Велізарій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Велізарій. Франсуа Андре Вінсент (1776)
Імператор Юстиніан і Велізарій (мозаїка базиліки Сан-Вітале, Равенна)

Велізарій або Велісарій Флавій (лат. Belisarius, грец. Βελισάριος) (*490—†565)  — полководець імператора Східної Римської імперії Юстиніана I Великого . Один з найславетніших полководців Візантійської імперії та світової історії. Консул у 535 році.

Почавши службу простим солдатом імператорської гвардії, Велізарій вперше стає відомим в сані полководця під час війни з персами, яких змусив до миру (532 рік).

У 532 році брав участь в придушенні повстання «Ніка». У результаті його дій повстання було придушене, був відновлений порядок у столиці і збережена влада імператора. Це ще більш укріпило положення Велізарія при імператорському дворі.

У 533 році, очолюючи військо, послане до Африки проти вандалів, він розбив їх у битві при Трікамероне, зайняв Карфаген, узяв в полон вандальського короля Гелімера, і тим знищив Вандальське королівство. Після цього йому доручено було вигнати готів з Італії і зруйнувати Остготське королівство.

У 534 році Велізарій підкорив Сицилію і, переправившись до Італії, узяв Неаполь і Рим, але війна цим не кінчилася, а затягнулася ще на декілька років. Нарешті, остготський король Вітігес, що переслідувався військами Велізарія, був захоплений у полон і відвезений до Константинополя. Тим часом, поновилася війна з персами. Перемоги, отримані персидським царем Хосравом, змусили Юстініана послати Велізарія до Азії, де він також успішно діючи, закінчив у 548 році і цю війну.

З Азії Велізарій знову був посланий до Італії, де остготський король Тотіла завдав жорстоких поразок візантійським військам і знову опанував Римом.

Велізарій, прибувши до Італії, швидко поправив там положення справ, але знову був відісланий унаслідок різних придворних інтриг, і протягом 12 років повинен був залишатися бездіяльним. У 559 році, під час навали булгар, йому знову було доручено керівництво військами, і дії його були як і раніше успішні.

Під кінець життя Велізарій опинився у опалі: у 562 році його звинувачено у змові проти імператора. Тоді його величезні маєтки були конфісковані. Ця опала згодом в XII столітті подала привід для виникнення легенди про осліплення Велізарія.

Джерела[ред.ред. код]

Посиланя[ред.ред. код]