Венедиктов Олексій Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Венедиктов Олексій Олексійович
рос. Алексей Алексеевич Венедиктов
Aleksey Venediktov 2017 (cropped).jpg
Народився 18 грудня 1955(1955-12-18) (66 років)
Москва, СРСР
Країна Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Діяльність журналіст, радіоведучий, редактор, педагог, педагог
Alma mater Московський педагогічний державний університет (1978)
Знання мов російська
Заклад Ехо Москви
Посада головний редактор
У шлюбі з Q54941125?
Нагороди
медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» медаль ордена «За заслуги перед Вітчизною» II ступеня Медаль «Захиснику вільної Росії» Кавалер ордена Почесного легіону хрест Заслуги
IMDb ID 2299268
Олексій Венедиктов та Гілларі Клінтон

Венедиктов Олексій Олексійович (нар. 18 грудня 1955, Москва) — російський пропагандист, головний редактор, співвласник (18 % акцій) і ведучий передач радіостанції «Эхо Москвы», президент «Эхо-ТВ»[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився в родині Олексія Миколайовича Венедиктова (1932—1955), загиблого за тиждень до народження сина офіцера підводного човна, та Елеонори Абрамівни Рабінович (пізніше — Беркович, 1932—1998), лікаря-рентгенолога. Дід з боку батька, Микола Андріянович Венедиктов (1910-?), керівний працівник НКВС — був членом Військового трибуналу Брянського фронту, потім — членом колегії Військового трибуналу Першого Білоруського фронту. Бабуся з боку батька [[1]]- Ніна Абрамівна Диховична (1914—2006), архітектор. Брат бабусі — Володимир Абрамович Диховичний, був артистом фронтової агітбригади.[2]. Племінник бабусі — відомий російський режисер Іван Диховичний.

Після школи вступив на вечірнє відділення історичного факультету МДПІ, одночасно з цим працював листоношею. Після закінчення інституту в 1978 році протягом 12 років викладав історію в ЗОШ № 875 міста Москви. Так само викладав наприкінці 1970-х в середній школі № 177.

Як журналіст — учень Володимира Мукусєва[3]. На радіостанції «Ехо Москви» працює з серпня 1990 року. Починав з посади газетного оглядача і кореспондента (зокрема, був в Білому домі під час протистояння президента Бориса Єльцина і Верховної Ради), потім став політичним оглядачем, очолив інформаційну службу і, нарешті, в лютому 1998 року обраний на пост головного редактора радіостанції.

З 2002 року — президент телекомпанії «Ехо-ТВ». У вересні 2006 року спробував себе як ведучого програми телеканалу «Домашній» «В колі світла». Володіє 18 % акцій ЗАТ «Ехо Москви»[4][5].

Від'їзд з Росії[ред. | ред. код]

В середині березня 2015, після убивства Нємцова і появи інформації, що його ім'я теж присутнє в «розстрільних списках» путінських спецслужб, покинув Росію через загрозу життю[6].

Нагороди та премії[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Сначала программы, потом — люди [Архівовано 23 жовтня 2008 у Wayback Machine.], «Избранное», 23.06.2008
  2. Юрій Шакиров. Архівні матеріали про предків О.Венедиктова [Архівовано 19 травня 2015 у Wayback Machine.]. (рос.)
  3. Журнал Донавиа — Статьи — «Взгляд» Владимира Мукусева[недоступне посилання з травня 2019]
  4. В совете директоров «Эха Москвы» стало меньше журналистов. Lenta.ru. 9 сентября 2004. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 14 березня 2011. 
  5. Обогнавший «Время» со скоростью эха. Новые известия. 25 июня 2004. Архів оригіналу за 25 серпня 2011. Процитовано 14 березня 2011. 
  6. Собчак і Венедиктов залишають Москву через “розстрільні списки”. Українська правда. Архів оригіналу за 27 лютого 2021. Процитовано 13 листопада 2020. 
  7. Указ Президента Российской Федерации от 3 декабря 1999 года № 1594 «О награждении государственными наградами Российской Федерации работников радио и телевидения». Архів оригіналу за 5 листопада 2013. Процитовано 14 березня 2011. 
  8. Посол Франции вручил главному редактору «Эха Москвы» орден Почётного легиона. Архів оригіналу за 5 квітня 2015. Процитовано 14 березня 2011. 
  9. Лауреаты журналистских конкурсов Союза журналистов России 1996—1999 годов. Архів оригіналу за 10 жовтня 2011. Процитовано 14 березня 2011. 
  10. а б в Российская Академия Радио — Венедиктов. Архів оригіналу за 18 жовтня 2012. Процитовано 14 березня 2011. 
  11. Радиостанция «Эхо Москвы» / Передачи / Разворот / Вторник, 29.04.2008: Алексей Венедиктов. Архів оригіналу за 30 жовтня 2008. Процитовано 14 березня 2011. 
  12. Лауреаты премии 2004 года. Архів оригіналу за 18 січня 2010. Процитовано 14 березня 2011. 

Посилання[ред. | ред. код]