Велізарій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Велізарій
грец. Φλάβιος Βελισάριος і лат. Flavius Belisarius
Meister von San Vitale in Ravenna 013.jpg
Народився бл. 505
Сапарева Баня, Візантійська імперія
Помер бл. березень 565
Константинополь, Візантійська імперія
Громадянство
(підданство)
Byzantine imperial flag, 14th century, square.svg Візантійська імперія
Діяльність політик, офіцер, військовослужбовець
Учасник Iberian War[d]
Посада давньоримський сенатор[d], Стратег і консул
У шлюбі з Antonina[d]
Велізарій на мозаїці базиліки Сан-Вітале, Равенна)
Імператор Юстиніан і Велізарій (мозаїка базиліки Сан-Вітале, Равенна)
Велізарій. Франсуа Андре Вінсент (1776)

Велізарій або Велісарій Флавій (лат. Belisarius, грец. Βελισάριος) (*490—†565) — полководець імператора Східної Римської імперії Юстиніана I Великого . Один з найславетніших полководців Візантійської імперії та світової історії. Консул у 535 році.

Почавши службу простим солдатом імператорської гвардії, Велізарій вперше стає відомим в сані полководця під час війни з персами, яких змусив до миру (532 рік).

У 532 році брав участь в придушенні повстання «Ніка». У результаті його дій повстання було придушене, був відновлений порядок у столиці і збережена влада імператора. Це ще більш укріпило положення Велізарія при імператорському дворі.

У 533 році, очолюючи військо, послане до Африки проти вандалів, він розбив їх у битві при Трікамероне, зайняв Карфаген, узяв в полон вандальського короля Гелімера, і тим знищив Вандальське королівство. Після цього йому доручено було вигнати готів з Італії і зруйнувати Остготське королівство.

У 534 році Велізарій підкорив Сицилію і, переправившись до Італії, узяв Неаполь і Рим, але війна цим не кінчилася, а затягнулася ще на декілька років. Нарешті, остготський король Вітігес, що переслідувався військами Велізарія, був захоплений у полон і відвезений до Константинополя. У 535 році призначено консулом. Його консулат було продовжено у 536 та 537 роках.

Тим часом, поновилася війна з персами. Перемоги, отримані перським царем Хосравом, змусили Юстиніана послати Велізарія до Азії, де він також успішно діючи, закінчив у 548 році і цю війну.

З Азії Велізарій знову був посланий до Італії, де остготський король Тотіла завдав жорстоких поразок візантійським військам і знову опанував Римом.

Велізарій, прибувши до Італії, швидко поправив там положення справ, але знову був відісланий унаслідок різних придворних інтриг, і протягом 12 років повинен був залишатися бездіяльним. У 559 році, під час навали булгар, йому знову було доручено керівництво військами, і дії його були як і раніше успішні.

Під кінець життя Велізарій опинився у опалі: у 562 році його звинувачено у змові проти імператора. Тоді його величезні маєтки були конфісковані. Ця опала згодом в XII столітті подала привід для виникнення легенди про осліплення Велізарія.

Посилання[ред. | ред. код]