя Велет. Тому й назвали «Велятино» — на його честь.

За іншою версією Велятино було засноване першими поселенцями, що переховувалися від панщини, в тутешніх непрохідних лісах. Цих мужніх та гордих бунтарів, називали велетами. Звідси і пішла назва — Велятино.


Легенда легендою, а проте Пинтя — історична особа. В архівних документах, підтверджується, що Пинтя дійсно був одним із ватажків селянського повстання на Марморощині у 1703 — 1711 роках. Цілком вірогідно, що загони Пинті базувалися в лісах навколо сіл Крива — Велятино. Кращого місця для опришків годі було шукати. Всі шляхи, придатні для пересування урядових каральних загонів, знаходилися на правому березі Тиси. Дістатись на протилежний берег повноводної з частими розливами ріки можна було лише за допомогою поромної переправи і то лише за сприяння сприятливої погоди. До того ж, Велятино було відгороджено від інших сіл непролазними лісами та гірським хребтом висотою 600-800 м.

Наукова версія

На думку Лискої, одного з дорадянських авторів, дослідження історії закарпатських поселень, «Велейте» або «Велийте» походить від словацького імені Велемір або Велеслав, співзвучною є назва річки біля кордону Словаччини на мапі 1324 року. На думку переважної більшості вчених, першими поселенцями на території Велятина були слов'яни. Згідно документів, починаючи з 1273 року (перша письмова згадка про Велятино), назва села не змінювалася.

Оскільки всі письмові джерела з історії Закарпаття дійшли до нас в основному угорською транскрипцією, нині важко встановити, як саме писалась і вимовлялася першоназва села. Зокрема зустрічаються такі назви Velethe, Welethe, Velete, Veleti.

Як дотепний жарт переповідають версію велятинця Ю. І. Дівинця (нар. 1910). За його словами село раніше називалося Телятин. Оскільки з теляти виростає віл (по місцевому вул), село стали називати Вулятин, а згодом почали казати Велятин.

Історія[ред. | ред. код]

Перша писемна згадка 1576 року за іншими даними 1273 рік вважається роком заснування села. Чоловік на прізвище Отговбар (хто він і звідки не відомо) обміняв ділянку землі району Тор ної на с. Гетинь, що входило в королівські володіння. У 1280 році власністю Отговбара стала територія теперішнього Велятино. Це підтвержено королівськими грамотами 1280 та 1295 років.

Велятино має два православні храми: Свято-Параскевський (1700) і Свято-Іллінський(1930).

Церква св. матері Параскевії. 1876. (УПЦ)

Парохія існує з 1700 року.

У 1751 році йдеться про дерев’яну церкву, вкриту шинґлами, забезпечену всіма образами і книжками. Престольний хрест, свічники і дароносиця були дерев’яні.

У 1775 році згадують стару дерев’яну церкву св. матері Параскевії, з двома дзвонами, збудовану з «найсильніших і найгрубших брусів», дах якої потребував ремонту.

Тепер у селі стоїть велика мурована базилічна церква.

В деяких джерелах датою спорудження називають 1895 рік.

На території оздоровчого СПА-комплексу «Трембіта» можна побачити дерев'яний пам'ятник Пинті Велету.

Сучасний стан[ред. | ред. код]

В селі збереглося поголів'я буйволів «карпатської популяції». Ще в кінці минулого тисячоліття велятинське стадо нараховувало біля півсотні голів — вихідців з Південно-східної Азії. З метою розведення рідкісних тварин сюди доставили шістдесят племінних самок продуктивної породи муррах і кілька елітних молодих буйволиць з Азербайджана. Як і на їхній далекій історичній батьківщині, тварини люблять проводити час в калюжах, де ховаються від надокучливих паразитів. Молоко буйволів дуже корисне.

У Велятині, з метою відпочинку, вивчення історії та традицій краю, оздоровлення та лікування варто відвідати:

  • Піти стежкою, піший маршрут, до печери Пинті — опришка Велета; Знайти пинтьову криницю;
  • Зробити сходження на гору Чабрин, з якої, за легендою, опришок Пинтя зробив постріл, що зруйнував замок у місті Хуст;
  • Побачити масове запізніле цвітіння підсніжників у середині березня-квітня на  вершині гори «Гаркай», за Калиничовим Лазом;
  • На схилах гори Кругляк, в урочищі «Білий камінь», побачити місце виходу вулканічних туфів;
  • Побачити єдиний сільський потік, ручно брукований потоковим камінням, у період перебування Велятина у складі Чехословаччини, який протікає через усе село;
  • На західному схилі гори Широкий верх — відвідати озеро «Великі лазки», котловина якого — ступінчастий рельєф;
  • На найвищій точці гори Широкий верх — горі «Чува» — десятиметровий самотній велетень — пам’ятний стовп на прикордонній смузі, який збудували мешканці села Велятино у першій половині XX століття, виносивши на своїх спинах цемент та гравій.
  • Відвідати один з фестивалів у селі Велятино: Пинтя фест, фестиваль косарів, рок фестиваль.
  • Відпочинок у Велятино в зимовий період, поруч з готелем «Лісова Казка», на горі «Ігнатівська» передбачає катання на лижах, для цих потреб діють 2 гірськолижні витяги, довжина траси спуску для дорослих більше 1000 м., для дітей – 200 м.

Термальні води[ред. | ред. код]

(Водолікарня «Теплі води»).

Лікувальна термальна, борна і борово-хлоридна мінеральна вода (+ 30-58° С), яка використовується в санаторії-профілакторії «Теплі води», видобувається із свердловини глибиною 100 м з Велятинського родовища і відрізняється високим вмістом йоду. Санаторій-профілакторій «Теплі води» працює без вихідних. Час роботи з 9:00 до 18:00.

Термальний басейн в Велятині обладнаний для цілорічного прийняття ванн. Використовується для лікування таких захворювань:

  • органів опорно-рухового апарату;
  • нервової системи;
  • серцево-судинних захворювань;
  • гінекологічних захворювань і ін.

докладініше: Термальні води Велятино

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Постанова Верховної Ради України від 13 березня 2018 року № 2328-VIII «Про перейменування села Велятин Хустського району Закарпатської області»

Посилання[ред. | ред. код]