Венера Арлезіанська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Венера Арлезіанська
Venus of Arles Louvre Ma439 n01.jpg
фр. Vénus d'Arles
Творець: Праксітель (?)
Час створення: Копія кінця І ст. до н. е.
Висота: 1,94 метр
Матеріал: мармур
Жанр: mythological sculpture[d]
Зберігається: Париж
Музей: Лувр
Венера Арлезіанська у Вікісховищі?

Венера Арлезіа́нська, Афродіта Арлезіанська, Венера з Арля (фр. Vénus d'Arles) — статуя Венери, давньоримська копія кінця І ст. до н. е. з незбереженого давньогрецького оригіналу. Можливо, це копія статуї Афродіти Феспійської роботи Праксітеля. Матеріал — мармур з гори Гіметт[1], висота статуї — 1,94 м. Зберігається в Луврі[2].

Припускають, що вона є копією Афродіти Феспійської — статуї Праксітеля, натурницею для якої послугувала знаменита Фріна. У ІІ ст. н. е. античний географ Павсаній згадує про існування у Феспіях скульптурної групи з Ерота, Фріни та Афродіти[3]. «Почерк» Праксітеля деякі убачають у повороті голови, яка нагадує їм Афродіту Кнідську[4]. Можливо, напівоголена Афродіта Феспійська буда створена скульптором у ранній період творчої діяльності (360-ті роки до н. е.), перш ніж він перейшов до повністю оголених статуй, таких як Афродіта Кнідська[5].

Статую знайдено 6 червня 1651 року в місті Арлі — під час земляних робіт на місцевому античному театрі[1][6]. Спочатку була знайдена голова, потім — торс без рук і п'єдестал, всього видобули від 3 до 5 фрагментів[7]. Ідентифікація знахідки була неоднозначною: одні дослідники вважали, що це зображення Артеміди (Діани), інші — що це статуя Афродіти (Венери). Пізніше, у 1684 біля театру розпочали значні розкопки для пошуку бракуючих частин (за наказом нового власника статуї, Людовика XIV)[8]. Проте руки знайти не вдалося[7].

Відреставровані частини позначені синім

У травні 1684 року статуя була перевезена в Париж і піднесена в дар королю Людовику XIV. Відновити відсутні руки доручили Франсуа Жирардону. Він відреставрував скульптуру згідно з її ідентифікацією як Афродіти, з атрибутами цієї богині — дзеркалом в одній руці і яблуком у другій. Окрім того, скульптор прибрав м'язи і виступні кістки. Проте, така трактовка з атрибутикою поділяється не всіма дослідниками. Англійський мистецтвознавець Теодор Кук зазначав, «що яким би не був стан первісних рук, ми можемо бути певними, що вона не держала „м'яч“ в одній руці, а дзеркало в другій, як показав реставратор»[1][9].

18 квітня 1685 року «Венеру» встановили у Дзеркальній Залі Версалю. У 1798 році її перевезли в Лувр[10].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в Theodore Andrea Cook. Old Provence. — 2001 (перше видання — 1905). — P. 95—97. — ISBN 1902669185.
  2. Theoi Project. Theoi.com. Процитовано 2013-11-06. 
  3. Павсаній, Описание Эллады, IX, 27.3—4
  4. Olga Palagia, J. J. Pollitt. Personal Styles in Greek Sculpture. — Cambridge University Press, 1999. — P. 127. — ISBN 0521657385.
  5. Louvre catalogue. Cartelen.louvre.fr. Процитовано 2013-11-06. 
  6. Theodore Andrea Cook Old Provence. С. 359
  7. а б Brunilde Sismondo Ridgway. The Aphrodite of Arles // American Journal of Archaeology. — Archaeological Institute of America, 1976. — Т. 80, № 2.
  8. Theodore Andrea Cook Old Provence, С. 366—367
  9. Lennard J. Davis. Enforcing Normalcy: Disability, Deafness, and the Body. — Verso, 1995. — С. 138. — ISBN 1859840078.
  10. Aphrodite dite "Vénus d'Arles" (fr). Лувр. Архів оригіналу за 2012-03-28. Процитовано 2016-07-17.