Венедиктов Олексій Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Венедиктов Олексій Олексійович
Venediktov.jpg
Народився 18 грудня 1955(1955-12-18) (63 роки)
Москва, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність журналіст, радіоведучий, редактор, педагог, педагог
Alma mater Московський педагогічний державний університет
Знання мов російська
Заклад Ехо Москви
Посада головний редактор
У шлюбі з Q54941125?
Нагороди
Олексій Венедиктов та Гілларі Клінтон

Венедиктов Олексій Олексійович (18 грудня 1955, Москва) — російський журналіст єврейського походження, головний редактор, співвласник (18 % акцій) і ведучий передач радіостанції «Эхо Москвы», президент «Эхо-ТВ»[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині Олексія Миколайовича Венедиктова та Елеонори Абрамівни Диховичної. Дід з боку батька, Микола Андріянович Венедиктов, керівний працівник НКВС — був членом Військового трибуналу Брянського фронту, потім — членом колегії Військового трибуналу Першого Білоруського фронту. Дід з боку матері, Володимир Абрамович Диховичний, був артистом фронтової агітбригади.[2]

Після школи вступив на вечірнє відділення історичного факультету МДПІ, одночасно з цим працював листоношею. Після закінчення інституту в 1978 році протягом 12 років викладав історію в ЗОШ № 875 міста Москви. Так само викладав наприкінці 1970-х в середній школі № 177.

Як журналіст — учень Володимира Мукусєва[3]. На радіостанції «Ехо Москви» працює з серпня 1990 року. Починав з посади газетного оглядача і кореспондента (зокрема, був в Білому домі під час протистояння президента Бориса Єльцина і Верховної Ради), потім став політичним оглядачем, очолив інформаційну службу і, нарешті, в лютому 1998 року обраний на пост головного редактора радіостанції.

З 2002 року — президент телекомпанії «Ехо-ТВ». У вересні 2006 року спробував себе як ведучого програми телеканалу «Домашній» «В колі світла». Володіє 18 % акцій ЗАТ «Ехо Москви»[4][5].

Від'їзд з Росії[ред. | ред. код]

В середині березня 2015, після убивства Нємцова і появи інформації, що його ім'я теж присутнє в «розстрільних списках» путінських спецслужб, покинув Росію через загрозу життю і виїхав за кордон[6].

Нагороди та премії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сначала программы, потом — люди Архівовано 23 жовтень 2008 у Wayback Machine., «Избранное», 23.06.2008
  2. Юрій Шакиров. Архівні матеріали про предків О.Венедиктова Архівовано 19 травень 2015 у Wayback Machine.. (рос.)
  3. Журнал Донавиа — Статьи — «Взгляд» Владимира Мукусева[недоступне посилання з травень 2019]
  4. В совете директоров «Эха Москвы» стало меньше журналистов. Lenta.ru. 9 сентября 2004. Архів оригіналу за 2011-08-25. Процитовано 2011-03-14. 
  5. Обогнавший «Время» со скоростью эха. Новые известия. 25 июня 2004. Архів оригіналу за 2011-08-25. Процитовано 2011-03-14. 
  6. Українська правда: Собчак и Венедиктов покидают Москву из-за «расстрельных списков»(рос.), 16.03.2015
  7. Указ Президента Российской Федерации от 3 декабря 1999 года № 1594 «О награждении государственными наградами Российской Федерации работников радио и телевидения». Архів оригіналу за 5 листопад 2013. Процитовано 14 березень 2011. 
  8. Посол Франции вручил главному редактору «Эха Москвы» орден Почётного легиона
  9. Лауреаты журналистских конкурсов Союза журналистов России 1996—1999 годов. Архів оригіналу за 10 жовтень 2011. Процитовано 14 березень 2011. 
  10. а б в Российская Академия Радио — Венедиктов. Архів оригіналу за 18 жовтень 2012. Процитовано 14 березень 2011. 
  11. Радиостанция «Эхо Москвы» / Передачи / Разворот / Вторник, 29.04.2008: Алексей Венедиктов
  12. Лауреаты премии 2004 года. Архів оригіналу за 18 січень 2010. Процитовано 14 березень 2011. 

Посилання[ред. | ред. код]